Ухвала від 30.01.2023 по справі 755/2992/20

Справа № 755/2992/20 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/793/2023 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ( в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 42019101040000045 від 05.04.2019 за апеляційною скаргою прокурора Дніпровської окружної прокуратури на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АРК Крим, громадянина України, українця, з вищою освітою, офіційно не працюючого, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду виконувача обов`язків генерального директора КП «Плесо», будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та будучи відповідальним за дотриманням фінансової дисципліни та ефектним використанням і охороною майна Підприємства, діючи недбало, тобто не усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та не передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення вимог ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України, не переконавшись в повноті виконання будівельних робіт, в грудні 2018 року підписав та скріпив печаткою КП «Плесо» Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 року на виконання робіт по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» за листопад - грудень 2018 року, до якого включено неправдиві відомості щодо нібито виконаних будівельних робіт по вказаному об`єкту на загальну суму 1 561 273,26 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 260 212,21 грн.), хоча вказані роботи фактично не виконано. В подальшому, КП «Плесо» Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 року, підписаний в.о. генерального директора ОСОБА_9 , подано до казначейства, що стало підставою для безпідставного перерахування бюджетних коштів за фактично не виконані будівельні роботи в сумі 1 561 273,26 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 260 212,21 грн.), чим злочин доведено до кінця.

Органами досудового розслідування зазначені дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, а саме як службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки державним інтересам, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

В обґрунтування мотивів прийнятого рішення, місцевий суд зазначив про те, що стороною обвинувачення не доведено факту вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України. В матеріалах провадження відсутні такі письмові докази, як статут КП «Плесо» та відсутня інструкція щодо посадових обов`язків ОСОБА_9 , тобто немає даних, що ОСОБА_9 є суб`єктом даного кримінального правопорушення. Крім того, дії ОСОБА_9 не утворюють об`єктивну сторону даного кримінального правопорушення. Також надані стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України складаються із ксерокопій документів без завірення їх належним чином.

В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність вироку у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт указав про те, що місцевим судом було надано невірну оцінку договору № 1069 від 13.11.2018, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які були встановлені в ході судового розгляду та є неповною. Так, судом було досліджено п. 9.2.1 вказаного договору в якому передбачено, якщо в період гарантійної експлуатації Об`єкта виявляються дефекти, які перешкоджають нормальній його експлуатації і виникли з вини виконавця, то останній зобов`язаний їх усунути за свій рахунок в установлені строки. В даному випадку складається акт про недоліки, в якому встановлюється порядок та строки їх усунення, який підписується уповноваженими представниками Сторін, однак вказаний акт про недоліки у суді не досліджувався та оцінка йому не давалась. Також апелянт вважав безпідставними висновки місцевого суду про те, що стороною обвинувачення не надано Статут КП «Плесо» та відомості щодо посадових обов`язків ОСОБА_9 щодо віднесення останнього до службової особи, оскільки такі відомості стороною обвинувачення були надані. Поряд з цим прокурором звернуто увагу на те, що показання обвинуваченого, надані в ході судового розгляду, документально не підтверджуються, у тому числі щодо показань про те, що сваї були встановлені та наявні на погоджених місцях, проте внаслідок природних та техногенних факторів вони втратили свої проектні положення. Вважав також безпідставним не задоволення місцевим судом клопотання прокурора про призначення експертизи з метою встановлення збитків, оскільки судом було взято до уваги лише експертизу сторони захисту, чим порушено принцип змагальності сторін. За наведених обставин просив вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій в органах державної влади строком на 2 роки.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_8 указала на безпідставність її доводів оскільки вважала, що сторона обвинувачення у своїй апеляційній скарзі намагається перекласти обов`язок доказування на сторону захисту. Зауважила, що жодні докази, які б могли влипнути на вирок не залишись поза увагою місцевого суду, були досліджені повно та всебічно з наданням їм об`єктивної оцінки. За наведених обставин, вважала вирок законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства та просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Водночас згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, як це визначено у ст. 86 КПК України, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умови усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

На думку колегії суддів цих вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Як убачається з вироку, в ньому викладено формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_9 і визнане судом недоведеним, а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було висунуто ОСОБА_9 обвинувачення, навів аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них у їх сукупності і у взаємозв`язку.

Перевіривши висновки суду першої інстанції про недоведеність того, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.

Так, формулюючи зміст обвинувачення, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що ОСОБА_9 , обіймаючи посаду виконувача обов`язків генерального директора КП «Плесо», будучи службовою особою наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та будучи відповідальним за дотриманням фінансової дисципліни та ефектним використанням і охороною майна Підприємства, діючи недбало, не переконавшись в повноті виконання будівельних робіт, в грудні 2018 року підписав та скріпив печаткою КП «Плесо» Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 року на виконання робіт по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» за листопад - грудень 2018 року, до якого включено неправдиві відомості щодо нібито виконаних будівельних робіт по вказаному об`єкту на загальну суму 1 561 273,26 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 260 212,21 грн.), хоча вказані роботи фактично не виконано. В подальшому, КП «Плесо» Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 року подано до казначейства, що стало підставою для безпідставного перерахування бюджетних коштів за фактично не виконані будівельні роботи в сумі 1 561 273,26 грн.

Зазначені дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст.367 КК України, а саме, як службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки державним інтересам, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Системний аналіз положень ст. 367 КК України дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Однак, як правильно встановив суд, стороною обвинувачення не надано доказів того, що входило до кола службових обов`язків ОСОБА_9 та що ОСОБА_9 , займаючи посаду виконувача обов`язків генерального директора КП «Плесо» був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто був службовою особою, оскільки матеріали провадження взагалі не містять Статуту КП «Плесо» та не містять відомостей щодо посадових обов`язків ОСОБА_9 на займаній посаді, у тому числі і щодо того, що до кола його посадових обов`язків належав контроль обсягів та якості виконаних будівельних робіт.

При цьому суд обґрунтовано зазначив про те, що саме лише розпорядження Київського міського голови про покладення на ОСОБА_9 виконання обов`язків генерального директора КП «Плесо» та категорія займаної ОСОБА_9 посади не свідчать про те, що ОСОБА_9 є службовою особою, оскільки обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях та має бути доведено належними та допустимими доказами.

Крім того, пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення не містить зазначення, які конкретно обов`язки, покладені на нього персонально, останній не виконав і, що саме вони перебувають у причинному зв`язку із завдання тяжких наслідків.

Також колегія суддів звертає увагу, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, є настання тяжких наслідків.

Разом з тим, стороною обвинувачення не було зібрано та надано суду належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність в діях ОСОБА_9 об`єктивної сторони службової недбалості, яка включає в себе не лише діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; але і суспільно небезпечні наслідки цих дій або бездіяльності, а також причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Так, суд першої інстанції, надавши належну оцінку наданим як стороною обвинувачення, так і стороною захисту письмовим доказам та показанням свідків, які були допитані в ході судового розгляду, дійшов вірного висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом спричинення тяжких наслідків державним інтересам внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_9 .

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні в суді першої інстанції договору №1069 від 13.11.2018 року, укладеного між КП виконавчого органу Київського органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІСЬКБУДІНВЕСТ» щодо об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», ТОВ «БК «Міськбудінвест» зобов`язувалось виконати роботи по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», зазначені в договірній ціні (Додаток №1), в повному обсязі, належної якості та в терміни зазначені в даному Договорі, а КП «Плесо» прийняти та оплатити їх. Згідноп.9.1.3 розділу IX договору №1069 від 13.11.2018 року, а саме «Гарантійні зобов`язання» закріплено, що виконавець гарантує своєчасне усунення недоліків, дефектів, які виявлені при прийнятті робіт і в період гарантійного терміну експлуатації об`єкту. Відповідно до п.9.2 гарантійний термін на виконані роботи за даним Договором встановлюється в термін згідно ДБН з дати підписання останнього Акту виконаних робіт.

П. 9.2.1. передбачено, якщо в період гарантійної експлуатації Об`єкту виявляються дефекти, які перешкоджають нормальній його експлуатації і виникли з вини виконавця, то останній зобов`язаний їх усунути за свій рахунок в установлені строки. В такому випадку складається акт про недоліки, в якому встановлюється порядок та строки їх усунення, який підписується уповноваженими представниками Сторін.

Як вбачається з Акту вибіркових контрольних обмірів №4 від 21.05.2019 року видів та обсягів будівельних робіт включених ТОВ «БК «Міськбудінвест» в Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) від 18.12.2018 року до Договору №1069 від 13.11.2018 за листопад-грудень 2018 року та додатку до акту, комісією в складі заступників генерального директора КП «Плесо» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , інженера з технічного нагляду КП «Плесо» ОСОБА_12 , генерального директора ТОВ «БК «Міськбудінвест» ОСОБА_13 , директора ТОВ «Княжна Либідь» ОСОБА_14 , головного державного аудитора Північного офісу Держаудитслужби, зазначено про невідповідність фактично виконаних обсягів будівельних робіт і обсягів робіт прийнятих в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) від 18.12.2018 року до Договору №1069 від 13.11.2018 за листопад-грудень 2018 року, загальною вартістю 1 561 273,26 грн.

Як вбачається з Акту приймання виконаних будівельних робіт (невідповідність фактично виконаних видів та обсягів робіт включених в Акт від 18.12.2018 №1 до Договору від 13.11.2018 №1069, встановлених при виконанні вибіркових контрольних обмірів 21.05.2019 року, що зазначено в акті вибіркових контрольних обмірів від 21.05.2019 №4) за травень 2019 року, який підписаний 24 травня 2019 року комісією в складі генерального директора КП «Плесо» ОСОБА_9 , заступника генерального директора КП «Плесо» ОСОБА_11 , інженера з технічного нагляду КП «Плесо» ОСОБА_12 , генерального директора ТОВ «БК «Міськбудінвест» ОСОБА_13 , директора ТОВ «Княжна Либідь» ОСОБА_14 , головного державного аудитора Північного офісу Держаудитслужби ОСОБА_15 , даним актом підтверджується усунення протягом трьох днів невідповідності фактично виконаних робіт, встановлених при виконанні вибіркових контрольних обмірів 21.05.2019 року, на підставі яких складено акт №4.

Таким чином, як дослідженими судом письмовими доказами так і показаннями обвинуваченого та свідків встановлено, що недоліки, які були викладені в акті №4 від 21.05.2019р. у виконаних будівельних роботах є суто сезонними та були усунуті виконавцем робіт на підставі умов договору №1069 від 13.11.2018р. за кошти виконавця в межах гарантійних зобов`язань.

Крім того, спричинення тяжких наслідків державним інтересам внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_9 спростовується також актом ревізії від 31.05.2019 року №10-30/385 окремих питань фінансово-господарської діяльності КП виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду міста Києва «Плесо» за період з 01.10.2016 по 01.01.2019 року. З вказаного акту ревізії вбачається, що порушення на суму 1 561 273,26 грн (з ПДВ) (Договору від 13.11.2018 №1069, акт приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 №1), усунуте в ході ревізії шляхом довиконання видів та обсягів будівельних робіт включених у зазначений акт (заглиблення анкерних та призматичних паль), які не були виконанні на момент проведення вибіркових контрольних обмірів і врахування вартості виконаних видів та обсягів будівельних робіт, що передбачені договірною ціною до Договору від 13.11.2018 №1069, які виконані на момент проведення вибіркових контрольних обмірів та не враховані актом приймання виконаних будівельних робіт від 18.12.2018 №1 і не оплачені Замовником (влаштування монолітних залізобетонних конструкцій шапкового брусу на ділянці №3), на загальну суму 1561273,26 грн. з (ПДВ), що підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт від 24.05.2019 №б/н, який підписано Замовником (КП «Плесо»), Генеральним підрядником (ТОВ «БК МІСЬКБУДІНВЕСТ»), субпідрядником (ТОВ «КНЯЖНА ЛИБІДЬ») та технічним наглядом (інженер технічного нагляду ОСОБА_12 ).

Також, як вбачається з висновку експерта №20/2019 від 20 грудня 2019 року за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадження №42019101040000045, відповідно до наданих на дослідження документів документально підтверджується виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІСЬКБУДІНВЕСТ» для КП «ПЛЕСО» у грудні 2018 р. будівельних робіт згідно Договору № 1069 від 13.11.2018 р. по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» на загальну суму з ПДВ 30513 078.60 грн., у т.ч. вартість без ПДВ 25 427 565,50 грн., ПДВ 5 085 513,10 грн. Відповідно до наданих на дослідження документів завдання збитків місцевому бюджету м. Києва внаслідок здійснення господарських операцій з виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІСЬКБУДІНВЕСТ» для КП «ПЛЕСО» у грудні 2018 р. будівельних робіт згідно Договору № 1069 від 13.11.2018 р. по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» документально не підтверджується. Відповідно до наданих на дослідження документів порушення КП «ПЛЕСО» вимог ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України внаслідок здійснення господарських операцій з виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІСЬКБУДІНВЕСТ» для КП «ПЛЕСО» у грудні 2018 р. будівельних робіт згідно Договору № 1069 від 13.11.2018 р. по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» документально не підтверджується.

При цьому стороною обвинувачення висновки експерта належними та допустимими доказами як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції спростовано не було.

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга прокурора взагалі носить описовий характер та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Відтак, наведені стороною обвинувачення докази не підтверджують наявності в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, інших, більш переконливих доказів, суду не надано, а тому доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, є безпідставними.

Перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини кримінального провадження та висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх слушними і підстав для скасування вироку суду, як про те просить в апеляційній скарзі прокурор, не вбачає.

При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено.

Також колегія суддів вважає слушними висновки суду першої інстанції про недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 99 КПК України.

Враховуючи викладене , вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2021 щодо ОСОБА_9 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09.09.2021 щодо ОСОБА_9 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4