Постанова

від 13.02.2023 по справі 640/17968/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17968/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АІК» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «АІК» звернулося з позовом до суду, в якому просить скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 № 0000991406 щодо застосування штрафу в розмірі 66 087,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок ГУ ДПС України щодо порушення ПП «АІК» ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР зі змінами, які діяли в період з 21.08.2014 по 03.09.2015 та накладання на ПП «АІК» пені згідно ст. 4 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР є безпідставним, а прийняття ГУ ДФС України податкового повідомлення-рішення від 10.01.2018 № 0000991406 протиправним.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначив, що визначення відповідачем дати імпорту товару за контрактом № NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 на підставі дати вантажної митної декларації від 15.05.2015 не є помилковим, тому товар надійшов з порушенням встановлених строків.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «АІК» з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 26.09.2012 № NLGI-AIK 01/2012 з фірмою з компанією «NINGBO LG INDUSTRY CO., LTD» (Китай) згідно листа ПАТ «УкрСиббанк» від 03.02.2015 № 22-3/6196 (вх. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.02.2015 № 5033/10) та акту передачі листів до ГУ ДФС у м. Києві від 10.12.2015.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 27.12.2017 №1596/26-15-14-06-03/24726351, у якому встановлено порушення ст. 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження товару за контрактом від 26.09.2012 № NLGI-AIK 01/2012 укладеному з компанією «NINGBO LG INDUSTRY CO., LTD» (Китай) в сумі 11 796,30 дол. США (екв. 247 792,62 грн).

На підставі вказаного вище акта перевірки від 27.12.2017 №1596/26-15-14-06-03/24726351, відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000991406, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 66 087,89 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ч. 1 - 2 ст. 2 цього Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

При цьому, в силу норми ч. 3 ст. 2 Закону № 185/94-ВР, строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, а саме - відповідно до Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1392.

Частиною 3 ст. 1 та ч. 4 ст. 2 Закону № 185/94-ВР встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, положеннями постановам Правління Національного банку України від 16.11.2012 №475, від 14.05.2013 №163, від 14.11.2013 №453, від 12.05.2014 №270, від 20.08.201 №515, від 20.11.2014 №734, від 01.12.2014 №758, від 03.03.2015 №160, від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581, від 04.12.2015 №863 було встановлено, що розрахунок за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «АІК» (покупець) та Компанією «NINGBO LG INDUSTRY CO., LTD» (Китай) (продавець) 26.09.2012 укладений контракт №NLGI-AIK 01/2012, за умовами якого продавець постачає, а покупець отримує продукцію (далі «Товар») згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною цього контракту: тканини, стрічку ремінну, стрічку блискавку, аксесуари та фурнітуру для швейного виробництва тощо. Асортимент, кількість та ціни товару вказуються у інвойсах, що формуються на кожну партію товару.

Згідно з специфікацією № 2 до контракту №NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 продавець постачає у власність покупця, а покупець приймає та розраховується за товар - «Тканини та фурнітуру» на суму 39 321,00 дол США. Виробництво Китай.

Продавець здійснює організацію доставки товару на умовах поставки згідно з «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2010 року FOB (Free on Board) Ningbo, China.

Умови платежів: передплата двома частинами. Термін виробництва 30 діб з моменту отримання першої передплати в розмірі не менше 30% від загальної вартості даної специфікації.

При цьому, платежі за контрактом №NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 за товар згідно з специфікацією № 2 на загальну суму 36 636,69 дол. США були здійснені позивачем наступним чином: 09.10.2014 на суму 11 796,30 дол. США, 23.12.2014 на суму 2 250,00 дол США та 28.04.2015 на суму 25 560,39 дол. США.

З урахуванням наведених вище правових норм, граничним терміном надходження товару, згідно з додатком 2 до акту перевірки, зазначено 07.01.2015, 23.03.2015 та 27.07.2015 відповідно.

Разом із тим, на переконання відповідача, вказаний товар надійшов з порушенням строків, встановлених у статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: 15.05.2015 - дата оформлення митної декларації.

Імпортна операція у розумінні ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Натомість митне оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно п.49 ст.4 Митного кодексу України пропуск товарів через митний кордон України - надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Частинами 1, 2, 6 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується:

1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними та обов`язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З матеріалів справи встановлено, що товар на загальну суму 36 636,69 дол США був поставлений двома частинами, зокрема, згідно з коносаментом № CMR NG B12294 відвантажено товар на судно «XIN QIN HUANG DAO» у контейнері №TEMU5500961, а згідно з коносаментом № BLM232243369K відвантажено товар на теж судно у контейнері №YMLU4886349.

Імпортований за контрактом №NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 товар надійшов на територію України 07.12.2014, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» Південної митниці на коносаменті від 04.12.2014.

Наведені обставини також підтверджуються листом Одеської митниці Держмитслужби від 27.08.2020 № 7.10-1/28.2-02/13/12879, згідно з яким контейнер №TEMU5500961 надійшов до Іллічівського морського торговельного порту» на судні «XIN QIN HUANG DAO» 07.12.2014.

Таким чином, визначення відповідачем дати імпорту товару за контрактом №NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 на підставі дати вантажної митної декларації від 15.05.2015 є помилковими.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний товар за контрактом від №NLGI-AIK 01/2012 від 26.09.2012 було імпортовано у межах встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків, тому податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 № 0000991406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 66 087,89 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим органом не було надано доказів щодо порушення позивачем строку імпорту товару, як і не було доведено неможливості врахування наявних доказів щодо поставки товару саме 07.12.2014.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13.02.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова