Постанова

від 08.02.2023 по справі 663/3745/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 663/3745/19

провадження № 61-8192св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , Відділ економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області,

третя особа - Фермерське господарство «Колосок», Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року у складі судді Клімченко М. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання вчинити дії по виключенню (скасуванню) з державного реєстру запису про державну реєстрацію права оренди.

Позов мотивований тим, що рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, визнано поновленими договори оренди землі від 04 березня 2010 року строком на п`ять років, укладені між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з кожним окремо, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 02 лютого 2016 року, укладені між ОСОБА_4 та фермерським господарством «Колосок» (далі ФГ «Колосок), визнано протиправними та зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , кожного окремо вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_2 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

05 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_2 від 02 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 657/1402/16-ц, виданим Каланчацьким районним судом Херсонської області 23 січня 2018 року. 14 лютого 2018 року державним виконавцем складений акт, яким встановлено, що на виконання рішення було підписано додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки з протоколом розбіжностей.

19 березня 2018 року Верховним Судом зупинено виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року.

Позивач зазначив, що він погодився виконати рішення суду, але не погоджувався з тією редакцією додаткової угоди, яку надав ФОП ОСОБА_2 до виконавчої служби та оскільки ОСОБА_1 надав протокол розбіжностей у письмовому вигляді, то ФОП ОСОБА_2 повинен був його врахувати з метою узгодження всіх суттєвих умов додаткової угоди.

05 червня 2019 року Верховним Судом винесено постанову, якою рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , кожного окремо, вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_2 додаткових угод про поновлення договору оренди землі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 направлено лист ФОП ОСОБА_2 з проханням направити проект додаткової угоди на погодження, проте лист 13 вересня 2019 року повернутий за «закінченням терміну зберігання», як невручений.

Згодом позивач дізнався, що державним реєстратором Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабич В. В. 05 вересня 2019 року зареєстровано додаткову угоду від 14 лютого 2018 року, яка була підписана при примусовому виконанні ВП №55714680, але вже без протоколу розбіжностей.

Позивач вказав, що додаткова угода від 14 лютого 2018 року без врахування протоколу розбіжностей порушує права та інтереси позивача, оскільки не відповідає його волевиявленню.

Також позивач вказав, що не подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, які є невід`ємною частиною договору оренди цієї земельної ділянки, визначених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Позивач просив:

скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6523281100:04:004:0052, 6523281100:04:004:0041, 6523281100:04:004:0051, яку здійснено державним реєстратором Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації;

зобов`язати Відділ економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області вчинити дії по виключенню (скасуванню) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди ФОП ОСОБА_2 на земельні ділянки:

площею 3,86 га, кадастровий номер 6523281100:04:004:0052,

площею 0,15 га, кадастровий номер 6523281100:04:004:0041,

площею 1,52 га, кадастровий номер 6523281100:04:004:0051;

стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року, яке залишене без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, треті особи: ФГ «Колосок», Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування державної реєстрації додаткової угоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено відсутність його волевиявлення на продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки на умовах викладених в підписаній ним додатковій угоді, яка стала підставою для реєстрації державним реєстратором оспорюваного договору земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним, оскільки відповідно до пункту 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3 , в якій просить: скасувати рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року; передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції проігноровані матеріали виконавчого провадження № 55714680 та пояснення начальника відділу державної виконавчої служби, у яких зафіксовано, що додаткова угода була доведена до відома ОСОБА_1 , після ознайомлення з якою він її підписав 14 лютого 2018 року з протоколом розбіжностей, оскільки не був згодний з деякими її пунктами. Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив докази у справі та помилково зазначив, що додаткова угода не містить застереження щодо протоколу розбіжностей, в той час як до апеляційної скарги була долучена додаткова угода з протоколом розбіжностей і цей факт підтвердила третя особа.

Позиція інших учасників справи

У липні 2021 року ФОП ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить: залишити касаційну скаргу без задоволення; рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права без наведення передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень, не є виконанням позивачем вимог процесуального закону щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є формальним, не свідчить про належне та добросовісне виконання вимог частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що доказів направлення та вручення протоколу розбіжностей ОСОБА_2 , матеріали виконавчого провадження, витребувані судом, не містять. Вказує, що представник позивача ні в апеляційній скарзі, ні в позовній заяві взагалі не наводить в чому саме полягає незаконність записів державного реєстратора. Позивач просить скасувати саме державну реєстрацію договорів оренди, а не додаткових угод, та не зазначає, чому необхідно скасувати державну реєстрацію саме договору оренди землі. Крім того, зазначає, що позивач просить скасувати саме записи про державну реєстрацію права оренди ФОП ОСОБА_2 , що не відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 20 серпня 2020 у справі № 916/2464/19.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 663/3745/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 663/3745/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року касаційне провадження у справі № 663/3745/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/235/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 663/3745/19.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 04 березня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі строком на п`ять років. За вказаним договором ОСОБА_1 передав приватному підприємцю ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належну йому земельну ділянку площею 5,53 га, що розташована в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області. Договір зареєстрований у Каланчацькому райвідділі ХРФ ДП «Центр ДЗК» 27 травня 2010 року за №041073300050. За змістом пункту 8 договору оренди землі, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року, визнано поновленим договір оренди землі від 04 березня 2010 року строком на 5 років, укладений між ОСОБА_1 , площею 5,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Олександрівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6523281100:04:004:0041 площею 0,1500 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Колосок» від 02 лютого 2016 року; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6523281100:04:004:0051 площею 1,5200 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Колосок» від 02 лютого 2016 року; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6523281100:04:004:0052 площею 3,8600 га, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Колосок» від 02 лютого 2016 року; визнано протиправними дії ОСОБА_1 та зобов`язано його вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_2 додаткової угоди.

05 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_2 від 02 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 657/1402/16-ц, виданого Каланчацьким районним судом Херсонської області 23 січня 2018 року, при примусовому виконанні якого державним виконавцем складений акт від 14 лютого 2018 року, яким встановлено, що на виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року було підписано додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, на якій відсутня дата, з протоколом розбіжностей з приватним підприємцем ОСОБА_2 . У вказаному акті та протоколі розбіжностей відсутній підпис приватного підприємця ОСОБА_2 чи застереження про його відмову від підпису.

19 березня 2018 року Верховним Судом постановлено ухвалу про зупинення виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року.

05 червня 2019 року постановою Верховного Суду рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року в частині позовної вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з приватним підприємцем ОСОБА_2 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 20 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року залишено без змін.

У цій постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин позовна вимога про визнання протиправними дій відповідачів і зобов`язання їх вчинити дії щодо укладення правочину не спрямована на відновлення порушених прав позивача, а тому не є ефективним способом їх захисту, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для її задоволення.

19 серпня 2019 року, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку спрямував ФОП ОСОБА_2 листа, в якому висловлено прохання направити йому проект додаткової угоди до договору оренди землі від 04 березня 2010 року та роз`яснено, що у разі ненадання проекту додаткової угоди у місячний термін з дня отримання цього листа орендодавець буде вважати, що ФОП ОСОБА_2 втратив переважне право орендаря на укладення договору оренди землі. Вказаний лист повернуто без вручення адресату.

05 вересня 2019 року державним реєстратором Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабичем В. В. на підставі рішення суду від 20 липня 2017 року, додаткової угоди від 14 лютого 2018 року зареєстровано додаткову угоду від 14 лютого 2018 року, чим продовжено договір оренди земельної ділянки № 041073300050, між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строком на 12 років. Зазначена інформація міститься в інформаційній довідці Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 листопада 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок до ФОП ОСОБА_2 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц (провадження № 61-1936св21) зазначено, що «у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. […] Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. […] Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. […] Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. […] Суд першої інстанції, з висновкам якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку заявленим позивачем позовним вимогам, правильно виходив із того, що права позивача підлягають захисту та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що «з урахуванням конкретних обставин справи та положень абзаців другого та третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IVзадоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 545/1883/20, про те, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності призведе до відновлення порушених прав позивача і не потребує для застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зазначено, що «згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги».

У справі, що переглядається:

позивач просив скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6523281100:04:004:0052, 6523281100:04:004:0041, 6523281100:04:004:0051,

в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_2 для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку подано додаткову угоду від 14 лютого 2018 року, яка була підписана при примусовому виконанні ВП №55714680, але без протоколу розбіжностей;

відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 25 листопада 2019 року, 05 вересня 2019 року державним реєстратором Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабичем В. В. на підставі договору оренди землі від 27 травня 2010 року, додаткової угоди від 14 лютого 2018 року та рішення суду від 20 липня 2017 року, зареєстровано за ФОП ОСОБА_2 право оренди спірної земельної ділянки;

отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а не шляхом скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, що залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій;

згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

разом з тим, позивач звернувся з позовом про скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, тому, враховуючи межі заявлених ним вимог, у задоволенні позову слід відмовити.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області вчинити дії по виключенню (скасуванню) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22), зазначено, що «спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21)».

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанціями обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області необхідно відмовити із зазначеної підстави. Суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, проте помилилися щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 (провадження № 12-20гс22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 (провадження № 61-10017св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 656/241/19-ц (провадження № 61-1936св21), оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частині в редакції цієї постанови.

Оскільки колегія судів зробила висновок по зміну судових рішень лише в частині мотивів її прийняття, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 04 лютого 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук