Постанова

від 02.02.2023 по справі 166/144/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 166/144/20 Головуючий у 1 інстанції: Лях В. І. Провадження № 22-ц/802/97/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника стягувача Панасюка І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (штрафу), за апеляційною скаргою стягувача Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою, обґрунтовуючи її вимоги тим, що рішенням від 19.11.2021 року Ратнівський районний суд Волинської області задовольнив позов Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області та стягнув з неї неустойку (штраф) на користь позивача у розмірі 200000 грн.

Додатковим рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 03.12.2021 року у цій справі стягнуто з неї на користь позивача КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області 19500 грн судових витрат, що складаються з: 13500 грн сплаченого судового збору, 6000 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Постановою Волинського апеляційного суду від 04.02.2022 року рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 19.11.2021 року у справі за позовом КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (штрафу) скасовано, постановлено нове судове рішення, яким відмовлено в позові. Стягнуто з КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 4500 грн судового збору.

ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою від 08.04.2022 року Верховний Суд відмовив позивачу КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області у відкритті касаційного провадження. Рішення Волинського апеляційного суду від 04.02.2022 року залишилось в законній силі.

Заявник вказує, що незважаючи на скасування апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" до неї про стягнення неустойки (штрафу), яким було вирішено питання щодо судових витрат, за заявою КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівський районний суд Волинської області 15.03.2022 року видав виконавчий лист № 166/144/20 про стягнення з неї на користь позивача КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" 19500 грн судових витрат, що складаються із 13500 грн сплаченого судового збору та 6000 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 просила суд визнати виконавчий лист № 166/144/20 від 15.03.2022 року про стягнення з неї судових витрат на користь КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області у розмірі 19500 грн таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2022 року заяву задоволено.

Виданий Ратнівськимрайонним судомВолинської областівиконавчий лист№166/144/20від 15березня 2022року простягнення з ОСОБА_1 на користьпозивача КНП"Ратнівськацентральна районналікарня"Ратнівської селищноїради Ковельськогорайону Волинськоїобласті 19500грн судовихвитрат визнано таким, що не підлягає виконанню, із поверненням його до суду першої інстанції.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, стягувач Комунальненекомерційне підприємство"Ратнівськацентральна районналікарня"Ратнівської селищноїради Ковельськогорайону Волинськоїобласті подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що додаткове рішення у справі №166/144/21 в апеляційному порядку відповідачем та її представником не оскаржувалось, питання про новий розподіл судових витрат не ставилось, а тому слід вважати, що виконавчий лист, виданий на підставі додаткового рішення від 03 грудня 2021 року, є таким, що підлягає виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Потопальський Б. М. вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, доводи безпідставними, та такими, що не спростовують правильність висновків суду, а тому слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника стягувача ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду першої інстанції у даній справі було скасоване, суд апеляційної інстанції постановив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог і вирішив питання щодо судових витрат.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанцій є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Згідно ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено, що рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 19.11.2021 року позов КНП "Ратнівська ЦРЛ" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (штрафу) задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 неустойку (штраф) на користь позивача, у розмірі 200000 грн.

Додатковим рішенням цього ж суду від 03.12.2021 року у справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача КНП "Ратнівська ЦРЛ" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області 19500 грн судових витрат, що складаються: 13500 грн сплаченого судового збору, 6000 грн витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

Постановою Волинського апеляційного суду від 04.02.2022 року рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 19.11.2021 року у справі за позовом КНП "Ратнівська ЦРЛ " Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (штрафу) скасовано, постановлено нове судове рішення яким відмовлено в позові.

Стягнуто з КНП "Ратнівська ЦРЛ" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 4500 грн. судового збору.

Ухвалою від 08.04.2022 року Верховний Суд відмовив позивачу КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області у відкритті касаційного провадження.

Рішення Волинського апеляційного суду від 04.02.2022 року набуло законної сили.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок: «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідком розгляду апеляційної скарги КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Волинський апеляційний суд скасував рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 19 листопада 2021 року.

Таким чином, на момент видачі виконавчого листа про стягнення судових витрат у справі основне (первісне) рішення суду було скасовано судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Із аналізу змісту ст. 270 ЦПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Зазначена правова позиція узгоджується, із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 (п. 9), Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19.

Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної /касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

Окрім цього, оскільки відсутнє рішення, ухвалене на користь КНП "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області, то, в силу положень п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, також відсутні підстави для відшкодування судових витрат такої сторони.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14.

Такі ж роз`яснення дав Верховний Суд України у постанові Пленуму № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», зазначивши, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Оскільки сторони оскаржили в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 19 листопада 2021 року, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, а апеляційний суд зробив висновок про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, та суд касаційної інстанції відмовив у відкритті касаційного провадження, тому додаткове рішення втратило силу і не підлягає примусовому виконанню. Отже, апелянт позбавлений процесуальної можливості вирішити питання щодо стягнення судових витрат на підставі додаткового рішення від 03 грудня 2021 року.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 389, 383-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу стягувача Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради Ковельського району Волинської області залишити без задоволення.

Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 11 листопада 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді