Постанова

від 14.02.2023 по справі 581/490/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м.Суми

Справа №581/490/22

Номер провадження 22-ц/816/225/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 грудня 2022 року в складі судді Бутенка Д.В., ухвалене в смт Липова Долина, повний текст якого складено 08 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, пені.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 2,0000 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Синівської сільської ради Роменського району Сумської області (колишньої Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області). Зазначав, що 17 вересня 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» укладено договір оренди землі у відповідності з умовами якого ним передано орендареві у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, строком на 7 років, з виплатою орендної плати в розмірі 4334 грн 54 коп. на рік. Також зазначив, що за увесь період дії договору оренди відповідачем щороку один раз на рік сплачувалась орендна плата, при цьому орендна плата сплачувалася у більшому розмірі ніж передбачено договором оренди від 17 вересня 2015 року. Вважає, що збільшення розміру орендної плати відбувалось за рахунок індексації орендної плати при її нарахуванні, як це передбачено п.п. 10, 13 договору від 17 вересня 2015 року, та враховуючи умови, викладені в договорі, він не заперечував проти перегляду орендної плати в сторону збільшення. Крім того, позивач є власником ще двох земельних ділянок, які теж здані в оренду відповідачу. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків за 2015-2021 роки орендна плата нараховувалась йому, однак однією сумою, що унеможливлює конкретно визначитись яка сума оренди за період з 2015 по 2020 роки йому нараховувалася по данному паю. Крім того, зазначив, що строк дії договору закінчився 17 вересня 2022 року, однак у зв`язку з введенням військового стану в Україні, відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою. У зв`язку з тим, що він відмовився від підписання договору, оскільки бажає самостійно обробляти земельну ділянку, відповідач не виконав зобов`язання за договором і до цього часу не виплатив йому орендної плати за користування земельною ділянкою, розмір якої відповідно до ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», п. 10 договору (із урахуванням індексації за 2015-2021 роки) складає 7405 грн 04 коп. Орендна плата за 2021 рік узагалі йому не виплачувалася. Із метою вирішення справи у позасудовому порядку в серпні 2022 року позивач надіслав відповідачу лист із вимогою сплатити кошти за оренду землі, на що до цього часу відповіді на його звернення так і не надано, однак в телефонному режимі йому повідомили, що орендна плата за 2021 рік не виплачена, оскільки сума фактично сплаченої орендної плати за 2015-2022 роки значно перевищує розмір договірної орендної плати, що на думку відповідача свідчить про дострокове виконання орендарем свого обов`язку зі сплати орендної плати за договором, а отже орендар не порушував умов договору та виплачував орендну плату. Позивач зазначив, що позиція відповідача щодо виплати орендної плати йому наперед договором не передбачена, про переплату йому ніхто не повідомляв, а тому він вважає, що договірні зобов`язання щодо виплати орендної плати в 2021 році з урахуванням індексації були припинені відповідачем по справі в односторонньому порядку, не повідомивши його до цього дня про причини невиплати, що є грубим порушенням перш за все умов договору, Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2021 рік у розмірі 7405 грн 04 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 2107 грн 48 коп. та судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп., сплачений ним при подачі позову до суду.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 грудня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку та пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2021 рік у розмірі 7405 гривень 04 коп. (із урахуванням індексів інфляції, податків й обо`язкових платежів) та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 2107 гривень 48 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_2 992 грн 40 коп. повернення судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ «СК-АГРО», не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за період дії договору з 2015 року по грудень 2022 року відповідачем позивачу було виплачено 40 001 грн 06 коп. орендної плати. При цьому, загальна сума орендної плати, яка мала бути сплачена за користування земельною ділянкою з 2015 по 2022 роки складає 34 676 грн 32 коп. (4334 грн 54 коп. х 8 повних років користування земельною ділянкою). Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення не було взято до уваги, що зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати виконано в повному обсязі, заборгованість зі сплати такої орендної плати відсутня.

Вказує, що чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18), від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19) та від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 (провадження № 61-9270св20).

Зазначає, що враховуючи положення ст. 531 ЦК України, дії відповідача, який завчасно сплатив ціну договору, вказують на дострокове виконання останнім своїх зобов`язань щодо виплати орендної плати за договором та про відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема у 2021 році.

Стверджує про те, що відповідач не порушив умови договору оренди та не допускав прострочення сплати орендної плати за відповідний період, оскільки кошти були сплачені у більшому розмірі та до обумовленої сторонами дати, а факт належного виконання відповідачем обов`язку щодо внесення орендної плати за договором підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2023 року: 2684 * 100 = 268400 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Капустинці Липоводолинського району Сумської області, є громадянином України (а.с. 5).

ОСОБА_1 у вересні 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, серії НАО № 195046, виданого 17 вересня 2015 року та успадкував за законом після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господартства, кадастровий номер: 5923285600:01:001:0069, яка розташована на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії СМ № 087064, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - № 727067259232 (а.с. 6-7).

17 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «СК-АГРО» укладено договір оренди землі, на підставі якого ОСОБА_1 передав товариству в оренду строком на 7 років земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (з них, рілля 2,0000 га), кадастровий номер: 5923285600:01:001:0069, з розміром орендної плати 7 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Згідно з п. п. 9-14, 36 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7 % від нормативно грошової оцінки землі, що складає 4334 грн 54 коп. на рік; обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації; орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року; передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами; розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршенням стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення; зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а.с. 8-9).

Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2015-2021 роки: ОСОБА_5 в 2015 році нарахована орендна плата в розмірі - 16115 грн 82 коп., в 2016 році - 18945 грн 24 коп., в 2017 році - 24107 грн 00 коп., в 2018 році - 24915 грн 10 коп., в 2019 році - 23921 грн 26 коп., в 2020 році - 24548 грн 78 коп., в 2021 році - 29207 грн 93 коп., проте представник позивача зазначив, що насправді жодних грошових коштів позивач не отримував, а відповідні зміни до податкової звітності із виключенням цього виду доходу у позивача відповідач подав до податкового органу влітку 2022 року (а.с. 10-11, 12).

Згідно із виписки по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за договором SAMDNWFC00061739216 від 19 серпня 2020 року за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року ОСОБА_5 не проводилося зарахувань від ТОВ «СК-АГРО» (а.с. 15).

05 серпня 2022 року ОСОБА_6 надіслав директору ТОВ «СК-АГРО» заяву з вимогою негайного виконання ТОВ «СК-АГРО» своїх договірних зобов`язань, а саме: негайно виплатити йому орендну плату за 2021 рік у сумі 4334 грн 54 коп. відповідно до укладеного договору та повідомленням про те, що у разі невиконання останнім своїх договірних зобов`язань з виплати орендної плати ОСОБА_1 має намір стягнути заборгованість за оренду у судовому порядку. Відповідь керівництва ТОВ «СК-АГРО» на заяву позивача у матеріалах справи відсутня (а.с. 13, 14).

Згідно із копією довідки про нарахування та сплату орендної плати ОСОБА_5 , копії видаткового касового ордеру та відомостів зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) ТОВ «СК-АГРО» сплачено ОСОБА_5 орендну плату за користування земельними ділянками: 23 жовтня 2015 року - 3619 грн 34 коп., 25 серпня 2016 року - 4785 грн 34 коп., 29 травня 2017 року - 5981 грн 67 коп., у 2018 році - 5981 грн 67 коп., у 2019 році - 5981 грн 67 коп., у 2020 році - 5981 грн 67 коп. (а.с. 33, 33 зворотна сторона, 34, 34 зворотна сторона, 35, 35 зворотна сторона, 36, 36 зворотна сторона, 37, 37 зворотна сторона, 38, 38 зворотна сторона, 39).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з несвоєчасною та повною невиплатою орендної плати відповідачем за 2021 рік, в якому використовувалась земельна ділянка, на користь позивача з ТОВ «СК-АГРО» підлягає стягненню заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за 2021 рік у розмірі 7405 грн 04 коп. (із урахуванням індексів інфляції, податків й обов`язкових платежів). Також місцевий суд прийшов до висновку, що на користь позивача з ТОВ «СК-АГРО» підлягає стягненню договірний розмір пені в якості належного договірного способу захисту порушеного права позивача на своєчасне і повне отримання орендної плати за річне користування його земельною ділянкою у 2021 році.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 грудня 2022 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними в ній доказами, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Згідно ст. ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що за період дії договору з 2015 року по грудень 2022 року відповідачем позивачу було виплачено 40 001 грн 06 коп. орендної плати, проте загальна сума орендної плати, яка мала бути сплачена за користування земельною ділянкою з 2015 по 2022 роки складає 34 676 грн 32 коп., тобто була виплачена орендна плата в більшому розмірі, ніж передбачено договором, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вищезазначені суми відповідають сумам нарахувань, а не сумам виплат, як зазначає в апеляційній скарзі скаржник. Крім того, відповідачем ТОВ «СК-АГРО» не вірно зазначений період, за який нараховувалась та виплачувалась орендна плата, оскільки орендна плата виплачувалась з 2015 по 2020 роки включно. За 2021 рік, а тим більше за 2022 рік орендна плата не нараховувалась та не виплачувалась.

Також є безпідставними твердження про те, що зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати виконано в повному обсязі, заборгованість зі сплати такої орендної плати відсутня, оскільки зобов`язання ТОВ «СК-АГРО» по договору оренди від 17 вересня 2015 року не виконав, тому що відповідно до п. 11 договору відповідач повинен був до 30 грудня поточного року сплатити орендну плату за 2021 рік, а відповідно до п. 10 договору обчислення орендної плати повинно було здійснюватися з урахуванням індексації.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір оренди не містить заборон щодо дострокового виконання орендарем своїх зобов`язань щодо виплати орендної плати за договором, а тому на його думку позивачу була виплачена орендна плата за майбутні періоди наперед, є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо сплати ним орендної плати наперед за майбутні періоди.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підставою для нарахування та сплати орендної плати відповідачем є договір оренди. Проте, відповідач добросовісно не виплатив позивачу узгоджений договором розмір орендної плати за 2021 рік. Місцевий суд вірно зазначив, що норми діючого договору оренди земельної ділянки від 17 вересня 2015 року не забороняють виплату орендної плати в більшому розмірі чим визначено в його нормах, проте фактично проведені виплати орендної плати позивачу в підвищеному розмірі за попередні роки суд не розглядає в якості переплати орендної плати, яку можна спрямувати в рахунок сплати орендарем орендної плати позивачу за 2021 рік при відсутності у діючому договорі положень про можливість здійснення таких проплат та неукладеності додаткових угод про це між сторонами спору, а питання взаєморозрахунків із приводу переплачених коштів може бути предметом окремої домовленості (укладення додаткової угоди до договору) та взаємозвірок платежів між сторонами поза межами даного спору.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що мотивовані висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та на підставі позицій сторін, висловлених в суді першої інстанції, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, і які були обґрунтовано спростовані. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З огляду на наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 07 грудня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина