Рішення

від 14.02.2023 по справі 910/5826/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2023Справа № 910/5826/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу №910/5826/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «НІСА» (вул. Малогвардійська, буд. 28А, м. Київ, 03151)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Логістики» (проспект Визволителів, буд. 5, м. Київ, 02660)

про стягнення 52 275,81 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІСА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" про стягнення 52 275,81 грн неустойки, нарахованої на підставі п. 5.2 договору поставки №176 від 27.10.2021 за порушення строку поставки обладнання, а також витрат про сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Одночасно у позовній заяві ТОВ "Торговий дім "НІСА" наводило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

04.08.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/5826/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.09.2022, тобто в межах строку, визначеного ухвалою суду від 09.08.2022, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2021 між ТОВ «Світ Логістики» (продавець) та ТОВ «Торговий дім «НІСА» (покупець) було укладено договору поставки №176, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах цього договору передати у власність техніку (далі - обладнання) покупцеві, а покупець - прийняти у власність та оплатити на умовах даного договору.

Найменування, асортимент, технічні характеристики і загальна кількість обладнання вказується у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного договору) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець зобов`язався поставити обладнання покупцеві протягом 85 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за обладнання відповідно до умов цього договору.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна обладнання вказується у специфікації № 1 (додаток № 1). Загальна сума договору складає 626 867,29 грн, крім того ПДВ - 125 373,46 грн, усього з ПДВ - 752 240,75 грн, що на момент укладення договору еквівалентно сумі 24 575 євро за курсом УМВБ станом на 27.10.2021 - 30,61 грн за 1 євро.

Валюта договору - українська гривня; вид платежу - безготівковий переказ грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах цього договору (п. 3.2 договору).

Покупець здійснює переоплату в розмірі 25% від загальної суми даного договору, що становить 188 060,19 грн разом з ПДВ, у термін 3 банківських днів з моменту підписання даного договору (п. 3.1.1 договору).

У п. 3.4 договору сторони погодили, що у разі збільшення курсу євро на УМВБ з моменту підписання сторонами цього договору на момент оплати обладнання більш ніж на 2%, продавець має право змінити загальну суму цього договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати в процентному співвідношенні щодо зміни курсу євро.

У силу п. 5.2 договору у разі несвоєчасної передачі обладнання продавець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми цього договору.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання п. 3.1.1 договору 28.10.2021 згідно з платіжним дорученням № 312 перерахував продавцю 188 060,19 грн як передоплату за замовлене обладнання. Таким чином, виходячи з умов п. 2.1 договору, останнім днем строку виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки товару було 28.02.2022. Утім, з видаткової накладної № 723 вбачається, що поставка товару на суму 769 381,82 грн була здійснена відповідачем лише 15.06.2022. Зважаючи на допущене відповідачем порушення строку поставки товару, позивач просив стягнути з ТОВ «Світ Логістики» неустойку у сумі 52 275,81 грн, нараховану на підставі п. 5.2 договору за період з 01.03.2022 по 14.06.2022.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягав, що у розумінні п. 7.1 договору він звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання взятого на себе зобов`язання, оскільки порушення строку поставки обладнання було зумовлене початком військової агресії Російської Федерації проти України. Крім того, відповідач зазначав про недотримання позивачем досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, що, на його переконання, також є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 наведеної норми).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як уже зазначалося, укладаючи договір, у п. 2.1 останнього сторони погодили строк поставки товару - протягом 85 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за обладнання.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та умов договору, останнім днем строку виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки обладнання було 28.02.2022.

Разом з тим, доказів виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у вказаний строк матеріали справи не містять.

У зв`язку з чим 03.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 03/05-1, у якому зазначив про допущене прострочення виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки товару та просив здійснити останню протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього листа.

У відповідь відповідач листом вих. № 02/05 від 05.05.2022 повідомив, що поставка не здійснена у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запевняв, що обладнання буде поставлено позивачу до 15.06.2022.

14.06.2022 відповідач звернувся до позивача з лисом вих. № 019/06, яким повідомив, що обладнання вже прямує до покупця та зазначив про реалізацію ним права, визначеного п. 3.4 договору, збільшити загальну суму договору з огляду на збільшення курсу євро на УМВБ.

Так, наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 723 підтверджується, що поставка товару на суму 769 381,82 грн була здійснена відповідачем лише 15.06.2022.

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення погодженого сторонами у п. 2.1 договору строку поставки товару, факт чого ТОВ «Світ Логістики» у поданому відзиві на позовну заяву не заперечується.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відпровідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, у розумінні наведених норм неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання останнього за невиконання або невчасне виконання обов`язку.

Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалося, згідно з п. 5.2 договору у разі несвоєчасної передачі обладнання продавець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми цього договору.

Суд зауважує, що розмір погодженої сторонами у договорі штрафної санкції, обрахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми договору відповідає поняттю "пеня". Утім, зазначення в п. 5.2 договору неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов`язання продавцем.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки за визначений ним період нарахування з 01.03.2022 по 14.06.2022, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 52 275,81 грн неустойки підлягає задоволенню.

Посилання ТОВ «Світ Логістики» на те, що у п. 8.1 договору сторони погодили всі суперечки вирішувати шляхом переговорів, однак позивач з відповідною претензією про сплату штрафних санкцій до відповідача попередньо не звертався, судом відхиляється, оскільки пред`явлення претензії у розумінні ч. 2 ст. 222 ГК України є правом учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, а не його обов`язком, тобто реалізується останнім на власний розсуд, а відтак законодавець не позбавляє такого учасника господарський відносин права одразу звернутися з позовом до суду без попереднього пред`явлення претензії своєму контрагенту.

Стосовно доводів відповідача про те, що він звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання взятого на себе зобов`язання на підставі п. 7.1 договору, оскільки порушення строку поставки обладнання було зумовлене початком військової агресії Російської Федерації проти України, суд зазначає таке.

Так, у п. 7.1 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на час дії обставин непереборної сили (форс-мажорних), якими за цим договором є, зокрема збройний конфлікт, військові дії, оголошена або неоголошена війна, вторгнення тощо, які перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань, передбачених цим договором. Сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за цим договором через зазнані обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону в письмовій формі про початок і про припинення дії вищевказаних обставин не пізніше 5 календарних днів з моменту їх початку (припинення).

Тобто у розумінні вказаного пункту договору, продавець, для якого своєчасне постачання обладнання унеможливилося через початок військової агресії Російської Федерації проти України та введення у зв`язку з цим воєнного стану в Україні і запровадження тимчасових обмежень, у тому числі й заборони виконання платежів у іноземній валюті за межі України, був зобов`язаний повідомити у письмовій формі покупця про неможливість такого виконання протягом 5 календарних днів з моменту виникнення вказаної форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили).

Однак, жодних доказів звернення до покупця з відповідним повідомленням у встановленій договором формі та у визначений ним строк відповідачем до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на початок військової агресії Російської Федерації проти України, як обставину, котра унеможливила своєчасну поставку обладнання продавцю, зроблене вже по факту порушення ним строку поставки та звернення позивача з даним позовом до суду, не може звільняти відповідача від відповідальності, визначеної п. 5.2 договору, та нівелювати право позивача на нарахування неустойки, а відтак не є підставою для відмови у позові.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У силу частини 2 вказаної норми за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ГПК України).

Отже, у розумінні положень наведеної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, якщо, на її думку, не було дотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

При цьому у силу ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження витрат у сумі 15 000,00 грн представник позивача надав договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2022, ордер про надання правничої (правової) допомоги на представлення інтересів ТОВ «ТД «НІСА», детальний (попередній) опис послуг, наданих адвокатом в рамках договору про надання правничої допомоги від 01.07.2022, відповідно до якого адвокатом Шевченко І.В. була надана професійна правнича (правова) допомога з комплексного правового супроводу судового процесу в суді першої інстанції за позов ТОВ «ТД «НІСА» до ТОВ «Світ Логістики» про стягнення неустойки за договором поставки № 176 від 27.10.2021, вартістю 15 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву одночасно було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, мотивоване недотриманням вимог стосовно співмірності витрат із складністю справи, обсягом документів, необхідним до опрацювання адвокатом, та часом, необхідним останньому для складання позовної заяви у даній справі.

Як уже зазначалося, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 52 275,81 грн неустойки, нарахованої на підставі п. 5.2 договору поставки №176 від 27.10.2021 за порушення строку поставки обладнання.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, тобто даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Крім того, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, проте не передбачають необхідності застосування до них великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які б підлягали опрацюванню та аналізу адвокатом.

До того ж, ціна позову є незначною - 52 275,81 грн, у зв`язку з чим справа розглядаєся судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. При цьому матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокату знадобилося б витрачати значний час. Так, до позовної заяви додані договір поставки №176 від 27.10.2021 з додатками на 6 стор., 1 видаткова накладна, 1 товарно-транспортна накладна, 4 платіжних доручення, 1 лист-звернення від 03.05.2022 та 1 повідомлення від 14.06.2022. Це всі документи, що стосуються суті спору.

Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним розрахунковим спором: адвокат мав дослідити умови договору, обчислити кількість днів триваючого прострочення поставки товару відповідачем та, виходячи із загальної суми договору і подвійної облікової ставки НБУ, обчислити заявлену до стягнення суму неустойки.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є надмірно завищеним, у зв`язку з чим вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 7 500,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Логістики» (проспект Визволителів, буд. 5, м. Київ, 02660, код ЄДРПОУ 40247854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «НІСА» (вул. Малогвардійська, буд. 28А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 25270048) 52 275 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн 81 коп. неустойки, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 (сім тисяч пятсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.02.2023.

Суддя М.Є. Літвінова