Рішення
від 02.02.2023 по справі 902/468/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2023 р. Cправа № 902/468/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участі секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро", 03143, м. Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41622215

до Приватного підприємства "Водолій", 23536, Вінницька обл., Жмеринський (Шаргородський) р-н, село Рахни Лісові, вулиця Центральна, будинок 79, ідентифікаційний код юридичної особи 30355390

про стягнення 861 937,26 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Шевченко І.В., згідно ордеру (у режимі відеоконференції)

від відповідача - адвокат Балтак О.О., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Шамшуріна М.В.) перебувала справа № 902/468/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" до Приватного підприємства "Водолій" про стягнення 861937,26 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №КГ2-67-190321-ПВ від 19.03.2021, з яких: 566178,34 гривень - основного боргу, 78025,16 гривень - пені, 33426,77 гривень штрафу, 88682,61 гривень інфляційних втрат та 95624,38 гривень - 25% річних.

20.09.2022 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/468/22, відповідно до якого позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Водолій" на користь ТОВ "Розмай Агро" 837 384,11 гривень, у тому числі: 566 178,34 гривень основного боргу, 53 475,61 гривень пені, 33 426,77 гривень штрафу, 88 682,61 гривень інфляційних втрат, 95 620,78 гривень 25% річних та 12 560,58 гривень витрат на сплату судового збору.

29.09.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №902/468/22, разом із доказами на підтвердження правничих витрат, що зареєстрована канцелярією суду 29.09.2022 за вх. № 01-34/8201/22.

Ухвалою суду від 29.09.2022 судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/468/22 призначено на 13 жовтня 2022 р. о 12:30 год.

11.10.2022 до суду від представника відповідача надійшли заперечення № б/н від 11.10.2022 (вх. № 01-34/8520/22 від 11.10.2022) проти задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 13.10.2022 у справі № 902/468/22 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного підприємства "Водолій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 86 000,00 гривень у справі № 902/468/22 зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень 07.12.2022 оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 року, яка набрала законної сили 16.11.2022 року.

Водночас справа № 902/468/22, у зв`язку з оскарженням рішення Господарського суду Вінницької області від 20.09.2022р. у справі №902/468/22 перебувала на розгляді Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Водолій" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.09.2022 року у справі №902/468/22 без змін.

02.01.2023 року справа № 902/468/22 надійшла до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 11.01.2023 року провадження у справі № 902/468/22 з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного підприємства "Водолій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" витрат на професійну правничу допомогу поновлено, призначено судове засідання з розгляду заяви ТОВ "Розмай Агро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПП "Водолій" на користь ТОВ "Розмай Агро" витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/468/22 на 02.02.2023 об 11:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представники обох сторін.

Представник позивача клопотав про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/468/22 та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 000 гривень.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат заперечив з підстав зазначених у запереченнях, у задоволенні заяви просив відмовити.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у судовому засіданні 02.02.2023 року, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина додаткового рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, передбачений п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України складається з суми сплаченого судового збору в розмірі 12 929,06 грн. і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 000,00 грн. та, що згідно вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач робить заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть подані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

20.09.2022 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/468/22, відповідно до якого позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Водолій" на користь ТОВ "Розмай Агро" 837 384,11 гривень, у тому числі: 566 178,34 гривень основного боргу, 53 475,61 гривень пені, 33 426,77 гривень штрафу, 88 682,61 гривень інфляційних втрат, 95 620,78 гривень 25% річних та 12 560,58 гривень витрат на сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому частиною четвертою статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наданий заявнику положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання відповідного клопотання та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання відповідного клопотання є 26.09.2022, оскільки закінчення п`ятиденного строку припадає на вихідний день.

Як вбачається із опису вкладення поштового відправлення № 6504520488880, поштового штампу, 26.09.2022 року представником позивача надіслано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто, зазначене клопотання подано заявником в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

У поданій до суду заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 86 000,00 гривень.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії ВЕ № 1030450 від 16.06.2022 представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" у справі № 902/468/22 здійснював адвокат Шевченко Ілля Володимирович.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду 26.09.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.06.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" (клієнт) та адвокатом Шевченком Іллею Володимировичем (виконавець), копію акту приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2022 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.06.2022, детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1.1., підпункту 1.1.1. договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.06.2022 (далі - договір) виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, - а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. Виконавець зобов`язується представляти інтереси клієнта під час супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" до приватного підприємства "Водолій" про стягнення заборгованості за договором поставки № КГ2-67-190321-ПВ від 19.03.2021р.

Згідно пункту 2.1. договору сторони обумовили, що на виконання пункту 1.1. договору, клієнт надає право та уповноважує виконавця на наступне:

- надавати клієнту правову допомогу, здійснювати його представництво, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, у провадженнях зі справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед фізичними та юридичними особами, здійснювати захист прав та законних інтересів при виконанні судових рішень, в тому числі право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органів, їх службових і посадових осіб;

- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

- збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

- запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою;

- застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;

- підписувати, подавати та отримувати від імені клієнта документи, у тому числі процесуальні документи, заяви (у тому числі позовну заяву), клопотання, скарги, листи тощо;

- подавати від імені клієнта у паперовій та/або електронній формі процесуальні документи (зокрема, але не виключно: позовні та інші заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань тощо);

- подавати до суду письмові, речові і електронні докази;

- знайомитися із матеріалами справи;

- брати участь у розгляді справи із усіма правами, які чинне законодавство надає клієнту як учаснику справи;

- сплачувати від імені клієнта судовий збір, витрати пов`язані з розглядом справи та інші необхідні платежі з подальшою повною їх компенсацією клієнтом;

- користуватися усіма правами клієнта, які визначені для нього чинним законодавством;

- виконувати будь-які інші дії, передбачені законодавством України, необхідні для ефективного представництва інтересів клієнта.

За умовами пункту 2.3.1. договору клієнт зобов`язався сплачувати виконавцю гонорар у порядку і терміни, передбачені цим договором.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2023 року (пункти 7.1., 7.2. договору).

23.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" та адвокатом Шевченком Іллею Володимировичем підписано акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2022, за змістом якого виконавець надав, а клієнт прийняв такі юридичні послуги щодо надання правової (правничої) допомоги клієнту у судовій справі № 902/468/22: надання професійної правничої (правової) допомоги з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом товариства обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" до приватного підприємства "Водолій" про стягнення заборгованості за договором поставки № КГ2-67-190321-ПВ від 19.03.2021р.

Вартість наданих виконавцем послуг становить 86 000,00 гривень.

Згідно пункту 4 акту цей акт приймання-передачі є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2022 та набирає силу з моменту його підписання сторонами.

Згідно наданого представником позивача детального опису послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги адвокатом надано професійну правничу (правову) допомогу з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позовом товариства обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" до приватного підприємства "Водолій" про стягнення заборгованості за договором поставки № КГ2-67-190321-ПВ від 19.03.2021р на загальну суму 86 000,00 гривень.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 86 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/468/22 у сумі 86 000,00 гривень.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У поданих до суду запереченнях щодо поданої позивачем заяви відповідач зазначає, що позивач при поданні позову не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, також представник позивача не наводить у жодному з документів, які подавались до суду (а ні в позовній заяві, а ні у заяві на ухвалення додаткового рішення суду, а ні в акті наданих послуг) переліку послуг (робіт) наданих (виконаних) ним як адвокатом в рамках надання професійної правничої допомоги та кількості потраченого часу на відповідну послугу/роботу.

На обгрунтування поданих заперечень представник відповідача також зазначив, що вважає розмір заявлених до відшкодування представником позивача витрат завищеним та таким, що не відповідає критеріям співмірності, пропорційності та справедливості, посилаючись на те, що справа по своїй суті є нескладною; обсяг договірної документації є мінімальним і весь її об`єм наявний у позивача та не потребував збору документів; відповідачем не заперечувалися факти поставки товару, відсутності оплати, що свідчить про безспірність заявлених позивачем вимог; спір між сторонами існував лише щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат; справа не потребувала узгодженості правової позиції щодо підстав і обґрунтованості позову, оскільки підстави і обґрунтування є простими (факт поставки за відсутності факту оплати); відповідач намагався мирно врегулювати спір та пропонував позивачеві укласти мирову угоду. З урахуванням наведеного, вважає, що розмір судових витрат з урахуванням критеріїв співмірності, пропорційності та справедливості повинен складати 10 000 гривень.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи суд звертає увагу, що у позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору в розмірі 12 929,06 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 000,00 грн., що спростовує твердження відповідача у цій частині.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

У постановах Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Водночас, відповідачем не доведено, що не зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку сум правничих витрат позбавило відповідача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат.

Щодо твердження відповідача про відсутність у детальному описі робіт змісту виконаних (наданих) адвокатом послуг, зокрема їх переліку та кількості витраченого часу на відповідну послугу/роботу, суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Оцінюючи зміст приписів частини 3 статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 140-145 цієї постанови зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З урахуванням наведених висновків Велика Палата Верховного Суду у справі від 16.11.2022 №922/1964/21 відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

У зв`язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до змісту заперечень та заявленого під час розгляду заяви з огляду на неспівмірність розміру витрат на правову допомогу порівняно зі складністю цієї справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів відповідача у цій частині, у зв`язку з чим клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, об`ємом та часом виконаних робіт суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар, неустойки та нарахувань згідно статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору.

За своєю категорією (стягнення заборгованості за договором поставки товару) ця справа не є спором значної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, обмежується аналізом доказів щодо поставки товару, чітко врегульована нормами права, умовами договору і не потребувала великого обсягу юридичної та технічної роботи з урахуванням незмінності правової позиції позивача впродовж розгляду справи, а також тієї обставини, що відповідачем позовні вимоги в частині суми основного боргу було визнано.

У контексті цієї справи, розмір ціни позову не впливає на складність справи, оскільки такий розмір залежить лише від суми заборгованості та від періоду розрахунку неустойки та нарахувань (відсотки річних, інфляційні втрати) в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Суд звертає увагу, що акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний позивачем та адвокатом не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 86 000,00 гривень не відповідають критерію розумності їх розміру та не є співмірними зі складністю справи, об`ємом та часом виконаних робіт.

Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (відповідача).

З огляду на викладене, зважаючи на правову позицію відповідача, викладену у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення з відповідача з 86 000,00 гривень до 25 000 гривень, у зв`язку з чим у задоволенні заяви в частині стягнення 61 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу cлід відмовити.

Положеннями частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2022 року у справі № 902/468/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" до Приватного підприємства "Водолій" задоволено частково, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 гривень розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24 287,50 гривень покладаються на відповідача, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 712,50 гривень покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 86, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Водолій" (23536, Вінницька обл., Жмеринський (Шаргородський) р-н, село Рахни Лісові, вулиця Центральна, будинок 79, ідентифікаційний код юридичної особи 30355390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розмай Агро", 03143, м. Київ, вулиця Метрологічна, будинок 14Б, ідентифікаційний код юридичної особи 41622215) 24 287,50 (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят сім гривень п`ятдесят копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 712,50 гривень залишити за позивачем.

5. У задоволенні заяви в частині стягнення 61 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

6. Згідно з приписами частини 1-2 статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію додаткового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відому суду електронну адресу: представника позивача - shevchenko@armada.law, представника відповідача - oleksii.yurtsev.partners@gmail.com.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 13.02.2023 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, буд. 14Б; shevchenko@armada.law;

3 - відповідачу, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с. Рахни Лісові, вул. Центральна, буд. 79; oleksii.yurtsev.partners@gmail.com.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення02.02.2023
Оприлюднено16.02.2023
Номер документу108954819
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —902/468/22

Судовий наказ від 13.03.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Рішення від 02.02.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 11.01.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Судовий наказ від 03.01.2023

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Нешик О.С.

Постанова від 20.12.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 08.12.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 05.12.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 07.11.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 13.10.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 29.09.2022

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні