Постанова

від 06.02.2023 по справі 911/3730/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р. Справа№ 911/3730/16 (911/3146/21)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Полякова Б.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представників:

ОСОБА_1 - Марущак Т.О.

ОСОБА_2 - Калашніоква С.Д., Горяйнова А.О.

Арбітражний керуючий - Ігнатченко Ю.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022

у справі №911/3730/16 (911/3146/21) (суддя Лутак Т.В.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

про визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації прав

у межах справи № 911/3730/16

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст суті спору.

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернулася до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у відокремленому провадженні в межах справи № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації прав.

Позивач доводить, що спірними договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.10.2018 (далі - договір вір 26.10.2018) та договором іпотеки його позбавлено права власності на майновий комплекс і, як наслідок, у зв`язку із зменшенням ліквідаційної маси боржника порушуються його майнові права кредитора.

Позивач вважає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений на підставі скасованої ухвали суду про закриття провадження у справі про банкрутство, внаслідок чого незаконно, тобто поза процедурою банкрутства зменшена ліквідаційна масса банкрута; за наявності підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним спірного договору як похідні підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та скасування державної реєстрації іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на майновий комплекс.

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Господарський суд, дослідивши обставини справи і наявні у ній докази, дійшов висновку про недоведенність належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України факту порушення оспорюваними договорами прав і законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено та в який спосіб відбувається таке порушення; відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними правочинами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Зважаючи на те, що вимоги про: скасування державної реєстрації права власності на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис про право власності № 28582451 від 26.10.2018); скасування державної реєстрації права іпотеки на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис № 28756941 від 05.11.2018); скасування державної реєстрації обтяження (заборони на нерухоме майно) на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,40 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис № 28756858 від 05.11.2018), є похідними від вимог про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.10.2018 та визнання недійсним договору іпотеки від 05.11.2018, то вони також задоволенню не підлягають.

Апеляційне провадження (рух справи).

Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування підстав для скасування судового рішення позивачем наведено наступні аргументи:

- суд дійшов хибного висновку, що спірний договір від 26.10.2018 не порушує прав позивача, оскільки така підстава для визнання недійсним правочину боржника, як вчинення боржником правочину у підозрілий період передбачена ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

- звернення стягнення на нерухоме майно відбулося за ціною 2400000 грн, що є значно нижчою, ніж оціночна вартість предмету іпотеки станом на 31.07.2008, яка становила 14072200, 38 грн, що порушує права позивача як кредитора боржника;

- судом не досліджено порушення законодавства при укладенні договору від 26.10.2018 та не враховано, що умовами договору іпотеки від 26.09.2088 не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору від 26.10.2018, та не передбачено можливості набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем в рахунок погашення заборгованості;

- на момент укладення договору від 26.10.2018 існувало судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що з огляду на положення ст.36 Закону України "Про іпотеку" виключає можливість укладення такого договору.

ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить її відхилити, а провадження у справі закрити, доводячи, зокрема, що:

- судовим рішенням у справі №911/3730/16(754/4549/19) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, у зв`язку з чим позивач не є стороною та учасником справи про банкрутство, а, відтак, будь-які правочини боржника не порушують прав позивача;

- позов у справі не відноситься до юрисдикції господарського суду з огляду на приписи п. 2 ч.1 ст. 20 ГПК України; наявне судове рішення з того ж предмету та за участі тих самих сторін у справі №911/3730/16(911/3386/20), що має преюдиційне значення.

Арбітражний керуючий Ігнатченко Ю.В. у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, зазначаючи наступне:

- на момент укладення договору від 26.10.2018 не було жодних обтяжень, арештів, інших заборон для укладення такого договору, тому іпотекодержатель відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку" скористався правом задовольнити свої вимоги;

- позивач не є стороною договору від 26.10.2018 та не має ніяких майнових прав на майно, що було його предметом;

- з огляду на судове рішення у справі №911/3730/16(754/4549/19) позивач не є кредитором, тому її права не порушено;

- судовим рішенням у справі №911/3730/16(911/3146/21) між тими ж сторонами та з тих же підстав не встановлено ні порушення права позивача, ні порушень при укладенні договору від 26.10.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Отрюх Б.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 витребувано матеріали справи №911/3730/16(911/3146/21) з Господарського суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та скасування державної реєстрації прав у межах справи № 911/3730/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3730/16(911/3146/21) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022; призначено справу до розгляду на 06.02.2023.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

26.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Інтербанк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (позичальник) укладено договір № 1628/5 про відкриття кредитної лінії, до якого в подальшому були внесені зміни додатковими угодами № 1 від 20.10.2008, № 2 від 26.11.2008, № 3 від 28.11.2008, № 4 від 23.03.2009, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику відкличну непоновлювальну лінію в сумі 600 000, 00 доларів США на поновлення оборотних коштів та придбання основних засобів.

Також, 26.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Інтербанк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (іпотекодавець), в забезпечення виконання зобов`язань за договором № 1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008, укладено іпотечний договір, до якого 26.11.2008, 01.12.2008 та 23.03.2009 були внесені зміни, у зв`язку зі змінами, що вносились до кредитного договору.

Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га і належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 14.09.2000, договору купівлі-продажу майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів від 15.03.2001 та свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 05.07.2001.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2011 у справі № 19/035-11, яке залишено без змін постановами апеляційної та касаційної інстанції, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Інтербанк» заборгованість, що виникла за договором №1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 в розмірі 5 841 060, 77 грн та складається з: 600000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду становить - 4 779240, 00 грн; 112606, 69 доларів США, що складає за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду 896 957, 32 грн - заборгованості за відсотками за період з 01.05.2010 по 20.04.2011; 86 938, 26 грн - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 10.03.2011 по 21.04.2011; 77 925, 19 грн - пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 22.04.2010 по 20.04.2011 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та було передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Інтербанк» відповідно до умов іпотечного договору від 26.09.2008, а також визначено спосіб реалізації вищевказаного об`єкту нерухомості (предмету іпотеки) - шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів з початкової ціною не нижче його вартості, визначеної в іпотечному договорі від 26.09.2008, тобто з початковою ціною не нижче - 14 072 200, 38 грн.

03.11.2011 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2011 року у справі № 19/035-11 видано відповідні накази.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № 911/873/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк» заборгованість по сплаті відсотків за період з 04.03.2012 по 02.03.2015 у сумі 346 749, 99 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ станом на 03.03.2015 суму заборгованості 8 606 562, 91 грн.

25.01.2016 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2015 у справі № 911/873/15 видано відповідний наказ.

28.03.2017, відповідно до результатів електронних торгів з продажу майна Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк», оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-03-06-000035-с від 15.03.2017, між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Інтербанк» та ОСОБА_2 укладено договір №1628/5 про відступлення прав вимоги, а також договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 у справі № 911/3730/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», крім іншого, на підставі вищевикладеного, визнано грошові вимоги ОСОБА_2 , як правонаступника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Інтербанк», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» у сумах: 2 756, 00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 16642827, 26 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів, 164 863, 45 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів, 11695026, 00 грн. - позачергово, як забезпечені; окремо включено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 11 695 026, 00 грн як забезпечені заставою майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» і підлягають задоволенню позачергово.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018 у справі № 19/035-11 замінено стягувача за наказом № 19/035-11 від 03.11.2011 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» його правонаступником - ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості, що виникла за договором №1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 в розмірі 5 841 060, 77 грн та складається з: 600 000, 00 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду становить - 4 779 240, 00 грн; 112 606, 69 доларів США, що складає за офіційний курсом НБУ на час звернення з позовом до суду 896 957, 32 грн заборгованості за відсотками за період з 01.05.2010 по 20.04.2011; 86 938, 26 грн - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту за період з 10.03.2011 по 21.04.2011; 77 925, 19 грн - пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 22.04.2010 по 20.04.2011 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 3631,9 кв.м., який розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» та було передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Інтербанк» відповідно до умов іпотечного договору від 26.09.2008, а також в частині визначення способу реалізації вищевказаного об`єкту нерухомості (предмету іпотеки) - шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів з початкової ціною не нижче його вартості, визначеної в іпотечному договорі від 26.09.2008, тобто з початковою ціною не нижче - 14 072 200, 38 грн.

Також, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2018 у справі №911/873/15 замінено стягувача у виконавчому провадженні за наказом господарського суду Київської області від 25.01.2016 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Інтербанк» його правонаступником ОСОБА_2 , згідно договору № 1628/5 про відступлення прав вимоги від 28.03.2017.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_2 , на підставі договору № 1628/5 про відступлення прав вимоги від 28.03.2017 та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 28.03.2017, набула право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» за договором № 1628/5 про відкриття кредитної лінії від 26.09.2008 та іпотечним договором від 26.09.2008, що першочергово належало Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Інтербанк», у зв`язку з чим стала кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», вимоги якої забезпечені майном боржника, а саме: майновим комплексом загальною площею 3631,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці загальною площею 2,656 га.

26.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемлайн» (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) укладено спірний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого для позасудового врегулювання іпотекодавець цим договором передає, а іпотекодержатель приймає у власність в рахунок часткового погашення заборгованості за договором кредиту (основним зобов`язанням) та в рахунок виконання зобов`язань іпотекодавцем за договором іпотеки наступне майно: - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,4 кв.м. (далі - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:033:0008, площею 0,4850 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0067, площею 0,3216 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:01:034:0069, площею 1,8498 га, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Також, на підставі договору від 26.10.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. 26.10.2018 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231, запис про право власності № 28582451 від 26.10.2018).

05.11.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого у якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 05.11.2018 ОСОБА_2 передає ОСОБА_3 в іпотеку майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1678084832231) - предмет іпотеки.

Зазначений договір іпотеки від 05.11.2018 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2263.

Крім того, 05.11.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. здійснено державну реєстрацію права іпотеки ОСОБА_3 на майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,40 кв.м. (запис №28756941 від 05.11.2018) та державну реєстрацію обтяження (заборони на нерухоме майно) - майновий комплекс по виробництву залізобетонних виробів, загальною площею 3515,40 кв.м. (запис № 28756858 від 05.11.2018).

Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У даній справі позивач доводить, що договір від 26.10.2018 підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить положенням договору іпотеки від 26.09.2008 (пункти 5.1 - 5.5) та нормам Закону України "Про іпотеку" (статті 33, 36); наявність підстав для визнання недійсним договору від 26.10.2018, ОСОБА_2 не може вважатися власником майнового комплексу по виробництву залізобетонних виробів та ним розпоряджатися, а тому, з метою захисту прав банкрута і його кредиторів, договір іпотеки від 05.11.2018 також підлягає визнанню недійсним, а державні реєстрації, які проведенні на підставі вказаних оспорюваних договорів - скасуванню.

З установлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 є кредитором у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн", вимоги якої забезпечені майном боржника, а саме: майновим комплексом. Що був предметом спірного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Тобто, вимоги забезпеченого кредитора можуть бути задоволені тільки за рахунок майна, яке є предметом забезпечення, та не можуть погашатись за рахунок іншого належного боржнику майна, включеного до ліквідаційної маси.

Згідно наявного у матеріалах справи реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" станом на 21.06.2022, ведення якого покладено відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства на ліквідатора банкрута, вимоги ОСОБА_2 , які були окремо включені до реєстру вимог кредиторів у сумі 11695026, 00 грн як забезпечені заставою майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн", значаться як погашені у зв`язку з укладенням договору від 26.10.2018 (спірний договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2017 у справі № 911/3730/16 також визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" у сумах: 2 756 ,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 6 078 706, 87 грн - позачергово, як забезпечені, які виникли з рамкової угоди № 2001 від 27.07.2004, договору про надання траншу № 1.38559/2001 від 24.04.2008, договору застави майна з майновим поручителем № 2001-ДЗ2 від 27.07.2004, договору застави транспортних засобів № 2001-ДЗ4 від 15.02.2008, договору застави майна № 2001-ДЗ5 від 15.02.2008, договору застави рухомого майна № 2001-ДЗ6 від 29.12.2008, а також договору про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016 та договору відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2021 у справі № 911/3730/16 (754/4549/19) (залишене без зміни Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 та Постановою Верховного Суду від 24.11.2021) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги та заміну сторони у зобов`язанні від 24.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк", а також визнано недійсним договір відступлення прав вимоги за договорами застави від 03.04.2017, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченком В.В. 03.04.2017 та зареєстрований у реєстрі за № 502.

Згідно наявного у матеріалах справи реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" станом на 21.06.2022, ведення якого покладено відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства на ліквідатора банкрута, ОСОБА_1 не значиться кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн".

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У ст. 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Суд зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння щодо визнання оспорюваного правочину недійсним, зокрема і заінтересованою особою є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17 Верховного Суду).

Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача (див. правовий висновок у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Також колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, де відзначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У цьому випадку важливим є врахування, що звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав (див. правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 №922/1903/18, від 22.04.2021 № 908/794/19 (905/1646/17), від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19(902/163/22)).

Як звертає увагу Верховний Суд, недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати; по своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Верховний Суд також відзначив, зокрема, що таке правозастосування при визначенні наявності/відсутності порушеного права, законного інтересу заінтересованої особи, яка звернулась до суду з позовом про визнання договору недійсним, стороною якого вона не є, є універсальним та послідовним у правозастосуванні, що підтверджується вищевказаними правовими висновками.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача спірним правочином в оспорюваній частині є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам попередніх інстанцій не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства (див. постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

З огляду на всстановні обставини та наведені мотиви, апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду, що позивачем факт порушення оспорюваними договорами її прав і законних інтересів, які підлягали би захисту у судовому порядку не доведено, не зазначено конкретних фактів порушення її майнових прав та інтересів, та не доведено, що в результаті визнання такого договору недійсним її права будуть захищені та відновлені.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Оскільки не доведення позивачем порушення його права та законного інтересу є самостійною підставою для відмови в позові, без необхідності встановлення судами обґрунтованості позовних вимог в цілому, то апеляційна інстанція не оцінює аргументи позивача щодо законності/незаконності укладення оспорюваного договору, що вказані позивачем, як підстави визнання його недійсним.

Відповідно до норм статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги, тому оскаржуване рішення господарського суду залишає без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2022 у справі №911/3730/16 (911/3146/21) залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.М. Поляков

Б.В. Отрюх

Повний текст постанови складено 13.02.2023.