Рішення

від 11.01.2023 по справі 916/1729/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1729/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Дмитрівська, 63, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ 04057126) до Кілійського міжрайонного управління водного господарства (6830, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78, код ЄДРПОУ 01034165), Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс (68303, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Кілія, вул. Гагаріна, 88, код ЄДРПОУ 43354167)

про визнання недійсним Договору по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи від 16.06.2020 № 336 та про зобов`язання звільнити штучну водойму

Представники:

Прокурор Лянна О.А.

Від позивача не з`явився;

Від Кілійського міжрайонного управління водного господарства Багно В.С. (ордер від 07.09.2022 серія ВН № 1102516);

Від ТОВ Дунайагросервіс - не з`явився.

Суть спору:

Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області звернувся в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації до Господарського суду Одеської області із позовом до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс з вимогами про:

- визнання недійсним договору підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи від 16.06.2020 № 336, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Дунайагросервіс звільнити штучну водойму підвідний канал до насосної станції ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи площею 4,3 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Ухвалою суду від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.09.2022.

Протокольною ухвалою від 07.09.2022 відкладено підготовче засідання на 23.09.2022.

08.09.2022 на адресу суду надійшла заява прокурора про зміну предмету позову від 05.09.2022 № 59-3956ВИХ-22 (вх. № 18947/22) в якій просив суд:

- визнати недійсним договір № 336 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» від 16.06.2020, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» звільнити штучну водойму підвідний канал до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» площею 4,3 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Вказана заява прокурора обґрунтована тим, що у пункті 1 прохальної частини позовної заяви допущено помилку, а саме, зазначено вірно сторони, які уклали договір, та дату, однак неправильно зазначено назву правочину, вказано: «договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи», замість вірного: «договір № 336 по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи».

Протокольною ухвалою від 23.09.2022 задоволено заяву про зміну предмета позову від 05.09.2022 № 59-3956ВИХ-22 (вх. № 18947/22 від 05.09.2022).

Протокольною ухвалою від 23.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2022.

Судове засідання призначене на 10.10.2022 не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 11.10.2022 призначено судове засідання на 26.10.2022.

Протокольною ухвалою від 26.10.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2022.

Протокольною ухвалою від 11.11.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.11.2022.

Судове засідання призначене на 23.11.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в суді, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 01.12.2022 призначено судове засідання на 14.12.2022.

Протокольною ухвалою від 14.12.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2022.

Судове засідання призначене на 23.12.2022 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в суді, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 27.12.2022 призначено судове засідання на 11.01.2023.

Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання. Надав клопотання про проведення судового засідання без участі Ізмаїльської районної державної адміністрації від 20.10.2022 № 1/01/01-36/4045 (вх. № 2336/22 від 20.10.2022).

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Позовні вимоги із посиланням на статті 6, 11, 12, 15, 16, 17, 83, 202, 203, 215, 235, 319, 324, 386, 827, 837, 901, 1212 Цивільного кодексу України, статтю 202 Господарського кодексу України, статті 3, 6, 51 Водного кодексу України, статті 1, 2, 3, 17, 78, 92, 93, 96, 122, 149, 152 Земельного кодексу України, статті 13, 131-1 Конституції України, статтю 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтю 42 Закону України «Про охорону земель», статтю 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтовані тим, що укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунайагросервіс» Договір по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» від 16.06.2020 № 336, на думку прокурора, є удаваним та містить ознаки іншого правочину договору позички нерухомого майна земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Крім того, прокурор зазначає, що укладаючи договір по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» № 336 від 16.06.2020 Кілійське МУВГ та ТОВ «Дунайагросервіс» мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності (вирощування та реалізація риби), а у самому договорі закріплено удавану мету, з якою використовується земельна ділянка очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження. Тобто, фактичний об`єкт договору земельна ділянка з розташованим на ній підвідним каналом до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» площею 4,3 га, передана у строкове безоплатне користування.

Відповідач ТОВ «Дунайагросервіс» не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання. Надав клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу від 10.01.2023 (вх. № 948/23 від 11.01.2023).

16.08.2022 на адресу суду від ТОВ «Дунайагросервіс» надійшов Відзив на позовну заяву від 15.07.2022 (вх. № 16486/22) в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача Кілійського міжрайонного управління водного господарства заперечував проти задоволення позову прокурора та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

28.08.2022 на адресу суду від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшов Відзив на позовну заяву від 22.08.2022 № 07-06/08-454 (вх. № 17801/22 від 28.08.2022) в якому просило суд відмовити у задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

08.09.2022 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив від 05.09.2022 № 59-3954ВИХ-22 (вх. № 18944/22).

08.09.2022 на адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив від 05.09.2022 № 59-3955ВИХ-22 (вх. № 18943/22).

12.09.2022 на адресу суду від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 19225/22).

13.09.2022 на адресу суду від ТОВ «Дунайагросервіс» надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 19328/22).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представника відповідача Кілійського міжрайонного управління водного господарства, суд

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 15.01.1998 № 21 Придунайському управлінню зрошувальних систем м. Кілія Кілійського району передано передано в постійне користування земельну ділянку площею 533,55 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 000538 від 16.06.1998 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22. /т. І а.с. 49-52/

16.06.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дунайагросервіс" (Виконавець) укладено договір по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи», відповідно п. 1.1. якого за завданням Замовника Виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк роботи, а Замовник зобов`язується надати Виконавцю у часткове користування для цілей цього Договору штучну водойму Підвідний канал до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи та погодити визначену договором винагороду.

Роботи, вказані у п. 1.1. договору - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» загальною площею водного дзеркала 4,3 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015.

Риби-меліоратори та раки в даному Договорі є власністю Виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно із пунктом 1.2 договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3 Договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт (п. 1.5 договору).

Умовами п.1.6 договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

Відповідно до п.1.7 договору у Виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду Виконавцю.

Наслідком виконання робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що кількісним та якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що по закінченню кожного п`ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів Виконавець надає Замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору Виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання Замовником водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком робіт. Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх Замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1 Договору).

За умовами п. 6.4 договору Виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.

Відповідно до п. 6.5 договору Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (п.6.6 договору).

Згідно п. 7.1 договору приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 7.6 договору роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

У відповідності до п. 8.2.1 договору Замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу Виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.

Виконавець, в свою чергу відповідно до пунктів 8.4.1, 8.4.3, 8.4.16, 8.4.17 договору, зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи. Забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК, охорону майнової цілісності ПШКБ. Забезпечити вільний доступ і умови роботи на водоймі фахівців Замовника і інших осіб за вказівкою Замовника. Протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на таких самих умовах.

Окрім договору, сторонами також було підписано додатки до договору, зокрема:

- додаток № 1 "Календарний графік робіт", в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та ін.;

- додаток № 6 "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки";

- додаток № 7 "Формування ПШБК на Підвідному каналі до н/ст ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи, в якому сторони погодили нормативні показники формування ПШБК на на Підвідному каналі до н/ст ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи та зазначили, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень. Також сторони погодили, що наступні роки відбувається обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.

Крім того, із змісту додатку №7 судом встановлено, що Підвідний канал до н/ст ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи проходить територією Десантненської с/р Кілйського району Одеської області. Бере початок із каналу Дунайський і закінчується аванкамерою насосної станції ЗНС-11 МРЗС. Довжина каналу 1430 м, ширина по дну 21 м, по верху 30 м (4,3 га). Проектний робочий рівень 2,5 м (об`єм 91,2 тис.м.куб. води). Об`єм води в каналі не постійний, залежить від рівня води в каналі Дунайський.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників процесу.

Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Правочин з ТОВ Дунайагросервіс щодо земель державної власності водного фонду, за думкою прокурора, грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів та установленого чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.

Фактичне відведення ділянки під водним об`єктом загальною площею 4,3 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) та у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Як вказує прокурор, Ізмаїльська районна державна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи».

Відповідно до п.5 ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, Обласною прокуратурою до Ізмаїльської районної державної адміністрації направлено лист від 18.01.2022 № 12-77вих-22, яким повідомлено про обставини порушення інтересів держави при укладенні Кілійським МУВГ договору № 336 від 16.06.2020 з ТОВ "Дунайагросервіс" по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічуринської рисової зрошувальної системи».

Ізмаїльською районною державною адміністрацією листом від 31.01.2022 № 01/01-33/146/335 будь-якої інформації щодо вжитих заходів реагування не надано та повідомлено, що райдержадміністрація обмежилась направленням матеріалів для перевірки законності дій Кілійського МУВГ до Ізмаїльської окружної прокуратури.

Матеріалами справи також підтверджується, що Прокуратура звернулася до позивача із повідомленням № 59-3056ВИХ-22 від 13.07.2022 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" про намір звернутися до суду із відповідним позовом.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивачів має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.

Щодо предмету доказування.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги прокурора направлені, перш за все, на визнання недійсним договору по біологічному очищенню (біомеліорації) підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи» від 16.06.2020 № 336, укладеного між відповідачами, зміст якого суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, та який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а має ознаки договору позички.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину, прокурор згідно з вимогами статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

Приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (статті 628 Цивільного кодексу України).

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц та постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку правовій природі спірного договору, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Щодо правової природи договору.

Як стверджує прокурор, укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позики.

В свою чергу відповідачі наполягають, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду і наявності відносин позики з його умов не слідує.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч.1 ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

В свою чергу частинами 1, 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частинами 1 та 3 статті 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди.

На відміну від договорів про надання послуг / підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.

Надаючи правову оцінку умовам договору, правам та обов`язкам сторін, з метою визначення спрямованості їх дій та правових наслідків, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

У відповідності до статті 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно зі статтею 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Як було встановлено судом та зазначено вище, земельна ділянка, на якій розташований спірний підвідний канал до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи», належить на праві постійного користування Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства.

Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Визначаючи зміст права користування, суд зауважує, що надання у користування певного об`єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та відповідно виникнення прав, у особи, яка набуває право користування.

Натомість в даному випадку, як встановлено судом з аналізу умов договору, жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом відповідачу 2 передано не було, а Кілійське МУВГ продовжує володіти та користуватися підвідним каналом до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи, роботи з очищення якого проводяться відповідачем 2 на виконання умов договору.

При цьому кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

Вказані обставини свідчать про те, що спірний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду.

Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань відповідача-1 по здійсненню оплати відповідачу-2 за виконану роботу (надані послуги), тобто невизначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то слід зазначити, що конструкція ст.903 Цивільного кодексу України не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана на норма ЦК України передбачає можливість безоплатного надання послуг.

При цьому певною комерційною вигодою від надання послуг сторони договору вважають вилов старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, що чітко передбачено умовами договору.

В свою чергу положеннями ч.2 ст. 843 ЦК України визначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Тобто, вказаною нормою також передбачено можливість не встановлення у договорі підряду ціни роботи, а передбачено можливість її визначення за рішенням суду.

Суд також не вважає доведеною з боку прокуратури наявність у визначеній в договорі діяльності відповідача ознак аквакультури (рибництва).

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Частиною 1 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.

Водночас матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачем 2 товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура).

Твердження прокурора про обсяги водних біоресурсів, які матиме змогу отримувати щорічно відповідач 2, є припущеннями, які не ґрунтуються на належних та достовірних доказах, при цьому право відповідача на вилучення старшевікових видів риб та вилов хижих та малоцінних видів риб ґрунтується виключно на умовах договору та проводиться з метою уникнення канібалізму, заморів і перезариблення водного об`єкту, при цьому вилучення старшовікових туводних хижих видів риб є обов`язковим з огляду на те, що вони можуть нести загрозу для молоді вселених видів водних біоресурсів.

Штучним розведенням (відтворенням) водних біоресурсів, відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", є діяльність з розведення (відтворення), вирощування об`єктів аквакультури, пов`язана з їх подальшим вселенням у водні об`єкти (їх частини) для відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття.

Натомість належними та допустимими доказами прокурором не доведено здійснення відповідачем 2 сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури. При цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться ТОВ "Дунайагросервіс" виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.

Крім того погодження сторонами у договорі видів біомеліорантів (білий товстолобик, білий амур, короп, строкатий товстолобик та раки), а також видів риб, які можуть бути вилучені (окунь, щука, судак, сом), як такі, що можуть нести загрозу для молоді вселених риб, також свідчить про відсутність в діях відповідача 2 ознак діяльності з розведення аквакультури.

Твердження прокурора про наявність у відповідача 2 можливості щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідають показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів, судом також до уваги не приймаються, оскільки по-перше ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", рекреаційні послуги у сфері аквакультури - діяльність, пов`язана з організацією відпочинку, в тому числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об`єктів аквакультури, а також створенням умов для спостереження за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб.

Не містять матеріали справи також доказів надання відповідачем рекреаційних послуг.

Враховуючи наведене, суд вказує, що прокурором не надано належних та допустимих доказів спрямованості волі сторін спірного договору на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені даним договором, та настання між сторонами такого договору інших прав та обов`язків ніж ті, які передбачені оспорюваним договором, з огляду на що у суду відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ звільнити штучну водойму підвідного каналу до насосної станції «ЗНС-11 Мічурінської рисової зрошувальної системи», є похідними від вимог про визнання недійсними договору, у задоволенні яких судом відмовлено, суд доходить висновку також про відмову у задоволенні вимог в цій частині.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись частиною третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтями 215, 235, 628, 827, 837, 843, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення у зв`язку із відсутністю електропостачання в суді складено 13 лютого 2023 р.

Суддя Ю.А. Шаратов