Рішення

від 13.01.2023 по справі 520/401/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 січня 2023 року № 520/401/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Вовчанськ" (вул. Короленка, буд. 13,м. Вовчанськ,Харківська область,62503, код ЄДРПОУ 21212155) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Вовчанськ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафу на Комунальне підприємство "Вовчанськ" від 21 грудня 2018 року №ХК2695/926/НП/2НП/3НП/АВ/П/ТД-ФС та скасувати зазначену постанову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справ та надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд встановив наступне.

29 листопада 2018 року за результатами проведеного інспекційного відвідування співробітником ГУ Держпраці Харківської області складений акт, в якому викладені висновки про порушення КП Вовчанськ трудового законодавства. А саме, порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України - фактично існуючі трудові відносини між КП Вовчанськ та 28 фізичними особами: ОСОБА_1 - договір №169 від 31.08.2018, ОСОБА_2 - договір №174 від 03.09.2018, ОСОБА_3 - договір №156 від 31.08.2018, ОСОБА_4 - договір №172 від 31.08.2018, ОСОБА_5 - договір №161 від 31.08.2018, ОСОБА_6 - договір №164 від 31.08.2018, ОСОБА_7 - договір №161 від 31.08.2018, ОСОБА_8 - договір №163 від 31.08.2018, ОСОБА_9 - договір №166 від 31.08.2018, ОСОБА_10 - договір №162 від 31.08.2018. ОСОБА_11 - договір №158 від 31.08.2018, ОСОБА_12 - договір №171 від 18.09.2018, ОСОБА_13 - договір №190 від 31.08.2018, ОСОБА_14 - договір №170 від 31.08.2018, ОСОБА_15 - договір №167 від 31.08.2018, ОСОБА_16 - договір №173 від 31.08.2018, ОСОБА_17 - договір №152 від 13.08.2018, ОСОБА_18 - договір №155 від 31.08.2018, ОСОБА_19 - договір №148 від 10.08.2018, ОСОБА_20 - договір №157 від 31.08.2018, ОСОБА_21 - договір №154 від 31.08.2018, ОСОБА_22 - договір №194 від 28.09.2018 ОСОБА_23 - договір №195 від 01.10.2018, ОСОБА_24 - договір №196 від 01.10.2018, ОСОБА_25 - договір №176 від 09.10.2018, ОСОБА_26 договір №175 від 05.09.2018, ОСОБА_27 - договір №159 від 31.08.2018, ОСОБА_28 - договір №160 від 31.08.2018 замінені договорами цивільно-правового характеру. Оскільки, праця за цими договорами не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності суб`єкта господарювання за основними видами економічної діяльності, відповідні посади, передбачені штатним розписом підприємства, здійснюється відображення роботи та нарахування коштів за визначеними посадами згідно табелів обліку використання робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати. Таким чином, в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП, КП Вовчанськ 28 працівників було допущено до виконання роботи без укладення трудового договору і оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

21.12.2018 на підставі вказаного акта, відповідачем прийнята постанова №ХК2695/926/НП/2НП/ЗНП/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 3127320 (три мільйони сто двадцять сім тисяч триста двадцять) грн.00 коп.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством Вовчанськ були укладені договори про надання послуг з фізичними особами: ОСОБА_1 - договір №169 від 31.08.2018; ОСОБА_2 - договір №174 від 03.09.2018; ОСОБА_3 - договір №156 від 31.08.2018; ОСОБА_4 - договір №172 від 31.08.2018; ОСОБА_5 - договір №161 від 31.08.2018; ОСОБА_6 - договір №164 від 31.08.2018; ОСОБА_7 - договір №161 від 31.08.2018; ОСОБА_29 - договір №163 від 31.08.2018; ОСОБА_9 - договір №166 від 31.08.2018; ОСОБА_10 - договір №162 від 31.08.2018; ОСОБА_11 - договір №158 від 31.08.2018; ОСОБА_12 - договір № 171 від 18.09.2018; ОСОБА_13 - договір №190 від 31.08.2018; ОСОБА_14 - договір №170 від 31.08.2018; ОСОБА_15 - договір №167 від 31.08.2018; ОСОБА_16 - договір №173 від 31.08.2018; ОСОБА_17 - договір №152 від 13.08.2018; ОСОБА_18 - договір №155 від 31.08.2018; ОСОБА_19 - договір №148 від 10.08.2018; ОСОБА_20 - договір №157 від 31.08.2018; ОСОБА_21 - договір №154 від 31.08.2018; ОСОБА_22 - договір №194 від 28.09.2018; ОСОБА_23 - договір №195 від 01.10.2018; ОСОБА_24 - договір №196 від 01.10.2018; ОСОБА_25 - договір №176 від 09.10.2018; ОСОБА_26 договір №175 від 05.09.2018; ОСОБА_27 - договір №159 від 31.08.2018; ОСОБА_28 - договір №160 від 31.08.2018.

Відповідно до вищезазначених договорів про надання послуг, актів виконаних робіт, акті взаєморозрахунків підписаними між КП Вовчанськ та фізичними особами, останніми надавались відповідні послуги.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я: 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець мас право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є саме послуги.

З договорів вбачається, що виконавці не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку Підприємства, самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик (п. 1.3. договорів). Оплату вартості робіт Виконавця регламентує Цивільний кодекс України і умови договору про надання послуг, які не співпадають з нормами Кодексу законів про працю України і Закону України "Про оплату праці" (згідно з яких оплата праці здійснюється без прив`язки до результатів робіт двічі на місяць).

Факт виконання договорів про надання послуг підтверджуються укладеними актами приймання виконаних робіт та актами звірки розрахунків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем помилково зроблені висновки, щодо існування трудових відносин між фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_30 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_31 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та Комунальним підприємством Вовчанськ.

Крім того, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, шо договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зазначені договори містять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ціна, строк, тощо). У жодному з договорів не зазначено, що він є трудовим або регулюється нормами трудового законодавства.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених Законом обставин, які б вказували на нікчемність будь-яких правочинів позивача, з акту перевірки на нашу думку не вбачається.

Відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідні посади містяться в штатному розкладі на 2017-2018 рік. Проте ним не досліджувався той факт, що КП Вовчанськ були подані звіти/інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до Вовчанського районного центру зайнятості, що свідчить про те, що КП Вовчанськ тимчасово заключались цивільно - правові договори з фізичними особами на виконання певної роботи.

Між тим, даний штатний розклад є винятково внутрішнім документом підприємства, його форма і зміст не є уніфікованою та обов`язкової вимоги до нього не передбачені статтею 24 Кодексу законів про працю України, порушення якої відповідач ставить в провину КП Вовчанськ.

Також, відповідач зазначає, що працівники, які виконували роботи за договорами ЦПХ обліковуються в Табелі робочого часу підприємства та отримають (чи отримували) заробітну плату згідно відомості нарахування заробітної плати підприємства.

Проте, з наданих до суду пояснень головного бухгалтера ОСОБА_32 , згідно Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Держкомстатом України 13.01.2004 №5 зареєстрований в Мінюсті України 27 січня 2004 року за №114/8713 в фонд основної заробітної плати включається оплата за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності) (п. 2.1.8 Інструкції). Згідно з нормами даної інструкції дохід по цивільно-правовим договорам мною був включений в фонд основної заробітної плати та у відомості виплати заробітної плати. Таким чином, на підставі вище зазначеної інструкції, головний бухгалтер відобразив винагороду фізичних осіб, які надавали послуги за ЦПХ в відомості про нарахування заробітної плати.

Крім того, КП Вовчанськ надано до суду табелі робочого часу, в яких відсутні відомості про те, що в період надання послуг за цивільно - правовими договорами, фізичні особи обліковуються в них.

Суд зазначає те, що КП Вовчанськ, згідно з положеннями п. 10 статті 1 та статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ, є страхувальником та платником єдиного внеску у відношенні осіб, що працюють не тільки за трудовими договорами, але і за цивільно - правовими договорами, що прямо зазначено в цих нормах.

Відповідно до статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування і обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Оподаткування відносин за цивільно-правовими договорами підпадають під дію тих же норм оподаткування, що і трудові відносини. В обох випадках до податкового органу подається звіт 1 ДФ, але з відповідними примітками щодо джерел походження доходу фізичної особи, що в свою чергу підтверджує, що наявність обліку у податкового агента не є доказом існування трудових відносин.

На підставі вищезазначеного, позивачем до податкового органу подавався звіт 1 ДФ, з якого вбачається, що позивачем сплачувався єдиний внесок у відношенні осіб, що працювали за договорами про надання послуг.

Суд вказує, що відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафу на Комунальне підприємство "Вовчанськ" від 21 грудня 2018 року №ХК2695/926/НП/2НП/3НП/АВ/П/ТД-ФС.

Скасувати постанову про накладення штрафу на Комунальне підприємство "Вовчанськ" від 21 грудня 2018 року №ХК2695/926/НП/2НП/3НП/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ39779919) на користь Комунального підприємства "Вовчанськ" (вул. Короленка, буд. 13,м. Вовчанськ, Харківська область,62503, код ЄДРПОУ 21212155) сплачений судовий збір в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.