Ухвала

від 20.03.2023 по справі 910/4542/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4542/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» (далі - ТОВ «Житлопромбуд-8», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

у справі №910/4542/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8»

до Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Житлопромбуд-8» 25.01.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить, зокрема скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду. Крім того, просить зупинити виконання рішення місцевого суду зі справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4542/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2023 касаційну скаргу ТОВ «Житлопромбуд-8» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4542/20 залишено без руху, надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги надати клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи з наведенням підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів.

Копію ухвали Суду від 14.02.2023 отримано - ТОВ «Житлопромбуд-8» 03.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а, отже, останній день усунення недоліків касаційної скарги з урахуванням вихідних днів, припадає на 13.03.2023.

Приписами пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №910/4542/20 ТОВ «Житлопромбуд-8» 23.02.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, зареєстровану канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та передану судді-доповідачу - 06.03.2023.

З огляду на викладене скаржник подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у межах строку, наданого Судом ухвалою від 14.02.2023 у справі №910/4542/20.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20 обґрунтовано, зокрема тим, що 29.11.2022 у судовому засіданні апеляційного суду було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, повний текст оскаржуваної постанови підписано 15.12.2022, а 26.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) було оприлюднено повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду про наявність якого скаржник дізнався 17.01.2023 та в цей же день ТОВ «Житлопромбуд-8» надіслало на офіційну електронну адресу апеляційного суду (inbox@anec.court.gov.ua) заяву №АО 7/01/23-1 про видачу повного тексту цієї постанови, але після подання касаційної скарги, скаржник 26.01.2023 від апеляційного суду отримав відповідь №04-06/47/23 за якою, згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду», супровідним листом Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2022 №910/4542/20/09.1-04.1/5833/22 справу №910/4542/20 було повернуто за належністю до Господарського суду міста Києва.

В подальшому на адвокатський запит представника скаржника від 15.02.2023 №АО 15/02/23-1 Господарський суд міста Києва надав відповідь від 23.02.2023 №02-13/131/23 (далі - Відповідь №02-13/131/23) відповідно до якої в матеріалах справи №910/4542/20 відсутні відомості про вручення або направлення ТОВ «Житлопромбуд-8» оскаржуваної постанови апеляційного суду від 29.11.2022. Разом з тим було надано належним чином засвідчену копії цієї постанови. Водночас у Відповіді №02-13/131/23 на адвокатський запит міститься відмітка про отримання 23.02.2023 представником ТОВ «Житлопромбуд8» - адвокатом Пальком Миколою Олександровичем наручно постанови апеляційного суду від 23.02.2023.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до ЄДРСР та з огляду на матеріали, які додані до клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановлено, що повний текст постанови від 29.11.2022 у справі №910/4542/20 складено 15.12.2022, а отже останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України є 04.01.2023. Водночас повний текст оскаржуваної постанови не направлявся та не вручався ТОВ «Житлопромбуд-8», але за адвокатським запитом був отриманий скаржником 23.02.2023, що підтверджується відповіддю №02-13/131/23.

Оскільки ТОВ «Житлопромбуд-8» отримало повний текст постанови від 29.11.2022 у справі №910/4542/20 - 23.02.2023, то за приписами частини другої статті 288 ГПК України, останній день, за яким скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, припадає на 15.03.2023.

Касаційну скаргу, як зазначено вище, подано засобами поштового зв`язку - 25.01.2023.

З огляду на зазначене, враховуючи приписи частини другої статті 288 ГПК України, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а відтак наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку, на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №910/4542/20.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Так, підставами для подання касаційної скарги ТОВ «Житлопромбуд-8» та скасування оскаржуваних судових рішень є порушення матеріального та процесуального права , а саме:

- посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд першої та апеляційної інстанцій застосували норми права, зокрема статтю 86 ГПК України, - без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/8399/19, від 08.05.2019 у справі №910/9971/17, від 17.10.2019 у справі №910/10384/17, від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, (що висновки Антимонопольного комітету України (далі - АМК), покладені в основу рішень у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, повинні ґрунтуватися на беззаперечно встановлених фактах, а не на зроблених АМК припущеннях) та постанові від 25.03.2021 у справі №910/1943/20 [«Верховний Суд зазначає, що з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 6 Закону №2210-III, частини першої статті 7 Закону №3659 та Правил розгляду справ для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції для кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій, таке порушення має бути установлено за результатами повного, всебічного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи та на підставі належних доказів. При цьому, висновок АМК має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки схожості документів в оформленні учасниками торгів їхніх конкурсних пропозицій)]. Також зазначає, що вибірковість обставин, покладена в основу рішення АМК і майже дослівно перенесена у оспорювані рішення попередніх судових інстанцій, їхня бездоказовість (в т.ч. відсутність обґрунтування відхилення доводів позивача) та цілковито ймовірнісний характер припущень про наявність антиконкурентних узгоджених дій позивача і товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Буд» свідчать про те, що суди не дотрималися приписів ГПК України та не застосували правові висновки викладені у зазначених постановах Верховного Суду;

- посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 73, 76- 79 та 86 ГПК України у справах про визнання недійсним рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції») та накладення штрафу - чи є належним, допустимим та достовірним доказ наявності родинних зв`язків між посадовими особами та/або учасниками (засновниками) юридичних осіб відповідь Міністерства юстиції України або його територіальних органів про відсутність у органах юстиції документів, які безпосередньо підтверджують родинні зв`язки, але з наведенням даних із актових записів про таких осіб, якщо на підставі такої відповіді АМК кваліфіковано дії учасника публічних закупівель як антиконкурентні узгодженні (зокрема, як вчинені в межах єдиного суб`єкта господарювання із завищенням цінової пропозиції), та чи може такий доказ бути оцінений судами в сукупності з іншими доказами у справі;

- посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України вказує, що попередні судові інстанції порушили норми процесуального права, а саме положення статей 7, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 236 ГПК України та не дослідили у справі зібрані докази, встановили обставини на підставі недопустимих доказів, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення експертизи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень зі справи.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Житлопромбуд-8» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

За таких обставин, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14.02.2023 у справі №910/4542/20 усунуто недоліки касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 зі справи №910/4542/20, яке обґрунтовано тим, що метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, оскільки такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням (дією) судового рішення. Предметом судового розгляду було визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України, яким на позивача було накладено штраф у розмірі 6 650 533, 00 грн стягнення якого призведе до суттєвого погіршення умов його діяльності, який до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну був доволі успішним суб`єктом господарювання. Однак тривалі обстріли міста Миколаєва та прилеглих населених пунктів, а також окупація окремих із них призвели до повної зупинки діяльності скаржника в перші місяці відсічі російської агресії. Лише в листопаді 2022 року місто Миколаїв перестало зазнавати майже щоденних обстрілів, а Миколаївська область була повністю деокупована, що в деякій мірі дозволило скаржнику активізувати свою діяльність. Однак обсяги господарських операцій далекі від тих, що були протягом попередніх років.

Наразі позивач здатний утримувати зменшений штат працівників для підтримання своєї діяльності, однак звернення до виконання рішення місцевого суду від 20.07.2021 призведе до фактичної зупинки роботи підприємства через велике фінансове навантаження, яке виникне у зв`язку із необхідністю виконання рішення суду. Звернення рішення до виконання лише через два місяці після появи можливості відновити господарську діяльність стане неспівмірним тягарем та може призвести до неможливості позивача здійснювати виплату заробітної плати працівникам, обслуговувати фінансові зобов`язання та здійснювати інші видатки, необхідні для закупівлі матеріалів, обладнання, тощо, що негативно відобразиться на працівниках позивача та інших суб`єктах господарювання,

Скаржник також зазначає, що без зупинення виконання рішення суду захист позивача, його свобод та інтересів істотно ускладниться, оскільки для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Скасування судового рішення, яке набрало законної сили, після списання з рахунків коштів на суму понад 6,6 мільйона гривень вимагатиме від позивача додатково звертатися до органів Казначейства із відповідною заявою про повернення стягнутої суми. Однак з урахуванням великого дефіциту державного бюджету, ухваленого на 2023 рік (видатки удвічі перевищують доходи), повернення списаних коштів може потребувати значного часу очікування та може призвести до наведених наслідків для підприємства. Тривале неповернення коштів не залишить перед позивачем інших способів відновлення порушеного становища, окрім як звернутися до суду, що додатково покладе на нього тягар витрат, а також ризик знецінення стягнутих коштів протягом періоду часу, який буде витрачено на новий судовий процес (тягар очікування).

З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.

Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).

Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.

Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.

Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.

У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.

Так, навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийняте з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного перегляду з огляду на міркування, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20 - задовольнити. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» пропущений строк на подання касаційної скарги.

2. Відкрити касаційне провадження у справі №910/4542/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» на рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №910/4542/20.

3. Призначити розгляд касаційної скарги у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 20 квітня 2023 року о 14:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.

4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 05 квітня 2023 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через «Електронний суд». Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2021 зі справи №910/4542/20.

6. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

7. Повідомити учасників справи, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

8. Витребувати матеріали справи №910/4542/20 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення.

9. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос