Постанова

від 30.10.2007 по справі 4/91

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/91

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.10.2007                                                                                           № 4/91

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Сотнікова С.В.

 суддів:              

 за участю секретаря             

 За участю представників:

 від позивача - Огейчук Т.В. (дов. б/н від 24.09.2007р.);

 від відповідача - Шитіков В.П. – директор;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Торгово-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовик"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2007

 у справі № 4/91  

 за позовом                               Торгово-виробниче підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовик"

 до                                                   Приватне підприємство комерційно-виробничої фірми "Лотос"

 про                                                  стягнення 26895 грн.

 Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України 23.112007р. розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2007р. у справі № 4/91 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП “Комерційно-виробнича фірма “Лотос” на користь ТВП у формі ТОВ “Нафтовик” 2975 грн. – основного боргу за договором оренди від 04.01.2006р., 29,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 15,52грн. витрат по оплаті технічно-інформаційного забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2007р. скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зазначивши, договір оренди, що укладений позивачем та відповідачем не був розірваний та діяв до 30.12.2006р., крім того, відповідач відмовлявся підписати акт, яким зафіксовано пошкодження об'єкта оренди.

Відповідач в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, зазначивши, що орендованим приміщенням не користується з листопада 2006р., а пошкодження об'єкту оренди були допущенні попереднім орендарем, просив оскаржуване рішення   Господарського   суду   міста   Києва   залишити   без   змін,   а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2006. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди № 7 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування складські приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 29-А.

Згідно пунктів 7.1, 7.4  Договору строк його дії визначений сторонами з моменту підписання (04.01.2006р.) до 30.12.2006р.

Розділом 3 договору сторони погодили розмір та порядок сплати орендної плати, зокрема, відповідно до п. п. 3.1, 3.3 орендна плата складає 3500 грн. за місяць в т.ч. ПДВ і перераховується щомісячно на підставі виставлених рахунків не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків фактичних платежів по їх сплаті в визначені сторонами строки не рідше одного разу в квартал та оформлювати підтверджуючим актом прийому виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору при достроковому розірванні договору орендар сплачує вартість оренди за фактичний час оренди, тобто до повного звільнення орендованих площ.

Після повного звільнення орендарем приміщень сторони підписують акт приймання-передачі орендованих приміщень. Після нанесення будь-яких пошкоджень орендованих приміщень орендар відшкодовує орендодавцеві витрати по приведенню приміщень у стан придатний до експлуатації (п. 5.6 Договору).

Листом від 30.11.2006р. № 30/5-48 позивач запропонував відповідачу вирішити питання щодо розірвання договору оренди та передачі складських приміщень згідно акта.

Листом від 04.12.2006р. № 293 відповідач погодився з пропозицією позивача щодо дострокового розірвання договору та повідомив, що орендоване приміщення було звільнено 06.11.2006р.

Акта прийому-передачі орендованого приміщення згідно договору оренди від 04.01.2006р. орендодавцем та орендарем підписано не було, що не заперечується сторонами.

Разом з тим, в спірному приміщенні в грудні 2006р., ТОВ “Радон”  виконувалися роботи  по  влаштуванню  асфальтового покриття,   про   що   свідчить   договір   № 22    від   30.11.2006р., затверджений кошторисний рахунок від 01.12.2006р., акт приймання виконаних підрядних робіт від 08.12.2006р., підписаний уповноваженими особами ТОВ “Радон” та позивачем, платіжне доручення № 547 від 08.12.2006р. про здійснення позивачем оплати за виконаний ремонт згідно акту виконаних робіт за договором № 22 від 30.11.2006р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії позивача по виконанню ремонтних робіт свідчать про прийняття приміщення від орендаря з 30.11.2006р., а отже Договір оренди від 04.01.2006р. вважається розірваним з вказаної дати.

Як було зазначено вище, орендар сплачує орендну плату при достроковому розірванні договору згідно п. 5.5 Договору.

Згідно п. 3.3 Договору позивачем виписано рахунок-фактуру № СФ-0000152 від 05.11.2006р. до якого включено орендну плату за листопад 2006р. в розмірі 3500 грн. з ПДВ та штраф за несвоєчасну оплату оренди в розмірі 379,17 грн. без ПДВ, а всього на загальну суму 3955 грн. з ПДВ.

Згідно з частин 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, колегія суддів вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача оплатити оренду приміщень згідно умов договору оренди від 04.01.2006р. в розмірі 2975 грн., оскільки згідно виставленого рахунку-фактури та п. 3.3 Договору орендна плата складає 3500 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі підлягає задоволенню частково у розмірі 3500 грн. (орендна плата за листопад 2006р.).

Разом з тим, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення штрафу за прострочення оплати по орендній платі у розмірі 379,17 грн., оскільки відповідно до п. 3.3 Договору орендар сплачує орендну плату  згідно пред'явлених рахунків, який був виставлений 05.12.2006р.

Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність вимог позивача про відшкодування збитків понесених ним у зв'язку з ремонтом об'єкта оренди з огляду на наступне.

Статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 767 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Згідно ч. 1, 3 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Наданий позивачем в якості доказу Акт від 27.11.2006р. на підтвердження залишення відповідачем приміщення, яке підлягає ремонту, не відповідає  ст. 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України, а отже колегією суддів до уваги не приймається.

Будь-яких інших беззаперечних доказів на підтвердження пошкодження орендарем об'єкту оренди, як то акт прийому-передачі за договором оренди №7 від 04.12.2006р. приміщення та акт здачі-прийому приміщення після звільнення приміщення згідно п. 5.6 Договору, позивачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволених позовних вимог, що є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 102 грн. витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 15,37 грн., а всього 117,37 грн. судових витрат за розгляд справи у місцевому та апеляційному господарському суді.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Торгово-виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю  “Нафтовик” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2007р. у справі  № 4/91 скасувати в частині задоволених позовних вимог та розподілу судових витрат, прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства комерційно-виробничої фірми “Лотос” (03127, м. Київ, вул.40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЕДРПОУ 24746201) на користь Торгово-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтовик” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 29-А; код ЕДРПОУ 00143840) 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. боргу.

Стягнути з Приватного підприємства комерційно-виробничої фірми “Лотос” (03127, м. Київ, вул.40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЕДРПОУ 24746201) на користь Торгово-виробничого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтовик” (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 29-А; код ЕДРПОУ 00143840) 117 (сто сімнадцять) грн. 37 коп. судових витрат.

3. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2007р. у справі  № 4/91 залишити без змін.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 4/91 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді