Рішення

від 14.02.2023 по справі 580/6553/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року справа № 580/6553/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного науково-виробничого підприємства Прометей-Сервіс про стягнення заборгованості,

встановив:

28 грудня 2022 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до приватного науково-виробничого підприємства Прометей-Сервіс, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 40022,73 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 8165,10 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушенням статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняте робоче місце для осіб з інвалідністю в сумі 40022,73 грн та пеню за несвоєчасну сплату зазначених санкцій в сумі 8165 грн. 10 коп.

Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що у 2021 році підприємством своєчасно надано інформацію про наявність вакансій до центру зайнятості, проте осіб з обмеженими фізичними можливостями направлено на підприємство не було. На підставі наведеного відповідач вважає, що вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому адміністративно-господарські санкції та пеня за їх невчасну сплату розраховані протиправно.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Наказом ПНВП «Прометей-Сервіс» від 01.01.2021 №01/21-111 "Про зміни в штатному розписі" створено додаткову (вакантну) штатну посаду «інженера - проектувальника» для працевлаштування інваліда ІІ або III групи.

03.02.2021 та 04.08.2022 відповідачем подано до місцевого центру зайнятості звіти Форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інваліда на посаду «інженера - проектувальника» (цивільне будівництво) з посадовим окладом в 6500,00 грн. При цьому, у графі 14 звіту форми 3-ПН «Кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, за категоріями таких осіб» чітко вказано «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, впродовж 2021 року та І-ІІІ кварталів 2022 року державною службою зайнятості не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду «інженера - проектувальника».

Витягом з додатку до листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.03.2022 №490/5/23-00-24-01-02 підтверджується, що середньомісячна кількість штатних працівників за 2021 рік у позивача становить 11 осіб. За 2021 рік показник Кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб становить 0, середньомісячна кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0

Позивач листом від 29.04.2022 №610/01-28 інформував відповідача про необхідність належного виконання вимог Закону, зокрема подання Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (Форма 10-ГП, затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42), виконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплати адміністративно-господарських санкцій (далі по тексту - АГС) та пені за невиконання вказаного нормативу.

Згідно з даними звіту відповідача форми 10-ПОI про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік та підтвердити чи спростувати висновки відділення Фонду шляхом надання документів про використання найманої праці, передбачені п. 12 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 №70.

12.09.2022 листом №1468/01-28 позивач повторно проінформував відповідача про необхідність підтвердити чи спростувати висновки відділення Фонду шляхом надання документів про використання найманої праці передбачені п. 12 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 №70.

Відповідач 27.10.2022 на адресу позивача направив Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

За інформацією зазначеною у Звіті середьооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, розрахована відповідно до чинних нормативних актів та складає 0 осіб.

Таким чином відповідачем не виконано норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Листом від 03.11.2022 №1740/01-28 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2021 році в сумі 40022, 73 грн та пені станом на 03.11.2022 в сумі 6468,04 грн.

Оскільки добровільно зазначені кошти відповідач не сплатив, позивач звернувся в суд із зазначеним вище позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до абз.2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII).

Частиною 1 статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов`язок підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Згідно відомостей, які містяться у звіті ТОВ Кам`яне дерево про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік поданого позивачу вбачається що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 14 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 0 працівників;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 - 1 особа.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено ч. 3 ст. 18 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої суб`єкти господарювання, які працевлаштовують особу з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування.

При цьому, ч. 3 ст. 181 Закону № 875-ХІІ встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

У той же час, підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Суд встановив, що Наказом ПНВП «Прометей-Сервіс» від 01.01.2021 №01/21-111 "Про зміни в штатному розписі" створено додаткову (вакантну) штатну посаду «інженера - проектувальника» для працевлаштування інваліда ІІ або III групи.

03.02.2021 та 04.08.2022 відповідачем подано до місцевого центру зайнятості звіти Форми 3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інваліда на посаду «інженера - проектувальника» (цивільне будівництво) з посадовим окладом в 6500,00 грн. При цьому, у графі 14 звіту форми 3-ПН «Кількість вакансій для можливого працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, за категоріями таких осіб» чітко вказано «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, впродовж 2021 року та І-ІІІ кварталів 2022 року державною службою зайнятості не було видано жодного направлення для працевлаштування інваліда на вакантну посаду «інженера - проектувальника».

На вказану посаду на підприємстві працевлаштована інвалід II групи ОСОБА_1 (наказ відповідача від 27.09.2022 р. №12.2022-К).

Суд погоджується з доводами відповідача, що функціями роботодавця є створення відповідного робочого місця та повідомлення уповноважених органів про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені особами з інвалідністю, а тому відповідач здійснив усі передбачені законом заходи щодо їх працевлаштування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того що підприємство не забезпечило норматив робочих місць. Не направлення для працевлаштування інваліда відповідними органами, не може вважатися виною відповідача та підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частинами 1-2 ст. 218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, враховуючи зазначену норму, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону № 875-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Отже, питання контролю виконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів належить до повноважень Державної служби України з питань праці.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО