Постанова

від 06.06.2023 по справі 916/1223/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1223/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Деревінська Л. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 (колегія суддів: Діброва Г. І. - головуючий, Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С"

про стягнення 1 527 910,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агронерудпром" (далі - ТОВ "Агронерудпром") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С" (далі - ТОВ "Гнейс-С"), в якому з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором виконання робіт від 13.01.2022 № 13/01 в розмірі 1 527 910,00 грн, у тому числі: 1 271 971,04 грн - основної заборгованості, 129 062,92 грн - пені, 11 417,92 грн - 3 % річних, 115 458,12 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ "Гнейс-С" умов договору на виконання робіт від 13.01.2022 № 13/01, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині повної та своєчасної оплати виконаної позивачем роботи з подрібнення, просіювання підірваної гірської маси за технічним замовленням відповідача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 (суддя Цісельський О. В.) у справі № 916/1223/22 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агронерудпром" до ТОВ "Гнейс-С" про стягнення 1 527 910,00 грн.

2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що в цьому випадку наявний факт порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача. Проте місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначив, що умовами договору виконання робіт визначено право замовника з оплати робіт тільки після реєстрації податкових накладних виконавцем.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 частково скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у справі № 916/1223/22. Позовні вимоги ТОВ "Агронерудпром" до ТОВ "Гнейс-С" про стягнення 1 527 910,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Гнейс-С" на користь ТОВ "Агронерудпром" заборгованість за договором виконання робіт від 13.01.2022 № 13/01 у розмірі 1 271 917,04 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

2.4. Частково скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що матеріалами цієї справи підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи, і ця обставина відповідачем не заперечується. Щодо позовних вимог про збільшення суми заборгованості з урахуванням коливання курсу іноземної валюти, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що зміна курсу національної валюти України стосовно іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов`язання сторони, яка його фактично порушила у зв`язку з неповною оплатою. Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки, переглядаючи цю справу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості з урахуванням коливання курсу долара в бік збільшення, то слід відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат у розмірі 115 458,12 грн. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем належним чином не доведено, що саме з визначеної ним дати слід здійснювати розрахунок 3% річних та пені, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 916/1223/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Гнейс-С" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду в частині задоволення позовних вимог, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у справі № 916/1223/22 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Гнейс-С" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Гнейс-С", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не застосував положення статей 6, 204, 212, 627 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладені у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19, від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

3.4. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не з`ясував належним чином обставини справи та не оцінив докази, які пов`язані з визначенням початку строку виконання сторонами своїх зобов`язань за договором виконання робіт.

3.5. ТОВ "Агронерудпром" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Гнейс-С" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ТОВ "Агронерудпром" зазначає, що процес реєстрації податкових накладних знаходиться в площині податкових відносин, регулюється податковим законодавством, та не є предметом розгляду господарських судів.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.01.2022 між ТОВ "Гнейс-С" (замовник) та ТОВ "Агронерудпром" (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 13/01, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконувати роботи з дроблення, просіювання підірваної гірської маси 75%, розмір якої не перевищує 950х650 мм, на промисловому майданчику замовника за технічним завданням замовника до розміру 0-40 мм, 0-70 мм. Виконавець зобов`язується завантажити в надані замовником самоскиди для подальшого використання замовником на власний розсуд або відвантажити цю продукцію на склад тимчасового зберігання, який має знаходитись безпосередньо на робочому майданчику замовника або на відстані 10 м від місця виконання робіт.

4.2. Згідно з пунктом 1.3 договору об`єкт, на якому будуть виконуватися роботи за цим договором, знаходиться за адресою: с. Софіївка, Новобузький р-н, Миколаївська область, "Софіївський гранітний кар`єр".

4.3. Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 договору замовник зобов`язується приймати роботи, виконані належним чином, згідно з умовами цього договору та своєчасно їх сплачувати.

4.4. Відповідальність за виконання умов спецдозволу, дотримання екологічних норм, здача звітності по роботам у кар`єрі, оплата платежів в державний бюджет, а також виконання інших умов є зобов`язанням замовника (підпункт 2.1.7 (а) пункту 2.1 договору).

4.5. Виконавець зобов`язаний, серед іншого, своєчасно виставляти акти виконаних робіт та рахунки на оплату, реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України (підпункт 2.2.8 пункту 2.2 договору).

4.6. Положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 договору передбачено, що виконавець має право призупинити виконання робіт у випадку порушення строків оплати, відповідно до розділу 4 цього договору, при відсутності грошових коштів на розрахунковому рахунку виконавця.

4.7. Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що кількість всієї виготовленої продукції за кожну зміну вказується в акті виконаних робіт (додаток № 1), який підписується на підставі довіреності представниками обох сторін. Продукція, завантажена в самоскиди, яка пройшла через ваги та зафіксована в акті виконаних робіт, є прийнятою та підлягає оплаті згідно з виставленими рахунками від виконавця.

4.8. Акт виконаних робіт підписується уповноваженими представниками обох сторін на підставі довіреностей підприємств із зазначенням зразка підписів уповноважених представників, що видані керівниками підприємств. Акт виконаних робіт підписується наприкінці кожної робочої зміни із зазначенням повного обсягу переробленої продукції окремо за зміну та окремо за весь період робіт на об`єкті (пункти 3.5, 3.6 договору).

4.9. Відповідно до пункту 3.8 договору передача робіт за договором здійснюється шляхом надання виконавцем рахунку за виконану роботу, бухгалтерського акта здачі-приймання виконаних робіт (типова форма 1С), виписаного виконавцем.

4.10. Умовами пункту 4.1 договору сторони погодили, що для початку виконання робіт замовник зобов`язується сплатити платіж заставної суми в розмірі 1 000 000,00 грн на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого рахунка. Ця сума знаходиться на рахунку виконавця у вигляді гарантійного зобов`язання замовника проводити оплату за виставленими рахунками.

4.11. Відповідно до умов пунктів 4.3, 4.4 договору оплата за виконану роботу з урахуванням пального та роботи операторів здійснюється за вартістю 4,275 долара США з ПДВ за 1 тонну всієї переробленої гірничої маси, зваженої та зафіксованої сторонами у щозмінних актах виконаних робіт, що у гривневому еквіваленті становить 119,70 грн за курсом до 28,00 грн за 1 долар США. У разі підвищення курсу валют понад 28,00 грн за 1 долар США здійснюється перерахунок вартості виконаних робіт у гривнях за 1 тонну. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця.

4.12. Пунктом 4.5 договору встановлено, що роботи оплачуються замовником із ПДВ згідно з виставленим рахунком від виконавця, надісланим на електронну пошту головного бухгалтера замовника gneiss_s@ukr.net протягом 3 банківських днів. Строк оплати виставлених рахунків від виконавця обчислюється з дати надсилання рахунка виконавцем на електронну пошту замовника. Оригінал рахунка виконавця надсилається листом через відділення Укрпошти на адресу замовника, зазначену у реквізитах цього договору. У разі несплати рахунка у встановлені договором строки може бути виставлений новий рахунок у випадку зміни курсу долара.

4.13. Вимогами пункту 4.7 договору визначено, що всі суми, перераховані замовником виконавцю, в обов`язковій формі фіксуються актами звірки взаєморозрахунків.

4.14. За порушення строків виконання грошових зобов`язань або строків виконання робіт із дроблення та просіювання гірської маси винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,9% за кожний день прострочення, за весь період прострочення, але не більше за подвійну облікову ставку Національного Банку України, передбачену частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (пункт 5.2 договору).

4.15. Нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, здійснюється за весь період прострочення зобов`язань з оплати за виконані роботи, без обмеження строків, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (пункт 5.3 договору).

4.16. Пунктом 5.6 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування до податкової накладної, складену у порядку, встановленому Податковим кодексом України та чинним законодавством України, не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених Податковим кодексом України та чинним законодавством України.

У випадках: реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування виконавцем у строки, які перевищують кінцеві строки реєстрації; реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування на неправильну / неповну суму; блокування податкової накладної / розрахунку корегування, внаслідок чого замовник не буде мати права на включення суми ПДВ до податкового кредиту в період, в якому виписана ця податкова накладна, замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованими податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку подальшої реєстрації / розблокування податкової накладної / розрахунку корегування замовник здійснює доплату заборгованості в сумі раніше недоплаченого ПДВ у складі цієї заборгованості.

У разі відсутності реєстрації або у разі відсутності розблокування протягом строків реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування, встановлених Податковим кодексом України, або у разі реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування на неправильну / неповну суму, недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю. При цьому обсяги виконаних робіт виконавця, строки їх виконання та інші зобов`язання виконавця перед замовником за цим договором не змінюються.

Будь-які фінансові санкції, передбачені цим договором, за несвоєчасну оплату зобов`язань не застосовуються до замовника у разі її несплати через несвоєчасну реєстрацію податкової накладної / розрахунку корегування, реєстрації на неповну суму або блокування.

4.17. Відповідно до пункту 8.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022 року включно, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного та належного виконання.

4.18. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір на виконання робіт підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток без застережень та зауважень.

4.19. Господарські суди зазначили, що на виконання умов договору позивач виконав роботи згідно з актами здачі-прийняття робіт та рахунками на оплату виконаних робіт на суму 3 676 078,51 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи та підписані між замовником та виконавцем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, виставлені позивачем. Ці акти підписані сторонами без заперечень та зауважень і скріплені печатками юридичних осіб.

4.20. Суди також зазначили, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, який підписано позивачем та відповідачем і скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.02.2022 становить 776 078,51 грн. Також у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.08.2022, який підписано лише з боку позивача, та відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 1 271 971,04 грн.

4.21. Згідно з довідкою ТОВ "Гнейс-С" від 19.09.2022 № 276 в період з 18.01.2022 до 24.02.2022 ТОВ "Агронерудпром" було виконано робіт на загальну суму 3 676 078,51 грн; позивачем були зареєстровані податкові накладні за актами виконаних робі за період з 18.01.2022 до 31.01.2022 на суму 1 285 977,81 грн; станом на 19.09.2022 незареєстрованими залишаються податкові накладні на суму 2 390 100,70 грн, у зв`язку з чим відповідач не міг включити до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 398 350,12 грн.

4.22. Відповідно до листа ТОВ "Гнейс-С", адресованого ТОВ "Агронерудпром", відповідач повідомив позивача про призупинення замовником своєї діяльності з 26.02.2022 у зв`язку з бойовими діями на півдні України, зокрема, в Миколаївській області, та зазначив про виконання своїх зобов`язань після закінчення військового стану на території країни. Також у цьому листі відповідач зазначив, що в квітні 2022 року між підприємствами було досягнуто усної домовленості про погашення боргу після відміни військового стану.

4.23. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявні реєстри переданих документів ТОВ "Гнейс-С" від 28.01.2022, від 10.02.2022, від 24.02.2022, від 11.05.2022, згідно зі змістом яких позивач направив, а представник відповідача Мартиненко В. М. отримав акти та рахунки за договором.

4.24. За таких обставин позивач, вважаючи, що відповідач порушив умови договору на виконання робіт в частині повної та своєчасної оплати виконаної позивачем роботи з подрібнення, просіювання підірваної гірської маси за технічним замовленням відповідача, звернувся до Господарського суду Одеської області з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Агронерудпром" до ТОВ "Гнейс-С" з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором виконання робіт у розмірі 1 527 910,00 грн, у тому числі: 1 271 971,04 грн - основної заборгованості, 129 062,92 грн - пені, 11 417,92 грн - 3 % річних, 115 458,12 грн - інфляційних втрат.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення ТОВ "Гнейс-С" умов договору на виконання робіт, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині повної та своєчасної оплати виконаної ТОВ "Агронерудпром" робіт з подрібнення, просіювання підірваної гірської маси за технічним замовленням відповідача.

5.5. Верховний Суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.6. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.7. Частиною 1 статті 529 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.8. За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

5.9. Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

5.10. За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.11. Положеннями статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

5.12. Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

5.13. Зазначені положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17 та постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 910/20365/17, від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20.

5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.16. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що в цьому випадку наявний факт порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача. Проте місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки зазначив, що умовами договору виконання робіт визначено право замовника з оплати робіт тільки після реєстрації податкових накладних виконавцем.

5.17. Частково скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що матеріалами цієї справи підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи, і ця обставина відповідачем не заперечується. Щодо позовних вимог про збільшення суми заборгованості з урахуванням коливання курсу іноземної валюти, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що зміна курсу національної валюти України стосовно іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов`язання сторони, яка його фактично порушила у зв`язку із неповною оплатою.

5.18. ТОВ "Гнейс-С" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій справі, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення. ТОВ "Гнейс-С", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.19. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.20. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не застосував положення статей 6, 204, 212, 627 Цивільного кодексу України та не врахував висновки щодо застосування цих норм, викладені у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19, від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

5.21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.22. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в цій справі з огляду на таке.

5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Квік" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про стягнення 4 504 877,31 грн заборгованості за договором про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"19. Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

…Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо строків розрахунку за проданий товар, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Будь-яких обставин стосовно того, що пункт договору (яким визначено виникнення обов`язку відповідача сплатити решту вартості майна) визнано недійсним у встановленому законом порядку судами встановлено не було, отже, за правильними висновками судів попередніх інстанцій, цей договір відповідно до норм чинного законодавства є обов`язковим для виконання сторонами".

5.24. Скаржник зазначає, що подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Кемікал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосагро-Україна" про стягнення 322 654,38 грн за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

5.25. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення 2 743 009,77 грн за договором про закупівлю робіт та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" про стягнення 5 653 263,96 грн за договором про закупівлю робіт.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"…правомірність будь-якого правочину презюмується: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України); а в силу статті 629 названого Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідна умова Договору, зазначена в пункті 4.3 цього правочину і названа його сторонами "відкладальною", незалежно від такої назви, була на час вирішення спору з даної справи попередніми судовими інстанціями обов`язковою для сторін і правомірною в розумінні статті 204 ЦК України, оскільки у справі відсутні відомості про припинення дії згаданого пункту Договору або визнання його недійсним у встановленому законом порядку.

21. Не застосувавши до спірних правовідносин зазначене положення статті 204 ЦК України, попередні судові інстанції через це не з`ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов`язані з настанням строку виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. У той же час від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі".

5.26. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем`єр бізнес брук" до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" про розірвання договору поруки.

У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"27. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність".

5.27. Крім того, скаржник посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХК "Інтермет", Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "Дніпропроект", Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина І. А., Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Публічного акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" про визнання рішень загальних зборів учасників товариства та правочинів недійсними, в яких Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.

5.28. Розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.

5.29. Встановлені фактичні обставини в цій справі свідчать про те, що на виконання умов договору позивач виконав роботи згідно з актами здачі-прийняття робіт та рахунками на оплату виконаних робіт на суму 3 676 078,51 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи та підписані між замовником та виконавцем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, виставлені позивачем; ці акти підписані сторонами без заперечень та зауважень і скріплені печатками юридичних осіб.

5.30. Господарські суди зазначили, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, який підписано позивачем та відповідачем і скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.02.2022 становить 776 078,51 грн. Також у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.08.2022, який підписано лише з боку позивача та відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 1 271 971,04 грн.

5.31. При цьому встановлені обставини в цій справі свідчать про те, що факт виконання робіт ТОВ "Агронерудпром" не заперечується ТОВ "Гнейс-С". Водночас ТОВ "Гнейс-С" вважає, що в нього відсутні підстави для повного розрахунку з ТОВ "Агронерудпром", оскільки позивач всупереч вимогам договору про виконання робіт не зареєстрував належним чином податкові накладні у період з 01.02.2022 до 23.02.2022.

5.32. Відповідно до умов пункту 5.6 договору про виконання робіт виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування до податкової накладної, складену у порядку, встановленому Податковим кодексом України та чинним законодавством України, не пізніше ніж за три доби до настання граничних строків, встановлених Податковим кодексом України та чинним законодавством України.

5.33. Договором передбачено, що у випадках:

- реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування виконавцем у строки, які перевищують кінцеві строки реєстрації;

- реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування на неправильну / неповну суму;

- блокування податкової накладної / розрахунку корегування, внаслідок чого замовник не буде мати права на включення суми ПДВ до податкового кредиту в період, в якому виписана ця податкова накладна, замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованими податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У випадку подальшої реєстрації / розблокування податкової накладної / розрахунку корегування замовник здійснює доплату заборгованості в сумі раніше недоплаченого ПДВ у складі цієї заборгованості.

У разі відсутності реєстрації або у разі відсутності розблокування протягом строків реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування, встановлених Податковим кодексом України, або у разі реєстрації податкової накладної / розрахунку корегування на неправильну / неповну суму, недоплачена заборгованість не підлягає сплаті виконавцю. При цьому обсяги виконаних робіт виконавця, строки їх виконання та інші зобов`язання виконавця перед замовником за цим договором не договором не змінюються.

5.34. Наведені умови договору свідчать про те, що замовник має право зменшити суму заборгованості перед виконавцем, яка належить до оплати, саме на суму ПДВ за незареєстрованими належним чином / заблокованим податковими накладними, і не сплачувати її до моменту їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не на всю наявну суму заборгованості відповідача перед позивачем за господарськими зобов`язаннями. За таких обставин апеляційний господарський суд правильно оцінив зазначені положення умов договору.

5.35. Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

5.36. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

5.37. Положеннями статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

5.38. Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

5.39. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.

5.40. Відповідно до умов пунктів 4.3, 4.4 договору оплата за виконану роботу з урахуванням пального та роботи операторів здійснюється за вартістю 4,275 долара США з ПДВ за 1 тонну всієї переробленої гірничої маси, зваженої та зафіксованої сторонами у щозмінних актах виконаних робіт, що у гривневому еквіваленті становить 119,70 грн за курсом до 28,00 грн за 1 долар США. У разі підвищення курсу валют понад 28,00 грн за 1 долар США здійснюється перерахунок вартості виконаних робіт у гривнях за 1 тонну. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у національній валюті України банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця.

5.41. Отже, встановлені судами фактичні обставини в цій справі свідчать про те, що сторони договору погодили порядок зміни ціни виконуваних робіт шляхом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни, і це є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору. Таким чином, грошові зобов`язання виконавця хоч і виражені у національній валюті, проте прив`язані до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю.

5.42. Таким чином, виходячи з умов договору та положень статей 524, 533 Цивільного кодексу України, зміна гривневого еквіваленту вартості послуг (курсова різниця) не зумовлює зміну істотної умови договору - ціни, оскільки еквівалент безпосередньо ціни послуг зафіксований в договорі в іноземній валюті, який у цьому випадку залишається незмінним.

5.43. Апеляційний господарський суд установив, що постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 зафіксовано офіційний курс 36.5686 грн за 1 долар США,

5.44. За таких обставин, враховуючи, що зміна курсу національної валюти України стосовно іноземної валюти є правомірною підставою для здійснення перерахунку грошового зобов`язання сторони, яка його фактично порушила у зв`язку з неповною оплатою, апеляційний господарський суд, перевіривши основну заборгованість замовника з урахуванням коливання курсу іноземної валюти, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цих частинах.

5.45. Разом з тим колегія суддів враховує, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 905/392/20, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

5.46. Отже, Верховний Суд з урахуванням установлених фактичних обставин у цій справі, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, встановив, що оскаржувана постанова в цій справі не суперечить висновкам, викладеним у постановах, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова апеляційного господарського суду в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків.

5.47. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.48. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд не з`ясував належним чином обставини справи та не оцінив докази, які пов`язані з визначенням початку строку виконання сторонами своїх зобов`язань за договором виконання робіт.

5.49. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.50. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.51. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.52. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 911/2809/21, від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 28.02.2023 у справі № 914/1377/22, від 07.03.2023 у справі № 914/3593/21.

5.53. Крім того, Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника щодо скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою фактів, на які посилався скаржник, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про часткове задоволення позовних вимог у цій справі.

5.54. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.55. Крім того, Верховний Суд зазначає, що оскільки відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, то заява скаржника про поворот виконання рішення у справі № 916/1223/22 не може бути задоволена.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гнейс-С" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 у справі № 916/1223/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак