Постанова

від 14.02.2023 по справі 808/623/15

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 808/623/15

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року (суддя Конишева О.В., повний текст рішення складено 30.08.2022) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЛВО»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЛВО» у 2015 році звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.01.2014 № 0000022202.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 рішення суду першої інстанції частково скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЛВО» задоволено в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2014 № 0000022202 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем 38460,00 грн. та застосування штрафних фінансових (санкцій) 19230,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2022 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 скасовано в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2014 № 0000022202 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 189660,00 грн., з якої за основним платежем 126440,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 63220,00 грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 залишено без змін.

За результатом повторного розгляду справи Запорізьким окружним адміністративним судом прийнято рішення від 30 серпня 2022 року, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АЛВО» задоволено. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.01.2014 № 0000022202 на суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість 189660,00 грн., з якої за основним платежем 126440,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 63220,00 грн.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з наказом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області № 78 від 16.12.2014 було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «ФІРМА «АЛВО», за результатом якої складено Акт № 198/08-30-22-11/24518121 від 29.12.2014.

В ході перевірки контролюючий орган встановив порушення з боку позивача: ст. 1, п. 2 ст. 3, п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп. 1.1 п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, занижено податок на додану вартість у розмірі 164900 грн.

Зокрема, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції, укладені ТОВ «ФІРМА «АЛВО» з TOB «Ламбарді» за період липень 2014 року за договором про надання посередницьких послуг № 15 від 01.07.2014 та за договором про надання транспортних послуг № 16 від 01.07.2014, носять нереальний характер.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000022202 від 05.01.2015 ТОВ «ФІРМА «АЛВО» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 247350,00 грн., у тому числі за основним платежем 164900,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 82450,00 грн., з якої за правовідносинами з TOB «Ламбарді» за основним платежем з ПДВ 126440,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63220,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення рішення в частині правовідносин з TOB «Ламбарді», суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «ФІРМА «АЛВО» (Замовник) та TOB «Ламбарді» (Виконавець) був укладений договір від 01.07.2014 № 15 про надання посередницьких послуг, за умовами якого детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у завданні Замовника, яке надається ним Виконавцеві шляхом вручення заявки повноваженій особі. Виконавець зобов`язаний за завданням Замовника: особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше сімох днів з дня отримання завдання; вивчити ринок будматеріалів; знайти потрібні будматеріали за оптимальними цінами належної якості; купити будматеріали від імені Замовника та за його рахунок.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: акт здачі-приймання робіт № 0731/01 на суму 125000,00 грн.; звіт про виконані роботи; платіжне доручення щодо оплати отриманих послуг; податкову накладну.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що в результаті отриманих послуг позивач придбав будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними, які відповідають змісту отриманих послуг.

Також між ТОВ «ФІРМА «АЛВО» (Замовник) та TOB «Ламбарді» (Виконавець) був укладений договір від 01.07.2014 № 16 про надання транспортних послуг, на підставі якого Виконавець надав послуги на суму 507200,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт, звітом про їх виконання, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та податковою накладною.

При цьому товарно-транспортні накладні містять інформацію щодо автомобілів, задіяних у перевезенні товару, водіїв, вантажовідправника та вантажоотримувача, пунктів навантаження та розвантаження товару, найменування товару.

Суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції по вищеназваним договорам відповідають виду діяльності ТОВ «ФІРМА «АЛВО». Отримані транспортні та посередницькі послуги від TOB «Ламбарді» віднесені позивачем до валових витрат. Бухгалтерською документацією підтверджується, що вищенаведені господарські операції вплинули на зміну майнового стану позивача у вигляді доходу, який у повному обсязі задекларований позивачем, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо недоцільності цих фінансових операцій.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних належних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагента позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем.

Посилання податкового органу на Довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ломбарді» від 24.10.2014 № 58/10-06-22-04/37285020, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими, адже, по-перше, апелянт не долучив її до матеріалів справи, що не дає можливість перевірити дійсність її складання, по-друге, названа Довідка складена раніше, ніж Акт перевірки № 198/08-30-22-11/24518121 від 29.12.2014, що доводить не пов`язаність цього документу зі спірними правовідносинами, по-третє, процитований апелянтом зміст цієї довідки не містить жодного висновку відносно господарських операцій ТОВ «Ломбарді» з позивачем, пов`язаних з предметом перевірки в даній адміністративній справі, тобто апелянтом не доведено перевірку та дослідження первинних документів, які перебувають у контрагента позивача.

Сукупність викладених обставин дає можливість дійти висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в дослідженій частині, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року в адміністративній справі № 808/623/15 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 14 лютого 2023 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 14 лютого 2023 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров