Постанова

від 07.02.2023 по справі 569/4894/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/4894/22

Провадження № 22-ц/4815/65/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.

секретар судового засідання Крижов В. С.

учасники справи:

позивач керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах

Рівненської міської ради,

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд»,

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-БУД» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року у складі судді Кучиної Н. Г., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 22 липня 2022 року,

в с т а н о в и в :

Керівник Рівненськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Рівненськоїміської ради звернувсядо судуз позовомдо Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Грін-Буд», ОСОБА_1 простягнення безпідставнозбережених коштів. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд», набувши право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформили речового права на вказану земельну ділянку упродовж тривалого часу, а саме з травня 2019 року, використовували земельну ділянку площею 0,48 га. Відомості про передачу вказаної земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомості, у власність чи користування фізичним та юридичним особам у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідачів виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідачі зазначені обов`язки не виконали. З урахуванням наведеного, прокурором самостійно здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачами коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати. Згідно розрахунку розміру орендної плати, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати становить 661912,61 грн. Просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» та ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 661 912,61 гривень, стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН-БУД» та ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 9928,69 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року вказаний позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» та ОСОБА_1 на користь Рівненської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 661 912,61 гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» та ОСОБА_1 на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 9 928,69гривень, по 4964,35 грн. з кожного.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване положеннями ст. 1214 ЦК України, яка передбачає обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, та обґрунтована належними і достовірними доказами на підтвердження того, що відповідачі є власниками нерухомого майна будівлі по АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,48 га, котра належить до земель комунальної власності міста, а відтак зобов`язані зареєструвати речове право на цю ділянку і вносити плату за користування нею. Судом також враховано, що оскільки відповідачі не є власниками спірної земельної ділянки та не можуть бути постійними землекористувачами, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом першої інстанції процесуальних норм та доводить, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання, і цей спір пов`язаний із здійсненням останньою господарської діяльності на спірній земельній ділянці, а тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції. Звертає увагу, що Рівненською окружною прокуратурою як позивачем не доведено стверджуваної нею обставини щодо користування ОСОБА_1 та ТзОВ «Грін-Буд» за період з травня 2019 по лютий 2022 року земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а тому відсутні правові підстави для стягнення коштів. Заперечує правильність обрахунку суми стягнення та зазначає про відсутність документів про грошову нормативну оцінку земельної ділянки за 2019, 2020, 2021 рік, а саме: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з державного земельного кадастру, а також висновок експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки, а відтак розрахунок суми орендної плати ґрунтується на припущеннях. Доводить, що вона та ТОВ «Грін-Буд» вживали необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а позивачем не доведено доказів ухилення від оформлення права власності чи користування або перешкоджання позивачу отримати доходи від оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, а також стягнути з позивача на її користь понесені судові витрати.

У своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» пояснює, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Рівненською міською радою та ТОВ «Грін-Буд» саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний із здійсненням товариством підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. У даній категорії справ має значення площа земельної ділянки, яку фактично використовують і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу. Зробивши припущення про ймовірне користування відповідачами земельною ділянкою площею 0,48 га, суд першої інстанції в порушення принципу змагальності, презюмував факт користування ними земельною ділянкою саме площею 0,48 га. Позивачем не доведено факту користування ОСОБА_2 та ТОВ «Грін-Буд» за період з травня 2019 по лютий 2022 року земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею саме 0,48 га, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідачів 661912,61 грн як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Вважає, що вихідні дані для розрахунку доходу відповідача у період з 28 травня 2019 року по 28 лютого 2022 року не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про оцінку земель» та «Про Державний земельний кадастр», адже у справі відсутні документи про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а саме: технічна документація на спірну земельну ділянку, висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Доводить, що ОСОБА_1 та ТОВ «Грін-Буд» вживали необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а позивачем не надано доказів ухилення від оформлення права власності чи користування або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, відтак твердження про те, що територіальна громада міста Рівного позбавлена можливості отримати дохід від здачі земельної ділянки в оренду є необґрунтованими. Заперечує висновок місцевого суду про те, що торгові точки, які перебувають у власності ТОВ «Грін-Буд» є частинами об`єкту нерухомого майна будівлі торгового центру, на розі вулиць Макарова-Млинівська, площею 254,97 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки будівля торгового центру є реконструйованим закладом громадського харчування, а торгові точки є окремими об`єктами нерухомості. З наведених міркувань просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах Рівненської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд», ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

У поданих на апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» відзивах Рівненська окружна прокуратура вказує на їх необґрунтованість і безпідставність, просить їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 22.05.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н.А. зареєстровано за ТОВ «Грін-Буд» право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю торгового центру на розі вулиць Макарова-Млинівська загальною площею 254,97 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041.

27.05.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Насанович Н.А. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю підприємства громадського харчування загальною площею 1245 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га, розташована на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради. Відомості про передачу вказаної земельної ділянки, на якій розміщені об`єкти нерухомості, у власність чи користування фізичним та юридичним особам у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Рівненською міською радою 18.11.2021 року прийнято рішення № 1545 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю Грін-Буд та громадянці ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельної ділянки на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна», яким на підставі заяви ТОВ «Грін-Буд» та громадянки ОСОБА_1 , наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вирішено надати ТОВ «Грін-Буд» та громадянці ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м. кв. (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Земельну ділянку вирішено відвести за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Рівненської міської територіальної громади.

Звертаючись до суду з цим позовом, Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради покликався на те, що ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд», набувши право власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформили речового права на вказану земельну ділянку упродовж тривалого часу, а саме з травня 2019 року, використовували земельну ділянку площею 0,48 га, при цьому не сплачуючи за неї плату жодним чином.

Згідно зі ст. 143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.62Закону України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Внаслідок використання відповідачами земельної ділянки без укладення договору оренди землі, Рівненська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Рівненської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зі змісту ст.ст.120, 125 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України вбачається, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідачі ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 , набувши право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , упродовж тривалого часу, а саме з травня 2019 року, не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою площею 0,48 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості.

Відповідно доположень ст.83Земельного кодексуУкраїни,землі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам сіл,селищ,міст,є комунальноювласністю. Укомунальній власностіперебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідачі не є власниками або постійними землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Таким чином, з часу оформлення права власності на нерухоме майно і до часу звернення до суду з цим позовом, ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером. 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га не сплачували, у зв`язку з чим місцевий бюджет Рівненської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання даної земельної ділянки, чим заподіяно значну шкоду інтересам територіальної громади.

Обидві апеляційні скарги містять покликання на те, що місцевим судом безпідставно зроблено висновок про період користування відповідачами земельною ділянкою з травня 2019 року по лютий 2022 року, і ці доводи спростовуються обставинами справи та нормами закону.

Як зазначалося вище, право власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Грін-Буд» 22.05.2019 року, а за ОСОБА_1 27.05.2019 року. Земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га, розташована на перехресті вулиць Млинівської та Макарова, на якій розміщені об`єкти нерухомості, право на які зареєстроване за відповідачами, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради.

Статтею 1214ЦК України передбачено обов`язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Доказів сплати відповідачами орендної плати за користування чужою земельною ділянкою суду не надано. При цьому, ними не сплачено коштів і в будь-якій іншій формі за користування цією земельною ділянкою, що прямо порушує норми ст. 206 Земельного кодексу України, котра декларує платність використання землі в Україні. При цьому, апеляційний суд вважає обґрунтованим визначення періоду користування відповідачами земельною ділянкою без належної правової підстави: з травня 2019 року, тобто від моменту реєстрації за відповідачами права власності на об`єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці комунальної власності, і до моменту звернення з цим позовом до суду в лютому 2022 року.

Окрім того, на земельній ділянці розміщене майно, що перебувало у власності відповідачів, що, в свою чергу, унеможливлювало вільне розпорядження міською радою вказаною земельною ділянкою з метою отримання доходу у вигляді орендної плати та наповнення місцевого бюджету.

Посилання апелянтів на те, що ними вживалися необхідні заходи для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а позивачем не доведено доказів ухилення від оформлення права власності чи користування або перешкоджання позивачу отримати доходи від оренди земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд відхиляє як неспроможні та не підтверджені доказами.

За положеннямичастини першоїта другоїстатті 1212Цивільного кодексуУкраїни особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли основа, на яку воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання за наявністю одночасно таких умов: набуття чи збереження майна окремою особою (набувачем) за рахунок іншого (потерпілого): набуття чи збереження майна відбулося за всю правову підставу або підставу, на яку майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження договору без достатніх правових підстав характер спірних правовідносин неможливе застосування до них судом положення глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістомприписів глави82і 83Цивільного кодексуУкраїни дляделіктних зобов`язань,які забезпечуютьіз закріпленняшкоди майну,характерним є,зокрема,зменшення майнапотерпілого,а длякондиційних приріст майнау набувачібез достатніхправових підстав.Вина заподіювачашкоди єобов`язковимелементом встановленнявідповідальності вделіктних зобов`язаннях,тоді якдля кондиційнихзобов`язаньвина немає значення,ключовим єфакт неправомірногонабуття (збереження)майна особоюза рахунокіншої.Зважаючи наце,обов`язокнабувача повернутипотерпілому безпідставнонабуте (збережене)майно чивідшкодувати йоговартість неє заходомвідповідальності,після чогонабувач зобов`язуєтьсяповернути тількице майно,яке безпідставнонабув. Предметом позову в цій справі є стягнення з власників об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 та від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Зважаючи на те, що відповідачі як власники нерухомого майна, користуються земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, кошти, збережені ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 у вигляді несплаченої орендної плати, підлягають стягненню на користь Рівненської міської ради як власника земельної ділянки.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить: станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 7 622 895,17 грн.; станом на 01.01.2021 8 377 528, 32 грн.; станом на 01.01.2022 9 215 281, 15 грн.

Рішенням Рівненської міської ради від 19 жовтня 2017 року № 3427 затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території міста Рівного та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади міста, і затвердження складу контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до Розділу 2 Положення, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу:

1) не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території;

2) не може перевищувати дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

Мінімальна величина розміру орендної плати (крім земельних ділянок, зазначених у пункті 5 розділу 2) за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Рівного, встановлюється на рівні 3% від нормативної грошової оцінки.

Відтак, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою:

- за період з 28.05.2019 по 31.12.2020 становить 365 898,96 грн. = (7 622 895,17:365*584 днів*3%).

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 251 325,85 грн. = (8 377 528, 32*3%);

- за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 44 687,80грн. = (9 215 281, 15:365*59 днів*3%).

Отже, загальна сума неотриманого доходу у вигляді орендної з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна становить 661 912,61 гривень.

Вказаний обрахунок суми стягнення безпідставно збережених коштів апеляційний суд вважає обґрунтованим та відхиляє доводи апеляційних скарг відповідачів про його безпідставність та неправильність.

Відхиляючи доводи апеляційних скарг у цій частині, апеляційний суд також враховує, що чинним законодавством, зокрема ст.. 20 Закону України «Про оцінку земель» не передбачено обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначено про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Як ТОВ «ГРІН-БУД», так і ОСОБА_1 у своїх апеляційних скаргах доводять, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, і таке порушення правил підсудності місцевим судом є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Так, позовні вимоги, заявлені до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства. Такі правові висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема, в постановах від 30 травня 2018 року в справі № 569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року та від 21 листопада 2018 року у справах № 755/13532/15-ц та № 201/9100/16-ц.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» спір фізичної особи, яка має статус суб`єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов`язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Так, до Рівненської міської ради ОСОБА_1 зверталась як фізична особа: жодних документів, у тому числі, виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 до Рівненської міської ради при зверненні із заявою про продаж їй земельної ділянки не подано, що суд розцінює як те, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 діяла як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності.

Згідно з частиною першою ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 кодексу. Фізична особа здійснює право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

При цьому, фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця із дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження. а лише набуває до нього нової ознаки підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Правовий статус «фізична особа-підприємець» не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи, і її цивільні права й обов`язки набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Отже, наявність статусу підприємця не підтверджує те. що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (аналогічна позиція висвітлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц від 4 вересня 2019 року у справі № 761/51 15/17).

Таким чином, наявність статусу підприємця у ОСОБА_1 не підтверджує того, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця вона виступає як підприємець у всіх правовідносинах, а відтак, відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що даний спір є господарсько-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Доводи апелянтів про помилковість висновку про площу земельної ділянки, якою користувалися без правової підстави, апеляційний суд не бере до уваги з наступних міркувань.

За приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера: земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно ст.. й 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Змельна ділянкас сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її уДержавному земельному кадастрі. Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536118.

.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, право комунальної власності територіальної громади міста Рівного в собі Рівненської міської ради на земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 зареєстровано 17.07.2013.

Вказане підтверджує, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою як об`єкт цивільних прав та є комунальною власністю Рівненської міської ради.

ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 звернулись до Рівненської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 4 800 м2 (кадастровий номер 5610100000:01:001:0041) на перехресті вулиць Млинівської та Макарова для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тобто своїми діями підтвердили, що саме ця земельна ділянка необхідна для експлуатації та обслуговування його нерухомості.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 15.09.2021 у справі № 922/3111/20.

Оцінюючи встановлені обставини в сукупності із нормами права, якими вони урегульовані, апеляційний суд приходить до висновку, що ТОВ «Грін-Буд» та ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати за рахунок позивача збережено у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, які повинне було сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5610100000:01:001:0041 площею 0,48 га за період з моменту набуття права власності на розміщений на ній об`єкт нерухомості, у зв`язку з вимоги про стягнення х них на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Буд» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 липня 2022 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Хилевич С. В.