Постанова

від 07.07.2023 по справі 910/5826/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2023 р. Справа№ 910/5826/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.11.2022

у справі №910/5826/22 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "НІСА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики"

про стягнення 52 275,81 грн.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "НІСА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" про стягнення 52 275,81 грн неустойки, нарахованої на підставі п. 5.2 договору поставки №176 від 27.10.2021 за порушення строку поставки обладнання, а також витрат про сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/5826/22 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Логістики» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «НІСА» 52 275 грн 81 коп. неустойки, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн 00 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що відповідач припустився порушення погодженого сторонами у п. 2.1 договору строку поставки товару та не повідомив належним чином про настання форс-мажорних обставин, тому наявні підстави для стягнення неустойки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що введення військового стану на території України об`єктивно унеможливило виконання зобов`язання в строк, оскільки відповідно до постанови НБУ № 18 від 24.02.2022 введено мораторій на здійснення транскордонних платежів, відповідач був позбавлений можливості оплатити обладнання заводу виробнику у Німеччині та відповідно доставити його.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023 апеляційну скаргу у справі №910/5826/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/5826/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив від представника позивача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін та стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000, 00 грн.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

27.10.2021 між ТОВ «Світ Логістики» (продавець) та ТОВ «Торговий дім «НІСА» (покупець) було укладено договір поставки №176, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався в порядку та на умовах цього договору передати у власність техніку (далі - обладнання) покупцеві, а покупець - прийняти у власність та оплатити на умовах даного договору.

Найменування, асортимент, технічні характеристики і загальна кількість обладнання вказується у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору продавець зобов`язався поставити обладнання покупцеві протягом 85 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за обладнання відповідно до умов цього договору.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна обладнання вказується у специфікації № 1 (додаток № 1). Загальна сума договору складає 626 867,29 грн, крім того ПДВ - 125 373,46 грн, усього з ПДВ - 752 240,75 грн, що на момент укладення договору еквівалентно сумі 24 575 євро за курсом УМВБ станом на 27.10.2021 - 30,61 грн за 1 євро.

Валюта договору - українська гривня; вид платежу - безготівковий переказ грошових коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в реквізитах цього договору (п. 3.2 договору).

Покупець здійснює переоплату в розмірі 25% від загальної суми договору, що становить 188 060,19 грн разом з ПДВ, у термін 3 банківських днів з моменту підписання договору (п. 3.1.1 договору).

У п. 3.4 договору сторони погодили, що у разі збільшення курсу євро на УМВБ з моменту підписання сторонами цього договору на момент оплати обладнання більш ніж на 2%, продавець має право змінити загальну суму цього договору, виходячи з перерахунку суми заборгованості на момент оплати в процентному співвідношенні щодо зміни курсу євро.

У силу п. 5.2 договору у разі несвоєчасної передачі обладнання продавець виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми цього договору.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач зазначив, що на виконання п. 3.1.1 договору 28.10.2021 згідно з платіжним дорученням № 312 перерахував продавцю 188 060,19 грн як передоплату за замовлене обладнання. Таким чином, виходячи з умов п. 2.1 договору, останнім днем строку виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки товару було 28.02.2022. Утім, з видаткової накладної № 723 вбачається, що поставка товару на суму 769 381,82 грн була здійснена відповідачем лише 15.06.2022. Зважаючи на допущене відповідачем порушення строку поставки товару, позивач просив стягнути з ТОВ «Світ Логістики» неустойку у сумі 52 275,81 грн, нараховану на підставі п. 5.2 договору за період з 01.03.2022 по 14.06.2022.

Заперечуючи проти позову, відповідач наполягав, що у розумінні п. 7.1 договору він звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання взятого на себе зобов`язання, оскільки порушення строку поставки обладнання було зумовлене початком військової агресії Російської Федерації проти України.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (частина 2 наведеної норми).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У силу ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як уже зазначалося, укладаючи договір, у п. 2.1 останнього сторони погодили строк поставки товару - протягом 85 робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за обладнання.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм та умов договору, останнім днем строку виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки обладнання було 28.02.2022.

03.05.2022 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 03/05-1, у якому зазначив про допущене прострочення виконання продавцем взятого на себе зобов`язання з поставки товару та просив здійснити останню протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього листа.

У відповідь відповідач листом вих. № 02/05 від 05.05.2022 повідомив, що поставка не здійснена у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запевняв, що обладнання буде поставлено позивачу до 15.06.2022.

14.06.2022 відповідач звернувся до позивача з лисом вих. № 019/06, яким повідомив, що обладнання вже прямує до покупця та зазначив про реалізацію ним права, визначеного п. 3.4 договору, збільшити загальну суму договору з огляду на збільшення курсу євро на УМВБ.

Так, наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 723 підтверджується, що поставка товару на суму 769 381,82 грн була здійснена відповідачем 15.06.2022.

Як встановлено судом, відповідач припустився порушення погодженого сторонами у п. 2.1 договору строку поставки товару, отже має сплатити неустойку відповідно до п. 5.2 договору.

Проте, п. 7.1 договору погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань на час дії обставин непереборної сили (форс-мажорних), якими за цим договором є, зокрема збройний конфлікт, військові дії, оголошена або неоголошена війна, вторгнення тощо, які перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань, передбачених цим договором. Сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов`язань за цим договором через зазнані обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону в письмовій формі про початок і про припинення дії вищевказаних обставин не пізніше 5 календарних днів з моменту їх початку (припинення). Повідомлення має містити відомості про дату початку (припинення), характер обставин та їх можливі наслідки. При настанні вищевказаних обставин, термін виконання сторонами зобов`язань за даним договором відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти ці обставини або їх наслідки, але не більше 90 календарних днів. Якщо вищевказані обставини або їх наслідки триватимуть більше 90 календарних днів, сторони на основі взаємних переговорів приймають рішення про подальшу долю цього договору. Факт настання, припинення і тривалості форс-мажорних обставин повинен підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Дія воєнного стану продовжувалась, Указом Президента № 254/2023 від 19.05.2023 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року продовжено строком на 90 діб.

Отже, воєнний стан на території України введено з 24.02.2022 та діє по теперішній час.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Даний лист опубліковано на сайті Торгово-промислової палати України у вільному доступі та адресований «усім кого це стосується».

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Крім того, Постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 року (п. 14) введено мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та КМУ, окремих дозволів НБУ)».

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що строк поставки товару настав 28.02.2022, проте в цей час уже діяв воєнний стан, який спричинив порушення логістичного ланцюга поставки обладнання, оскільки воно було замовлене у заводу STILL (Німеччина), крім того враховуючи обмеження на проведення транскордонних операцій, введених постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 відповідач був позбавлений можливості вчасно оплатити вартість обладнання заводу виробнику.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в силу указаних обставин відповідач був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання в строк в силу об`єктивних, невідворотних обставин, які полягали у запровадженні воєнного стану та проведенні активних бойових дій на території м. Києва та Київської області, де знаходяться сторони та обмеження на здійснення транскордонних операцій.

Водночас, доводи позивача щодо несвоєчасного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин, судом до уваги не приймаються, оскільки питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного виконання зобов`язань та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Отже вимоги по позивача про стягнення неустойки відповідно до п. 5.2 договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №910/5826/22 - скасуванню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/5826/22 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "НІСА" (03151, м. Київ, вул.. Молодогвардійська 28 А; код ЄДРПОУ 25270048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Логістики" (02125, місто Київ, проспект Визволителів 5; код ЄДРПОУ 40247854) 3721, 50 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/5826/22 повернути суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук