Ухвала

від 14.02.2023 по справі 910/4542/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4542/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» (далі - ТОВ «Житлопромбуд-8», скаржник)

на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

у справі №910/4542/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8»

до Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Житлопромбуд-8» 25.01.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить, зокрема скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду. Крім того, просить зупинити виконання рішення місцевого суду зі справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4542/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, підставами для подання касаційної скарги ТОВ «Житлопромбуд-8» та скасування оскаржуваних судових рішень є порушення матеріального та процесуального права , а саме:

- посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд першої та апеляційної інстанцій застосували норми права, зокрема статтю 86 ГПК України, - без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/8399/19, від 08.05.2019 у справі №910/9971/17, від 17.10.2019 у справі №910/10384/17, від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, (що висновки Антимонопольного комітету України (далі - АМК), покладені в основу рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, повинні ґрунтуватися на беззаперечно встановлених фактах, а не на зроблених АМК припущеннях) та постанові від 25.03.2021 у справі №910/1943/20 [«Верховний Суд зазначає, що з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III, частини першої статті 7 Закону №3659 та Правил розгляду справ для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій, таке порушення має бути установлено за результатами повного, всебічного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи та на підставі належних доказів. При цьому, висновок АМК має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки схожості документів в оформленні учасниками торгів їхніх конкурсних пропозицій)]. Також зазначає, що вибірковість обставин, покладена в основу рішення АМК і майже дослівно перенесена у оспорювані рішення попередніх судових інстанцій, їхня бездоказовість (в т.ч. відсутність обґрунтування відхилення доводів позивача) та цілковито ймовірнісний характер припущень про наявність антиконкурентних узгоджених дій позивача і товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Буд» свідчать про те, що суди не дотрималися приписів ГПК України та не застосували правові висновки викладені у зазначених постановах Верховного Суду;

- посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 73, 76- 79 та 86 ГПК України у справах про визнання недійсним рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції») та накладення штрафу - чи є належним, допустимим та достовірним доказ наявності родинних зв`язків між посадовими особами та/або учасниками (засновниками) юридичних осіб відповідь Міністерства юстиції України або його територіальних органів про відсутність у органах юстиції документів, які безпосередньо підтверджують родинні зв`язки, але з наведенням даних із актових записів про таких осіб, якщо на підставі такої відповіді АМК кваліфіковано дії учасника публічних закупівель як антиконкурентні узгодженні (зокрема, як вчинені в межах єдиного суб`єкта господарювання із завищенням цінової пропозиції), та чи може такий доказ бути оцінений судами в сукупності з іншими доказами у справі;

- посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що попередні судові інстанції порушили норми процесуального права, а саме положення статей 7, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 236 ГПК України та не дослідили у справі зібрані докази, встановили обставини на підставі недопустимих доказів, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення експертизи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень зі справи.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Житлопромбуд-8» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Перевіривши дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України, Верховний Суд встановив таке.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20, та зазначає, що повний текст постанови складений - 15.12.2022. У зв`язку з тим, що апеляційний суд не надсилав повний текст постанови, 17.01.2023 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про видачу повного тексту судового рішення (постанови від 29.11.2022), але станом на день подання касаційної скарги до Суду, ані позивач, ані його представник його не отримали, а тому вважає за необхідне відраховувати такий строк від дати оприлюднення постанови у Реєстрі - 26.12.2022 через, що вважає останнім днем для подання скарги - 25.01.2023.

Проте останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України є 04.01.2023, а не 25.01.2023, оскільки, як зазначає скаржник повний текст постанови апеляційного суду складений 15.12.2022.

Натомість касаційну скаргу, як зазначено вище, скаржником надіслано засобами поштового зв`язку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 25.01.2023.

Отже, касаційна скарга ТОВ «Житлопромбуд-8» подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження без клопотання про його відновлення, а міркування щодо непропуску судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

На підтвердження неотримання оскаржуваної постанови апеляційного суду з цієї справи скаржником додано до матеріалів касаційної скарги роздруківку з електронної пошти представника ТОВ «Житлопромбуд-8», відповідно до якої 17.01.2023 ним було направлено лист до апеляційного суду із заявою про видачу повного тексту постанови у справі №910/4542/20.

Відтак, неотримання скаржником копії постанови суду підтверджується виключно його зверненням до суду щодо отримання оскаржуваної постанови. Вказане звернення до апеляційного суду є власним бажанням самого скаржника щодо його звернення у визначений ним самим час. Разом з тим скаржник не надав доказів щодо дати направлення/ненапарвлення її саме апеляційним судом та відповідного отримання/неотримання.

Істинність твердження щодо неотримання повного тексту судового рішення має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76 - 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості.

Відтак, долучені документи про видачу повного тексту оскаржуваної постанови з цієї справи направлені до апеляційного суд без надання доказів направлення/ненапарвлення спірної постанови апеляційного суду скаржнику саме апеляційним судом та відповідного отримання/неотримання ним не свідчить, що її не було направлено.

Суд виходить з того, що скаржник звернувся з касаційною скаргою безпосередньо до суду касаційної інстанції, а отже, матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення/ненаправлення сторонам судового рішення, але вказане не нівелює обов`язок скаржника доводити обставини, які мають значення для вирішення справи.

Не надання скаржником будь-яких належних та допустимих доказів направлення/ненаправлення повного тексту оскаржуваної постанови суду та її отримання/неотримання унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, - і не перекладає обов`язку на суд.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржник, пропустивши строк на касаційне оскарження судового рішення, не подав як клопотання про його поновлення, так й достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про неотримання ним оскаржуваної постанови та наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції щодо оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4542/20 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. Істинність твердження щодо неотримання повного тексту судового рішення має бути доведена суду доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості доказів.

Водночас поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності клопотання про поновлення цього строку та обставин, які об`єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Само по собі посилання скаржника у поданій касаційній скарзі щодо не отримання копії оскаржуваної постанови та надання копії документів направлених до апеляційного суду про видачу оскаржуваної постанови за відсутності відповідного клопотання (заяви) не передбачає автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження у зв`язку з лише самим посиланням на не отримання копії постанови. Адже суд в силу статей 2, 13, 14, 169 ГПК України розглядає і вимоги щодо поновлення строку.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для поновлення строку та наданням доказів щодо направлення/ненаправлення йому повного тексту оскаржуваної постанови саме апеляційним судом.

Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Житлопромбуд-8» підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи з наведенням підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Матеріали з усуненням недоліку касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо зупинення виконання рішення у справі №910/4542/20 розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4542/20 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліку через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос