Постанова

від 13.02.2023 по справі 490/3222/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.02.23

22-ц/812/209/23

Справа №490/3222/22

Провадження №22-ц/812/209/23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Постанова

Іменем України

13 лютого 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем Калашник А.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 грудня 2022 року, під головуванням судді Шолох Л.М., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» Миколаївської обласної ради про визнання неправомірними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Комунального закладу фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» (далі КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури») про визнання неправомірними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 1991 року вона працювала у КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» на посаді вихователя.

18 березня 2020 року набрав чинностіЗакон України від 16 січня 2020 року № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту», відповідно до частини другої статті 22 та пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» якого у зв`язку з досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії, її було попереджено про перехід на строковий трудовий договір строком на один рік. У зв`язку з цим, з нею було припинено безстроковий трудовий договір та укладено строковий трудовий договір на один рік з 01 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року.

В подальшому було продовжено термін дії строкового договору на період з 27 серпня 2021 року по 27 серпня 2022 року.

У червні 2022 року її повідомлено про звільнення, посилаючись на те, що її посада скорочується, так як класи неукомплектовані, а з 27 серпня 2022 року було звільнено з роботи згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 36 Кодексу законів про працю Україниу зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки не була ознайомлена з наказом про продовження трудових відносин № 414/1-К від 20 серпня 2021 року. Вважала, що вона може продовжувати працювати і у неї є ще два навчальні роки до 27 серпня 2023 року, оскільки саме до цієї дати давала згоду в своїй заяві на продовження трудових відносин.

Крім того, в установлений законом строк відповідач не попередив її про істотну зміну умов праці, у зв`язку з чим укладений з нею трудовий договір так і не набув статусу строкового на момент прийняття наказу про її звільнення. Крім цього, переукладення трудового договору наказом від 20 серпня 2021 року є підставою вважати, що з нею було укладено безстроковий трудовий договір.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: визнати дії відповідача щодо попередження її про припинення безстрокового трудового договору неправомірними;

скасувати накази відповідача №547-К від 23 травня 2022 року, № 567-К від 28 червня 2022 року, №550-К від 23 травня 2022 року, № 570-К від 05 липня 2022 року;

поновити на посаді вихователя Комунального закладу фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» Миколаївської обласної ради з 28 серпня 2022 року;

стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2022 року по час ухвалення судом рішення у справі, виходячи з розрахунку 875 грн 40 коп. за один робочий день, з утриманням податків та обов`язкових платежів;

стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд цієї справи;

стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 1040 грн 00 коп. та допустити негайне виконання судового рішення.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що при звільненні позивачки були дотримані вимоги статей23,36 КЗпП України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на недоведеність та невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначала, що суд не звернув увагу на те, що відповідач повідомив про припинення з нею безстрокових трудових відносин, а фактично звільнив за закінченням строкового трудового договору.

Відповідач не ознайомив її з наказом від 20 серпня 2021 року №414/1-к про продовження трудових відносин на умовах строкового договору до 27 серпня 2022 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказувала, що не була ознайомлена з попередженням відповідача про своє звільнення, а сам порядок її звільнення ї відбувався як за скороченням штату. Вважає, що трудові відносини з відповідачем набули безстрокового характеру, з огляду й на те, що у її трудовій книжці не зроблено запис з посиланням на строковий характер трудових відносин.

Відзив на апеляційну скаргу від КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1991 року перебувала у трудових відносинах з Комунальним закладом фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури», працювала на посаді вихователя на умовах безстрокового трудового договору.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка отримує пенсію за віком.

18 березня 2020 року набрав чинності Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункт 2 п.3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» якого, в імперативній формі, встановив, що «набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строковим на один рік.

Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої ст. 22 цього Закону.

Абзацом третім частини другої ст. 22 Закону передбачено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

На виконання даної норми Закону відповідачемзапропоновано педагогічним працівникам, які досягнули пенсійного віку і отримують пенсію за віком, у тому числі ОСОБА_1 дати згоду чи незгоду на продовження з 01 липня 2020 року працювати за строковим договором.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 на ім`я відповідача в якій вона просила продовжити з нею трудові відносини на визначений строк з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року (а.с.84).

Наказом директора «Миколаївського вищого училища фізичної культури» Миколаївської обласної ради № 96-К від 01 червня 2020 року, з ОСОБА_1 продовжено трудові відносини на умовах строкового договору з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року (а.с.83).

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я відповідача, в якій просила продовжити дію трудового договору до 27 серпня 2021 року (а.с.85).

Наказом директора КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» № 336/к від 21 квітня 2021 року трудові відносини з ОСОБА_1 продовжені на умовах строкового договору з 01 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року (а.с.87)

В подальшому, для продовження строкового договору ОСОБА_1 звернулась до директора КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» із заявою, в якій просила продовжити з нею трудові відносини на новий термін з 27 серпня 2021 року по 27 серпня 2023 року (а.с.86).

На вказаній заяві директором зроблено напис - наказ на 1 рік.

Наказом відповідача від 20 серпня 2021 року №414/1-к з ОСОБА_1 продовжено трудові відносини на умовах строкового договору строком на один рік, тобто з 27 серпня 2021 року по 27 серпня 2022 року (а.с.87).

Отже, видавши наказ №414/1-к від 20 серпня 2021 року, відповідач обмежився строком дії трудового договору в один рік, чітко визначивши дату його припинення - 27 серпня 2022 року.

Наказом КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» №547-К від 23 травня 2022 року педагогічних працівників, яким виплачується пенсія, у тому числі ОСОБА_1 , попереджено про припинення трудових договорів з 30 червня 2022 року (а.с.88).

Наступним наказом №550-К від 23 травня 2022 року ОСОБА_1 надано відпустку з 07 червня по 30 червня 2022 року з подальшим її звільненням з 30 червня 2022 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с.75).

Наказом КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» №567-К від 28 червня 2022 року, внесено зміни до наказу №547-К від 23 травня 2022 року, ОСОБА_1 попереджено про припинення трудового договору з 27 серпня 2022 року (а.с.14).

30 червня 2022 року ОСОБА_1 винесено попередження про те, що адміністрація КЗФПО «Миколаївського фахового коледжу фізичної культури» не планує продовження з нею трудових відносин з 27 серпня 2022 року. (а.с.13).

05 липня 2022 року на підставі наказу КЗФПО «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» № 570-К, внесено зміни до наказу №550-К від 23 травня 2022 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 , замість 30 червня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя з 27 серпня 2022 року, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору, тобто на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України (а.с.82).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (в редакції, які існували на час призначення позивача на роботу).

Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи (стаття 23 КЗпП України).

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Отже, строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк.

Таким чином, умовами укладення строкового трудового договору є: 1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Як вірно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у заяві ОСОБА_1 просила продовжити з нею трудові відносини на посаді вихователя на період конкретного терміну, тобто на умовах строкового договору.

У наказі відповідача № 414/1-К від 20 серпня 2021року, теж вказано строк, на який з ОСОБА_1 продовжено трудові відносини.

Установивши, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір із 27 серпня 2021 року по 27 серпня 2022 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідач, як одна із сторін трудового договору, заявивши вимогу про припинення трудового договору та видавши наказ про звільнення позивача із 27 серпня 2022 року, тобто в останній день дії договору, діяв відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Будь - яких доказів про те, що сторони досягнули домовленості про продовження трудових відносин на інший строк, матеріали справи не містять.

Та обставина, що ОСОБА_1 у заяві вказувала строк про продовження трудових відносин у два роки, натомість наказом відповідача трудовий договір з нею укладено на 1 рік, не дає підстав для висновку про незаконність звільнення позивачки з підстав, передбачених п.2 ст. 36 КЗпП України.

Позивачка у заяві про продовження з нею трудових відносин зазначивши конкретний період, усвідомлювала те, що цією заявою вона дає свою згоду на укладення з нею трудового договору на визначений строк, термін дії якого, з урахуванням характеру роботи, тривалістю учбового року та кількості студентів, які не можливо визначити заздалегідь, визначає керівник закладу освіти і цей строк не може бути менший за 1 рік і більший за 3 роки.

Протягом дії вказаного трудового договору ОСОБА_1 не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним трудовий договір або окремі його пункти, та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень трудового договору, що свідчить про погодження позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості.

Відсутні підстави для скасування наказів № 547 К від 23 травня 2022 року та № 567-К від 28 червня 2022 року, якими попереджено позивачку про її звільнення з 30 червня 2022 року, з огляду на те, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового договору. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника, а власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першоюстатті 36 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зазначення у наказах № 547 К від 23 травня 2022 року та № 567-К від 28 червня 2022 року терміну «безстрокових трудових договорів» свідчить про те, що трудовий договір набув статусу безстрокового, є помилковими. Вищевказаними встановленими обставинами та доказами, які оцінені у сукупності та взаємозв`язку, підтверджується факт того, що ОСОБА_1 була обізнана про виникнення між нею та відповідачем, як роботодавцем, трудових правовідносин саме за строковим трудовим договором та під час написання заяви надала згоду на продовження строку дії такого трудового договору на визначений строк.

Дану обставину ОСОБА_1 підтвердила і в суді апеляційної інстанції.

Крім того, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про набуття трудових відносин безстрокового характеру, і з тих підстав, що посада вихователя Комунального закладу фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» не передбачала можливість укладення безстрокового трудового договору, а сам факт переукладення строкового трудового договору у випадках, що підпадають під дію частини другої статті 23 КЗпП України, не має наслідком набуття трудовим договором характеру безстрокового чи укладеного на невизначений строк.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що фактично порядок звільнення відбувався як за скороченням штату, не мають правового значення, оскільки саме по собі припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, на підставі статей 40, 41 КЗпП України, а саме за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку його дії.

Та обставина, що у трудовій книжці позивачки не було зроблено запис з посиланням на строковий характер трудових відносин, не свідчить про те, що позивачка працювала за безстроковим трудовим договором, та про незаконність її звільнення.

Згідно положень абз. 2п.2.2Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 дотрудової книжкивносять відомості про роботу, переведення наіншу постійну роботу, звільнення.

Педагогічні працівники, якимвиплачується пенсіяза віком,з якими припиненобезстровий трудовийдоговір і одночасно укладено строкові трудові договорине було переведено на іншу роботу. Уних тільки змінився безстроковий трудовий договір настроковий.

Внесення записів до трудових книжок про це нормативними документами не передбачено.

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що її звільнення відбулось без згоди виборного органу - первинної профспілкової організації, то вони є безпідставними, оскільки позивачка була звільнена на підставі пункту 9 частини першоїстатті 36 КЗпП України, а нормамистатті 43 КЗпП Українине передбачено отримання попередньої згоди виборного органу - первинної профспілкової організації при звільненні з роботи на підставі пункту 9 частини першоїстатті 36 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

З огляду на наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 грудня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 14.02.2023 р.