Постанова

від 10.02.2023 по справі 640/24484/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24484/21 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невнесення відомостей про Позивача до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відповідно до постанови НКРЕКП від 30 червня 2020 року № 1253,

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невнесення відомостей про Позивача до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відповідно до постанови НКРЕКП від 30 червня 2020 року № 1254,

- зобов`язати Відповідача внести до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відомості про видані ліцензії Позивачу відповідно до постанов НКРЕКП від 30 червня 2020 року № 1253, від 30 червня 2020 року № 1254.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідачем було прийнято рішення про видачу ліцензій на виробництво теплової та електричної енергії. Наступними рішеннями Відповідач скасував постанови про видачу ліцензій. У подальшому, рішення про скасування ліцензій були скасовані у судовому порядку, тоді як Відповідачем не анульовано записи на постановах № 1253 та № 1254 «про втрату чинності» та не внесено до ліцензійного реєстру рішення про видачу ліцензії протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо невнесення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» до Ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 червня 2020 року № 1253.

Визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо невнесення відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» до Ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 червня 2020 року № 1254.

Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внести до Ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відомості про видані ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 червня 2020 року № 1253, від 30 червня 2020 року № 1254.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в апеляційній скарзі вказано, що вирішення питання щодо внесення до Ліцензійного реєстру НКРЕКП певної інформації відноситься до внутрішньої компетенції державного органу (дискреційних повноважень), у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе компетенцію державного органу, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач також звертає увагу на пропущення Позивачем строку звернення до суду, оскільки рішення про видачу ліцензій було прийнято у червні 2020 року, тоді як включення до ліцензійного реєстру відповідних відомостей повинно відбутись протягом трьох днів, а отже строк звернення до суду розпочався у липні 2020 року, тоді як Позивач звернувся до суду лише у серпні 2021 року.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція» є юридичною особою, яка здійснює діяльність за такими видами КВЕД: 35.11 Виробництво електроенергії (основний); 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, не віднесених до інших угруповань (далі - н.в.і.у.).

У 2020 році Позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із заявами про отримання ліцензій на виробництво електричної та теплової енергії.

За наслідками розгляду заяв Відповідачем прийнято постанову від 30 червня 2020 року № 1253 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» та постанову від 30 червня 2020 року № 1254 «Про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС».

Відповідно до пункту 1 зазначених Постанов за видачу ліцензії справляється плата в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття цієї постанови, яку має бути внесено на рахунок Державної казначейської служби України у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення цього рішення в установленому порядку.

Пунктом 2 вказаних Постанов Позивача зобов`язано у термін до 01 вересня 2020 року (включно) надати до НКРЕКП копію акта приймання-передачі об`єкта оренди, що засвідчує фактичну передачу ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» цілісного майнового комплексу Луганської ТЕС відповідно до договору оренди від 30 квітня 2020 року № 183-ТРП.

Пунктом 3 вказаних постанов визначено, що кожна постанова набирає чинності з дня її прийняття, крім пункту 1, який набирає чинності з 01 вересня 2020 року, та підлягає визнанню такою, то втратила чинність, у разі не надання до НКРЕКП Акта в термін, встановлений пунктом 2 цієї постанови.

Постанови оприлюднені на офіційному веб-сайті регулятора (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) 02 липня 2020 року.

Відповідно до платіжних доручень № 3468278, № 3468390, № 3475566, № 3475568 Позивачем сплачену за видачу кожної ліцензії плату у загальному розмірі 2102 грн.

12 серпня 2020 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1536 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов НКРЕКП», якою зокрема визнано такою, що втратила чинність постанова № 1254 та внесено зміни до постанови № 1253, а саме відтерміновано (перенесено) набуття чинності постанови в частині видачі ліцензії на виробництво електричної та теплової енергії з 01 вересня 2020 року до 01 січня 2021 року та зобов`язано Позивача подати документи, які підтверджують правонаступництво Позивача за борговими зобов`язанням Товариства з обмеженою відповідальність «ДТЕК Східенерго» перед Національної акціонерною компанією «Нафтогаз України».

02 вересня 2020 року Відповідачем прийнято постанову «Про скасування деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1661, якою скасовано постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

- від 30 червня 2020 року № 1253 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС»;

- від 30 червня 2020 року № 1254 «Про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС».

Не погоджуючись з прийнятими постановами Відповідача від 12 серпня 2020 року № 1536 та від 02 вересня 2020 року № 1661, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі № 640/19688/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункт 1 та пункт 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 серпня 2020 року № 1536 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція».

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 вересня 2020 року № 1661 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція».

В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач зобов`язаний був внести до ліцензійного реєстру рішення про видачу ліцензії не пізніше трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 640/19688/20, проте протиправно не зробив цього.

Не погоджуючись з вказаною бездіяльністю Відповідача, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач протиправно не вніс інформацію про видані Позивачу ліцензії № 1253, № 1254 від 30 червня 2020 року до Ліцензійного реєстру НКРЕКП впродовж визначеного Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2020 року № 548, строку.

Оскільки Відповідач позбавлений права діяти на власний розсуд, оскільки нормами законодавства визначений єдиний можливий алгоритм дій - внести до ліцензійного реєстру рішення про видачу ліцензії не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення, доводи Відповідача про втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження державного органу є безпідставними.

Зазначене свідчить, про наявність підстав для зобов`язання Відповідача внести до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відомості про видані ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська ТЕС».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на пропущення Позивачем строку звернення до суду, оскільки рішення про видачу ліцензій було прийнято у червні 2020 року, тоді як включення до ліцензійного реєстру відповідних відомостей повинно відбутись протягом трьох днів, а отже строк звернення до суду розпочався у липні 2020 року, тоді як Позивач звернувся до суду лише у серпні 2021 року.

Так, строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, бездіяльність Відповідача є триваючою, оскільки правовідносини між Позивачем та Відповідачем як ліцензіатом та ліцензіаром тривають, а тому Відповідач як особа, яка імовірно вчинила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цієї бездіяльності.

Триваючими визнаються правопорушення, які, почавшись з протиправної дії або бездіяльності, здійснюються безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Позивач обґрунтовує обов`язок Відповідача щодо внесення його до ліцензійного реєстру з встановленими обставинами у рішенні суду від 20 травня 2021 року у справі № 640/19688/20, яке набрало законної сили 25 серпня 2021 року, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення Позивача до суду з даним адміністративним позовом 31 серпня 2021 року відбулось у межах встановленого процесуальним законом строку.

Щодо правомірності/протиправності бездіяльності Відповідача в частині внесення до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відомостей про видані Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська ТЕС» ліцензії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 року № 1540-VIII.

Статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, 1) у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; 2) у сфері комунальних послуг: діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Отже, зі змісту вказаних правових приписів вбачається, що метою здійснення діяльності Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; здійснює: ліцензування видів господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, передбачених законом; визначення умов, за яких суб`єкти природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг можуть провадити діяльність без ліцензії; визначення умов доступу до товарів (послуг), що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг; встановлення обмежень для суб`єктів природних монополій щодо суміщення видів діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; контроль за недопущенням перехресного субсидіювання при провадженні господарської діяльності суб`єктами природних монополій і суміжних ринків у сферах енергетики та комунальних послуг.

Процедуру видачі, переоформлення, зупинення та анулювання ліцензій на провадження видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) визначено Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2020 року № 548 (далі - Порядок № 548).

Відповідно до пп. 1.3 п. 1 Порядку № 548 видача ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття НКРЕКП рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі;

- здобувач ліцензії - суб`єкт господарювання, який звернувся в установленому порядку до НКРЕКП із заявою про отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

- ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на право провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

- ліцензійні умови - нормативно-правовий акт НКРЕКП, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

- ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з пп. 2.5 п. 2 Порядку № 548 до заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи, перелік яких визначений відповідними ліцензійними умовами та є вичерпним;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або його уповноваженого представника) із відміткою контролюючого органу про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган);

3) опис документів, що подаються для отримання ліцензії, у двох екземплярах (у разі подання документів у паперовій формі). При поданні заяви поштовим відправленням посадовою особою НКРЕКП один екземпляр опису повертається здобувачу ліцензії поштовим відправленням.

Відповідно до пп. 2.6 п. 2 Порядку № 548 посадовим особам НКРЕКП забороняється вимагати від здобувача ліцензії:

1) подання оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо здобувачем ліцензії);

2) зазначення в документах, що подаються для отримання ліцензії, інформації або подання документів, не передбачених ліцензійними умовами;

3) документи, що підтверджують або спростовують інформацію про нього, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи);

4) наявність на документі (його копії), що подається суб`єктом господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення вірності копії документа, якщо обов`язковість такого нотаріального засвідчення не встановлена законом.

Таким чином, до заяви про отримання ліцензії додаються документи, вичерпний перелік яких визначений відповідними ліцензійними умовами.

Постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (далі - Ліцензійні умови № 1467).

Вказані Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (далі - ліцензована діяльність), а також визначають вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання під час провадження ліцензованої діяльності (пункт 1.1 Ліцензійних умов № 1467).

Згідно з п.п. 1.5, 1.6 п. 1 Ліцензійних умов № 1467 здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з виробництва електричної енергії, подає до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1.

До заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються документи згідно з переліком, який є вичерпним:

1) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

2) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії заявлених засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності;

3) засвідчені керівником або уповноваженою особою здобувача ліцензії копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують установлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання (у разі відсутності технічного паспорта - інші документи, що підтверджують його технічні характеристики);

4) відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (додаток 2);

5) схеми приєднання об`єктів електроенергетики здобувача ліцензії до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії.

Відповідно до пп. 1.7 п. 1 Ліцензійних умов № 1467 документи до заяви про отримання ліцензії здобувачем ліцензії додаються відповідно до опису, складеного у двох екземплярах за формою згідно з додатком 3 до цих Ліцензійних умов.

Згідно з пп. 1.8 п. 1 Ліцензійних умов № 1467 якщо здобувач ліцензії відповідає таким критеріям: має чинну ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, видану до дня набрання чинності Законом України «Про ринок електричної енергії»; не змінює місць та засобів провадження господарської діяльності відповідно до чинної ліцензії; відповідно до пункту 2 постанови НКРЕКП від 22 березня 2017 року № 309 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії" подав до НКРЕКП документи і відомості, визначені частиною третьою статті 15 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", то для отримання нової ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії з дати початку дії нового ринку електричної енергії здобувач ліцензії до заяви про отримання ліцензії додає:

1) відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії за формою, наведеною в додатку 2до цих Ліцензійних умов;

2) заяву про анулювання чинної на момент звернення ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії з дати набрання чинності новою ліцензією.

Також, постановою НКРЕКП від 22 березня 2017 року № 308 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (далі - Ліцензійні умови № 308).

Зазначені Ліцензійні умови розроблено відповідно до законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (пункт 1.1 Ліцензійних умов № 308).

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 Ліцензійних умов № 308 здобувач ліцензії, який має намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1 до Ліцензійних умов.

До заяви про отримання ліцензії здобувач подає документи згідно з переліком, який є вичерпним:

1) відомості про засоби провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (додаток 2);

2) відомості про місця провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (додаток 3);

3) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності, користування або концесії здобувача ліцензії на заявлені засоби провадження господарської діяльності;

4) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами-підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

5) копії сторінок технічних паспортів теплогенеруючих установок (або інших документів), що підтверджують їх технічні характеристики та місце їх встановлення (у разі відсутності технічного паспорту на теплогенеруючі установки - інші документи, що підтверджують їх технічні характеристики).

Згідно з п. 1.8 п. 1 Ліцензійних умов № 308 документи до заяви про отримання ліцензії здобувачем надаються відповідно до опису, складеного за формою згідно з додатком 4 до Ліцензійних умов, у двох екземплярах.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Порядку № 548 НКРЕКП протягом семи робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду. У разі наявності таких підстав відповідний структурний підрозділ НКРЕКП готує проект листа про залишення заяви без розгляду, який надається на підпис члену НКРЕКП відповідно до розподілу функціональних обов`язків.

Згідно з пп. 4.4 п. 4 Порядку № 548 у разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії НКРЕКП приймає рішення про видачу ліцензії.

У рішенні про видачу ліцензії зазначається код класифікації доходів бюджету, за яким на рахунок Державної казначейської служби України має бути внесена плата за видачу ліцензії.

Оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП та внесення до ліцензійного реєстру рішення про видачу ліцензії здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до пп. 4.5 п. 4 Порядку № 548 за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття НКРЕКП рішення про видачу ліцензії.

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня внесення запису щодо рішення про видачу ліцензії до ліцензійного реєстру.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відповідачем прийнято постанови від 30 червня 2020 року № 1253 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ТЕК Луганська ТЕС», від 30 червня 2020 року № 1254 «Про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС».

Постановою Відповідача від 12.08.2020 № 1536, зокрема:

1) визнано такою, що втратила чинність постанова від 30.06.2020 № 1254 «Про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС»;

2) внесено зміни до постанови від 30.06.2020 №1253 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС», згідно яких:

- відтерміновано (перенесено) набуття чинності постанови в частині видачі ліцензій з виробництва електричної та теплової енергії з 01.09.2020 до 01.01.2021;

- передбачено додаткові умови видачі ліцензій (надання документів, що підтверджують правонаступництво позивача за борговими зобов`язаннями ТОВ "ДТЕК Східенерго" перед НАК "Нафтогаз України").

Також, 02.09.2020 Відповідачем прийнято постанову № 1661, якою скасовано постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема від 30.06.2020 № 1254 «Про видачу ліцензії з виробництва теплової енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС» та від 30.06.2020 № 1253 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ДТЕК Луганська ТЕС».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі № 640/19688/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункт 1 та пункт 3 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 серпня 2020 року № 1536 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція».

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 02 вересня 2020 року № 1661 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська теплова електрична станція».

В іншій частині позову - відмовлено.

Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва у рішенні від 20 травня 2021 року у справі № 640/19688/20, на час прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постанов від 12.08.2020 № 1536 та від 02.09.2020 № 1661 в частині, що стосується Позивача, Відповідачем не враховано те, що Позивач виконав відповідні пункти постанов Відповідача.

А згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, Відповідачем не внесено інформацію про видані Позивачу ліцензії до Ліцензійного реєстру НКРЕКП, що свідчить про протиправну бездіяльність НКРЕКП щодо невнесення відомостей про Ліцензіата - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Луганська ТЕС» до Ліцензійного реєстру НРЕКП.

Щодо адміністративного позову в частині зобов`язання Відповідача внести до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відомості про видані ліцензії Позивачу відповідно до постанов НКРЕКП від 30 червня 2020 року № 1253, від 30 червня 2020 року № 1254, колегія суддів зазначає наступне.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Сhahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНК 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами частини 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання Відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Відповідача внести до Ліцензійного реєстру НКРЕКП відомості про видані Позивачу ліцензії відповідно до постанов НКРЕКП від 30 червня 2020 року № 1253, від 30 червня 2020 року № 1254.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ласті, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко