Постанова
від 14.02.2023 по справі 815/6180/15
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2023 р.м. ОдесаСправа № 815/6180/15

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

04.10.2022 року;

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» та Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13.10.2015 року Публічне акціонерне товариство «Північтранс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 25.09.2015 року №0002002204, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 25.09.2015 року №0001992204, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1554978 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у період з 21.08.2015 року по 04.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року.

Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень Товариством вимог податкового законодавства, в результаті чого платником завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 13190586 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 3109955 грн.

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, позивач, посилаючись на приписи цивільного законодавства, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, п.п. 136.1.1 п. 136.1 ст. 136, п.п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, вказує, що для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум попередньої оплати та авансів, одержаних в рахунок оплати товарів. Таким чином, не включення позивачем отриманих коштів від покупців товарів у вигляді завдатку до показників інших доходів декларації по податку на прибуток за період 2014 року відбулось на законних підставах та у повній відповідності до чинного законодавства.

Також, позивач вказує, що правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом операцій з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» під час перевірки підтверджено як відповідними договорами щодо поставки товару, виконання робіт так і належним чином оформленими первинними і бухгалтерськими документами, зареєстрованими в установленому порядку податковими накладними. Представлені матеріали у повній мірі підтверджують бухгалтерський облік платника та реальність господарських операцій із контрагентами. Однак, під час перевірки відповідачем не надано належної правової оцінки господарської діяльності позивача, необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи. Висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації про відсутність у контрагентів необхідних ресурсів для провадження своєї господарської діяльності. В свою чергу, посилаючись на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковій сфері, позивач наголошує на тому, що є діючим підприємством, платником податків на прибуток та податку на додану вартість, всі спірні господарські операції направлені виключно на досягнення економічного ефекту, а також здійснені з метою забезпечення діяльності підприємства.

Позивач наполягає на тому, що надання перевіряючим під час перевірки усіх документів бухгалтерського та податкового обліку, які засвідчують правомірність дій платника, а також обґрунтування контролюючим органом своїх висновків виключно припущеннями, у своїй сукупності підтверджують правові підстави для визнання рішень податкового органу неправомірними та їх скасування в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0001992204 від 25.09.2015 року.

Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0002002204 від 25.09.2015 року.

Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Північтранс» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 176640,78 на розрахунковий рахунок суду.

Стягнув з Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Північтранс» судовий збір у розмірі 267832,78 грн.

Постановляючи рішення, суди визнали безпідставними доводи контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства та необґрунтованого формування показників податкового обліку, адже операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп») фактично проведені та документально оформлені, останні були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, здійснені за наявності розумної економічної причини (ділової мети), а відтак позивач мав право на зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат за результатами таких відносин та формування податкового кредиту, а також не занизив відповідні податкові зобов`язання зі сплати ПДВ.

Також суди дійшли висновку про безпідставність тверджень відповідача про заниження позивачем доходів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, адже при укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів право власності на останні покупцям не переходило й такі обліковуватись на балансі підприємства та перебували на обліку в МРЕО за Товариством, тому грошові кошти, які надходили за цими договорами, у періоді, що перевірявся, не були доходом платника податку від реалізації товарно-матеріальних цінностей та не підлягали включенню до об`єкту оподаткування.

Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що висновок судів про реальність спірних операцій не є мотивованим з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, надання послуг по ремонту транспортних засобів та їх складових, а також здійснення будівельно-монтажних робіт, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій), не перевірили суди безпосередню участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань.

У цій справі висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами, не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими. Недоліки щодо обсягу, змісту, необхідності та достатності доказів унеможливлюють формулювання правової позиції по суті спору.

Додатково Верховний Суд вказав на необхідність перевірки та дослідження при вирішенні цього спору обставин, встановлених вироком у справі №757/1457/16-к про визнання засновницю та директорку ТОВ «Вайт Роял» винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

Під час нового розгляду справи ухвалою суду першої інстанції від 21 грудня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Суворівському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДПС в Одеській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Також, ухвалою суду першої інстанції від 21 грудня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, у зв`язку із зміною організаційної форми, замінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Північ транс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Північ Транс».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015 року в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10607253 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 176640,78 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 159108,8 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Проаналізувавши положення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакціях чинних на час виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції виходив з того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Одночасно, судом першої інстанції зазначено, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Встановлення вироком суду, який набрав законної сили, тієї обставини, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлення факту фіктивного підприємництва), позбавляє первинні та розрахункові документи юридичної значимості, з якими податкове законодавство України пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

З огляду на обставини у цій справі, суд першої інстанції врахував наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Північтранс» належним чином оформлених первинних та розрахункових матеріалів за операціями з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп».

Водночас, суд визначив, що виписана від імені ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» в особі керівниці вказаного підприємства, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства, у тому числі у підписанні будь-яких первинних документів, первинна документація та податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, не можуть вважатися такими, що посвідчують факт реальності господарських операцій.

Щодо операцій з ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» судом першої інстанції визначено, що хоча в матеріалах справи наявні первинні документи, які відповідають положенням чинного законодавства, ці документи не є достатніми для визнання реальними господарських операції та для підтвердження фактичного виконання відповідних робіт та надання послуг цими контрагентами згідно укладених з ПАТ «Північтранс» договорів.

Також, з посиланням на те, що договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар (автобуси, що були задіяні у перевезеннях пасажирів) зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин і цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару, відсутність факту передачі товару покупцям згідно попередніх договорів, суд першої інстанції з огляду на положення п.136.1.1 п.136 ст.136.1 ст. 136 Податкового кодексу України визначив необґрунтованими висновки контролюючого органу про заниження ПАТ «Північтранс» показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток «Інші доходи» на загальну суму 10607253 грн.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0002002204 в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10607253 грн., наявність підстав для скасування цього рішення відповідача у відповідній частині.

Разом з цим, за висновком суду першої інстанції, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0002002204 в іншій частині (стосовно операцій із ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ») та податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015 року (стосовно операцій із ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп») відсутні, з огляду на обґрунтованість та правомірність висновків відповідача у цій частині.

Щодо розподілу судових витрат, судом першої інстанції встановлено обов`язок позивача щодо оплати судового збору при поданні позовної заяви на загальну суму 267832,78 грн. Врахувавши часткову оплату позивачем судового збору, а саме в розмірі 91192 грн., а також відстрочення позивачу на підставі ухвали від 30 жовтня 2015 року сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, під час прийняття рішення суд дійшов висновку про стягнення з ТОВ «Північтранс» до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 176640,78 грн. (267832,78грн. 91192 грн.).

Разом з цим, з огляду на положення ст. 139 КАС України і обставини щодо часткового задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції визначив до відшкодування Товариству за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у сумі 159108,8 грн., що відповідає пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Водночас, проаналізувавши положення ст.ст. 132, 134 КАС України, врахувавши те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також включення позивачем до загального обсягу наданих адвокатом послуг щодо представництва інтересів позивача у П`ятому апеляційному адміністративному суді та у Верховному Суді, що не входить до складу витрат, пов`язаних з розглядом вказаної справи в Одеському окружному адміністративному суді, у тому числі з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість і непропорційність до предмета спору та складності справи розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката на суму 55000 грн., можливість відшкодування цих витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в межах суми 5000 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених судом позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, ст.ст. 182, 635, 692, 693 Цивільного кодексу України і помилково не враховано, що укладення позивачем із громадянами України попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів строком на п`ять років суперечить істотним умовах такого роду договорів. Отже, попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів слід оцінювати як відповідні договори купівлі-продажу на певних умовах розстрочення (відстрочення) платежу та з урахуванням певних умов переходу права власності на транспортні засоби. Взаємовідносини, які врегульовані умовами попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів фактично направлені на забезпечення майнових інтересів сторін договорів, на умовах більш вигідних для продавця, що отримує додаткові блага від використання транспортних засобів в межах дії даних договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Північтранс» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення за наведених Головним управлінням ДПС в Одеській області доводів.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не надання судом належної правової оцінки обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Північтранс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення в частині залишення позовних вимог без задоволення та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, здійснити перерозподіл судових витрат у цій справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково залишено поза увагою те, що позивач надав до суду письмові пояснення та відповідні докази на підтвердження реальності господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами.

При цьому, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, зазначає, що вирок стосовно посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею кримінального законодавства у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Таким чином, підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Апелянт наголошує на тому, що, оскільки матеріали справи таких доказів не містять, наведений судом першої інстанції вирок не може слугувати єдиним належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та, в даному випадку, не тягне за собою правових наслідків для позивача. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності; законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів.

З посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/17, від 16 травня 2018 року у справі №2а-0870/12052/11, від 05 червня 2018 року у справі №805/649/15-а, від 12 квітня 2018 року у справі №826/1571/16, від 04 лютого 2021 року у справі №81/418/17, від 25 лютого 2021 року у справі №826/3069/16, від 22 травня 2022 року у справі №815/6475/15, від 30 липня 2021 року у справі №160/2286/19, від 04 червня 2020 року у справі №340/422/19, вказує, що під час розгляду справи суд повинен був перевірити доведеність кожного податкового правопорушення і здійснити комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

При цьому, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Підсумовуючи наведене, апелянт наполягає на тому, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16 не містить жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», а тому цей вирок як доказ не стосується предмету доказування в межах цієї адміністративної справи.

Одночасно апелянт наполягає на тому, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, та у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Додає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та у відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки не врахував принципу індивідуальної відповідальності платника податків і те, що податкова інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових ресурсів та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак будь-які первинні документи в порядку податкового контролю не використовувались та не аналізувались.

Акцентуючи увагу на положеннях ст. 77 КАС України, апелянт наголошує на тому, що при вирішенні спору стосовно правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Оскаржуючи правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, апелянт вказує як на не встановлення податковим органом відсутності можливостей у ТОВ «ДАММАРА» та ТОВ «ТАІР ГРУПП» для надання позивачу послуг так і, навпаки, - підтвердження на підставі наявної податкової інформації тієї обставини, що контрагенти є діючими підприємствами, платниками податку на додану вартість, наявність у контрагентів розрахункових рахунків, трудових ресурсів, виконання підприємствами свого податкового обов`язку.

Підсумовуючи свої доводи, апелянт наполягає на тому, що відповідачем не виконано свого процесуального обов`язку з доведення правомірності та обґрунтованості своїх рішень, у тому числі, але без виключення, шляхом:

проведення зустрічних звірок ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» щодо правовідносин з позивачем з метою дослідження первинної документації вказаних юридичних осіб;

дослідження відповідних документів контрагентів на наявність або відсутність трудових та виробничих ресурсів для виконання договорів підряду, транспортних засобів, матеріальних цінностей тощо;

ініціювання визнання укладених позивачем з контрагентами договорів недійсними у судовому порядку;

надання суду доказів, що підтверджують відсутність у ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» на момент виконання договорів підряду необхідного обсягу трудових та виробничих ресурсів, матеріальних цінностей, обладнання тощо;

надання суду доказів визнання договорів підряду, укладених позивачем з ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» недійсними.

Одночасно зазначає, що позивач вжив усіх можливих заходів задля одержання підтверджень (інформації та її документального підтвердження) від «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» наявності у контрагентів необхідних трудових і матеріальних ресурсів для виконання оспорюваних операцій.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, посилаючись на зміст та умови відповідного договору, положення ст.ст. 132, 134, 139 КАС України, ст.ст. 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», апелянт зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд першої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Вимога щодо прайс-листа та акту виконаних робіт (послуг) є необов`язковою за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

При цьому, висновки суду про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг прямо суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на те, що між сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару, розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу є спів розмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони і публічним інтересом до справи, апелянт наполягає на повній обґрунтованості витрат на правову допомогу у зв`язку із розглядом справи та наявності підстав для їх відшкодування позивачу у повній заявленій мірі.

Судом першої інстанції встановлено та як з`ясовано під час апеляційного розгляду, у період з 21.08.2015 року по 04.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року, за результатом якої складено акт від 11.09.2015 року №1962/15-54-22-01/05523553.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Північтранс» (Товариством з обмеженою відповідальністю «Північтранс»):

п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 13190586 грн., в тому числі в декларації за 2014 рік на суму 13190586 грн.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 3109955 грн., в тому числі: в серпні 2014 року на суму 416667 грн.; в вересні 2014 року на суму 83333 грн.; в жовтні 2014 року на суму 1859955 грн.; в листопаді 2014 року на суму 750000 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою достовірності та повноти визначення доходів Товариства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, встановлено їх заниження на загальну суму 10607253 грн. Таке порушення мотивовано невключенням у 2014 році до складу інших доходів коштів, отриманих позивачем як попередня оплата за укладеними із фізичними особами договорами купівлі-продажу транспортних засобів, так як останні, за висновком контролюючого органу, є удаваними, спрямованими на приховання інших правочинів, які насправді вчинені, тому вважає, що відповідні кошти, які надійшли Товариству від фізичних осіб, є доходом платника податку та підлягали включенню до об`єкта оподаткування.

Перевіркою достовірності та повноти визначення витрат Товариства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, виявлено їх завищення на загальну суму 2583333 грн., адже до складу витрат включено вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», які не використані у власній господарській діяльності; за висновком відповідача, оскільки перевіркою не підтверджено використання позивачем товарів для здійснення своєї господарської діяльності, під час придбання яких суми податку включені до складу податкового кредиту, Товариство зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ у силу вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Окрім того перевіркою достовірності та повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2015 року встановлено його завищення на загальну суму 2593288 грн. й наведене обґрунтовано формуванням Товариством у серпні-листопаді 2014 року податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» без достатніх правових підстав з посиланням на здійснені заходи з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальність господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, враховуючи їх зміст та обсяг.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 25.09.2015 року №0002002204, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586 грн.;

від 25.09.2015 року №0001992204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 3109955 грн. та за штрафними санкціями на суму 1554978 грн.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. «а»).

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як визначено п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Разом з цим, за визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно правових висновків Верховного Суду у цій справі, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд визначив, що складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкової вигоди позивачем.

Разом з тим, роблячи висновок про реальність згаданих операцій, суди попередніх інстанцій не навели відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі товарно-матеріальних цінностей, надання послуг по ремонту транспортних засобів та їх складових, а також здійснення будівельно-монтажних робіт, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій), не перевірили безпосередню участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань.

З огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій із ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп», їх обсяг, останні у будь-якому випадку вимагали наявності у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців, підрядників) власного або орендованого (залученого) технічного персоналу з відповідною кваліфікацією та дозволом (ліцензією, допуском) на виконання робіт (послуг), виробничих активів, складських та допоміжних приміщень, транспортних та інших засобів (техніки, обладнання, інструменту тощо). Однак такі обставини, незважаючи на необхідність дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, а також заперечення відповідачем спроможності контрагентів виконати взяті на себе зобов`язання перед позивачем, залишились недослідженими і нез`ясованими у ході розгляду справи.

На підтвердження своєї позиції судам необхідно було б пересвідчитися у наявності доказів оформлення перепусток на територію відповідних об`єктів для працівників ТОВ «Даммара» чи залучених ним осіб, передачі підряднику об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.) з оформленням нарядів-допусків, ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо; дослідити обставини, які б давали підстави для встановлення осіб та їх кількості, які виконували роботи (надавали послуги).

У ході розгляду справи судами також не було встановлено доказів: передачі ТОВ «Даммара» (підряднику) будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентом організаційно-технічної документації та її погодження; постачання ТОВ «Даммара» на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд тощо.

З огляду на предмет доказування у даній справі, у ході судового розгляду необхідно було б й перевірити, яким чином укладалися наведені вище угоди із ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп», а також виконувались обумовлені ними зобов`язання та як контролювалися позивачем, враховуючи те, що обізнаність замовника відносно таких обставин обумовлюється звичайною діловою практикою, характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

Не навели й суди відповідних мотивів, з посиланням на конкретні умови передачі позивачу товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Вайт Роял», обставини їх переміщення і доставки (коли і ким поставлявся товар і яким чином), умови переходу права власності, передачі тощо, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій) щодо поставки товарів (матеріалів).

Перевірка та дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки останні безпосередньо впливають на факт здійснення господарських операцій та формування на їх підставі правомірної податкової вигоди.

Верховний Суд наголосив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів контролюючого органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

Додатково Верховний Суд зазначив, що на момент перегляду даної справи в апеляційному порядку Печерським районним судом міста Києва ухвалено вирок від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к, згідно якого ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України. У зазначеному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_1 , на початку липня 2014 року, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, не маючи наміру щодо здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності іншими особами, вступивши у попередню змову із невстановленою особою, спрямовану на створення та подальшу реєстрацію в органах державної влади суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, за грошову винагороду, вчинила дії, що виразилися у створенні фіктивного підприємства - ТОВ «Вайт Роял» (код ЄДРПОУ 39301269). Вчинивши свої умисні дії на виконання заздалегідь обумовленого плану, виступивши засновником та директором ТОВ «Вайт Роял» (код ЄДРПОУ 39301269), ОСОБА_1 забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ «Вайт Роял» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Такі обставини не можуть бути залишеними поза увагою та без дослідження при вирішенні цього спору.

Під час нового розгляду справи, судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено, що 08.10.2014 року між ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» (код ЄДРПОУ 3930112269) (Продавець) та ПАТ «Північтранс» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №0810/1/14-КП, за яким Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупцю товар, за номенклатурою, в кількості та якості, які узгоджуються сторонами в рахунках-фактурах та накладних (товар), а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, передбачених цим Договором (Т. І, а.с. 135-136).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4 Договору прийом товару за кількістю та якістю та номенклатурою здійснюється уповноваженим представником Покупця.

Разом з передачею товару Продавець зобов`язаний передати наступну документацію:

-видаткову накладну;

-податкову накладну.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору Покупець оплачує поставлений товар за ціною визначеною у рахунку-фактурі.

Загальна ціна Договору складається з суми всіх отриманих Покупцем видаткових накладних протягом всього строку дії Договору.

Покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 365 календарних днів з моменту отримання товару.

Оплата товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Пунктом 7.1 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Додатковою угодою від 10.10.2014 року до Договору від 08.10.2014 року №0810/1/14-КП Сторони доповнили п. 1.2 Договору наступного змісту: « 1.2. Продавець зобов`язується доставити Товар за власний рахунок до складу Покупця за адресою: 65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги.» (Т. VI, а.с. 62).

Фактичне постачання товару позивач підтверджує видатковими накладними від 31.10.2014 року №ДП 000002518, №ДП 000002519, №ДП 000002520, №ДП 000002521, №ДП 000002522 (Т. І, а.с. 137-141).

За наслідками вказаних правовідносин ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» оформило на адресу позивача податкові накладні від 31.10.2014 року №237, №238, №239, №240, №241 (Т. І, а.с. 142-146), суми ПДВ по яким включено у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Позивач зазначає, що розрахунки за Договором від 08.10.2014 року №0810/1/14-КП між ПАТ «Північтранс» та ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» здійснювались у безготівковій формі та станом на 01.01.2014 року дебіторська/кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» відсутня.

Витрати на придбання вищезазначених товарів ПАТ «Північтранс» включило до складу рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» в декларації з податку на прибуток за 2014 рік після їх списання.

Використання поставленого ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ» товару позивач підтверджує:

укладеним 28.11.2014 року з ТОВ «ТЕКА» договором за №2811/4/14-КП, згідно якого ПАТ «Північтранс» зобов`язалось в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність ТОВ «ТЕКА» мастику технопласт ТН№21, в кількості, що узгоджується Сторонами в рахунка-фактурах та накладних, а ТОВ «ТЕКА» зобов`язалось прийняти та сплатити його на умовах, установлених даним Договором (Т. І, а.с. 147- 148);

видатковою накладною від 28.11.2014 року №ДП 000001748 та податковою накладною від 28.11.2014 року №591 (Т. І, а.с. 149, 150);

платіжними дорученнями від 20.02.2015 року №ТКА404, від 23.02.2015 року №ТКА417, від 19.02.2015 року №ТКА384, №ТКА386, №TKA378, №TKA396, №TKA387, №TKA385, №TKA389, від 23.12.2014 року №TKA2852, від 26.02.2015 року №TKA487, від 10.03.2015 року №TKA622, від 18.03.2015 року №TKA664, №TKA665 від 19.03.2015 року №TKA384 (Т. ІІ, а.с. 207-214, 246-250; Т. ІІІ, а.с. 1-11, 21-24).

Перевіривши подані матеріали по взаємовідносинам з ТОВ «ВАЙТ РОЯЛ», судом першої інстанції вірно встановлено, що за формою і змістом ці матеріали містять відомості про господарську операцію.

Тобто, представлені позивачем первинні та розрахункові документи мають такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, вірним є врахування судом першої інстанції тієї обставини, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2016 року у справі №757/1457/16-к (Т. V, а.с. 176-178), затверджено угоду від 12.01.2016 року, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, та призначено узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на початку липня 2014 року, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, не маючи наміру щодо здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, з метою прикриття незаконної діяльності іншими особами, вступивши у попередню змову із невстановленою особою, спрямовану на створення та подальшу реєстрацію в органах державної влади суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи, за грошову винагороду, вчинила дії, що виразилися у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Вайт Роял» (код ЄДРПОУ 39301269).

Вчинивши свої умисні дії на виконання заздалегідь обумовленого плану, виступивши засновником та директором ТОВ «Вайт Роял» (код ЄДРПОУ 39301269), ОСОБА_1 забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ «Вайт Роял» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Оцінивши встановлені вироком у кримінальній справі обставини, судом першої інстанції вірно враховано, що представлені позивачем договір на поставку товарів, видаткові накладні в підтвердження фактичного виконання операцій з ТОВ «Вайт Роял» (код ЄДРПОУ 39301269) підписані від імені засновниці і директорки цього підприємства ОСОБА_1 , якою заперечується легальність підприємницької діяльності підприємства в цілому, без окремо виділених операцій за час існування Товариства.

Верховним Судом неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

У разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, що керівник підприємства не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю товариства (тобто, встановлено факт фіктивного підприємництва), то податкові накладні від імені такого контрагента виписані невстановленими особами, тобто особами, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, не мають значення для звітних податкових та розрахункових документів, з якими податкове законодавство пов`язує право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту.

Так, Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2021 року по справі №160/5053/20 зазначив, що у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 01 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 02 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими посилання позивача на висновки, викладені у наведених в апеляційній скарзі постановах Верховного Суду. Висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. Колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цих справах.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При цьому, при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно визначено, що наявність, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відомостей (обов`язкових реквізитів первинного документу), не є достатньою правовою підставою вважати доведеною реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вайт Роял», з огляду на ту обставину, що складені за результатом цих операцій первинні і розрахункові документи не підтверджують факт здійснення господарської операції.

Також, у перевіряємому періоді, 27.08.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Даммара» (Підрядник) укладено Договір підряду №2708/1/14-П, за яким Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується з використанням власного устаткування та матеріалів відповідно до кошторису(ів) виконати наступні роботи: монтаж інженерних мереж у т.ч. ремонт внутрішніх каналізаційних мереж з відновленням асфальтного покриття на об`єкті замовника, розташованого за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги на території ПАТ «Північ транс» (роботи) (Т. І, а.с. 185-189).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору Підрядник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

виконати роботи, передбачені цим Договором, у повному обсязі та в терміни, зазначені в розділі 3 цього Договору;

забезпечити дотримання своїми співробітниками в місці проведення робіт за даною угодою правил техніки безпеки, протипожежних правил та санітарних норм;

Підрядник має право, зокрема:

залучати субпідрядні організації для виконання робіт.

Замовник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

забезпечити Підряднику умови для виконання робіт за даною угодою за свій рахунок, включаючи: забезпечення доступу співробітників Підрядника на Об`єкт для проведення робіт;

прийняти у встановленому цим Договором порядку виконані роботі;

оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору;

призначити на час виконання робіт, за цим Договором, уповноваженого Представника Замовника на Об`єкті для вирішення поточних технічних та організаційних питань;

здійснювати охорону Об`єкта, на якому проводяться роботи і прилеглу до нього територію, а так само запобігти нерегламентований доступ інших осіб на об`єкт, де проводяться роботи, щоб уникнути травматизму або пошкодження результатів робіт.

Замовник має право, зокрема:

здійснювати контроль за ходом виконання робіт без втручання в господарську діяльність Підрядника; при здійсненні контролю проводити виміри, отримувати від Підрядника необхідну інформацію для його проведення.

Згідно із п. 3.2 Договору датою закінчення виконання Робіт Підрядника за цим Договором є дата підписання сторонами останнього Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору Підрядник повинен після завершення Робіт за Договором і до підписання Сторонами відповідного Акту приймання виконаних робіт звільнити Об`єкт від усіх будівельних відходів і уламків, непотрібних матеріальних ресурсів, що утворилися в ході виконання робіт Підрядником на Об`єкті.

Підрядник своїми силами здійснює замовлення, постачання, доставку на Об`єкт, а також прийом, розвантаження і доставку матеріальних ресурсів до місця проведення робіт.

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна сума Договору складає 3 000 000 грн., з урахуванням ПДВ.

Замовник проводить оплату за цим Договором шляхом банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Підрядника.

Згідно із п. 7.1 Договору приймання-здавання виконаних у відповідності з цим Договором робіт оформляється Сторонами шляхом підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт.

У п.п. 8.1, 8.2 Договору Сторони узгодили, що Підрядник має право залучати для виконання робіт за Договором субпідрядні організації. При цьому, Підрядник несе перед Замовником всю відповідальність за результати Роботи, виконаної субпідрядниками.

Підрядник зобов`язується перевіряти у субпідрядників наявність всіх необхідних ліцензій на виконання робіт.

Пунктом 14.1 передбачено, що термін дії Договору встановлюється з моменту його укладення Сторонами і до повного виконання Сторонами зобов`язань, передбачених цим Договором.

На підтвердження фактичного виконання робіт, обумовлених вказаним Договором, позивач надає акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, локальний кошторис від 27.08.2014 року, Договірну ціну, Довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2014 року (Т. І, а.с. 190-203).

Згідно платіжних доручень №STR5247 від 27.08.2014 року, №STR5290 від 28.08.2014 року, №STR5276 від 28.08.2014 року, №STR5286 від 28.08.2014 року, №STR5295 від 29.08.2014 року, №STR5309 від 29.08.2014 року (Т. ІІ, а.с. 198-204), оплата робіт за цим Договором проводилась у безготівковому порядку, шляхом перерахування контрагентом коштів на рахунок позивача.

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Даммара» оформило податкові накладні №288 від 27.08.2014 року, №297 від 28.08.2014 року, №298 від 28.08.2014 року, №313 від 29.08.2014 року, №299 від 11.09.2014 року, №314 від 29.08.2014 року (Т. І, а.с. 204-209), суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Також, у перевіряємому періоді, 09.09.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Даммара» (Підрядник) укладено договір №0909/1/14-П, за яким Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується з використанням власного матеріально-технічного забезпечення, відповідно до кошторису на будівельні роботи, виконати роботи з ремонту даху будівлі «А» (головний корпус з боксами, розташований за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги на території ПАТ «Північ транс») (роботи) (Т. І, а.с. 151-155).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору Підрядник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

виконати роботи, передбачені цим Договором та кошторисом на будівельні роботи, у повному обсязі та в терміни, зазначені в розділі 3 цього Договору;

Підрядник має право, зокрема:

залучати субпідрядні організації для виконання робіт, за умови погодження з Замовником.

Замовник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

прийняти у встановленому цим Договором порядку виконані роботі;

оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору;

Замовник має право, зокрема:

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна сума Договору складає 4 500 000 грн., з урахуванням ПДВ.

Замовник проводить оплату за цим Договором шляхом банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Підрядника протягом 365 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження фактичного виконання робіт, обумовлених вказаним Договором, позивач надає акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року, локальний кошторис, Договірну ціну, Довідку про вартість виконаних робіт за листопад 2014 року (Т. І, а.с. 156-166).

Згідно платіжних доручень №STR7738 від 25.12.2014 року, №STR7739 від 25.12.2014 року, №STR10266 від 01.04.2015 року, №STR10295 від 02.04.2015 року, №STR10346 від 03.04.2015 року, №STR10390 від 06.04.2015 року, №STR10448 від 07.04.2015 року, №STR10500 від 08.04.2015 року, №STR10504 від 08.04.2015 року, №STR10548 від 09.04.2015 року, №STR10576 від 10.04.2015 року, №STR10627 від 14.04.2015 року, №STR10698 від 15.04.2015 року, №STR10700 від 15.04.2015 року, №STR10701 від 15.04.2015 року (Т. ІІ, а.с. 191-197, 205, 245), оплата робіт за цим Договором проводилась у безготівковому порядку, шляхом перерахування контрагентом коштів на рахунок позивача.

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Даммара» оформило податкову накладну №122 від 28.11.2014 року (Т. І, а.с. 167), суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Також, у перевіряємому періоді, 03.10.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Даммара» (Підрядник) укладено Договір підряду №0310/1/14-П, за яким Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується з використанням власного матеріально-технічного забезпечення, відповідно до кошторису на будівельні роботи, виконати наступні роботи на об`єкті, а саме: поточний ремонт асфальтного покриття на об`єкті Замовника, розташованого на території ПАТ «Північтранс» за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орловщина, вул. Коккінакі, 7а (роботи) (Т. І, а.с. 168-171).

У п. 1.2 Договору Сторони передбачили, що додаткова інформація щодо обсягу, виду та етапів робіт щодо проведення поточного ремонту асфальтного покриття за цим Договором міститься у кошторисі на будівельні роботи, що є невід`ємною частиною до цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору Підрядник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

Підрядник має право, зокрема:

залучати субпідрядні організації для виконання робіт, за умови погодження з Замовником.

Замовник бере на себе такі, зокрема, обов`язки:

прийняти у встановленому цим Договором порядку виконані роботи;

оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору;

Замовник має право, зокрема:

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Договору Замовник зобов`язаний провести виконання робіт в розумні строки, передбачені для даного виду робіт, але не пізніше 31 грудня 2014 року.

Датою закінчення виконання Робіт Підрядника за цим Договором є дата підписання сторонами останнього Акта приймання-передачі виконаних робіт.

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна сума Договору складає 793727 грн., з урахуванням ПДВ.

Замовник проводить оплату за цим Договором шляхом банківського переказу грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Підрядника протягом 60 календарних днів з моменту закінчення виконання робіт.

На підтвердження фактичного виконання робіт, обумовлених вказаним Договором, позивач надає акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року, локальний кошторис, Договірну ціну, Довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2014 року (Т. І, а.с. 172-181).

Згідно платіжних доручень №STR6978 від 19.11.2014 року, №STR9739 від 19.03.2015 року, №STR9859 від 20.03.2015 року, №STR9892 від 23.03.2015 року, №STR9979 від 24.03.2015 року, №STR10010 від 25.03.2015 року (Т. ІІ, а.с. 189-190, 205, 216-217, 232-233, 242-243), оплата робіт за цим Договором проводилась у безготівковому порядку, шляхом перерахування позивачем коштів на рахунок контрагента.

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Даммара» оформило податкову накладну від 03.10.2014 року №333 (Т. І, а.с. 184), суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Позивачем в суді також представлено копію Ліцензії, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією 01.07.2013 року ТОВ «Даммара» на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створення об`єктів архітектури (за переліком згідно з додатком), строком дії Ліцензії з 01.07.2013 року по 01.07.2016 року (Т. І, а.с. 182-183).

Також, у перевіряємому періоді, 01.10.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Таір Груп» (Виконавець) укладено Договір підряду №0110/1/14-ПД, за яким Виконавець надає роботи (послуги) з ремонту транспортних засобів та їх складових (роботи/послуги), що належать Замовнику та зазначених у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи/послуги і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені Договором (Т. І, а. с. 210-212).

У п. 1.2 Договору Сторони визначили, що роботи/послуги за цим Договором Виконавцем надаються за наступним переліком транспортних засобів:

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_1 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_2 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_3 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_4 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_5 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_6 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_7 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_8 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_9 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_10 ;

автобус марки МАЗ, 103.060, р/н НОМЕР_11 .

Згідно із п. 1.3 Договору ремонтні роботи здійснюються на території ПАТ «Північтранс» за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, з використання матеріалів Виконавця згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації та нормативних документів.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець має, зокрема, наступні права та обов`язки:

виконати роботи належним чином, відповідно до державних стандартів, встановлених норм та вимог, що звичайно пред`являються для таких видів робіт;

надати кошторис на виконані роботи, що визначаються цим Договором;

після прийняття Замовником виконаних робіт, Виконавець надає усю належну документацію на проведені роботи, у т.ч. податкову накладну, акти виконаних робіт;

Виконавець має право залучати для виконання умов цього Договору третіх осіб (субпідрядників), при цьому залишаючись одноосібно відповідальним перед Замовником за виконання умов Договору.

Замовник має, зокрема, наступні права та обов`язки:

своєчасно і в повному обсязі оплатити надані і прийняті Замовником роботи, відповідно до умов цього Договору;

з моменту закінчення отримання повідомлення Виконавця про закінчення виконання робіт за Договором, забезпечити явку свого уповноваженого представника протягом 24 годин;

прийняти виконані роботи протягом 5-ти днів з моменту отримання від Виконавця відповідного повідомлення;

підписати акт виконаних робіт/наданих послуг з ремонту транспортних засобів, визначених у п. 1.2 Договору, протягом 5-ти днів з моменту його отримання;

Замовник має право без втручання в господарську діяльність Виконавця, отримувати необхідну інформацію щодо виконання умов цього Договору;

Замовник має право вимагати повернення невикористаних та замінених складових частин і матеріалів, наданих Виконавцю.

Згідно із п.п. 3.1, 4.1 Договору Виконавець зобов`язується виконати роботи своєчасно (в розумні строки) та якісно.

Прийом-передача виконаних робіт/послуг здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання Замовником відповідного повідомлення від Виконавця.

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна вартість робіт/послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, не може перевищувати 3130000 грн., у т.ч. ПДВ.

Замовник зобов`язується здійснити оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, на підставі виставленого рахунку та Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 8.1 передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їхніми печатками і діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

01.10.2024 року Сторонами затверджено Калькуляції вартості робіт по ремонту транспортних засобів (Т. І, а.с. 213-234).

На виконання умов вищезазначеного договору приймання-передавання транспортних засобів на ремонт та з ремонту оформлювалось актами приймання-передачі дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових для надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту та актами передавання-приймання дорожньо-транспортних засобів (ДТЗ), його складових після надання послуг з технічного обслуговування і капітального ремонту (Т. І, а.с. 235-250; Т. ІІ, а.с. 1-28).

Фактичне виконання робіт за цим Договором позивач також підтверджує актами надання послуг від 31.10.2014 року №ДП 000000363, №ДП 000000362 (Т. ІІ, а. с. 31-32).

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Таір Груп» оформило податкові накладні від 31.10.2014 року №454, №458 (Т. ІІ, а.с. 29-30), суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Також, у перевіряємому періоді, 01.10.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Таір Груп» (Виконавець) укладено Договір підряду №0110/2/14-ПД, за яким Виконавець надає роботи/послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових (роботи/послуги), що належать Замовнику та зазначених у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи/послуги і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені Договором (Т. ІІ, а.с. 96-98).

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_12 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_13 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_14 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_15 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_16 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_17 .

Згідно із п. 1.3 Договору ремонтні роботи здійснюються на території ПАТ «Північтранс» за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, з використанням матеріалів Виконавця згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації та нормативних документів.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець має, зокрема, наступні права та обов`язки:

надати кошторис на виконані роботи, що визначаються цим Договором;

Замовник має, зокрема, наступні права та обов`язки:

прийняти виконані роботи протягом 5-ти днів з моменту отримання від Виконавця відповідного повідомлення;

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна робіт/послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, не може перевищувати 1600000 грн., у т.ч. ПДВ.

01.10.2024 року Сторонами затверджено Калькуляції вартості робіт по ремонту транспортних засобів (Т. ІІ, а.с. 99-110).

Фактичне виконання робіт за цим Договором позивач також підтверджує актами надання послуг від 31.10.2014 року №ДП 000000361, №ДП 000000360 (Т. ІІ, а. с. 136-137).

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Таір Груп» оформило податкові накладні від 31.10.2014 року №457, №456 (Т. ІІ, а.с. 134-135), суми ПДВ по яким позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Також, у перевіряємому періоді, 01.10.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Таір Груп» (Виконавець) укладено Договір підряду №0110/3/14-ПД, за яким Виконавець надає роботи/послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових (роботи/послуги), що належать Замовнику та зазначених у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи/послуги і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені Договором (Т. ІІ, а.с. 33-35).

автобус марки Renault R-132, р/н НОМЕР_18 ;

автобус марки Renault R-132, р/н НОМЕР_19 ;

автобус марки Renault R-132, р/н НОМЕР_20 .

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець має, зокрема, наступні права та обов`язки:

надати кошторис на виконані роботи, що визначаються цим Договором;

Замовник має, зокрема, наступні права та обов`язки:

прийняти виконані роботи протягом 5-ти днів з моменту отримання від Виконавця відповідного повідомлення;

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна робіт/послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, не може перевищувати 810 000 грн., у т.ч. ПДВ.

01.10.2024 року Сторонами затверджено Калькуляції вартості робіт по ремонту транспортних засобів (Т. ІІ, а.с. 36-41).

Фактичне виконання робіт за цим Договором позивач також підтверджує актом надання послуг від 31.10.2014 року №ДП 000000359 (Т. ІІ, а.с. 54).

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Таір Груп» оформило податкову накладну від 31.10.2014 року №455 (Т. ІІ, а.с. 55), суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Також, у перевіряємому періоді, 01.10.2014 року між ПАТ «Північтранс» (Замовник) та ТОВ «Таір Груп» (Виконавець) укладено Договір підряду №0110/4/14-ПД, за яким Виконавець надає роботи/послуги з ремонту транспортних засобів та їх складових (роботи/послуги), що належать Замовнику та зазначених у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи/послуги і оплатити їх на умовах та в строки, встановлені Договором (Т. ІІ, а.с. 56-58).

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_21 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_22 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_23 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_24 ;

автобус марки МАЗ, 103.075, р/н НОМЕР_25 .

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору Виконавець має, зокрема, наступні права та обов`язки:

надати кошторис на виконані роботи, що визначаються цим Договором;

Замовник має, зокрема, наступні права та обов`язки:

прийняти виконані роботи протягом 5-ти днів з моменту отримання від Виконавця відповідного повідомлення;

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторонами обумовлено, що загальна робіт/послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, не може перевищувати 1 800 000 грн., у т.ч. ПДВ.

01.10.2024 року Сторонами затверджено Калькуляції вартості робіт по ремонту транспортних засобів (Т. ІІ, а.с. 59-73).

Фактичне виконання робіт за цим Договором позивач також підтверджує актом надання послуг від 31.10.2014 року №ДП 000000358 (Т. ІІ, а.с. 94).

У зв`язку із виконанням робіт за цим Договором, ТОВ «Таір Груп» оформило податкову накладну від 31.10.2014 року №459 (Т. ІІ, а.с. 95), суми ПДВ по якій позивач включив у складі податкового кредиту відповідного періоду.

Перевіривши представлені позивачем матеріали по взаємовідносинам з ТОВ «Даммара» та «Таір Груп», судом першої інстанції вірно встановлено, що за формою і змістом ці матеріали містять відомості про господарські операції.

Тобто, представлені позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Одночасно, вірним є врахування судом першої інстанції і висновків самої податкової перевірки, згідно яких виявлені відповідачем порушення ПАТ «Північтранс» положень п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтуються на неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання робіт (послуг) від ТОВ «Даммара», ТОВ «Таір Груп» без наявності первинних документів, що підтверджують фактичне придбання та використання робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок про нереальність операцій позивача із вказаними контрагентами податковий орган обґрунтовує посиланням на податкову інформацію, отриману від інших податкових органів: листи ДПІ у Київському районі м. Одеси №36147/22-02 від 17.11.2014 року, №2879/22-02 від 14.02.2014 року щодо неможливості підтвердити реальність господарських взаємовідносин з платниками податків за період червень-листопад 2014 року; лист ДПІ у Київському районі м. Одеси №4859/22-02 від 05.05.2015 року щодо неможливості підтвердити реальність господарських взаємовідносин «Таір Груп» з платниками податків за період серпень-листопад 2014 року; лист ДПІ у Київському районі м. Одеси №4858/22-02 від 05.05.2015 року щодо ТОВ «Даммара» (Т. ІІІ, а.с.153-170; 203-209; 210-228).

Відповідно до податкової інформації ТОВ «Таїр Груп» (код 39280511) знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з липня 2014 по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП, звіти 1 ДФ до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів, об`єктів оподаткування підприємства та наявність працюючих за 2014 рік відсутня. В свою чергу ТОВ «Даммара» (код 38352731) - знаходилось на обліку в ГУ ДПС в Одеській області (Київський район). Звітувало з березня 2013 року по червень 2015 року. Декларації з податку на прибуток з додатками, звітність за формою 20 ОПП за 2014 рік до податкового органу не подавались. У зв`язку з чим інформація щодо наявності основних засобів та об`єктів оподаткування підприємства за 2014 рік відсутня.

При цьому спірною перевіркою виявлено, що проведеним аналізом наданих до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт щодо витрат праці робітників - будівельників та робітників, які обслуговують машини, а також суми заробітної плати, врахованої у загальній вартості будівельних робіт встановлено, що на виконання будівельних робіт за договорами субпідряду від 27.08.2014 №2708/1/14-П, від 03.10.2014 №0310/1/14-П, від 09.09.2014 №0909/1/14-П в листопаді 2014 витрачено 35763,89 людино/год. Відповідно до вищевказаних актів прийняття виконання будівельних робіт, Замовником робіт (послуг) являється Позивач, Підрядником - ТОВ «Даммара», інформація про субпідрядника - відсутня.

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «Даммара» в листопаді 2014 року працювало 4 працівника та ще 23 працівника було залучено згідно договорів підряду, одним працівником в листопаді 2014 року в середньому було відпрацьовано по 44 год. на добу.

Крім цього, відповідачем в результаті проведеного аналізу встановлено, що на виконання послуг по ремонту автомобілів за договорами укладеними з ТОВ «Таір Груп» в жовтні 2014 року витрачено 6916 людино/год.

З врахуванням того, що на підприємстві ТОВ «Таір Груп» в жовтні 2014 року працював 1 працівник, та ще 9 працівників було залучено згідно договорів підряду, одним працівником в жовтні 2014 рогу було відпрацьовано в середньому по 22,3 год. на добу.

При цьому, позивач наполягає на тому, що:

об`єм та обсяг здійснених будівельних робіт визначено у наявних в матеріалах справи документах (кошторисах, договірних цінах, актах приймання виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, підсумкових відомостях про виконані роботи, калькуляціях вартості робіт);

передача об`єкту будівництва підряднику Позивачем не здійснювалась, тому що обсяг робіт не передбачав зупинення роботи підприємства та не перешкоджав експлуатації приміщень які ремонтувались;

територія, на якій проводився ремонт є територією відкритого типу, що не передбачає пропуск осіб за перепустками, тощо, Позивачем призначалась відповідальна особа щодо контролю пропуску співробітників підрядника для проведення відповідного ремонту;

як зазначалось ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» у листах, наявних в матеріалах справи, роботи проводились як за рахунок їх власних ресурсів та і за рахунок залучених ресурсів (трудових, будівельних, тощо);

умовами договорів підряду не передбачено обмеження підрядників щодо залучення до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), таке залучення відповідно до умов договору не потребує окремого письмового погодження з Позивачем;

обов`язок щодо ознайомлення працівників підрядників з правилами техніки безпеки та пожежної безпеки покладався на Підрядників, що підтверджується умовами договорів;

позивач не має повноважень щодо здійснення запитів у суб`єктів господарювання, а суб`єкти господарювання не мають обов`язків щодо надання відповідей на такі запити стосовно розкриття інформації про свої основні та залучені активи, співробітників, та укладені договори, тому не може надати суду документи на підтвердження кількості залучених ТОВ «Даммар» та ТОВ «Таір Груп» працівників на договірних засадах, субпідрядників, технічного оснащення, будівельних матеріалів, тощо;

виконані ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» роботи не передбачають розроблення проектної документації, отримання дозвільної документації (декларацій про початок виконання будівельних робіт, декларацій про введення у експлуатую будівлі) з огляду на те, що такий ремонт не був капітальним, а був поточним;

докази щодо: ознайомлення працівників ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки; встановлення осіб (працівників) залучених ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп», які здійснювали ремонт та їх кількості; постачання на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд - знаходяться у ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп», відповідач не здійснив жодних дій для їх дослідження та отримання;

укладання Позивачем договорів з ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» проходило шляхом пошуку на ринку найвигідніших на погляд Позивача контрагентів для проведення відповідних робіт, перевірки на наявність у таких контрагентів дозвільних документів або видів діяльності, досвіду таких компаній на ринку, відгуків у мережі Інтернет щодо таких компаній; у свою чергу контроль за виконанням робіт проходив шляхом підписання актів приймання виконаних робіт під час яких співробітниками Позивача оглядались результати виконаної роботи та у разу відсутності зауважень підписувались відповідні акти встановленої для конкретного виду робіт форми.

Так, апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що листом від 04.03.2016 року №1285/07 ТОВ «Даммара» на відповідний лист позивача від 18.12.2015 року №389 повідомляло, що виконання робіт за договорами підряду від 27.08.2014 року №2708/1/14-П, від 09.09.2014 року №0909/1/14-П, від 03.10.2014 року №0310/1/14-П проводилось ТОВ «Даммара» із застосуванням як власного обладнання, так і з використанням залучених на договірних відносинах технічних і трудових ресурсів (Т. ІV, а.с. 223). Контрагент позивача додав, що територіальними органами державної фіскальної служби будь-які перевірки, пов`язані із підтвердженням фінансово-господарських взаємовідносин між підприємствами, не проводилось, порушень податкового законодавства за період господарської діяльності ТОВ «Даммара» не встановлювалось, відповідні податкові акти не складались. Щодо надання документів, які стосуються взаємовідносин ТОВ «Даммара» із третіми особами, з огляду на діюче на підприємстві положення про комерційну таємницю, ТОВ «Даммара» повідомило про можливість надати таких такі документи виключно за належним чином оформленими запитами податкових, правоохоронних органів або за запитом суду.

Також, листом від 29.01.2016 року №568 ТОВ «Таір Груп» повідомляло позивачу, що роботи згідно договорів підряду від 01.10.2014 року №0110/1/14ПД, №0110/2/14-ПД, №0110/3/14-ПД, №0110/4/14-ПД проводились ТОВ «Таір Груп» як за рахунок особистих ресурсів, а також із залученням робітників, обладнання на договірних засадах (Т. ІV, а.с. 223). Розглянувши вимоги позивача, контрагент вказав на необхідність відмовити у запитуваних позивачем документах, оскільки об`єм документів є значним та чинне законодавство не зобов`язує підприємство надавати третім особам таку інформацію. Контрагент додав, що таку інформацію підприємство може надати лише на запит судових, податкових або слідчих органів, які на момент підготовки відповідні не надходили. Крім того, підприємство повідомило позивачу, що з моменту заснування ТОВ «Таір Груп» перевірки підприємства органами податкової служби не проводились, будь-які порушення чи розбіжності у звітності з контрагентами або інші порушення податкового або іншого законодавства контролюючими органами встановлено не було.

Під час нового розгляду справи позивач надав суду лист ТОВ «Даммара» від 11.01.2016 року (Т. VІ, а.с. 89), за яким Підрядник підтверджує укладення з ТОВ «Північтранс» (ПАТ «Північтранс») договорів підряду від 27.08.2014 року №2708/1/14-П, від 09.09.2014 року №0909/1/14-П, від 03.10.2014 року №0310/1/14-П та проведення ряду робіт за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, щодо монтажу інженерних мереж та за адресою: АДРЕСА_1 , щодо ремонту асфальтного покриття.

Підприємство зазначило, що для виконання будівельних робіт було залучено робітників згідно договірних умов (будівельна бригада): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , вантажники: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Усіх працівників та осіб залучених ТОВ «Даммара» до виконання робіт за договорами підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року було ознайомлено з правилами техніки безпеки, пожежної безпеки та іншими нормами виконання робіт.

Доставка до місця виконання робіт працівників, будівельного обладнання та матеріальних ресурсів, вивезення відходів та мусору здійснювалось власними силами ТОВ «Даммара».

Додало, що будівельне обладнання, що використовувалось для виконання договорів підряду, було залучено за вищевказаними договорами підряду з переліком працівників (бригадою будівельників).

Згідно представлених під час нового розгляду Договорів підряду від 29.08.2014 року, від 11.09.2014 року, 05.10.2014 року, укладених між ТОВ «Даммара» (Замовник) та вище переліченими працівниками (Підрядники) (Т. VІ, а.с. 90-135), Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, використовуючи власні інструменти та матеріали Замовника, виконати наступні роботи, а саме монтаж інженерних мереж за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, та ремонт асфальтного покриття за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7.

У цих Договорах Сторонами, зокрема, обумовлено, що Підрядник має забезпечити дотримання в місці проведення робіт за даною угодою правил техніки безпеки, протипожежних правил та санітарних норм; Замовник має забезпечити доступ Підрядника на Об`єкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи; загальна вартість Договору складає загальна вартість всіх підписаних Актів приймання-здачі робіт; приймання-здавання виконаних у відповідності з Договором робіт оформляється Сторонами шляхом підписання Акту приймання-здачі виконаних робіт.

Згідно представлених під час нового розгляду справи наказів ПАТ «Північтранс» (ТОВ «Північтранс») від 03.10.2014 року №393, від 09.09.2014 року №372, від 27.08.2014 року №348, у зв`язку із укладенням Договорів підряду №2708/1/14-П від 27.08.2014 року, №0909/1/14-П від 09.09.20214 року, №0310/1/14-П від 03.10.2014 року з ТОВ «Даммара» з метою проведення монтажу інженерних мереж за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, та ремонту асфальтного покриття за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7, відповідальними за тимчасовий доступ працівників Підрядної організації на території позивача призначено начальника служби безпеки ОСОБА_25 , визначено місце зберігання обладнання Підрядника за адресами: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги; Дніпропетровська обл., Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Коккінакі, 7.

Під час нового розгляду справи позивач надав суду лист ТОВ «Таір Груп» від 05.01.2016 року №03-16 (Т. VІ, а.с. 79), за яким Підрядник підтверджує укладення з ТОВ «Північтранс» (ПАТ «Північтранс») договорів підряду договорами від 01.10.2014 року №0110/1/14-ПД, №0110/2/14-ПД, №0110/3/14- ПД, №0110/4/14-ПД.

Згідно представлених під час нового розгляду Договорів підряду від 25.09.2014 року, від 26.09.2014 року, укладених між ТОВ «Таір Груп» (Замовник) та вище переліченими працівниками (Підрядники) (Т. VІ, а.с. 80-88), в порядку та на умовах, визначених Договорами, Виконавці зобов`язуються виконати на свій ризик і своїми силами та засобам роботи по ремонту транспортних засобів за адресою: 21 км Старокиївської дороги.

У цих Договорах Сторонами, зокрема, обумовлено, що ремонтні роботи здійснюються з використанням матеріалів та інструментів Виконавців згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації та нормативних документів; Технічне завдання на виконання робіт доводиться до відома Виконавця не пізніше ніж за добу до початку виконання робіт; вартість робіт визначається сторонами на власний розсуд та погоджується шляхом підписання акту приймання виконання робіт.

Аналізуючи представлені позивачем матеріали, колегія суддів враховує, що за формою і змістом ці матеріали містять відомості про господарські операції.

Тобто, представлені позивачем первинні документи мають такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства та ім`я і прізвища осіб, від імені яких складено документи; зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, з огляду на специфіку та особливості обумовлених операцій із ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп», їх обсяг, за представленими матеріали, окрім умовного застереження у Договорах із фізичними особами, не можливо встановити наявність у відповідних суб`єктів господарювання (виконавців/підрядників) кваліфікації у виконанні відповідних робіт (послуг), техніки, обладнання, інструментів тощо для виконання робіт.

Матеріалами справи не підтверджується фактичне перебування вище перелічених робітників на територіях відповідних об`єктів, передача підряднику об`єктів робіт (площадки, обладнання та ін.), ознайомлення працівників із правилами техніки безпеки та пожежної безпеки тощо.

Не підтверджується і передача ТОВ «Даммара» (підряднику) будь-якої проектної, відповідної дозвільної та погоджувальної документації, розробки контрагентом організаційно-технічної документації та її погодження; постачання ТОВ «Даммара» на будівельний майданчик обладнання, необхідного для проведення робіт; замовлення та подачі ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів та будівельних матеріалів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд тощо.

Аналогічним чином, не підтверджується і передача ТОВ «Таір Груп» (підряднику) постачання контрагентом/робітниками у місце ремонту транспортних засобів необхідних для проведення робіт матеріальних ресурсів; замовлення та подача ним до робочого місця на будівельний майданчик матеріальних ресурсів; перевезення персоналу до місць виконання робіт; вивезення після закінчення робіт техніки, інвентарю, відходів, допоміжних споруд тощо.

Як вірно звернув суд першої інстанції увагу, відповідними матеріалами не підтверджується факт перевірки виконаних робіт та передачі результатів робіт від працівників до контрагентів.

З матеріалів справи не вбачається, що залучені ТОВ «Даммар» та ТОВ «Таір Груп» особи мали відповідну кваліфікацію, дозвіл (ліцензію, допуск) на виконання робіт (надання послуг), а також відповідні техніку, обладнання, інструменти тощо.

Не можливість встановити фактичне виконання вказаними працівниками робіт на об`єктах підтверджується і змістом актів виконаних робіт, представлених позивачем в підтвердження виконання спірних операцій. Відповідні матеріали не містять застережень щодо субпідрядних суб`єктів господарювання.

Сукупність матеріалів справи дає підстави для висновку про не підтвердження позивачем відповідними первинними документами фактичне виконання контрагентами ТОВ «Даммара» та ТОВ «Таір Груп» цих операцій, у тому числі за місцем їх виконання (надання), за рахунок матеріалів представлених Замовником, що свідчить про ґрунтовність доводів контролюючого органу стосовно недоведеності цих операцій з фактичності їх виконання.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не підтверджено виконання операцій між контрагентами в межах своєї господарської діяльності, ці операції не підтверджено за фактичним їх місцем виконанням, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зменшення ПАТ «Північтранс» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 2583333 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0002002204 та визначення зобов`язання і застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0001992204 відбулось обґрунтовано та з дотриманням чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження ПАТ «Північтранс» показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток «Інші доходи» на загальну суму 10607253 грн., апеляційний суд враховує наступне.

Так, перевіркою встановлено, що станом на її початок на балансі позивача знаходилось 202 автобуси, які були задіяні у здійсненні перевезень пасажирів у режимі маршрутного таксі, приміських перевезень та на замовлення.

В ході ведення фінансово-господарської діяльності ПАТ «Північтранс» придбавалися автобуси марок «БАЗ», «І-VAN», «РУТА», які було прийнято на баланс ПАТ «Північтранс», поставлено на облік в органах ДАІ, отримано відповідні технічні паспорти, де власником є ПАТ «Північтранс». Разом з цим, з використанням їх у господарській діяльності ПАТ «Північтранс» (продавець) продало їх фізичним особам громадянам України (покупці). При цьому сторони, керуючись ст. 635 ЦКУ укладали попередні договори, відповідно до умов яких сторони зобов`язувались у майбутньому, в обумовлений цим договором строк укласти та належним чином оформити договір купівлі - продажу транспортного засобу (основний договір) на умовах і в порядку визначених цим договором.

Позивачем надано до суду копії попередніх договорів купівлі - продажу транспортного засобу та договорів купівлі-продажу транспортного засобу, а саме:

попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу №1101/1/11 від 11.01.2011 року, укладеного між ПАТ «Північтранс» та громадянином України ОСОБА_26 , відповідно до п. 1 якого сторони зобов`язуються у строк до одинадцятого січня 2012 року укласти і належним чином оформити договір купівлі продажу транспортного засобу (основний договір), а саме: 1 (одного) автобуса марки (модель) «БАЗ А079.14», реєстраційний номерний знак НОМЕР_26 , колір жовтий, шасі (кузов) № НОМЕР_27 (Т. І, а.с. 111-113);

договору купівлі - продажу транспортного засобу №0902-1886 від 09.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Північтранс» та громадянином України ОСОБА_26 ; акт примання-передачі транспортних засобів від 12.02.2015 року; фіскальний чек №18 про сплату; довідки рахунку, облікову картку № НОМЕР_28 від 12.02.2015 року (Т. І, а.с. 104-110).

Також позивачем надано до суду копії попередніх договорів та основних договорів, що були укладені в подальшому на виконання попередніх договорів (Т. І, а.с. 118-134).

Таким чином, правовідносини, що врегульовано умовами зазначених попередніх договорів, фактично спрямовані на забезпечення майнових інтересів сторін, на більш вигідних для продавця, що отримує додаткові блага від використання транспортних засобів в межах строку дії цих договорів.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку що попередні договори, укладені ПАТ «Північтранс» та громадянами України на п`ять років не відповідають істотній умові попереднього договору у розумінні п. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України та п. 1 ст.635 Господарського кодексу України. Згідно п. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 635 Господарського кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін), але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

При цьому, на думку відповідача, даний договір слід розглядати по своїй суті як договір купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності з урахуванням вимог ст. 697 «Збереження права власності за продавцем» Цивільного кодексу України. Таке твердження відповідача, на думку останнього, відповідає положенням статей 635, 692, 693, 694, 695 Цивільного кодексу України.

Згідно наданих позивачем до перевірки первинних документів (попередніх договорів купівлі-продажу транспортного засобу, виписок банку, прибуткових касових ордерів, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей та журналів-ордерів по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та інших документів), встановлено, що за період, що перевірявся, ПАТ «Північтранс» отримано доходи згідно укладених договорів на загальну суму 10607253 грн. З урахуванням зазначеного, перевіркою відображених показників за період, що перевірявся, на підставі вищезазначених документів та регістрів бухгалтерського обліку, відповідачем встановлено заниження задекларованих ПАТ «Північтранс» у рядку 03 Декларації з податку на прибуток «Інші доходи» показників за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.3 укладених ПАТ «Північтранс» попередніх договорів, з моменту укладення договору покупець зобов`язується сплатити продавцю суму забезпечення виконання зобов`язання, з правом щомісячного обов`язкового погашення (не пізніше 25-го числа поточного місяця) згідно з додатком №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.п. 1.4-1.5 укладених попередніх договорів договір купівлі-продажу транспортного засобу повинен бути підписаний сторонами у строк, встановлений умовами цього договору. Сторони можуть попередньо узгодити іншу дату підписання основного договору шляхом підписання додаткової угоди, що підписується обома сторонами та є невід`ємною частиною цього договору.

Неправильність доводів відповідача щодо необхідності застосування до попередніх договорів, що укладались між ПАТ «Північтранс» та фізичними особами, приписів ст. 182 Господарського кодексу України в частині обмеження строку укладення попереднього договору не більше, ніж на 1 рік, підтверджується наступним.

Як зазначено позивачем та встановлено під час судового розгляду, всі попередні договори купівлі-продажу транспортних засобів укладались позивачем виключно з фізичними особами, які не мають статусу підприємців.

В той час як згідно ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання; відносини за участю суб`єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Поряд з цим ст. 635 Цивільного кодексу України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

При цьому строк (термін), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору положеннями Цивільного кодексу України не обмежено.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначено позивачем та не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем, ПАТ «Північтранс» за умовами укладених попередніх договорів між продавцем та покупцями не підписано жодного акту приймання-передачі товару, а транспортні засоби, що є предметом попередніх договорів протягом терміну їх дії залишались у власності позивача.

Таким чином, твердження відповідача, що попередні договори слід розглядати по своїй суті як договори купівлі-продажу на певних умовах відстрочення (розстрочення платежу) та на певних умовах переходу права власності з урахуванням вимог ст. 697 «Збереження права власності за продавцем» Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки за змістом зазначеної статті Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару. Тобто в даному разі повинен мати місце факт передачі товару покупцю. Водночас, як вбачається з матеріалів справи та протилежного не доводилось відповідачем, ПАТ «Північтранс» згідно попередніх договорів не здійснювалось передачі товару покупцям.

Відповідач фактично встановлюючи удаваність правочинів (попередніх договорів), які на думку останнього, здійснено ПАТ «Північтранс» з метою приховання договорів купівлі-продажу з розстрочкою платежу, не надав до суду відповідного рішення суду про встановлення нікчемності чи про визнання недійсними вказаних договорів чи рішення іншого органу, яке б встановлювало удаваність зазначених правочинів.

Крім того, як зазначалось позивачем та не спростовувалось відповідачем, «Північтранс» до перевірки надано копії попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів №1101/5/11 від 11.01.2011 року, №0104/1/11 від 01.04.2011 року, №1101/1/11 від 11.01.2011 року та основні договори, укладені на виконання зазначених попередніх договорів, що свідчить про реалізацію транспорту за попередніми договорами та нарахування на повну суму договору податку на прибуток. Таким чином, висновки відповідача про заниження ПАТ «Північтранс» показників рядка 03 Декларації з податку на прибуток «Інші доходи» за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року є безпідставними.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, грошові кошти, які надходили за попередніми договорами у періоді, що перевірявся, обліковувались в бухгалтерському обліку. При цьому транспортні засоби залишались обліковуватись на балансі підприємства на рахунку 105 «Транспортні засоби» та перебували на обліку в МРЕО за ПАТ «Північтранс».

Таким чином, при укладанні попередніх договорів купівлі-продажу транспортних засобів ПАТ «Північтранс» не передавалось право власності покупцям.

При цьому, згідно п. 137 ст. 137 Податкового кодексу України (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 136.1.1 п. 136 ст. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді сум попередньої оплати та авансів, отриманих за рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0002002204 в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10607253 грн. є протиправним та належить до скасування.

Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд вважає за необхідне звернути на наступні положення законодавства, в тому числі процесуального, та обставини справи.

Так, предметом спору у цій справі є протиправність податкових повідомлень-рішень:

від 25.09.2015 року №0002002204 про зменшення Підприємству суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 13190586 грн.;

від 25.09.2015 року №0001992204 про збільшення Підприємству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1554978 грн.

При цьому, позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0002002204 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 13190586 грн. мають немайновий характер та відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-УІ (в редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви) юридична особа за вказану позовну вимогу мала сплатити судовий збір у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати, а саме 1218 грн.

Позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.09.2015 року №0001992204 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1554978 грн. мають майновий характер та відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-УІ (в редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви) юридична особа за вказану позовну вимогу мала сплатити судовий збір у сумі 1,5 відсотка ціни позову (4664933 грн.), а саме 69974 грн.

При поданні адміністративного позову позивач здійснив оплату судового збору у сумі 71192 грн. згідно платіжного доручення від 16.10.2015 року №STR16756 (Т. І, а.с. 4).

Вказане свідчить про підтвердження учасником повної оплати збору за подання вказаного адміністративного позову.

Також, позивач здійснив доплату судового збору за подання позову у сумі 20000 грн. згідно платіжного доручення від 27.10.2015 року №STR17130 (Т. ІІ, а.с. 146) та ухвалою суду першої інстанції від 30 жовтня 2015 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (за висновком суду, недоплачена частина судового збору становила на суму 176640,78 грн.).

У тому числі, слід враховувати, що в матеріалах адміністративної справи міститься заява позивача від 16.03.2016 року за вх. №3881 (Т. ІV, а.с. 146-147) про приєднання платіжного доручення від 14.03.2016 року №STR2150 на суму 176640,78 грн.

Згідно даних платіжного доручення від 14.03.2016 року №STR2150 на суму 176640,78 грн., судовий збір перерахований до бюджету у повному обсязі (за реквізитами суду першої інстанції).

На переконання апеляційного суду, зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для додаткового стягнення з підприємства судового збору. Тому, висновок суду першої інстанції про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 176640,78 грн. є неправильним, таким, що не враховує дійсні обставини справи.

Разом з цим, слід враховувати, що за правилами ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведених норм адміністративного процесуального законодавства та обставин щодо часткового задоволення адміністративного позову, а саме однієї вимоги позивача немайнового характеру, колегія суддів доходить висновку про те, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який виступав стороною у справі, відшкодуванню на користь підприємства підлягає раніше сплачена учасником сума судового збору у розмірі 1218 грн.

Стосовно відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 вказаної статті КАС України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Слід враховувати, що згідно із ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 2, 5, 6, 9 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ст. 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Апеляційний суд враховує, що 01.02.2020 року між Адвокатським об`єднанням «Мітракс Юг» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Північтранс» (Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги №23, за яким Виконавець приймає зобов`язання надавати Замовнику в межах його Замовлення/Замовлень правову допомогу на умовах та в строки, що передбачені цим Договором та додатками до нього.

У п.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору Сторонами обумовлено, що правова допомога, що надається за цим договором в межах Замовлення/Замовлень, яку Виконавець зобов`язується надати Замовнику, може включати (в тому числі, але не обмежуючись):

-надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності Замовника стосовно застосування чинного законодавства, а також правозастосовчої практики;

-проведення переговорів, збір доказів, подання адвокатських запитів;

-перевірку на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів Замовника;

-підготовку (розробку)проектів документів юридичного характеру;

-представництво в установленому порядку інтересів Замовника в органах місцевого самоврядування, державних, правоохоронних, податкових, антимонопольних, контролюючих та інших органах;

-представництво в установленому порядку інтересів Замовника на підприємствах, установах та організаціях (незалежно від форми власності) з питань захисту інтересів Замовника;

-представництво інтересів Замовника у правовідносинах з третіми особами, в тому числі участь від імені Замовника у переговорах, нарадах, зборах та інших заходах;

-представництво, захист у встановленому порядку інтересів Замовника в судових органах всіх інстанцій як на території України, так і за її межами (у тому числі, але не виключно, в Європейському суді з прав людини, міжнародних комерційних арбітражних судах);

-представництво інтересів Замовника на всіх стадіях кримінального провадження;

-організація та ведення претензійної роботи з контрагентами Замовника у зв`язку з невиконанням ними своїх договірних зобов`язань;

-складання проектів договорів, протоколів розбіжностей, однією стороною яких є Замовник;

-підготовку (розробку) підпис та подання необхідних документів, пов`язаних з правовим супроводом вирішення судових спорів, які виникають у діяльності Замовника, в тому числі, але не обмежуючись, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, відзивів на позови, заперечень, відзивів на апеляційні скарги, пояснень третіх осіб, відзивів та/або заперечень на пояснення третіх осіб, клопотань, заяв, відводів, а також інших окремих процесуальних документів;

-представництво у встановленому порядку інтересів Замовника у міжнародних підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності;

-послуги адвокатського зберігання документів Замовника;

-участь в процесуальних діях з залученням клієнта та/чи потерпілої сторони на стадіях досудового слідства та суду, а також на стадії виконання рішення суду;

-захист клієнта в будь-яких державних органах, включаючи ДАК і його територіальних управліннях, органах місцевого самоврядування, включаючи Виконавчий комітет міської ради та її управлінь і підприємств, органах досудового та/або судового слідства, прокуратури (військової прокуратури), СБУ, НАБУ і суду на всіх стадіях кримінального, цивільного, господарського чи адміністративного процесу;

-представництво інтересів клієнта в судах загальної (цивільної або кримінальної спеціалізації) та спеціальної (господарські, адміністративні) юрисдикції першої, апеляційної та касаційної інстанції з усіма правами, які надані законом підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, виправданому, заявнику, позивачеві, відповідачу, третій особі потерпілому, в тому числі з правом закінчення справи мировою угодою, визнання чи відмови повністю або частково від позовних вимог, зміни предмета позову та підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог, укладання мирових угод, оскарження рішення суду, прокурора, слідчого, отримання виконавчого листа і пред`явлення його до виконання;

-представництво інтересів клієнта в усіх державних, комунальних та приватних підприємствах, організаціях не залежно від форми підпорядкування та організаційно-правової форми, у тому числі але не обмежуючись, реєстраційній службі, органах місцевого самоврядування, територіальних підрозділах ЦАП, органах державного нотаріату, відділах ДВС м. Одеси ГТУ юстиції в Одеській області, а також перед третіми особами;

-виконувати будь-які інші дії для виконання обов`язків за цим договором без обмеження повноважень;

-надання послуг з інших питань за Замовленням Замовника.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору Виконавець надає послуги Замовнику відповідно до Замовлення останнього.

Форма Замовлення наведена у Додатку №1 до цього Договору, є формою звернення Замовника до Виконавця, здійсненою у письмовій формі, яка може бути надіслана Виконавцю також засобами поштового зв`язку або електронною поштою (у від сканованому вигляді) та є невід`ємною частиною Договору.

Відомості про надані послуги та додаткові витрати Виконавця фіксуються в Акті прийому-передачі на підставі даних про фактично надані обсяги послуг за Замовленнями за звітний період.

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 Договору ціна цього Договору становить суму вартості послуг та додаткових витрат Виконавця, наданих останнім та сплачених Замовником протягом строку дії Договору.

Гонорар за даним Договором є фіксованим та складає 15000 грн. Розрахунок гонорару за надання правової допомоги визначається за згодою Сторін у ході підписання Договору у відповідному додатку до нього.

Пунктом 6.1 передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печаткою Виконавця та діє до моменту закінчення виконання зобов`язань сторін за Договором (виконанням Замовлення/Замовлень), якщо інше не передбачено відповідною Додатковою угодою до даного Договору. У частин розрахунків даний Договір діє до повного виконання Замовником своїх зобов`язань.

Слід також враховувати, що у п.п. 13.1, 13.2 Договору Сторони передбачили, що будь-які зміни та доповнення, що вносяться до цього Договору, дійсні лише за умови, коли вони виконані письмово і підписані Сторонами та скріплені печаткою Виконавця. Такі зміни та доповнення є невід`ємними частинами цього Договору.

Додаткові угоди до цього Договору можуть, в залежності від змісту, доповнювати чи змінювати окремі положення Договору за умови, що вони складені у вигляді єдиного документу і підписані Сторонами.

13.12.2021 року між ТОВ «Північтранс» та АО «Мітракс Юг» підписано Замовлення про надання правової допомоги №1 (Додаток 1-8 до Договору №23 від 01.02.2020 року), за яким ТОВ «Північтранс» відповідно до п. 4.1 Договору від 01.02.2020 року №23 звертається до АО «Мітракс Юг» як до Виконавця за Договором, з замовленням правової допомоги та зобов`язується здійснити плату за надану допомогу у повному обсязі та у строки, визначені Договором.

До Замовлення включено наступний перелік послуг у зв`язку із правової допомогою:

-надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань стосовно справи №815/6180/15 (орієнтовний строк протягом трьох місяців з дня підписання договору);

-перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства документів Замовника (орієнтовний строк протягом трьох місяців з дня підписання договору);

-підготовка (розробка) проектів документів юридичного характеру (з моменту підписання договору та до винесення остаточної постанови (або ухвали) Верховним Судом щодо справи №815/6180/15 (у разі відкриття касаційного провадження));

-збирання доказів для подання заяв по суті справи, процесуальних заяв та клопотань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №815/6180/15 (з моменту підписання договору та до винесення остаточної постанови (або ухвали) Верховним Судом щодо справи №815/6180/15 (у разі відкриття касаційного провадження));

-подання заяв о суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, апеляційної скарги, відповіді на апеляційну скаргу, касаційної скарги, відповіді на касаційну скаргу, заперечень, заяв та будь-яких інших процесуальних документів, передбачених КАС, ЦПК, ГПК, КПК України, КУпАП, необхідних для здійснення захисту інтересів Замовника та ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів щодо справи №815/6180/15 (з моменту підписання договору та до винесення остаточної постанови (або ухвали) Верховним Судом щодо справи №815/6180/15 (у разі відкриття касаційного провадження));

-здійснення будь-яких інших дій для виконання обов`язків за цим договором без обмеження повноважень (з моменту підписання договору та до винесення остаточної постанови (або ухвали) Верховним Судом щодо справи №815/6180/15 (у разі відкриття касаційного провадження));

-представництво інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді, П`ятому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді щодо справи №815/6180/15 (з моменту підписання договору та до винесення остаточної постанови (або ухвали) Верховним Судом щодо справи №815/6180/15 (у разі відкриття касаційного провадження)).

У Замовленні вартість вищенаведених послуг визначена на рівні 55000 грн.

13.12.2021 року між ТОВ «Північтранс» та АО «Мітракс Юг» підписано Розрахунок гонорару за надання правової допомоги (Додаток 2-8 до Договору №23 від 01.02.2020 року), за яким ТОВ «Північтранс» відповідно до п. 5.2 Договору від 01.02.2020 року №23 зобов`язується сплатити АО «Мітракс Юг» гонорар у розмірі 55000 грн., який розраховується з наступного:

-надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи №815/6180/15 (вартість 5000 грн.);

-збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №815/6180/15 (вартість 5000 грн.);

Апеляційний суд враховує, що під час укладення Договору про надання правової допомоги між Замовником та Виконавцем визначено фіксовану суму гонорару за професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

В подальшому, при оформленні та підписанні Замовлення та Розрахунку щодо послуг за Договором від 01.02.2020 року №23 (додатків до Договору), розмір гонорару обчислений, виходячи з виду/характеру наданих послуг та часу, протягом якого ці послуги надаються.

За результатом перевірки представлених учасником матеріалів, колегія суддів встановила вид наданих позивачу послуг у зв`язку із правничою допомого, об`єми послуг, підтвердженість цих послуг матеріалами адміністративної справи.

Ці послуги пов`язані із складенням заяв, процесуальних та інших документів правового характеру, представництвом інтересів клієнта, тобто відповідно до положень ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Відповідач з приводу неспівмірності заявлених до відшкодування витрат до суду не звертався.

Одночасно судом першої інстанції вірно враховано, що узгоджені між Сторонами послуги стосовно подання заяв по суті справи, а також представництва інтересів підприємства в суді обумовлені поданням заяв по суті справи та представництвом цих інтересів як в суді першої інстанції так і в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Як свідчать представлені матеріали ці послуги оцінені на загальну вартість відповідно 15000 грн. та 30000 грн., що дозволяє встановити фактичну вартість гонорару у зв`язку із поданням заяв по суті справи та представництвом інтересів Клієнта в суді в кожній окремій інстанції відповідно 5000 грн та 10000 грн.

Разом з цим, є вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлення учасником до відшкодування витрат у зв`язку із представництвом його інтересів в суді, які фактично на момент вирішення справи в суді першої інстанції не понесені, а саме не було здійснено апеляційного та касаційного оскарження судового рішення.

У тому числі, врахуванню підлягає й та обставина, що за результатом вирішення справи є задоволеною одна позовна вимога підприємства, що складає 50% заявлених вимог.

Отже, виходячи з наведеного у сукупності та положень ч. 3 ст. 139 КАС України, колегія суддів доходить висновку про те, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати у зв`язку із правничою допомогою на суму 12500 грн. (50% від вартості послуг щодо: надання усних та письмових консультацій, висновків, дослідження актуальної судової практики, підготовка правової позиції з питання стосовно справи №815/6180/15; збирання доказів для подання заяв по суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, здійснення запитів для отримання відповідних доказів стосовно справи №815/6180/15; подання заяв о суті справи, заяв та клопотань з процесуальних питань, відповіді на відзив, заяв та будь-яких інших процесуальних документів, передбачених КАС України, ознайомлення з матеріалами справи, збирання та витребування доказів щодо справи №815/6180/15; представництва інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді щодо справи №815/6180/15).

Виходячи із встановлених обставин, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись вказаними положеннями адміністративного процесуального законодавства, слід враховувати, що доводами апеляційної скарги є неправильний розподіл судом першої інстанції на користь позивача судових витрат.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильними, але під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами судом першої інстанції порушено норми процесуального законодавства та в цій частині не надано належної правової оцінки обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню у відповідних частинах.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 176640 (сто сімдесят шість тисяч шістсот сорок) грн. 78 коп., стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 159108 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто вісім) грн. 80 коп. та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. скасувати.

Ухвалити в цих частинах нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» (вул. Генуезька, 24Б, оф. 411, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 05523553) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. та судові витрати у зв`язку із правничою допомогою у сумі 12500 (дванадцять тисяч п`ятсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв


Суд	П'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	14.02.2023
Оприлюднено	16.02.2023
Номер документу	108967060
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств