Постанова

від 01.11.2007 по справі 38/227

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/227

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.10.2007 р.                                                                         справа №38/227

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Гуцу М.В.за дов. від 09.01.07р. №0528/07-108,

від відповідача:Крикунов І.В. за дов. від 30.08.2007р. № 9-171,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Петровському районі м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від25.09.2007 року

по справі№38/227

за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Петровському районі м.Донецьк

до відповідачаВідокремлений підрозділ "Шахтоуправління "Трудівське" Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" м.Донецьк

простягнення 16400грн.

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

          21.06.2007р. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Петровському районі м. Донецька звернулося з позовом до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про відшкодування моральної шкоди в порядку регресу у розмірі 16 400грн.

          Ухвалою суду від 26.06.2007 р. порушено провадження у справі

          Ухвалою від 25.07.2007р. за клопотанням сторін продовжений строк розгляду справи на два місяці до 25.09.2007р

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2007р. у справі № 38/227 (суддя Родіонова О.О.) у позові Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в Петровському районі м. Донецька відмовлено.

Строк розгляду справи склав 3 місяці 4 дні.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати від 25.09.2007р. та  прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004р.   моральна   шкода   підлягає   сплаті   особам,   яким   встановлена  стійка   втрата працездатності.

Відповідно до  ст.5 Цивільного Кодексу України, Закон зворотної сили у часі не має.

Відповідно до ст.ст.5,6 Закону України від 23 вересня 1999р. № 1105-ХІУ Гнезділова К.П. не є суб'єктом страхування стосовно відшкодування Фондом моральної шкоди, оскільки факт її спричинення настав 29.06.1999р.,  тобто до 2001 року - до часу створення Фонду, коли потерпіла перебувала у  трудових правовідносинах з відповідачем, і відповідно до ст.237-1 КЗпП України власник зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду при наявності факту травми на виробництві.

Суд не врахував, що відповідно до Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992р. № 2694-ХІІ, п.1 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим  ним органом шкоди, заподіяної працівникові     ушкодженням здоров'я,  пов'язаним  з  виконанням, трудових обов'язків", затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993р. № 472 із змінами та доповненнями від 18.07.1994р. № 492, матеріальна відповідальність за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних та шкідливих умов праці, покладається на власника підприємства або уповноваженого ним органа.

Згідно до абзацу 2 пункту 3 розділу XI прикінцевих положень Закону, уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової)     шкоди,    заподіяної ушкодженням    здоров'я,     виплачується     цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

На думку позивача, у зв'язку з тим, що Фонд відшкодував моральну шкоду на підставі рішення Петровського районного суду м. Донецька від 25 листопада 2004р. № 2-1469 у сумі 16400грн., то відповідно до ст.1191 ЦК України має право зворотної вимоги до винної особи -відповідача.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

Відповідач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення посилаючись на те ,що він сплачує страхові внески позивачу, на день встановлення факту втрати працездатності гр. Гнезділовій К.П., вона була застрахованим працівником підприємства ,тому вимога позивача щодо відшкодування розміру виплаченої працівнику моральної шкоди  на підставі ст. 1191 ЦК України є безпідставною.

4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:

29.06.1999р. при виконанні трудових обов'язків з гр. Гнезділовою Катериною Петрівною на ДВАТ шахті "Трудівська" ДХК "Донецьквугілля" стався нещасний випадок та складено акт про нещасний випадок.

Рішенням  Петровського районного суду м. Донецька від 24.11.2004р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька   на користь Гнезділовой К. П. була стягнена  в порядку компенсації моральна шкода у розмірі 16 400 грн. (л.с.1011).Рішення набрало законної сили.

Платіжним дорученням  від 22.06.2005р. № 498  сума моральної шкоди у розмірі 16 400 грн. була сплачена Гнезділовой К.П. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві  в  Петровському районі м. Донецька.   

З 1999р. ДВАТ шахта "Трудівська" ДХК "Донецьквугілля" було неодноразово реорганізовано:

- на підставі наказу Мінтопенерго України № 58 від 07.02.2003р. та наказу ДП “Дон вугілля” № 4 від 12.05.2003р. ДВАТ шахта "Трудівська" ДХК "Донецьквугілля" реорганізовано в Відокремлений підрозділ "Шахта "Трудівська" Державного підприємства "Донецьквугілля" (код ЄДРПОУ 26391593);

- на підставі наказу ДП “Дон вугілля” № 74 від 24.07.2003р. у зв'язку з злиттям з ВП “Шахта “Куйбишевська” створено Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” ДП “Донецьквугілля ( код ЄДРПОУ 26417329);

- наказом № 492 від 08.08.2004р. Міністерства палива та енергетики України припинена діяльність Державного підприємства “Донецьквугілля” та створено Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія”, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства “Донецьквугілля”, до складу якого входив Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське”;

- наказом № 35 від 28.12.2004р. в  складі ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” створено Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” ДП ДУЕК ( код ЄДРПОУ 33341002).

5. Мотиви з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті постанови

5.1 Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що гр.. Гнезділова К.П. не є суб'єктом страхування стосовно відшкодування Фондом моральної шкоди відповідно до ст.. 5,6 закону №1105

      Відповідно до ст.2  Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У дія цього Закону поширюється на осіб,  які працюють на умовах трудового  договору  (контракту)  на  підприємствах,  в установах, організаціях,  незалежно від їх форм власності  та  господарювання (далі - підприємства),  у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно,  та громадян - суб'єктів  підприємницької діяльності.

   Стаття 6. цього Закону встановлює, що  суб'єктами страхування від нещасного випадку  є  застраховані громадяни,  а  в  окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Стаття 5 Закону на яку посилається позивач у апеляційній скарзі визначає загальні принципи згальнодержавного обовязкового страхування від нещасного випадку і не визначає субєктів страхування.

     Відповідно до ст. 13 Закону №1105 страховим випадком  є  нещасний  випадок  на  виробництві або професійне захворювання,  що спричинили застрахованому  професійно зумовлену  фізичну  чи  психічну травму за обставин,  зазначених у статті  14  цього  Закону,  з   настанням   яких   виникає   право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У  у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ( далі –Фонд) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно з частиною третьою ст. 34 Закону України № 1105 відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, здійснюється Фондом у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.

Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення суду.

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 25.11.2004р (л.с.10)., що набрало законної сили  встановлено ,що  29.06.1999р. на робочому місці гр. Гнезділова отримала травму голови, про що було складено акт форми №Н-1 від 30.09.99р

21.01.2004р. гр. Гнезділова вперше пройшла огляд у МСЕК, яка встановила втрату працездатності на 40% з 20.01.2004р. безстроково та визнала її інвалідом 3-ї групи.

Наказом № 93 від 26.012004р. гр. Гнезділова звільнена з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗоТ у зв'язку  з невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров'я внаслідок отриманої травми.

Постановою від 27.02.2004р. позивач призначив гр. Гнезділовій  щомісячні страхові виплати в порядку відшкодування частини втраченого заробітку та одноразову допомогу.

Суд своїм рішенням визнав, що гр. Гнезділова є суб'єктом страхування, якій у зв'язку настанням страхового випадку (погіршення стану здоров'я та часткова втрата працездатності з 20.01.2004р. наслідок травми отриманої у 1999р., з настанням якого гр. Гнезділова отримала право на страхові виплати) позивач зобов'язаний сплатити  16400 грн. компенсації моральної шкоди згідно ч.3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У.

За таких обставин посилання позивача на те, що відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України мав здійснювати відповідач і що Гнезділова К.П. не є суб'єктом страхування  стосовно відшкодування моральної шкоди фондом є не обґрунтованими.

Не приймаються і посилання позивача абз.2п.3 розділу Х! прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У,оскільки ця норма стосується заборгованості потерпілим на виробництві та членам їх сімей , яким до набрання чинності цим законом підприємства не відшкодували матеріальної і моральної шкоди. Як вбачається з матеріалів справи право на отримання страхових виплат у гр.. Гнезділової виникло з 20.01.2004р. і заборгованості на момент набрання чинності законом у підприємства перед працівником не було.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Проте зазначена норма, як вірно визначив суд першої інстанції, регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, і не поширюється на зобов'язання за соціальним страхуванням, які врегульовані саме Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999р. № 1105-Х1У .

Тому, посилання позивача на необхідність застосування статті 1191 ЦК України є безпідставним.

Крім того, законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не передбачено право страховиків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на звернення до суду  позовними вимогами до страхувальників про відшкодування виплачених Фондом платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, ст.101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

          Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2007р. по справі № 38/227 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Петровському районі м. Донецька без задоволення.

Головуючий          

Судді:          

                                                                                                                                                                 Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС