Рішення

від 13.02.2023 по справі 320/6348/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року Київ№ 320/6348/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» (далі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі відповідач, Відділ), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344043 від 28.06.2022 у розмірі 17 000, 00 грн. (далі спірна постанова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені у ній обставини не відповідають дійсності, виходячи з того, що у моделі транспортного засобу позивача, який перевірявся відповідачем, відсутній тахограф, у зв`язку із чим щодо нього не могло бути протоколу перевірки та адаптації, натоміть перевіряючім було надано індивідуальну контрольну книжку водія, як передбачено Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Також представник позивач зазначив, що не був належним чином завчасно повідомлений про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що призвело до розгляду справи без його участі.

Відповідно до ухвали від 05.09.2022 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що спірна постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, внаслідок виявлення під час перевірки належного позивачеві транспортного засобу, порушень вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутні документи протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу), тож відповідає критеріям правомірності та скасуванню не підлягає. Натомість представник відповідача наголосив, що доводи представника позивача про те, що існування на момент перевірки індивідуально-контрольної книжки водія спростовує скоєне правопорушення не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно з вимогами пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги, уважаючи, що індивідуально-контрольна книжка водія, яка надавалась водієм транспортного засобу позивача при перевірці, є належним та достатнім документом, у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Розглянувши подані учасниками справи документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Укртрансбезпеки було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт від 21.01.2022 № 331017, яким зафіксовано, що у місці перевірки м. Житомир, ДС-4, 21.01.2022 о 10 год. 20 хв. (направлення на перевірку від 17.01.2022 № 013885), проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 , внаслідок чого виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, а також порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абзац 3 частини першої), а саме: за маршрутом Фастів-Житомир, перевізник не забезпечив водію контроль за режимом праці та відпочинку згідно з вимогами законодавства; у тому числі, на маршруті понад 50 км. перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом про перевірку та адаптацію тахографа до ТЗ (тахокарти при аналоговому або картки водія при цифровому). Водій транспортного засобу з актом ознайомився та щодо причин порушень зазначив, що не погоджується з виявленими порушеннями, оскільки ним ведеться індивідуальна контрольна книжка водія.

Відділом позивачу було оформлено повідомлення від 08.06.2022 № 15962/30/24-22 (направлене позивачу рекомендованим листом 09.06.2022), яким проінформовано про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, вимог і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту № 331017.

На підставі акта від 21.01.2022 № 331017 Відділом винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344043 від 28.06.2022, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн. відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з відсутністю на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 344043 від 28.06.2022, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що для вирішення спору по суті, усі наведені нижче нормативно-правові акти, застосовані до спірних правовідносин у редакціях на момент їх виникнення.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-IIІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначені наступні термін, зокрема:

автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно;

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

графік руху - відомості про час і послідовність виконання рейсу.

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, окрім іншого: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

На території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема, контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Зокрема, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

При цьому, за припасами пункту 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку № 1567).

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (пункт 1).

Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті (підпункти 1, 3 пункту 4 Положення).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення (підпункти 2, 29 пункту 5 Положення).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення).

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та накладення адміністративних стягнень.

Відповідно до пунктів 20-22, 25 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Судом із матеріалів справи встановлено, що відповідач виконав наведені вимоги Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567, в межах повноважень провів рейдову перевірку транспортного засобу, що належить позивачу, за наслідками якої склав акт встановленої форми.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За приписами пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом із матеріалів справи встановлено, що Відділом позивачу було скеровано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті (рекомендованим листом), проте вказане повідомлення було отримано ним вже після розгляду справи, із незалежних від відповідача обставин.

Водночас, у цьому випадку, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2020 по праві № 820/4624/17, в якій наведені обставини надіслання аналогічного повідомлення на адресу позивача, яке надійшло на відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що позивач мав можливість отримати повідомлення, проте вказаним правом не скористався, тож відповідач належним чином повідомив позивача про час та місце розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, а у зв`язку з неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу за її відсутності.

Таким чином суд уважає, що відповідач не порушував порядок проведення рейдової перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірної постанови.

Разом із тим, відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, окрім іншого, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно зі статтею 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, окрім іншого: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 39 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень, зокрема, для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Таким чином, перелік документів, визначений статтею 39 Закону № 2344-ІІІ не є вичерпним.

За приписами статті 40 Закону № 2344-ІІІ, водій автобуса зобов`язаний, окрім іншого, мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Положення № 340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних за його обліку.

Згідно з пунктом 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні, окрім іншого: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; графік змінності - документ, який визначає початок та кінець робочої зміни на кожний день календарного місяця, а також вихідні дні; змінний період керування - сумарна тривалість періодів керування за робочий день (зміну); змінна перерва - сумарна тривалість перерв за робочий день (зміну); робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов`язаний виконувати свої обов`язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ (пункт 1.5 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

При цьому, згідно з Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У свою чергу, згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже розділ VI Положення № 340 містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом. Отже обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, у разі ж його відсутності, Положення № 340 визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують (ведення індивідуальної контрольної книжки водія).

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 про те, що Законом України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Таким чином, із аналізу наведених правових норм слідує, що в діючому законодавстві передбачена можливість надання послуг, зокрема, щодо перевезення пасажирів автобусами на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км не лише з обов`язковим обладнанням транспортного засобу діючим та повіреним тахографом, а ще й при умові, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом - обов`язкового ведення індивідуальної контрольної книжки водія, тобто існують одночасно два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Судом установлено, що перевірений транспортний засіб позивача тахографом обладнаний не був, тож у водія, відповідно, були відсутні відповідні документи щодо нього (протокол про перевірку та адаптацію тахографа), натомість водій мав індивідуальну контрольну книжку водія.

У взаємозв`язку з наведеним суд доходить висновку, що позивач не порушував вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», про які зазначав відповідач у спірній постанові, тож така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності спірної постанови.

У підсумку, з урахуванням зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до квитанції від 12.07.2022 № 0.0.2604833818.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2481, 00 грн., яка підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) у відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 6, 7, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.06.2022 № 344043 у розмірі 17 000, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастів-Автотранс» (код ЄДРПОУ: 33258082; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Ярослава Мудрого, буд. 37, кв. 76) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845; місцезнаходження: 03135, м. Київ пр. Перемоги, буд. 14) судовий збір у розмірі 2481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 0 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.