Рішення

від 31.01.2023 по справі 638/17444/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17444/21

Провадження № 2/638/1160/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Кутоманової (Ткаченко) К.С., Межирицької В.Ю., Дубровської О.А.,

представників позивача Мурги О.Г., Пінчук О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, -

встановив:

Директор Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Капітал Джірінг» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за товариством права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О., зареєстрованого в реєстрі за №2457, що укладений між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_3 , стосовно іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 , про що зробити відповідний запис у державному реєстрі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.05.2013 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір з додатками до нього №1 та №2, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1090000,00 грн. на строк до 15.05.2018 року зі сплатою процентної ставки 18,2% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.05.2013 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лавінда Н.О., зареєстрований в реєстрі за №2457 та накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу №2458 та є предметом даного договору. Вартість предмета іпотеки в договорі визначена у розмірі 1553203,00 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.04.2021 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» заборгованість за кредитним договором від 15.05.2013 року станом на 20.08.2015 року в розмірі 854962,98 грн. Також зазначає, що ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є правонаступником ПАТ «Український бізнес банк» у зв`язку з процедурою ліквідації останнього та продажу активів ПАТ «Укрбізнесбанк» через електронні аукціони, за результатами проведення яких позивач у справі став переможцем. 23.03.2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» було укладено Договір про відступлення прав вимоги. 21.02.2020 року до укладення вказаного договору на рахунок банку ПАТ «Укрбізнесбанк» були сплачені кошти у розмірі, який визначений в договорі. Згідно Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя за договором від 15.05.2013 року, що укладався з ОСОБА_3 23.03.2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» було укладено Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави квартири АДРЕСА_2 . Також зазначає, що 08.05.2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ «Українських бізнес банк» як юридичної особи, а тому ліквідація банку вважається завершеною. Разом із цим, 18.01.2021 року при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності стало відомо, що новим власником іпотечного майна є ОСОБА_2 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2019 року про зміну права власності та запису в реєстрі про право власності, який було здійснено на підставі договору купівлі-продажу квартири №870 від 07.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Поддубною Ю.В.. При цьому жодних дій щодо зняття обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ані позивач, ані банк не здійснювали. Натомість 15.08.2018 року державним реєстратором Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочумою О.С. припинено дію обтяження квартири, підстава договір іпотеки серія номер 1-03, виданий 21.03.2018 року ПАТ «Український бізнес банк». 22.08.2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018 року про зміну права власності на квартиру власником зареєстровано ТОВ «Омега квартал», підстава акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 21.08.2018 року, виданий ТОВ «Омега квартал». 31.08.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2018 року про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_4 , підстава договір купівлі-продажу квартири №3224 від 31.08.2018 року. 07.10.2019 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Поддубною Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2019 року про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_2 , підстава договір купівлі-продажу квартири. Однак виключення запису про обтяження саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Позивач вказує, що іпотека є дійсною, кредитний договір та договір іпотеки є дійсними, оскільки відсутні рішення про визнання їх недійсними, окрім того заборгованість перед кредитором досі не погашена. Визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна відновить становище ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» в реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень та надасть можливість іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки для здійснення погашення заборгованості, чим позивач задовольнить свої вимоги. Також вказує, що особа, що набула майно не позбавлена була можливості отримувати інформацію про обтяження майна іпотекою самостійно або за допомогою третіх осіб щодо нерухомого майна, тобто виявити розумну обачність. Вважає дії відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу квартири від 07.10.2019 року недобросовісними, оскільки на момент укладення такого договору у загальному доступі були відомості про відкрите судове провадження за заявою ПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпеченням якого є іпотека. Сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, грунтуються виключно на припущеннях позивача. Зокрема, зазначає, що позивач не був позбавлений прав ознайомитися з документами щодо квартири до початку торгів та врахувати той факт, що квартира у передбаченому законом порядку перейшла у власність відповідача до початку торгів. Вказану інформацію позивач мав змогу отримати через Кабінет електронних сервісів та отримати інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже з 07.10.2019 року добросовісним набувачем квартири є ОСОБА_2 . Право власності останньої на квартиру ніким не було оспорено, скасовано, договір купівлі-продажу від 07.10.2019 року є чинним. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 17.08.2018 року державним реєстратором Качумою О.С. було припинено іпотеку, таким чином право вимоги позивача, за умови дотримання передбаченої законом форми договору та проведення державної реєстрації правочину щодо квартири могла б виникнути після прийняття рішення державним реєстратором Кочумою О.С. щодо припинення записів про іпотеку та заборону, що в свою чергу свідчить про відсутність порушень прав позивача. Натомість відповідно до інформаційної довідки з Реєстру міститься запис про право власності ОСОБА_2 , відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомості з Державного реєстру іпотек відсутні. Також представник відповідача посилався на практику ЄСПЛ, згідно якої заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, тобто у випадку недоведеності належним чином недобросовісності набувача, його добросовісність є правовою аксіомою. Велика палата Верховного Суду від 15.06.2021 року прийшла до висновку, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.Добросовісна особа, яка придбуває нерухоме майно у власність або набуваєінше право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду також підкреслюється, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості , тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Крім того, представник відповідача посилається на відсутність в матеріалах справи доказів державної реєстрації відступлення прав вимоги від 23.03.2020 року. За відсутності такової правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним), а тому позивач не набув статусу іпотекодержателя. Також зазначає, що дії державного реєстратора щодо державної реєстрації рішення про припинення іпотеки ніким не оспорювалося, не визнавалось незаконним чи протиправним, немає жодних підстав та доказів вважати, що державна реєстрація припинення іпотеки на квартиру була здійснена з порушенням вимог законодавства України та не тягне за собою правових наслідків. З огляду на викладене, вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, заявлені позивачем вимоги не приводять до поновлення порушених прав позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивач не погоджується із викладеним у відзиві, зокрема, вказує, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки вона змогла набути майно виключно тому, що незаконно було припинено іпотеку. Окрім того, перед укладенням договору купівлі-продажу вона могла отримати у нотаріуса повний витяг щодо об`єкта нерухомого майна і звернути увагу, що нерухоме майно перебувало в іпотеці, що за невеликий час змінилось декілька власників, одним з яких була юридична особа. Тоді як при купівлі нерухомого майна особа повинна бути обачною, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, пов`язаних із набуттям статусу іпотекодавця та обізнаною щодо перебування нерухомого майна і іпотеці, наявністю непогашеної заборгованості боржника перед кредитором, в забезпечення виконання зобов`язань якого було передано майно в іпотеку шляхом моніторингу відкритих даних. Сама лише відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. Наразі відсутні будь-які докази, які підтверджують виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, забезпеченням якого є договір іпотеки від 15.05.2013 року. Також наполягав на належності обраного позивачем способу захисту своїх прав, адже визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна відновить становище ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» в реєстрі прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, та надасть можливість іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки для здійснення погашення заборгованості. Вказує, що договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки/застави, зареєстрованого в реєстрі за №221 від 23.03.2020 року, є дійсним, тобто таким, що створив відповідні юридичні наслідки, в тому числі і передачу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 07.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.11.2022 року залишено без задоволення клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 01.1.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягала на ефективності обраного способу захисту прав позивача та доведеності недобросовісності набувача іпотечного майна.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, посилався на добросовісність дій ОСОБА_2 щодо призбання квартири.

Треті особи (їх представники) в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

У відповідностідо ч.1,3,4ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором абВ

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2021 року по справі №234/15207/15-цчастково задоволено позов Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «КапіталДжірінг» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 просолідарне стягненнязаборгованості закредитним договором,зокрема,стягнуто з ОСОБА_3 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Капітал Джірінг»854962,98(вісімсотп`ятдесятчотири тисячідев`ятсотшістдесят двігривні 98копійок)в рахунокпогашення заборгованостіза кредитнимдоговором №КЗИПФ/1011620.1від 15травня 2013року,в томучислі заборгованостіпо тілукредиту 744530,20гривень,заборгованості завідсотками 92922,70гривень,заборгованості покомісії -17440,00гривень. Рішення суду набрало законної сили 01.06.2021 року. Вказане підтверджується відомостями автоматизованої системи документообігу суду.

Зазначеним судовим рішенням встановлено наступні обставини:

- 15 травня 2013 року між ПАТ «Український Бізнес Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №КЗИПФ/1011620.1, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 1090000,00 грн. зі сплатою 18,2 відсотків за користування кредитом з кінцевим строком погашення до 14 травня 2018 року;

- 15 травня 2013 року з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором № КЗИПФ/1011620.1 від 15 травня 2013 року між ПАТ «Український Бізнес Банк» та відповідачем ОСОБА_5 був укладений Договір поруки. Згідно умов такого договору відповідач ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання нести солідарну відповідальність в разі невиконання відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору № КЗИПФ/1011620.1 від 15 травня 2013 року;

- ПАТ «Український Бізнес Банк» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором № КЗИПФ/1011620.1 від 15 травня 2013 року та надало відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1090000,00 грн;

- у зв`язку з невиконаннямвідповідачем ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором № КЗИПФ/1011620.1 від 15 травня 2013 року станом на 20 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 854962,98 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 744530,28 грн, заборгованості по відсотках 92992,70 грн, заборгованості по щомісячній комісії 17440,00 грн.;

- 06 липня 2015 року позивачем було направлено вимогу відповідачу ОСОБА_3 про погашення заборгованості, яка була залишена першим відповідачем без відповіді та виконання;

- відповідач ОСОБА_3 порушив умови Кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість по погашенню заборгованості за кредитом, відсотками, комісією відповідно до умов договору, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, який перевірено судом на відповідність нормам чинного в Україні законодавства. Отже в порушення умов кредитного договору та приписів статей509,526,1054 Цивільного кодексу Українивідповідач ОСОБА_3 зобов`язання за укладеним сторонами договором не виконав та станом на 20 серпня 2015 року його заборгованість склала 854962,98 грн..

Пункт 4статті 82ЦПК встановлює,що обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.

Оскільки вказані вище обставини встановлені рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 29.04.2021 року, тому на підставі ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

23 березня 2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено Договір №1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги, згідно Додатку №1 до якого новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» набуло всі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема, за кредитним договором №КЗИПФ/1011620.1 від 15.05.2013 року та іпотечним договором від 15.05.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лавінда Н.О. зареєстрованого за реєстровим №2457.

23.03.2020 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» укладено Договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №221, відповідно до якого на умовах даного Договору, Договору №1-UA-EA-2020-01-23-000018-b про відступлення прав вимоги від 23.03.2020 року та на підставі Протоколу електронного аукціону, первісний іпотекодатель (ПАТ «Укрбізнесбанк») передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Лавідна Н.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2457.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України договірне зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків (пункти 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 ЗК «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`Єктів нерухомого майна щодо об`Єкта нерухомого майна №240866457 від 18.01.2021 року вбачається, що 15.08.2018року державним реєстратором Харківської обласної філії комунального підприємства «Благоустрій Шевченківського району» Харківської області Кочумою О.С. припинено дію обтяження квартири, підстава договір іпотеки серія номер 1-03, виданий 21.03.2018 року ПАТ «Український бізнес банк»; 22.08.2018 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018 року про зміну права власності на квартиру власником зареєстровано ТОВ «Омега квартал», підстава акт приймання-передачі нерухомого майна №1 від 21.08.2018 року, виданий ТОВ «Омега квартал»; 31.08.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Сергієнко Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2018 року про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_4 , підстава договір купівлі-продажу квартири №3224 від 31.08.2018 року; 07.10.2019 року приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Поддубною Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2019 року про зміну права власності на квартиру, власником зареєстровано ОСОБА_2 , підстава договір купівлі-продажу квартири №870 від 07.10.2019 року.

Отже кінцевим набувачем спірного майна стала ОСОБА_2 .

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення (пункти 9.11, 9.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).

Якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Щодо способу захисту цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що «цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню».

Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною,належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження.Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушене, належним способом захисту є саме звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а отже позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх прав.

Таким чином, на виконання роз`яснень, наведених у постанові Великої Палати Верховного Судувід 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) та постанови Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 755/6927/18 (провадження № 61-11779св21), з урахуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання за ним права іпотекодержателя, суд дійшов наступних висновків щодо наявності або відсутності добросовісності зареєстрованого володільця спірного нерухомого майна відповідача у справі ОСОБА_2 ..

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

З конструкції ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц (провадження № 61-22378св19)

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5,набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» праваіпотекодержателя належної на праві власності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі укладеного між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_3 договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. за реєстровим №2457, та в подальшому укладення 23.03.2020 року між ПАТ «Український бізнес банк» та ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» договору відступлення прав вимоги №1-UA-EA-2020-01-23-000018-b за іпотечним договором від 15.05.2013 року, - з огляду на те, що виключення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не впливає на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена Законом, іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

При цьому відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Судом ураховано,що наявністьвстановлених матеріаламисправи обставин,свідчить пронедобросовісність набувачаіпотечного майна-відповідача ОСОБА_2 ,яка приукладенні договорукупівлі-продажутакого майнавід 07.10.2019року №870мала можливістьознайомитися зповною інформацією,яка міститьсяв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майнота реєструправ власностіна нерухомемайно,Дердавному реєстріІпотек,Єдиному реєстрізаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодовідомостей проперебування квартирипід іпотекоюна підставідоговору іпотекивід 15.05.2013року та,відповідно,відповідач моглавжити усіхрозумних заходівдля зверненнядо іпотекодержателяПАТ «Укрбізнесбанк»з метоюознайомлення зумовами договоруіпотеки,з`ясування старнукредитних правовідносинсторін договорута встановленнядійсного праваіпотекодавця напродаж предметаіпотеки (квартири)за наявностізгоди Банкуяк іпотекодержателяабо станукредитної заборгованості.

Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

Таким чином, суд дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи до уваги, що позивач на виконання свого процесуального обов`язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання за ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене вище, вимога позивача про внесення відповідного запису до Державного реєстру Іпотек не підлягає задоволенню, оскільки після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Доводи сторони відповідача суд вважає такими, що не спростовують зазначене вище.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2270 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» до ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна задовольнити частково.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» права іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О. та зареєстрований в реєстрі за №2457, що укладений між ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ОСОБА_3 , стосовно іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг» судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 10.02.2023 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джірінг», ЄДРПОУ 40091114, м.Київ, вул.Ольжича буд.27/22, офіс 2;

відповідач: ОСОБА_6 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

треті особи: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Квартал», ЄДРПОУ 42407435, м.Київ, бульвар Марії Примаченко буд.1/27; ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 .

Головуючий суддя: Д. В. Цвірюк