Постанова

від 13.02.2023 по справі 916/1223/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1223/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ - Куценко Т.В., на умовах самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с.Софіївка - Скалов С.Ю., за ордером.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року, м. Одеса, суддя Цісельський О.В., повний текст рішення складено та підписано 14.11.2022 року

у справі №916/1223/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м.Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані позивачем послуги в розмірі 787720 грн. 51 коп. та вирішити питання про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка сплаченого судового збору у розмірі 11642 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що всупереч умовам укладеного між ним та відповідачем договору по виконанню робіт від 13.01.2022 року №13/01, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка неналежно виконує свої господарські зобов`язання щодо повної оплати за виконані позивачем роботи по подрібненню, просіюванню підірваної гірської маси, по технічному замовленню відповідача, у зв`язку із чим, у останнього виникла заборгованість у розмірі 787720 грн. 51 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2022 року у справі №916/1223/22 місцевим господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на визначену судом дату.

В подальшому, 29.08.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про збільшення позовних вимог (вх. № 17734/22), у якій просило суд, з урахуванням заяви про виправлення описки, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 року у загальному розмірі 1 527 910 грн., до складу якої входить заборгованість за основним боргом з урахуванням перерахунку на актуальний курс іноземної валюти у розмірі 1271971 грн. 04 коп., 3% річних - 11417 грн. 92 коп., інфляційні втрати - 115458 грн. 12 коп. та пеня - 129062 грн. 92 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі №916/1223/22 (суддя Цісельський О.В.) у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка про стягнення суми заборгованості за договором про виконання робіт та нарахованої пені - відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, у даному випадку наявний факт порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача.

Проте, зважаючи на погоджені між сторонами умови договору щодо права замовника з оплати робіт тільки після реєстрації податкових накладних виконавцем та спираючись на наявні у матеріалах справи письмові докази, суд першої інстанції зазначив про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка про стягнення суми заборгованості за договором про виконання робіт та нарахованих пені, 3% річних у загальному розмірі 1527910 грн. задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, вказав, що у відповідача наявний обов`язок сплатити на користь позивача заборгованість по наданих послугах/роботах згідно умовам укладеного договору, при цьому, відповідачем факт надання послуг на суму 776078 грн. 51 коп. та несплати вказаних коштів не заперечується та визнається, з огляду на що, з урахуванням прийнятої судом заяви про підвищення позовних вимог, заборгованість останнього складає 1527910 грн.

Також скаржник звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка про те, що останній не отримував рахунки на оплату за виконані роботи не відповідає дійсності, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем суду було надано оригінали реєстрів прийнятих рахунків за підписом головного бухгалтера відповідача, з огляду на що, у останнього виник обов`язок по сплаті отриманих рахунків протягом трьох банківських днів з дня їх отримання, відповідно до п. 4.5 договору.

Крім того, скаржник наголошує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару/послуг не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, при цьому, ненадання рахунку не є відкладальною обставиною у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Разом з тим, на переконання скаржника, вимога зареєструвати податкову накладну не є господарським зобов`язанням, а тому, за невиконання цього зобов`язання господарські санкції у вигляді штрафу або відшкодування збитків не застосовуються. З приводу цього апелянт зазначив, що представником позивача під час розгляду справи судом першої інстанції суду було надано докази того, що податкові накладні подані на реєстрацію і чітко вказано, що останні очікують реєстрації, тому, податкова інспекція була обізнана у тому, що кошти за виконані роботи та податки не сплачені.

Проте, на думку апелянта, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення вказаного до уваги не взяв, як і не взяв того, що п. 5.6 спірного договору про виконання робіт суперечить діючому законодавству України у відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, з огляду на що відсутність реєстрації податкових накладних у даному разі не має наслідком зміни характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські, а саме - притримання оплати за виконані роботи.

При цьому, скаржник наголошує, що умова, визначена п. 5.6 спірного договору, не є відкладальною обставиною, оскільки оспорювані положення договору встановлюють наслідки лише для однієї сторони, тоді як відкладальна обставина повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав та обов`язків для обох сторін договору.

05.01.2023 року поштою через канцелярію від скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в порядку ст. 266 Господарського процесуального кодексу України (вх. №1942/22/Д3), яка надіслана позивачем 29.12.2022 року, що вбачається з поштової накладної на поштовому конверті, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ, посилаючись на те, що усі податкові накладні по договору на виконання робіт від 13.01.2022 року №13/01 Товариство склало та подало на реєстрацію вчасно, зазначило, що всі документи на підтвердження реєстрації податкових накладних були подані до суду першої інстанції у вигляді письмового підтвердження, що податкові накладні очікують реєстрації. Проте, судом першої інстанції клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів було проігноровано та не вирішено.

Скаржник вказав, що вчасно подані ним на реєстрацію податкові накладні на час розгляду справи судом першої інстанції знаходилися в режимі очікування через обмеження роботи електронних державних ресурсів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2022 року №263. Відтак, на переконання скаржника, у зв`язку із тим, що ним виконано господарські зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, наявна у відповідача заборгованість має бути сплачена у повному обсязі.

Апелянт за доводами апеляційної скарги також зазначив, що вже після ухвалення рішення судом першої інстанції у даній справі, на підтвердження здійснення реєстрації податкових накладних 05.12.2022 року, Товариством 26.12.2022 року отримано відповідні документи, які підтверджують реєстрацію податкових накладних.

Зазначаючи про те, що відповідач свідомо ухиляється від господарських зобов`язань по оплаті за здійснені позивачем роботи, апелянт просив суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи квитанції про підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка у Єдиному реєстрі податкових накладних, надані Державною податковою службою України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22, справу призначено до судового розгляду.

31.01.2023 року через підсистему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №1942/22/Д5), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка просило суд апеляційної інстанції у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві, відповідач зазначив про необґрунтованість вимог скаржника, зазначених ним в апеляційній скарзі та наголосив, що апеляційним судом не підлягають розгляду доповнення до апеляційної скарги разом з додатковими письмовими доказами, подані скаржником, оскільки останнім для здійснення такої процесуальної дії, як подання доповнень до апеляційної скарги пропущено визначений процесуальним законом строк.

Також, щодо незгоди скаржника із відсутністю у мотивувальній частині оскаржуваного рішення посилань на отримання відповідачем рахунків на оплату, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка у відзиві зазначило, що вказане твердження є помилковим, оскільки судом першої інстанції в рішенні зроблено висновок про те, що наявність чи відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

При цьому, як наголосив відповідач, зазначаючи у рішенні про відсутність у позивача (станом на момент розгляду справи) права вимоги заборгованості, суд першої інстанції вірно послався на правомірність застосування відповідачем відкладальної умови згідно п. 5.6. договору, з урахуванням обов`язковості виконання умов договору в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів позивача про несумісність вимог про реєстрацію податкових накладних та неможливості застосування за відсутність такої реєстрації господарських санкцій, відповідач у відзиві вказав, що суд першої інстанції, наголошуючи на тому, що предмет та обставини позову не стосуються притягнення до відповідальності за нереєстрацію податкових накладних, правомірно дійшов висновку про те, що питання реєстрації податкових накладних в контексті можливості застосування відповідальності, покладено на органи ДФС відповідно до вимог Податкового кодексу України, проте, реєстрація податкових накладних є зобов`язанням позивача за договором та ставиться у залежність з його невиконанням, оскільки таке невиконання пов`язане із відсутністю у відповідача обов`язку щодо оплати за виконані роботи.

Разом з тим, відповідач наголосив, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не надав доказів подання на реєстрацію до органу ДФС податкових накладних за період з 01.02.2022 року по 2З.02.2022 року та матеріали справи не містять будь яких доказів на підтвердження зворотнього.

Також, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи наведені норми Закону, відповідна умова договору, зазначена у підпункті 2.2.8 пункту 2.2 спірного правочину, від виконання якого залежить можливість застосування п. 5.6., що є відкладальною обставиною для настання обов`язку замовника щодо здійснення оплати за цим договором до моменту одержання замовником таких документів та інформації, є обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 Цивільного кодексу України, з урахуванням відсутності в матеріалах справи відомостей про припинення дії згаданого підпункту договору.

На думку відповідача, апелянт помилково вважає, що умова договору про можливість недоплати у випадку не здійснення реєстрації податкової накладної не пов`язана із виникненням обов`язків у постачальника, а тому, не може розцінюватись судом як відкладальна обставина в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальна обставина - це ситуація (умова/и), з якої сторони правочину (договору) пов`язують настання певних наслідків (відвантаження товару, оплату ТМЦ - тощо). Відкладальна обставина, для визначення строку виконання стороною своїх зобов`язань за укладеним договором, фактично унеможливлює виконання умов зобов`язання до моменту настання такої ситуації (умови). Тож, якщо не настає передбачена обставина (у даному випадку - належне виконання обов`язку здійснити реєстрацію податкових накладних) - немає підстав для виконання договору (здійснити доплату за виконані роботи) і зобов`язання мають лише декларативний, а не реальний (обов`язок Їх виконання) характер.

Разом з тим, 13.02.2023 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №1942/22/Д6), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ просило суд апеляційної інстанції визнати поважною причину неподання разом із апеляційною скаргою доказів, які долучені до вказаного клопотання та поновити позивачу строк на їх подання; приєднати до матеріалів справи докази підтвердження реєстрації податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка. Вказане клопотання долучено колегією суддів до матеріалів господарської справи.

До зазначеного вище клопотання позивачем додано низку податкових накладних та відомостей про їх реєстрацію в органах ДФС.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених письмово. Просив суд апеляційної інстанції подану ним апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги скаржника з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо поданого скаржником до Південно-західного апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги з додатковими письмовими доказами від 29.12.2022 року, зареєстрованого канцелярією суду 05.01.2023 року за вх. №1942/22/Д3 колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що виходячи з вимог норми ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, може її доповнити, змінити, відкликати чи відмовитися від неї протягом строку на апеляційне оскарження. При цьому, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права тощо.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене судом 03.11.2022 року в присутності представників учасників справи. Повний текст рішення складено та підписано судом 14.11.2022 року, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.11.2022 року.

В межах визначених процесуальним законом строку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ звернулося з апеляційною скаргою, сформованою у підсистемі Електронний суд 05.12.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду, яку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 року було залишено без руху з мотивів відсутності належних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та доказів направлення на адресу відповідача примірнику апеляційної скарги з додатками.

28.12.2022 року скаржником поштовим зв`язком на адресу апеляційного суду було скеровано клопотання вх. №1942/22/Д4, у якому скаржником зазначалось про надання доказів і на сплату судового збору, і направлення копії апеляційної скарги на адресу відповідача.

Будь-яких клопотань щодо поновлення процесуальних строків, зокрема щодо надання доповнення до апеляційної скарги чи - то додаткових письмових доказів, вказане вище клопотання не містило.

В свою чергу, доповнення до апеляційної скарги, скероване скаржником на адресу суду апеляційної інстанції 29.12.2022 року, про що свідчить поштова накладна на поштовому конверті, отримане судом також 05.01.2023 року та фактично, окрім додаткових відомостей щодо реєстрації податкових накладних, містить прохання до суду про приєднання до матеріалів господарської справи квитанцій про підтвердження своєчасної реєстрації таких податкових накладних.

Тобто, кінцевим строком для подання до апеляційного господарського суду, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України, доповнень до апеляційної скарги, було 05.12.2012 року.

При цьому, знову ж таки, будь-яких клопотань щодо поновлення строку на подання доповнень до апеляційної скарги, скаржником суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції не бере до уваги ті аргументи позивача, які вказані у доповненні до апеляційної скарги від 05.01.2023 року та не приймає надані позивачем додаткові письмові докази, з огляду подання цих доповнень 29.12.2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження (ст. 256 та ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України), що сплинув 05.12.2022 року, без клопотання про поновлення строку для вчинення цієї процесуальної дії.

Підстави для прийняття та долучення до матеріалів господарської справи квитанцій про підтвердження своєчасної реєстрації податкових накладних та інших документів, наданих позивачем у обох клопотаннях, у апеляційного господарського суду відсутні з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та заявив відповідне клопотання з цього приводу.

Також, вирішуючи клопотання позивача від 13.02.2023 року щодо долучення до матеріалів справи низки податкових накладних та відомостей щодо їх реєстрації в органах ДФС, судова колегія зазначає про відсутність підстав для його задоволення та долучення додаткових доказів до матеріалів господарської справи, оскільки таким буде порушено визначений процесуальним законом принцип змагальності сторін.

Крім того, колегія суддів наголошує, що у даному разі, вказані письмові документи, які приймаються судом лише у виняткових випадках, не було подано до суду першої інстанції, більш того, останні було отримано позивачем вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, і, взагалі на стадії її апеляційного перегляду, про що зазначається самим скаржником за доводами як апеляційної скарги, так і доповнення до неї, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції від скаржника додаткових доказів по справі, з огляду на що, у задоволенні обох клопотань скаржника належить відмовити.

Як було зазначено колегією суддів, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 потребує часткового скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

13.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 13/01, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи з дроблення, просіювання підірваної гірської маси 75%, розмір якої не перевищує 950х650 мм, на промисловому майданчику замовника за технічним завданням замовника до розміру 0-40 мм, 0-70 мм. Виконавець зобов`язується завантажити в надані замовником самоскиди для подальшого використання замовником на власний розсуд або відвантажити цю продукцію на склад тимчасового зберігання (СТЗ), який має знаходитись безпосередньо на робочому майданчику замовника або на відстані 10 м від місця виконання робіт.

Згідно п. 1.3. договору об`єкт, на якому будуть виконуватись роботи за цим договором, знаходиться за адресою: с. Софіївка, Новобузький р-н, Миколаївська область - Софіївський гранітний кар`єр.

Відповідно до підпункту 2.1.4. п. 2.1. договору замовник зобов`язується приймати роботи, виконані належним чином, згідно з умовами цього договору та своєчасно їх сплачувати.

Відповідальність за виконання умов спецдозволу, дотримання екологічних норм, здача звітності по роботам у кар`єрі, оплата платежів в державний бюджет, а також виконання інших умов є зобов`язанням замовника (пп. 2.1.7. (а) договору).

Виконавець зобов`язаний, серед іншого, своєчасно виставляти Акти виконаних робіт та рахунки на оплату, реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України (п.п. 2.2.8. п. 2.2. договору).

За вимогами пп. 2.3.1. п. 2.3 договору, виконавець має право призупинити виконання робіт у випадку порушення строків оплати, відповідно до розділу 4 цього договору, при відсутності грошових коштів на розрахунковому рахунку виконавця.

З пунктів 3.2., 3.3. договору вбачається, що кількість всієї виготовленої продукції за кожну зміну вказується в Акті виконаних робіт (Додаток № 1), який підписується на підставі довіреності представниками обох сторін. Продукція, завантажена в самоскиди, яка пройшла через ваги та зафіксована в Акті виконаних робіт, є прийнятою та підлягає оплаті згідно з виставленими рахунками від виконавця.

Акт виконаних робіт підписується уповноваженими представниками обох сторін на підставі довіреностей підприємств із зазначенням зразка підписів уповноважених представників, що видані керівниками підприємств. Акт виконаних робіт підписується наприкінці кожної робочої зміни із зазначенням повного обсягу переробленої продукції окремо за зміну та окремо за весь період робіт на об`єкті (пункти 3.5., 3.6. договору).

З п. 3.8 договору вбачається, що передача робіт по договору здійснюється шляхом надання виконавцем рахунку за виконану роботу, бухгалтерського акту здачі - приймання виконаних робіт (типова форма 1С), виписаного виконавцем.

Умовами п. 4.1. договору сторони погодили, що для початку виконання робіт замовник зобов`язується сплатити платіж заставної суми у розмірі 1 000 000,00 грн на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунку. Ця сума знаходиться на рахунку виконавця у вигляді гарантійного зобов`язання замовника проводити оплату за виставленими рахунками.

Відповідно до умов п. 4.3., 4.4. договору оплата за виконану роботу з урахуванням пального та роботи операторів здійснюється за вартістю 4,275 долара США з ПДВ за 1 тонну всієї переробленої гірничної маси, зваженої та зафіксованої сторонами у щозмінних актах виконаних робіт, що у гривневому еквіваленті становить 119,70 грн за курсом до 28,00 грн за 1 долар США. У разі підвищення курсу валют понад 28,00 грн за 1 долар США здійснюється перерахунок вартості виконаних робіт у гривнях за 1 тону. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно п. 4.5. договору роботи оплачуються замовником із ПДВ згідно з виставленим рахунком від виконавця, надісланим на електронну пошту головного бухгалтера замовника gneiss_s@ukr.net протягом 3 банківських днів. Строк оплати виставлених рахунків від виконавця обчислюється з дати надсилання рахунка виконавцем на електронну пошту замовника. Оригінал рахунка виконавця надсилається листом через відділення Укрпошти на адресу замовника, зазначену у реквізитах цього договору. У разі несплати рахунка у встановлені договором строки може бути виставлений новий рахунок у випадку зміни курсу долара.

За вимогами п. 4.7 договору, всі суми, перераховані замовником виконавцю, в обов`язковій формі фіксуються актами звірки взаєморозрахунків.

За порушення строків виконання грошових зобов`язань або строків виконання робіт із дроблення та просіювання гірської маси винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,9% за кожний день прострочення, за весь період прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, передбачену ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (п.5.2. договору).

Нарахування штрафних санкцій, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, здійснюється за весь період прострочення зобов`язань з оплати за виконаної роботи, без обмеження строків, передбачених ч.6 ст.232 Цивільного кодексу України (п.5.3. договору).

Як встановлено п. 5.6. договору, виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, складену у порядку, встановленому Податковим кодексом України та чинним законодавством України, не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених ПКУ та чинним законодавством України.

У випадках: - реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування виконавцем у строки, які перевищують кінцеві строки реєстрації; - реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму; - блокування ПН/РК; внаслідок чого замовник не буде мати права на включення суми ПДВ до податкового кредиту в період, в якому виписана ця податкова накладна, замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином/ заблокованими податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку подальшої реєстрації/розблокування ПК/РК, замовник здійснює доплату заборгованості в сумі раніше недоплаченого ПДВ у складі цієї заборгованості.

У разі відсутності реєстрації або у разі відсутності розблокування протягом строків реєстрації ПН/РК, встановлених Податковим кодексом України, або у разі реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму, недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю. При цьому, обсяги виконаних робіт виконавця, строки їх виконання та інші зобов`язання виконавця перед замовником за цим договором не договором не змінюються.

Будь-які фінансові санкції, передбачені цим договором, за несвоєчасну оплату зобов`язань, не застосовуються до замовника у разі її несплати через несвоєчасну реєстрацію ПН/РК, реєстрації на неповну суму або блокування.

Відповідно до п. 8.2. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року включно, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного та належного виконання.

Договір на виконання робіт від 13.01.2022 року № 13/01 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток без застережень та зауважень.

На виконання договору на виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022, позивачем були виконані роботи згідно актів здачі-прийняття робіт та рахунків на оплату виконаних робіт, на суму 3 676 078 грн. 51 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи та підписані між замовником та виконавцем Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, виставлені позивачем, а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 на суму 124392 грн. 24 коп. та рахунок-фактура СФ-0000002 від 18.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 на суму 149213 грн. 23 коп. та рахунок-фактура СФ-0000003 від 19.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 на суму 123659 грн. 68 коп. та рахунок-фактура СФ-0000004 від 20.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 на суму 153484 грн. 13 коп. та рахунок-фактура СФ-0000005 від 21.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 на суму 117516 грн. 67 коп. та рахунок-фактура СФ-0000006 від 22.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 на суму 8422 грн. 09 коп. та рахунок-фактура СФ-0000008 від 24.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 на суму 12453 грн. 59 коп. та рахунок-фактура СФ-0000009 від 25.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 на суму 14759 грн. 02 коп. та рахунок-фактура СФ-0000010 від 26.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 на суму 128969 грн. 57 коп. та рахунок-фактура СФ-0000011 від 27.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000010 на суму 215503 грн. 09 коп. та рахунок-фактура СФ-0000012 від 28.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000011 на суму 177103 грн. 33 коп. та рахунок-фактура СФ-0000013 від 29.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 на суму 60501 грн. 17 коп. та рахунок-фактура СФ-0000014 від 31.01.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 на суму 225210 грн. 77 коп. та рахунок-фактура СФ-0000015 від 01.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 на суму 146857 грн. 54 коп. та рахунок-фактура СФ-0000016 від 02.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 на суму 67111 грн. 01 коп. та рахунок-фактура СФ-0000017 від 03.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000016 на суму 103961 грн. 84 коп. та рахунок-фактура СФ-0000018 від 04.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000017 на суму 121347 грн. 07 коп. та рахунок-фактура СФ-0000019 від 05.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000018 на суму 84884 грн. 06 коп. та рахунок-фактура СФ-0000020 від 07.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 на суму 50740 грн. 84 коп. та рахунок-фактура СФ-0000021 від 08.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 на суму 72358 грн. 66 коп. та рахунок-фактура СФ-0000022 від 09.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000021 на суму 61906 грн. 45 коп. та рахунок-фактура СФ-0000023 від 10.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000022 на суму 51111 грн. 90 коп. та рахунок-фактура СФ-0000024 від 11.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 на суму 104500 грн. 50 коп. та рахунок-фактура СФ-0000025 від 12.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000024 на суму 43017 грн. 79 коп. та рахунок-фактура СФ-0000026 від 13.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000025 на суму 98094 грн. 16 коп. та рахунок-фактура СФ-0000027 від 14.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000026 на суму 30954 грн. 42 коп. та рахунок-фактура СФ-0000028 від 15.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000027 на суму 123504 грн. 07 коп. та рахунок-фактура СФ-0000029 від 16.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000028 на суму 84632 грн. 69 коп. та рахунок-фактура СФ-0000030 від 17.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000029 на суму 92951 грн. 84 коп. та рахунок-фактура СФ-0000031 від 18.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000030 на суму 12049 грн. 01 коп. та рахунок-фактура СФ-0000032 від 19.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031 на суму 97251 грн. 47 коп. та рахунок-фактура СФ-0000033 від 21.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000032 на суму 133314 грн. 68 коп. та рахунок-фактура СФ-0000034 від 22.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000033 на суму 175473 грн. 02 коп. та рахунок-фактура СФ-0000035 від 23.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000034 на суму 199021 грн. 94 коп. та рахунок-фактура СФ-0000036 від 23.02.2022 року;

- Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000035 на суму 209844 грн. 97 коп. та рахунок-фактура СФ-0000037 від 23.02.2022 року.

Вказані акти підписані сторонами без заперечень та зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.

Також в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, який підписано Товариством з обмеженою відповідальності «Агронерудпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», та скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.02.2022 року становить 776078 грн. 51 коп. та акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.08.2022 року, який підписано лише з боку позивача та з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становить 1271971 грн. 04 коп.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс - С» від 19.09.2022 року №276 в період з 18.01.2022 року по 24.02.2022 року Товариством з обмеженою відповідальності «Агронерудпром» було виконано робіт на загальну суму 3676078 грн. 51 коп.; позивачем були зареєстровані податкові накладні за актами виконаних робі за період з 18.01.2022 року по 31.01.2022 року на суму 1 285 977 грн. 81 коп.; станом на 19.09.2022 року незареєстрованими залишаються податкові накладні на суму 2 390 100 грн. 70 коп., у зв`язку із чим, відповідач не міг включити до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 398350 грн. 12 коп.

Вказане також підтверджується наявною у матеріалах справи Інформацією про стан реєстрації податкових накладних по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальності «Агронерудпром» станом на 19.09.2022 року.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром», вбачається, що відповідач повідомив позивача про призупинення замовником своєї діяльності 26.02.2022 року у зв`язку з бойовими діями на півдні України, зокрема в Миколаївській області, у зв`язку з чим зазначив про виконання своїх зобов`язань після закінчення військового стану на території країни. Також, у вказаному листі відповідач наголошує на тому, що у квітні 2022 року між підприємствами було досягнуто усної домовленості про погашення боргу після відміни військового стану.

Також у матеріалах справи наявні реєстри переданих документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» від 28.01.2022 року, від 10.02.2022 року, від 24.02.2022 року, від 11.05.2022 року зі змісту яких вбачається, що позивачем направлено, а представником відповідача Мартиненко В.М. отримано вказані вище акти та рахунки. Вказані реєстри, заявки замовника, його лист від 15.06.2022 року, а також скріншоти про відправку документів електронною поштою протокольною ухвалою місцевого господарського суду від 20.09.2022 року було долучено до матеріалів господарської справи.

Інших належних та допустимих доказів щодо наявних між сторонами правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", заборгованості за договором виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 року у загальному розмірі 1 527 910 грн., до складу якої входить заборгованість за основним боргом з урахуванням перерахунку на актуальний курс іноземної валюти у розмірі 1271971 грн. 04 коп., 3% річних - 11417 грн. 92 коп., інфляційні втрати - 115458 грн. 12 коп. та пеня - 129062 грн. 92 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 13.01.2022 року укладено договір на виконання робіт № 13/01, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи з дроблення, просіювання підірваної гірської маси 75%, розмір якої не перевищує 950х650 мм, на промисловому майданчику замовника за технічним завданням замовника до розміру 0-40 мм, 0-70 мм.

Тобто між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору про виконання робіт, були виконані роботи згідно актів здачі-прийняття робіт та рахунків на оплату виконаних робіт, на суму 3 676 078 грн. 51 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи та підписані між замовником та виконавцем Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, виставлені позивачем.

При цьому, в матеріалах справи наявні реєстрами переданих документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» від 28.01.2022 року, від 10.02.2022 року, від 24.02.2022 року, від 11.05.2022 року.

Разом з тим, з наявного акту звірки взаємних розрахунків, який підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С», та скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.02.2022 року становить 776078 грн. 51 коп., що не заперечується відповідачем у справі та підтверджується, зокрема, зазначеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» доводами, викладеними ним у відзиві на позовну заяву.

При цьому, за вказаним вище актом звірки Товариством з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» за умовами спірного договору за виконану роботу було 28.01.2022 року сплачено позивачу 400000 грн., 01.02.2022 року - 1000000 грн., 16.02.2022 року - 1500000 грн.

Тобто, позивачем за весь період з 18.01.2022 року по 23.02.2022 року було надано послуг на 3676078 грн. 51 коп., а оплачено замовником 2900000 грн., несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 776078 грн. 51 коп.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до підпункту 2.1.4. п. 2.1. спірного договору замовник зобов`язується приймати роботи, виконані належним чином, згідно з умовами цього договору та своєчасно їх сплачувати.

Тобто, умови вказаного вище договору вказують на обов`язок замовника виконати свої господарські зобов`язання в частині оплати за виконані роботи.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, судова колегія встановила, що факт виконання робіт ані позивачем, ані скаржником не заперечується та не оскаржується, а предметом оскарження по суті справи є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують підстави для оплати відповідачем залишку боргу за виконані виконавцем роботи з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, господарських санкцій за неналежне виконання господарських зобов`язань та втрат замовника у зв`язку із коливанням курсу долара. При цьому, за матеріалами справи, факт оплати відповідачем виконаних позивачем робіт у повному обсязі належними та допустимими доказами не підтверджується.

Разом з тим, на переконання відповідача, у останнього відсутні підстави для повного розрахунку з позивачем з тих причин, що останнім, всупереч вимогам договору про виконання робіт, не зареєстровано належним чином податкові накладні у період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року, з чим фактично погодився суд першої інстанції та не погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, за умовами п. 5.6. договору про виконання робіт, виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної, складену у порядку, встановленому Податковим кодексом України та чинним законодавством України, не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених ПКУ та чинним законодавством України.

У випадках: - реєстрації податкової накладної/розрахунку корегування виконавцем у строки, які перевищують кінцеві строки реєстрації; - реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму; - блокування ПН/РК; внаслідок чого замовник не буде мати права на включення суми ПДВ до податкового кредиту в період, в якому виписана ця податкова накладна, замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку подальшої реєстрації/розблокування ПК/РК, замовник здійснює доплату заборгованості в сумі раніше недоплаченого ПДВ у складі цієї заборгованості.

У разі відсутності реєстрації або у разі відсутності розблокування протягом строків реєстрації ПН/РК, встановлених Податковим кодексом України, або у разі реєстрації ПН/РК на неправильну/неповну суму, недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю. При цьому, обсяги виконаних робіт виконавця, строки їх виконання та інші зобов`язання виконавця перед замовником за цим договором не договором не змінюються.

Будь-які фінансові санкції, передбачені цим договором, за несвоєчасну оплату зобов`язань, не застосовуються до замовника у разі її несплати через несвоєчасну реєстрацію ПН/РК, реєстрації на неповну суму або блокування.

Тобто, зважаючи на вказані вище погоджені між сторонами умови спірного договору про виконання робіт, замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати саме на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не на всю наявну суму заборгованості відповідача перед позивачем за господарськими зобов`язаннями.

Таким чином, як відповідачем у справі, так і судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі неналежним чином надано оцінку цьому пункту спірного договору щодо нібито наявності підстав для притримання відповідачем повної оплати за виконану роботу позивачу у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань по реєстрації податкових накладних, з огляду на що висновки суду першої інстанції в цій частині, а також про те, що відсутність реєстрації податкових накладних позивачем у даному випадку є відкладальною обставиною, є помилковими та такими, що суперечать нормам права та умовам договору.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку матеріалами справи підтверджений факт наявності у відповідача боргу перед позивачем за виконані роботи. Відтак, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи та зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку із примусом, зважаючи на те, що відповідачем визнається наявна за ним заборгованість у розмірі 776078 грн. 51 коп. за спірним договором, з останнього на користь позивача належить стягнути суму наявної заборгованості за спірним договором про виконання робіт у вказаному вище розмірі, оскільки дана обставина є встановленою та відповідачем підтверджується, тому не підлягає доказуванню відповідно до вищенаведених норм.

Щодо вимог позивача про збільшення суми заборгованості з урахуванням коливання курсу іноземної валюти, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (Правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №910/763/13 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/706/17.

За умовами укладеного між сторонами у справі договору виконання робіт ціна за переробку гірничної маси за цим договором не є остаточною.

Так, відповідно до умов п. 4.3., 4.4. договору оплата за виконану роботу з урахуванням пального та роботи операторів здійснюється за вартістю 4,275 долара США з ПДВ за 1 тонну всієї переробленої гірничної маси, зваженої та зафіксованої сторонами у щозмінних актах виконаних робіт, що у гривневому еквіваленті становить 119,70 грн за курсом до 28,00 грн за 1 долар США. У разі підвищення курсу валют понад 28,00 грн за 1 долар США здійснюється перерахунок вартості виконаних робіт у гривнях за 1 тону. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця.

Отже, за положеннями укладеного договору, сторонами погоджено порядок зміни ціни виконуваних робіт шляхом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни, що в свою чергу також свідчить про те, що виконавець залишає за собою право в односторонньому порядку змінити зазначену у договорі ціну, шляхом виписування нових рахунків на оплату, тобто, свідчать про право одноособового змінення позивачем загальної ціни на надані послуги, що надаються, а не на курсову різницю, на день оплати замовником за виконані роботи.

Відтак, у даному випадку, порядок розрахунків замовника, а саме: оплата за виконані роботи, повинна розцінюватися саме в розрізі п. 4.3., 4.4. договору виконання робіт, де платежі підлягають перерахуванню за погодженою сторонами формулою, за результатом чого визначається сума доплати, з огляду на що, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю виконаних робіт у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Отже, умови укладеного між сторонами у справі спірного договору виконання робіт передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України.

Відтак, колегією суддів встановлено, що грошові зобов`язання покупця хоча і виражені у національній валюті, проте прив`язані до еквіваленту в іноземній валюті.

При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю.

Таким чином, враховуючи те, що зміна курсу національної валюти України у відношенні до іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов`язання сторони, яка його фактично порушила у зв`язку із неповною оплатою, у зв`язку із тим, що Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 року зафіксовано офіційний курс 36.5686 грн. за 1 долар США, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для стягнення з відповідача заборгованості за порушення останнім господарських зобов`язань в частині оплати за виконані позивачем роботи у загальному розмірі 1 271 917 грн. 04 коп.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України.

Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 року у справі № 910/11077/20 викладено правову позицію щодо стягнення інфляційних нарахувань одночасно зі збільшенням розміру основної заборгованості з урахуванням її збільшення за рахунок коливань іноземної валюти в бік збільшення.

Зокрема, Верховний Суд зауважив, що враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) позивачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати за надані послуги (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

З огляду на зазначені обставини та у зв`язку із тим, що судова колегія, переглядаючи дану справу дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості з урахуванням коливання курсу долара в бік збільшення, у позовних вимогах про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 115 458 грн. 12 коп. належить відмовити в повному обсязі.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання.

За змістом положень ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, окрім розміру основної заборгованості, 3% річних - 11417 грн. 92 коп. та пеню - 129062 грн. 92 коп.

При цьому, розраховуючи зазначені вище суми, належні до стягнення, на його думку, з відповідача, позивач вказав, що датою початку нарахування 3% річних та пені є 27.02.2022 року.

Проте, судова колегія з розрахунком позивача погодитись не може, оскільки, як погоджено сторонами за умовами договору про виконання робіт, а саме, згідно п. 4.5. договору, роботи оплачуються замовником із ПДВ згідно з виставленим рахунком від виконавця, надісланим на електронну пошту головного бухгалтера замовника gneiss_s@ukr.net протягом 3 банківських днів. Строк оплати виставлених рахунків від виконавця обчислюється з дати надсилання рахунка виконавцем на електронну пошту замовника. Оригінал рахунка виконавця надсилається листом через відділення Укрпошти на адресу замовника, зазначену у реквізитах цього договору.

Водночас, з наданих позивачем письмових доказів, зокрема, із роздруківок з електронної пошти позивача неможливо встановити, які саме акти виконаних робіт з рахунками надсилались відповідачу, за який період та з яким розміром оплати.

Також за наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надіслання позивачем листів з оригіналами рахунків через відділення Укрпошти на адресу замовника не підтверджено жодними належними та допустимими документами.

При цьому, єдиним доказом, який підтверджує передачу відповідачу актів здачі - приймання та рахунків на оплату є наявні у справі реєстри переданих документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Гнейс-С» від 28.01.2022 року, від 10.02.2022 року, від 24.02.2022 року, від 11.05.2022 року зі змісту яких вбачається, що позивачем передано, а представником відповідача Мартиненко В.М. отримано акти та рахунки.

Зокрема, саме з реєстру від 11.05.2022 року вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за виконані роботи у розмірі 787720 грн. 51 коп.

Таким чином, ураховуючи наведені вище обставини, колегія суддів зазначає, що позивачем належним чином не доведено, що саме з визначеної ним дати слід здійснювати розрахунок 3% річних та неустойки, які останній просить стягнути з відповідача за порушення ним своїх господарських зобов`язань в частині повної оплати за виконані виконавцем роботи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за умовами спірного договору, зокрема абз. 8 п. 5.6. сторони між собою погодили те, що будь-які фінансові санкції, передбачені цим договором, за несвоєчасну оплату зобов`язань, не застосовуються до замовника у разі її несплати через несвоєчасну реєстрацію ПН/РК, реєстрації на неповну суму або блокування.

Відтак, враховуючи той факт, що самим позивачем не заперечується того, що останнім зареєстровано податкові накладні, які складено у період з 01.02.2022 року по 23.02.2022 року лише 26.12.2022 року, тобто з порушенням встановленого договором строку, обов`язку щодо покладення господарської відповідальності на відповідача у вигляді сплати неустойки не виникло.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, зазначений в оскаржуваному рішенні про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром» передчасний, частково помилковим та таким, що ухвалений без дотримання норм матеріального права, оскільки судом наведені вище обставини в частині наявності підстав для часткового задоволення позову належним чином досліджені не були.

При цьому, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, частково є обґрунтованими, що встановлено під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, з огляду на що Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронерудпром».

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ є помилковим та таким, що прийнятий за відсутності належного дослідження всіх обставин даної справи та доказів на їх підтвердження, з огляду на що Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі № 916/1223/22 потребує часткового скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі №916/1223/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 року у справі №916/1223/22 скасувати частково.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка заборгованості за договором виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 року у загальному розмірі 1 527 910 грн., до складу якої входить заборгованість за основним боргом з урахуванням перерахунку на актуальний курс іноземної валюти у розмірі 1271971 грн. 04 коп., 3% річних - 11417 грн. 92 коп., інфляційні втрати - 115458 грн. 12 коп. та пеня - 129062 грн. 92 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С" (55632, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка, ЄДРПОУ 38109059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром" (03126, м. Київ, вул. Качалова, 5-Д, ЄДРПОУ 41593111) заборгованість за договором виконання робіт № 13/01 від 13.01.2022 року у розмірі 1 271 917 грн. 04 коп., судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 19022 грн. 48 коп., за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 28533 грн. 72 коп.

Відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С", Миколаївська обл., Новобузький р-н, с. Софіївка про стягнення нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 255 938 грн. 96 коп.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 13.02.2023 року.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська Я.Ф. Савицький