Ухвала від 14.02.2023 по справі 750/1690/22

Справа № 750/1690/22

Провадження № 1-кс/750/771/23

У Х В А Л А

14 лютого 2023 року м. Чернігів

Слідчий суддя Деснянського районного суду м.Чернігова ОСОБА_1 , дослідивши клопотання директора ТОВ «ІНТРАНСАВТОСТРОЙ» - ОСОБА_2 , про скасування арешту з майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12022270340000534 від 16.02.2022,

в с т а н о в и л а :

до слідчого судді надійшло клопотання директора ТОВ «ІНТРАНСАВТОСТРОЙ» - ОСОБА_2 , в якому він просить скасувати арешт з транспортного засобу «KAMAZ», р.н. НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить 209 Управління Начальника Робіт (ЗКПО 08527221), та деревини, які були вилучені 18.02.2022 в ході проведення обшуку на території товариства.

Вивчивши подане клопотання, приходжу до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п.15 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З аналізу ст. 171-174 КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов`язковому порядку має бути зазначено наступне: хто звертається із клопотанням про скасування арешту майна /власник майна тощо; перелік і вид майна, арешт на який має бути скасовано; яким процесуальним документом та коли був накладений арешт; мотивація чому слід зняти арешт.

Разом з тим, до клопотання не додано копії судового рішення щодо підтвердження факту арешту такого майна, та відсутнє посилання щодо особи, за клопотанням якої таке майно було арештовано, а саме: прізвище, ім`я та по батькові, посаду, що позбавляє суд можливості повідомити таку особу про час розгляду клопотання. Крім того, до клопотання не додано правовстановлюючі документи на арештоване майно. Власне, відсутні будь-які додатки до клопотання, окрім самого клопотання.

Таким чином, слідчий суддя позбавлений можливості встановити, чи являється директор ТОВ «ІНТРАНСАВТОСТРОЙ» - ОСОБА_2 , особою, яка у відповідності до ст.174 КПК України має право звернутись з клопотанням про скасування арешту майна, тому вважає, що клопотання слід повернути особі, яка його подала.

Нормою частини 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 КПК України.

У КПК України відсутня спеціальна норма, яка б регламентувала дії слідчого судді у разі встановлення невідповідності клопотання про скасування арешту майна вимогам законодавства, зокрема вимогам ч. 1ст.174 КК України.

Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст.172, п. 1 ч. 2 ст.304 КПК України, подання заяви чи клопотання особою, яка не має на це права, або без дотримання певних вимог, тягне за собою її повернення, що не позбавляє таку особу знов звернутися з відповідною заявою чи клопотанням після усунення недоліків або після виникнення нових обставин, які не досліджувались судом при ухваленні попереднього рішення.

Зазначена ухвала не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді або в іншому судовому порядку та не перешкоджає захисту прав особи, яка подала клопотання, в порядку, передбаченому КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.174, 304 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання директора ТОВ «ІНТРАНСАВТОСТРОЙ» - ОСОБА_2 , про скасування арешту з майна - повернути особі, яка його подала.

Повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1