Постанова

від 14.02.2023 по справі 120/17867/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 120/17867/21-а

адміністративне провадження № К/990/33875/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/17867/21-а

за позовом Релігійної громади Стрітення Господнього Української православної церкви до виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс», про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Релігійної громади Стрітення Господнього Української православної церкви

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2022, ухвалене у складі головуючої судді Воробйової І.А.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів Сушка О.О., Білої Л.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2021 року Релігійна громада Стрітення Господнього Української Православної Церкви звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території»;

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1».

В обґрунтування заявлених позовних вимог Релігійна громада Стрітення Господнього Української Православної Церкви вказала, що рішення від 29.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території» впливає на її права як особи, якій належать об`єкт нерухомого майна (ливарня), до якого, згідно із вимогами Додатку № 4 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, встановлюється 100-метрова санітарна-захисна зона до межі житлової забудови. Відтак, неврахування 100-метрової санітарно-захисної зони від належного їй виробничого об`єкту до запланованої забудови території при затвердженні містобудівної документації є протиправним, та відповідно до статті 50 Конституції України та статті 9 Закону України від 25.06.1991 № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII) обмежує її права. При цьому, позивач вказав на те, що неодноразово повідомляв Вінницьку міську раду про необхідність врахування санітарно-захисної зони при розробці детального плану відповідної території, у тому числі в ході проведення громадських слухань.

Відповідно, на думку позивача, протиправним є й рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1», оскільки вони визначені відповідачем на підставі містобудівної документації, яка суперечить Генеральному плану м. Вінниці щодо 100-метрової санітарно-захисної зони від належних йому виробничих об`єктів, у зв`язку із чим воно також підлягають скасуванню.

2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.04.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог Релігійної громади Стрітення Господнього Української православної церкви у справі № 120/17867/21-а.

3. 29.11.2022 Релігійна громада Стрітення Господнього Української православної церкви звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені вище рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно, з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Верховний Суд ухвалою від 12.12.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням Вінницької міської ради від 04.12.2020 №41 «Про розроблення містобудівної документації - детальних планів території м. Вінниці» надано дозвіл на розроблення містобудівної документації, а саме детального плану території обмеженої вулицями Комарова, Академічна, Алли Горської та 4-м провулком Комарова та доручено забезпечити проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення містобудівної документації «Проекту внесення змін до плану зонування м. Вінниці».

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території» затверджено містобудівну документацію - детальний план території обмеженої вулицями Комарова, Академічна, Алли Горської та 4-м провулком Комарова, який призначений для розташування багатоквартирних будинків до 3-х поверхів включно, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, комунальних об`єктів, а також окремих об`єктів загальноміського та районного значення. Домінуюче функціональне використання території - житлова функція з включенням функцій громадського призначення.

Вказаним детальним планом визначаються: чисельність населення, об`єм та структура.

При цьому, у детальному плані території, розробленому ТОВ «Центр Урбаністики», зазначено, що під час його розроблення врахована санітарно - захисна зона, обмеження якої визначені Генеральним планом міста Вінниці (2007 рік), із внесеними змінами у 2013 році, планом зонування міста та планом червоних ліній.

Також, на сторінці 5 детального плану вказано про санітарно - захисну зону, яка проходить від запланованого будівництва на відстані - 50 метрів від території церковного виробництва «Рось-Вінниця». На сторінці 6 детального плану вказано, що житлову забудову складає житловий будинок з 8-ми збудованих багатоквартирних секцій малої поверховості, які розташовані у північній ділянці забудови. Це обумовлено санітарно-захисною зоною (50 м) від комунально-складської території, яка знаходиться на півдні ділянки забудови. Житлова будова в південній частині земельної ділянки межує з 2-х поверховою громадською будівлею, що приблокована до житлової секції. Загальна площа забудови - 200 кв.м. Будівля розташована в санітарно-захисній зоні - 50 м від території церковного виробництва «Рось-Вінниця». Окрім того, межу санітарно-захисної зони нанесено у графічних матеріалах детального плану.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1» надані вихідні дані - містобудівні умови та обмеження ТОВ «Норд Пак-Плюс» на проектування нового житлового комплексу по АДРЕСА_1, а наказом директора Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 10.09.2021 №153 ці містобудівні умови та обмеження затверджено.

У справі, яка розглядається суди встановили, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 відповідають детальному плану, затвердженому рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території», видані з дотриманням відстаней до меж червоних ліній та до існуючих будинків та споруд.

Також суди встановили, що Релігійна громада Стрітення Господнього Української Православної Церкви є орендарем на підставі договору оренди об`єктів нерухомого майна: складу насіння №1 літ. «А» площею 1466, 3 кв.м, складу насіння №2 літ. «Б» загальною площею 1480 кв.м, сушильного відділення літ. «В» загальною площею 323,4 кв.м, адміністративного будинку (лабораторії) літ. «Г» площею 288,6 кв.м, прохідної літ. «Д» площею 28,8 кв.м, складу паливно-мастильних матеріалів літ «Е» площею 40,3 кв.м, автовагової літ. «Д» площею 8,7 кв.м, гаражу для автомобілів літ «З» площею 222,8 кв.м, естакади №1, огорожі №2, воріт №3, огорожі №4, що перебувають у власності ОСОБА_1 , розташованих по АДРЕСА_1 (на сьогодні - м. Вінниця). При цьому, позивач має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №520680203-4, дата видачі 07.07.2015, строк дії якого не обмежений.

Проте, позивач вважає, що при розробці детального плану не було враховано точки викиду №1 «зварювальний пост», який знаходиться в орендованому виробничому приміщенні складу паливно-мастильних матеріалів літ. «Е» площею 40,3 кв.м, та точки викиду №9-10 «витяжка труби тигельної печі» та «витяжка труби заливки сплаву у форми» з приміщення складу №2 площею 1480,7 кв.м, у якому розміщена ливарня (майстерня, цех, де відливають металеві вироби). Частина запроектованого будівництва житла знаходиться в межах 100 метрової санітарно-захисної зони від точок викиду №9-10 «витяжка труби тигельної печі» та «витяжка труби заливки сплаву у форми» з приміщення складу №2 площею 1480,7 кв.м, в якому розміщена ливарня (майстерня, цех, де відливають металеві вироби) та в межах 50 метрової санітарно-захисної зони точки викиду №1 «зварювальний пост», який знаходиться в орендованому виробничому приміщенні складу паливно-мастильних матеріалів літ. «Е» площею 40,3 кв.м, яка мала бути врахована розробником містобудівної документації при виготовлені проекту детального плану.

За таких обставин, вважаючи, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради проектну документацію затверджено без врахування санітарно-захисної зони, Релігійна громада Стрітення Господнього Української Православної Церкви звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при прийняті оспорюваного рішення від 29.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території» виконавчим комітетом Вінницької міської ради було дотримано усі вимоги Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555. При цьому суди вказали на те, що доводи позову не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення про затвердження містобудівної документації на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, виробнича діяльність якого здійснювалась до розробки відповідного детального плану забудови території, навколо якого виник спір, та продовжує здійснюватися, оскільки воно не містить жодного обмеження його діяльності, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав на те, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1» є індивідуальним актом, що безпосередньо прав та обов`язків для Релігійної громади Стрітення Господнього Української Православної Церкви не встановлює, а відтак, це рішення не порушує ні прав, ні охоронюваних законом інтересів позивача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 19 Закону № 3038-VI без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 20.05.2019 у справі № 130/1652/16-ц, від 15.08.2019 у справі № 806/3097/17.

Окрім того, Релігійна громада Стрітення Господнього Української православної церкви у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для вирішення цієї справи.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

11. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

12. Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

13. У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

14. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно порушено право, свободу чи інтерес позивача, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

15. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

16. Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

17. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах від 22.11.2018 у справі № 766/12374/17, від 29.11.2019 у справі № 335/2236/15-а (2-а/335/1/2016).

18. З урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

19. При цьому порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

20. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

21. Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

22. Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач звертаючись до суду з позовом, обґрунтував його тим, що він є орендарем виробничих об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на території щодо якої спірним рішенням було розроблено та затверджено детальний план, та внаслідок здійснення господарської діяльності здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, для яких законодавством вимагається наявність санітарно-захисної зони, відтак розроблений та затверджений детальний план території без урахування санітарно-захисної зони і джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не забезпечує безпечне життя і здорове довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та статтею 9 Закону № 1264-XII, оскільки реалізація оспорюваних рішень та забудова цієї території призведе до необхідності перенесення ним точок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, з огляду на те, що будівлі будуть знаходитись в межах безпосереднього впливу викидів.

24. На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що позов у цій справі заявлений з метою захисту приватних інтересів щодо імовірної необхідності перенесення певних точок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в інше місце, яка може виникнути в майбутньому, що свідчить про відсутність реально порушених прав позивача, які підлягають судовому захисту.

Щодо обґрунтувань позивачем заявленого ним позову посиланням на необхідність захисту права на безпечне життя і здорове довкілля, гарантоване статтею 50 Конституції України та статтею 9 Закону № 1264-ХІІ, то вона є безпідставною, оскільки такі права належать виключно громадянам - фізичним особам особисто.

25. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач оспорює рішення органу місцевого самоврядування про затвердження детального плану.

26. Так, Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, статтею 1 якого визначено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

27. Відповідно до статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

28. Аналіз положень статті 19 Закону № 3038-VI дає можливість стверджувати, що детальний план у межах населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Це зокрема сукупність обов`язкових вимог до розвитку, планування, забудови та іншого використання певної території населеного пункту.

29. Затверджуючи своїм рішенням детальний план у межах населеного пункту, місцева рада визначає стратегію планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин, зокрема шляхом взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

30. Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їхнє коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

31. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджуються із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, обмеження його прав свобод та інтересів оспорюваним рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території», а відтак й про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

32. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1», колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29.07.2021 №1813 «Про затвердження містобудівної документації - детального плану території», оскільки зазначені містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані на підставі затвердженого згаданим вище рішенням детального плану.

33. Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону №3038-VI встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

34. Відповідно до статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження являються основними складовими вихідних даних разом з технічними умовами та завданнями на проектування.

35. Згідно із частинами третьою, четвертою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

36. Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

37. Неухильне дотримання містобудівної документації є основою забезпечення правопорядку у сфері містобудування. Саме тому частина друга статті 5 Закону № 3038-VI визначає, що вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

38. Рішення у цій сфері істотно та протягом тривалого часу впливають на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Досить часто ці інтереси розходяться.

39. Колегія суддів зазначає, що не дивлячись на те, що містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, за своєю природою вони можуть впливати на права та інтереси не тільки замовника, а й на інтереси громадськості в цілому.

40. Водночас, оскільки в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено порушення оспорюваним позивачем рішенням відповідача від 09.09.2021 №2144 «Про надання ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Норд Пак-Плюс» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування нового будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1» його законних його прав, свобод та інтересів, а вихідні дані як і містобудівна діяльність в цілому презюмують дотримання Державних санітарних правил і норм та екологічного законодавства з дотриманням вимог природоохоронного законодавства, то колегія суддів погоджується з їх висновками щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог і в цій частині, оскільки доводи позивача зводяться до абстрактних припущень щодо можливого вчинення певних дій невизначеним колом осіб.

41. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, що на його думку призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, оскільки її призначення не було необхідним та не вплинуло на висновки суду щодо відсутності в цьому випадку порушених індивідуально виражених прав позивача.

42. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 120/17867/21-а, - слід залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Стрітення Господнього Української православної церкви залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 120/17867/21-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець