Ухвала

від 16.02.2023 по справі 161/7842/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7842/21 Головуючий у 1 інстанції: Провадження № 22-з/802/14/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 лютого 2023 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Волинського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяви відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про прийняття додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року

В С Т А Н О В И В:

Постановою Волинського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року в цій справі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишено без змін, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року - без змін.

Відповідач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 06 лютого 2023 року подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені нею витрати, пов`язані із розглядом справи у Волинському апеляційному суді, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Обгрунтовує заяву тим, що оскільки у неї не було в наявності усіх документів на підтвердження понесених витрат, її представником було зроблено відповідну заяву щодо надання таких документів протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом.

Відповідач ОСОБА_2 07 лютого 2023 року також подала до апеляційного суду заяву про приєднання доказів до матеріалів справи та ухвалення додаткового рішення, в які просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_3 на її користь витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн. Обгрунтовує заяву тим, що нею під час судового розгляду було зроблено відповідну заяву про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку із відсутністю у неї необхідних документів, її представник в порядку, визначеному ч.8 ст.141 ЦПК України, заявив про надання таких документів протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення у цій справі.

Відповідно до ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Таким чином питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку має вирішуватись в порядку, передбаченому для ухвалення додаткового рішення.

З ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом не встановлено необхідності викликати учасників справи в судове засідання для вирішення даного питання.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши заяви відповідачів а наявні матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).

Сторона у справі має право подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу до прийняття судом постанови по суті справи (додаткова постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 911/1803/17).

З матеріалів справи вбачається, що у відзивах на апеляційну скаргу відповідачі та їхні представники не наводили попередніх (орієнтовних) розрахунків суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, як і не заявляли про намір у майбутньому стягнути з позивача судові витрати, пов`язані із наданням їм професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Під час судових дебатів в судовому засіданні 02 лютого 2023 року представниками відповідачів було заявлено про подання доказів на підтвердження понесених відповідачками витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас саме у заявах, які були одержані Волинським апеляційним судом протягом п`яти днів після прийняття ним постанови від 02 лютого 2023 року року за результатами розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 , відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та приєднали до них відповідні докази, а саме: договори про надання правової допомоги, акти прийому наданих послуг та квитанції до прибуткових касових ордерів.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин п`ятої-сьомої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (аналогічні положення містяться в частинах третій-п`ятій статті 141 ЦПК України) попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважується, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 124 ГПК України (яка кореспондується з частиною другою статті 134 ЦПК України) у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, наведена норма процесуального закону надає суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Верховний Суд дійшов аналогічного висновку у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21, у якому також зазначив, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не подали попередніх (орієнтовних) розрахунків судових витрат у порядку, визначеному процесуальним законом, а саме разом із першими процесуальними документами по суті спору (відзивами на апеляційну скаргу від 15 грудня 2022 року та від 23 грудня 2022 року відповідно).

Більше того, у відзивах взагалі не заявлено про стягнення з позивача на їхню користь витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційної скарги.

У своїх заявах відповідачі посилались на постанову Верхового Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №640/18402/19, відповідно до якої у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт під час надання правової допомоги не є обов`язковим.

Однак, в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі №638/7748/18 зазначено, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Зважаючи на цивільні процесуальні принципи змагальності та рівності сторін у здійсненні ними їх процесуальних прав та обов`язків, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача ОСОБА_3 на їхню користь відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних із наданням їм професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у прийнятті додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді