Рішення

від 15.02.2023 по справі 592/14210/20

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 592/14210/20

Провадження № 2/591/264/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання Чмуневич М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

Сумська міська рада звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з вказаним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №211396678 від 04 червня 2020 року відповідач з 29 грудня 2015 року є власником об`єкта нежитлової нерухомості (спортивно-оздоровчий комплекс), за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру №НВ-0003240592019 від 31 травня 2019 року.

Відповідно до ст.. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Листом від 07 червня 2019 року №12740/10/18-28-54-13 Головне Управління ДФС у Сумській області повідомило, що у відповідача сплата за земельну ділянку по АДРЕСА_1 за 2017, 2018, 2019 роки відсутня.

Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Цього обов`язку відповідач не виконав, а тому без законних підстав зберігав у себе майно кошти, безпідставно збережені як орендна плата за землю.

Оскільки відповідач (набувач) не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди землі, позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти як орендну плату), тобто відбувається факт безпідставного збереження відповідачем майна (коштів) позивача.

Приймаючи до уваги, що з 29 грудня 2015 року відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової допомоги, тому відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки. Так, за період з 09 червня 2017 року по 17 квітня 2019 року місцевий бюджет недоотримав 307006,50 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради 307006,50 грн. за використання земельної ділянки площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення договору оренди за період з 09 червня 2017 року по 17 квітня 2019 року та судові витрати, які понесені та які планує понести під час розгляду цієї справи.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2020 року справу за вказаним позовом передано за підсудністю на розгляд Зарічного районного суду м. Суми

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04 лютого 2021 року відкрите провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання 01 червня 2021 року о 13 год. 00 хв.

01 червня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 16 вересня 2021 року о 09 год. 00 хв., у зв`язку з із відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату та час судового засідання та його неявкою.

Ухвалою Зарічного районного суд м. Суми від 16 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у зазначеній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07 грудня 2021 року, о 11 год. 00 хв.

07 грудня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 21 лютого 2022 року, о 11 год. 00 хв., у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

21 лютого 2022 року від представника відповідача адвоката Шкриль Л.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю виходячи з наступного:

В грудні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом, а тому вимоги за період з 09 червня 2017 року по 17 квітня 2019 року, які є предметом розгляду у даній справі, заявлені за межами трирічного строку позовної давності.

ОСОБА_1 з 25 грудня 2015 року являється власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , як фізична особа.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 0,2569 га за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2015 року.

03 лютого 2020 року між Сумською міською радою та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за яким в оренду передано спірну земельну ділянку.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 було придбано нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

07 липня 2016 року за номером 169453 ОСОБА_1 було подано в Сумську міську раду заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,30 га. Згідно з рішенням Сумської міської ради від 21 грудня 2016 року №1612-МР, був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування.

19 липня 2017 року ОСОБА_1 було подано заяву Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №002635 від 05 лютого 2013 року) на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від спортивно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 .

25 липня 2017 року департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було обстежено земельну ділянку за зазначеною адресою, складено Акт обстеження №4 від 25 липня 2017 року та вимогу від 25 липня 2017 року №2 про необхідність вжиття заходів в місячний термін щодо укладання договору оренди земельної ділянки.

19 серпня 2017 року проект землеустрою був виконаний, та направлений до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради для отримання висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під спортивно-одоровчий комплекс.

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 була подана заява до виконавчого комітету Сумської міської ради для отримання дозволу на виготовлення детального плану земельної ділянки в оренду під спортивно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,3122 га і визначити замовником робіт управління архітектури та містобудування Сумської міської ради з укладенням трьохсторонньої угоди.

21 червня 2019 року на запит департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 24 травня 2020 року №06.01-16/1792 «Про усунення порушень земельного законодавства» ОСОБА_1 була надана відповідь, що рішення для отримання дозволу на виготовлення детального плану земельної ділянки в оренду під спортивно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,3122 га відсутнє.

Тільки 18 грудня 2019 року Сумської міською радою прийнято рішення №6154-МР про виділення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 та 03 лютого 2020 року укладено Договір оренди земельної ділянки.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 з 2017 року постійно здійснював заходи передбачені нормами чинного законодавства для оформлення Договору оренди земельної ділянки, в свою чергу Сумська міська рада зволікала в оформленні необхідних документів.

Таким чином, бездіяльність позивача у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлове приміщення, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, оскільки зазначені дії позивача не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення в діях ОСОБА_1 : протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка завдала збитків. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальності у вигляді відшкодування збитків не наступає.

21 лютого 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 18 квітня 2022 року, о 14 год. 00 хв., у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення.

Враховуючи, що Верховною Радою України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні було запроваджено воєнний стан через вторгнення Росії на територію України, беручи до уваги ситуацію, що склалась у м. Суми на день запровадження такого стану, на підставі п.1 рішення зборів суддів Зарічного районного суду м. Суми від 24 лютого 2022 року №5, з метою запобігання загрози життю та здоров`ю учасників судового процесу і працівників суду, з 24 лютого 2022 року дану справу було знято з розгляду до стабілізації ситуації в країні та в м. Суми.

Рішенням зборів суддів від 02 травня 2022 року №11 відновлено здійснення розподілу та розгляд усіх категорій справ, у тому числі цивільних, які перебували в провадженні судді станом на 24 лютого 2022 року.

Справа призначена до розгляду на 02 вересня 2022 року, об 11 год. 00 хв.

01 вересня 2022 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив представника відповідача, в якій представник зазначає, що затягування процесу оформлення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136300:01:003:0029 відбулось не з вини Сумської міської ради, а тому, що відповідачем було вибрано цільове призначення земельної ділянки яке не відповідало містобудівній документації.

02 вересня 2022 року протокольною ухвалою суду у зв`язку з клопотання представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 27 жовтня 2022 року, о 11 год. 00 хв.

27 жовтня 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 22 грудня 2022 року, о 15 год. 00 хв. в зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

22 грудня 2022 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 01 лютого 2023 року, о 16 год. 30 хв. за клопотанням представника позивача.

02 січня 2023 року через канцелярію Зарічного районного суду м. Суми надійшли заперечення від представника позивача на клопотання про застосування строків позовної давності. Зазначає, що Сумська міська рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 492710,76 грн., вважаючи, що даний спір є спором між господарюючими суб`єктами. Під час розгляду справи №920/573/20 судом було з`ясовано, що з 10 березня 2010 року по 17 квітня 2019 року ОСОБА_1 не мав статусу фізичної особи підприємця, що стало підставою для постановлення ухвали від 22 жовтня 2020 року про закриття провадження в частині стягнення з відповідача коштів за користування зазначеною земельною ділянкою за період з01 вересня 2016 року по 17 квітня 2019 року.

Також закінчення трирічного строку позовної давності припало на строк дії карантину та після набрання чинності положення Цивільного кодексу України, яким строк позовної давності на період карантину продовжено, строк позовної давності щодо викладених в позовній заяві вимог Сумська міська рада не пропустила.

В зазначеному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляд справи сповіщені судом належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в її відсутність.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 червня 2020 року відповідач з 29 грудня 2015 року є власником об`єкта нерухомості (спортивно-оздоровчого комплексу) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0003240592019 від 31 травня 2019 року (а.с. 9-11).

Факт набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площе. 2434,9 кв.м. підтверджується копією договору купівлі-продажу від 29 грудня 2015 року (а.с. 79-81).

24 травня 2019 року відповідачу Департаментом забезпечення ресурсних платежів було направлено вимогу про усунення порушень земельного законодавства та запропоновано усунути порушення земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної діяльності (а.с. 12, 13).

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Положеннями ч. 4 згаданої норми закону визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом п. 1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2015 року нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача, сформована вже на момент набуття ним права власності на нежитлове приміщення (магазин), та відповідно могла бути передана в оренду.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Сумській області від 07 червня 2019 року № 12740/10/18-28-54-13 ОСОБА_1 за земельну ділянку по АДРЕСА_1 , за ІІ півріччя 2016, 2017, 2018, 2019 коштів не сплачувалося (а.с. 16).

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували би факт правомірного використання вищевказаної земельної ділянки у заявлений в позові період (рішення про передачу земельної ділянки у власність/користування, державний акт на право постійного користування тощо), відтак з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3161 га, розміщену під нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Положеннями ст. ст. 13, 14, 142, 143, 145 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом ст. ст. ст. 80, 83, 90 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. ст. 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч 2 ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Відповідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 126 Земельного кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями абз. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить згідно ст. 377 ЦК України право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених приписів законодавства, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна право користування земельною ділянкою припиняється і до набувача цього майна, розташованого на земельній ділянці, переходять ті права на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувачу - права власності або права користування.

Разом з цим, як встановлено матеріалами справи, відповідач протягом тривалого часу продовжує використовувати вищезазначену земельну ділянку комунальної власності без достатніх правових підстав.

Плата за землю - це місцевий податок в складі податку на нерухоме майно, вона є обов`язковою до запровадження сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад і в повному обсязі зараховується до відповідних місцевих бюджетів.

Податковий кодекс України регулює справляння плати за землю лише у двох її формах - земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Власники земельних ділянок, власники земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки.

Використання землі в Україні згідно ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники (громадяни і юридичні особи або уповноважені ними особи), а також відповідні органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади в межах своїх повноважень (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).

Якщо орендодавцем земельної ділянки є юридична чи фізична особа - її власник, він є платником земельного податку до бюджету. У такому випадку орендар сплачує орендну плату, встановлену договором оренди землі, на рахунок власника.

Коли орендодавцем земельної ділянки виступає відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, орендар самостійно сплачує орендну плату за землю до бюджету і граничний розмір такої плати (як нижня, так і верхня межа) регламентується п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності за приписами податкового законодавства України є однією із форм плати за землю в складі податку на майно, яке належить до переліку місцевих податків, і справляється відповідно до ст. 288 цього Кодексу.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов`язковий платіж, який справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За змістом 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України плату за землю сплачують власники землі та землекористувачі з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що платниками земельного податку є суб`єкти господарювання - власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, які відповідно до чинного законодавства набули права власності та/або постійного користування земельною ділянкою.

При набутті права власності на будівлю, споруду (її частину) земельний податок за площі під таким майном, сплачує власник нерухомості з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності є суб`єкти господарювання, які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки.

За приписами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, зокрема, не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Податкове зобов`язання зі сплати відповідачем земельного податку або орендної плати не визначено згідно вищезазначених норм в силу відсутності укладеного та зареєстрованого з органом місцевого самоврядування договору оренди землі. При цьому, позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, виходячи з розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір недоотриманих місцевим бюджетом доходів у вигляді орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за період з 09 червня 2017 року по 17 квітня 2019 року згідно розрахунку позивача, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 5 509 212,07 грн, ставки річної орендної плати - 3,00 %, коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель - 1,0, становив 307006,50 грн.

Зазначений розрахунок наведений в позовній заяві (а.с. 4) було проведено на підставі: кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 10-11), витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28 липня 2017 року №311/0/205-17 (а.с. 14), витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14 червня 2019 року №4617/0/205-19 (а.с. 15).

Відносини, які виникають в зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ст. 1212 ЦК України). Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України відповідач міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці за вищевказаною адресою.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати яка мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття ним права власності на нежитлову будівлю (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведене є проявом правової природи нерухомого майна. Набуте відповідачем право власності на нежитлову будівлю, будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення), є органічно і нерозривно пов`язаним з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело до фактичного набуття ним і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій ця будівля розташована.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, адже на підставі п. «а» ч. 2 ст. 83 ЗК України земельна ділянка площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:01:003:0029, за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу на праві комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань в зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою згаданих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Положеннями п. 21 рішення Європейського суду з прав людини «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотримані позивачем - Сумською міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправданого очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади.

Як вище згадувалось, положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України (п. 82 постанови).

Вищенаведені висновки викладено також у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду в аналогічній справі.

Верховний Суд при розгляді справи № 922/391/18 (постанова від 11 лютого 2019 року) сформував правову позицію, відповідно до якої стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, без належних на те правових підстав, повинне здійснюватися на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Отже, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а позивач (потерпілим) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Оскільки відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, він на підставі положень ст. ст. 1212-1214 ЦК України та правової позиції Верховного Суду зобов`язаний повернути позивачеві кошти, які у нього збережено у вигляді несплаченої орендної плати.

При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Твердження представника відповідача, що заявлені до стягнення кошти не визначено позивачем як збитки, відтак посилання на те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність в діях ОСОБА_1 повного складу правопорушення також є безпідставними й необґрунтованими, тому відхиляються судом.

З приводу клопотання представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог, слід зазначити, що цивільним законодавством встановлено певні часові обмеження примусового захисту цивільного права.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність на підставі ч.3 ст. 267 ЦК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частинами 1, 5ст.261 ЦК Українивстановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, що набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин в Україні у зв`язку з поширенням коронавірсуної хвороби вперше введенопостановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року, та з того часу він продовжується до теперішнього часу.

Останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 09 червня 2020 року, аЗакон України від 30 березня 2020 року № 540-IXщодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, заявлені позовні вимоги в межах строку позовної давності.

Крім того згідно наданої копії ухвали Господарського суду Сумської області від 22 жовтня 2020 року у справі № 920/573/20 Сумська міська рада звернулася із позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 , відповідно до якої просила стягнути з відповідача 492710 грн. 76 коп. за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення договору оренди за період з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2019 року. Зазначеною ухвалою суду провадження у справі в частині вимог щодо стягнення коштів за період з 01 вересня 2016 року по 17 квітня 2019 року закрите у зв`язку з непідсудністю господарському суду (а.с. 106-107).

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 264 ЦК України, позовна давність перервалася поданням позивачем позову до господарського суду 09 червня 2020 року, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою не підлягає задоволенню.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги Сумської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 4605 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради 307006 грн. 50 коп. за використання земельної ділянки площею 0,3161 га, кадастровий номер 5910136300:001:003:0029 за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення договору оренди за період з 09 червня 2017 року по 17 квітня 2019 року, а також судовий збір в розмірі 4605 грн. 10 коп..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Сумська міська рада, місцезнаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення виготовлено 14 лютого 2023 року.

Суддя А.П.Сидоренко