Постанова

від 14.02.2023 по справі 904/3175/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3175/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000"

про стягнення 1 353 266 грн. 80 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22:

- призначено у справі № 904/3175/22 судову експертизу;

- поставлено перед експертизою питання:

Чи виконано підпис на договорі № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ "Купрум Капітал Груп" та ТОВ "Альвіс 2000" в особі директора Краснопєрова Дениса Сергійовича - Краснопєровим Денисом Сергійовичем чи іншою особою?

- зобов`язано відповідача оплатити вартість експертних досліджень;

- проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, оф. 361.);

- зупинено провадження у справі.

Не погодившись з даною ухвалою місцевого господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує про відсутність підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором позики, а отримання відповідачем цієї позики підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, отже укладений правочин є правомірним та підлягає виконанню.

Також, апелянт зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами підписання договору неуповноваженю особою, зокрема не звертався до експерта для проведення відповідної експертизи за власною ініциативою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.02.2023р.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на не підписання директором ТОВ "Альвіс 2000" договору № 2610/2020 від 26.10.2020, тобто його не укладення сторонами у встановленому законодавством порядку, а тому і не узгодження його істотних умов, зокрема строків повернення фінансової допомоги та розміру штрафних санкцій. Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає, що проведення у справі судової почеркознавчої експертизи є необхідним для встановлення обставин укладення договору, обґрунтованості позовних вимог позивача та правильного вирішення спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіс 2000" 1 353 266 грн. 80 коп., з яких 200 000 грн. сума основного боргу, штрафних санкцій за прострочення виконання основного зобов`язання 1 080 000 грн., 3% річних 10 257 грн. 53 коп., інфляційних втрат 63 009 грн. 27 коп. та судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з повернення грошових коштів, встановлених договором № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги, укладеним між сторонами.

Відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги визнав частково щодо стягнення 200 000,00 грн. В решті позову просив суд відмовити з підстав неукладеності договору № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги, оскільки він не підписувався директором ТОВ "Альвіс 2000".

З підстав вищенаведеного відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22: призначено у справі № 904/3175/22 судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підпис на договорі № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ "Купрум Капітал Груп" та ТОВ "Альвіс 2000" в особі директора Краснопєрова Дениса Сергійовича - Краснопєровим Денисом Сергійовичем чи іншою особою?; зобов`язано відповідача оплатити вартість експертних досліджень; проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз ( 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 17, оф. 361.); зупинено провадження у справі.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22, яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Згідно з ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Статтею 100 ГПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до з ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Із сукупності наведених норм вбачається, що призначення господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Проте, з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції не були належним чином з`ясовані обставини, що мають значення для справи та не наведено обґрунтованих підстав для призначення у справі судової експертизи, виходячи з встановлених обставин справи на підставі наявних в ній доказів.

Так, в оскаржуваній ухвалі про призначення у справі судової експертизи та зупинення провадження у справі суд обмежився лише наведенням мотивів, викладених у клопотанні ТОВ "Альвіс 2000" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, та не зазначив, чому призначення експертизи є дійсно необхідним, а висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З матеріалів справи же вбачається, що вони містять достатній обсяг доказів для вирішення справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, тобто призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи не є необхідним.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги (договір), відповідно до умов якого позивач (позикодавець) надає відповідачу (позичальнику) поворотну фінансову допомогу у розмірі 200 000,00грн., а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором (до 21.12.2020р.).

Отже, виходячи з предмету спору у справі, для його вирішення необхідним є встановлення обставин виконання сторонами умов договору № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги.

На виконання умов зазначеного договору позивач 18.10.2020р. перерахував на рахунок відповідача 200 000,00грн., що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача, копією платіжного доручення № 153 від 28.10.2020р. та не оспорюється відповідачем. Виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором матеріалами справи не підтверджується.

Матеріали справи також містять копію та оригінал договору № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги, який у п. 9 «Реквізити та підписи сторін» містить підпис директора ТОВ "Альвіс 2000" Краснопєрова Дениса Сергійовича, який засвідчений відтиском печатки цього товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, слід дійти до висновку, що договір № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги, який за своєю суттю є договором позики, є укладеним сторонами, адже відповідач отримав грошові кошти, передбачені договором, а також містить усі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.

Відтак, доводи апелянта щодо не укладення договору № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги внаслідок його не підписання директором ТОВ "Альвіс 2000", зокрема в частині встановлення відповідальності за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, є безпідставними, адже відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства України правочин/договір не можуть бути визнані такими, що не вчинені/не укладені в окремій частині.

При цьому, колегія суддів також враховує, що платіжне доручення № 153 від 28.10.2020р. на перерахування відповідачу 200 000,00грн. у призначенні платежу містить посилання саме на договір № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги, а відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що між ним та позивачем існував спір щодо умов вищенаведеного договору чи підстав отримання на свій рахунок від позивача грошових коштів у сумі 200 000,00грн.

Отримавши від позивача вищенаведені кошти, відповідачем не вчинено жодних дій з їх повернення позивачу, у випадку не вчинення між сторонами відповідного правочину/не укладення договору, про що вказує відповідач, чи з`ясування підстав та умов їх перерахування відповідачем (доказів не надано).

Не доведено відповідачем і обставин підроблення підпису директора ТОВ "Альвіс 2000" на договорі, чи його підписання неуповноваженою особою, а також викрадення (втрати), чи іншого безпідставного використання печатки ТОВ "Альвіс 2000", якою засвідчено підпис директора на договорі, зокрема звернення за цими фактами до правоохоронних органів.

Отже, заперечення відповідача проти позову та мотиви призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи зводяться лише до твердження про не підписання договору № 2610/2020 від 26.10.2020 року про надання поворотної фінансової допомоги його директором, що не підтверджено жодними доказами. Натомість з обставин справи вбачається укладення між сторонами цього договору, а відтак і погодження усіх його умов.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції не наведено обґрунтованих підстав для призначення у справі судової експертизи, а наведені у відповідному клопотанні відповідача підстави не є обґрунтованими та не є перешкодою для розгляду справи по суті. Можливі ж питання підлягають вирішенню шляхом надання судом першої інстанції належної правової оцінки правовідносинам сторін у сукупності з наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до вимог ст. 86 ГПК України.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що відсутність підстав для призначення і проведення судової експертизи та у зв`язку з цим зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Таким чином, у місцевого господарського суду були відсутні достатні правові підстави, як для призначення у справі судової експертизи, так і для зупинення провадження у справі у зв`язку з її призначенням.

З підстав вищевикладеного, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22 слід скасувати, як таку, що постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги має бути здійснений судом першої інстанції у відповідності до ст. 129 ГПК України за наслідками вирішення спору.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 255, 269, 270, 271, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Купрум Капітал Груп" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022р. у справі № 904/3175/22 скасувати.

Справу № 904/3175/22 передати для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 15.02.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко