Постанова

від 19.08.2010 по справі 2а-1961/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-1961/10/0770

рядок статзвіту - 2.11.1

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року 08 год. 55 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний а дміністративний суд в скл аді:

головуючого - судді Андрі йцьо В.Д.

при секретарі судового зас ідання -Повханич Г. П.

за участі:

представника позивача - Митровція В. І. ( дов. від 25.01 .2010 р. );

представника відповіда ча ДПІ у м. Ужгороді Закарпатс ької області - Пацкан М.А. (дов. №3490/10/10 від 31.05.2010 р. );

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі су ду в м. Ужгороді адміністрати вну справу за позовною заяво ю Приватного підприємств а "Аксет-2005" до Держ авної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської об ласті про визнання протипра вним та скасування податково го повідомлення-рішення від 17 травня 2010 року

№ 0001741640/0 1499/15-2/340022540/3139 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - юридична ос оба приватне підприємство «А ксет - 2005»звернулося до Закар патського окружного адмініс тративного суду з позовною з аявою до суб' єкта владних п овноважень - Державної подат кової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про в изнання протиправним та скас ування податкового повідомл ення - рішення від 17.05.2010 року № 0001741640/0/ 1499/15-2/340022540/3119, щодо зменшення й ому суми бюджетного відшкоду вання по ПДВ за березень 2010 рок у на суму 11 231,00 грн., мотивуючи т им, що при донарахуванні пода ткових зобов' язань внаслід ок визначення звичайних цін, відповідачем не дотримано в становлену законом щодо цьо го процедуру.

У судовому засіданні предс тавник позивача позовні вимо ги за обставин викладених у п озовній заяві підтримав повн істю, дав аналогічні їй поясн ення та просив суд задовольн ити позов.

Представник відповідача Д ПІ у м. Ужгороді Закарпатсько ї області у судовому засідан ні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні так ого, як безпідставному, обґру нтовуючи свою позицію обстав инами, викладеними у письмов их запереченнях на позов, зок рема пояснивши, що податкови м органом правомірно зменшен о позивачу суму бюджетного в ідшкодування по ПДВ за берез ень 2010 року на суму 11 231,00 грн. При в изначенні бази оподаткуванн я операцій з поставки товарі в на митній території Україн и було правомірно застосован о «звичайні ціни», оскільки д оговірна (контрактна ) вартіс ть такого була нижча за звича йну ціну ( митну вартість ).

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши у судовому зас іданні пояснення представни ків сторін та оцінивши доказ и за своїм внутрішнім переко нанням, що ґрунтується на все бічному, повному і об'єктивно му розгляді у судовому проце сі всіх обставин справи в їх с укупності, суд приходить до н аступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту від 11.05.2 010 року № 953/15-2 ( а. с. 9 -10 ) відповідаче м було здійснено документаль ну невиїзну (камеральну) пере вірку податкової деклараці ї з ПДВ ПП «Аксет -2005»за березен ь 2010 року ( дата реєстрації в по датковому органі 15.04.2010 року , вх .. № 24434). Перевіркою встановлено , що останнім в порушення п. 4.3 с т. 4 ЗУ «Про податок на додану в артість»завищено суму бюдже тного відшкодування з податк у на додану вартість за берез ень 2010 року на суму 11 231,00 грн.

Такий висновок податковог о органу, було зроблено на під ставі встановлення того, що п озивачем при поставці товарі в на митну територію України розраховано базу оподаткува ння виходячи із вартості , яка була менша митної вартості з якої сплачено податок на дод ану вартість при імпорті цих товарів.

Перевіркою зменшено від' ємне значення різниці між су мою податкового зобов' язан ня та податкового кредиту на суму 11 231,00 грн. та визначено ві д' ємне значення різниці між податковим зобов' язанням т а податковим кредитом, що скл адає 42,00 грн.

За наслідками розгляду акт у перевірки 17.05.2010 року було прий нято податкове повідомлення - рішення № 0001741640/0/ 1499/15-2/340022540/3119 ( а. с. 11 ), яким на підставі «б», «в»п. п . 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Пр о порядок погашення зобов' я зання платників податків пер ед бюджетами та державними ц ільовими фондами», п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст.7 ЗУ від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про до дану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в раху нок зменшення податкових зоб ов' язань наступних періоді в) з податку на додану вартіс ть в розмірі 11 231,00 грн., правомір ність якого і є предметом роз гляду даної адміністративно ї справи.

Так, судом встановлено, що п озивачем визначено податков і зобов' язання за лютий 2010 ро ку в сумі 14 879,00 грн. на товар вихо дячи з фактурної вартості, вв ізного мита та націнки. Митна вартість реалізованого у лю тому 2010 року імпортованого то вару склала 130 550,00 грн., сума ПДВ с плаченого на митниці склала 26 110,00 грн. в декларації за лютий ним визначено податковий кр едит в сумі 26 152,00 грн., від' ємне значення різниці між сумою п одаткового зобов' язання та сумою податкового кредиту - бюджетне відшкодування - 11 27 3,00 грн. ( 14 879,00 грн. - 26 152,00 грн.).

Матеріалами справи встан овлено, що протягом охоплюва ного перевіркою періоду пози вач здійснював діяльність з імпорту товарів на митну тер иторію України, які в подальш ому реалізовувались на внутр ішньому ринку. Зокрема підпр иємство проводило реалізаці ю пластмасових виробів саніт арно - технічного призначен ня суб' єктам підприємниць кої діяльності по цінам, що сф ормовані на основі фактурної вартості та включають ввізн е мито, націнку. При ввезенні т оварів позивач належним чино м сплатив до бюджету суми ПДВ , що були визначені відповідн о до ч.3 ст.4 ЗУ «Про податок на д одану вартість»з митної варт ості імпортованих товарів, щ о підтверджується відповідн ими ВМД.

Даний факт відповідачем н е заперечується.

Заперечуючи проти позову в ідповідач зазначає, що договірна (контрактна ) вар тість реалізованого позивач ем товару на території Украї ни була нижча за звичайну цін у ( митну вартість ).

Згідно пунктом 1.18 статті 1 За кону України «Про податок на додану вартість»звичайні ці ни розуміються та застосовую ться за правилами, визначени ми пунктом 1.20 статті 1 Закону Ук раїни «Про оподаткування при бутку підприємств».

. Відповідно до пункту 1.20.1 с татті 1 Закону України «Про оп одаткування прибутку підпри ємств», якщо цим пунктом не вс тановлено інше, звичайною вв ажається ціна товарів (робіт , послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зв оротне, вважається, що така зв ичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Там же визначено, що:

справедлива ринкова ціна - ц е ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продаве ць бажає передати такі товар и (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутн ості будь-якого примусу, обид ві сторони є взаємно незалеж ними юридично та фактично, во лодіють достатньою інформац ією про такі товари (роботи, по слуги), а також ціни, які склал ися на ринку ідентичних (а за ї х відсутності - однорідних) то варів (робіт, послуг). Ринок то варів (робіт, послуг) і сфера о бігу товарів (робіт, послуг), я ка визначається виходячи з м ожливості покупця (продавця) реально і без значних додатк ових витрат придбати (продат и) товар (роботу, послугу) на на йближчій стосовно будь-якої із сторін договору території .

ідентичні товари (роботи, по слуги) - це товари (роботи, пос луги), що мають однакові харак терні для них основні ознаки . Під час визначення ідентичн ості товарів беруться до ува ги, зокрема, їх фізичні характ еристики, які не впливають на їх якісні характеристики і н е мають суттєвого значення д ля визначення ознак товару, я кість і репутація на ринку, кр аїна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зо внішньому вигляді можуть не враховуватися.

однорідні товари (роботи, по слуги) - це товари (роботи, пос луги), які не є ідентичними, ма ють подібні характеристики і складаються зі схожих компо нентів, що дозволяє їм викону вати однакові функції та (або ) бути взаємозамінними. Під ча с визначення однорідності то варів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, н аявність товарного знака, ре путація на ринку, країна похо дження та виробник.

За пунктом 1.20.2 статті 1 цього ж Закону України, для визначе ння звичайної ціни товару (ро біт, послуг) використовуєтьс я інформація про укладені на момент продажу такого товар у (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідн ими) товарами (роботами, послу гами) у співставних умовах . Зокрема, враховуються т акі умови договорів, як кільк ість (обсяг) товарів (наприкла д, обсяг товарної партії), стро ки виконання зобов'язань, умо ви платежів, звичайних для та кої операції, а також інші об'є ктивні умови, що можуть вплин ути на ціну. При цьому умови до говорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорі дних) товарів (робіт, послуг) в изнаються співставними, якщо відмінність між такими умов ами суттєво не впливає на цін у, або може бути економічно об ґрунтована. При цьому врахов уються звичайні, при укладан ні угод між непов'язаними осо бами, надбавки чи знижки до ці ни. Зокрема, але не виключно, в раховуються знижки, пов'язан і з сезонними та іншими колив аннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втрат ою товарами якості або інших властивостей; закінченням (н аближенням дати закінчення) строку зберігання (придатнос ті, реалізації); збутом нелікв ідних або низько ліквідних т оварів; маркетинговою політи кою, у тому числі при просуван ні товарів (робіт, послуг) на р инки; наданням дослідних мод елей і зразків товарів з мето ю ознайомлення з ними спожив ачів. Якщо товари (роботи, посл уги), ідентичні (за їх відсутно сті - однорідні) товарам (робот ам, послугам), стосовно яких ви значається звичайна ціна, пр илюдно пропонуються до прода жу, або мають ціни, встановлен і на організованому ринку ці нних паперів, або мають біржо ву ціну (біржове котирування ), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці перш ому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За пунктом 1.20.6 статті 1 цього ж Закону України, у разі, коли н а відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюютьс я операції з ідентичними (у ра зі їх відсутності - однорідни ми) товарами (роботами, послуг ами), або якщо неможливо визна чити їх ціну через відсутніс ть або недоступність відпові дної інформації, звичайною ц іною вважається ціна договор у.

За пунктами 1.20.8 та 1.20.10 статті 1 т ого ж Закону України, обов'язо к доведення того, що ціна дого вору не відповідає рівню зви чайної ціни у випадках, визна чених цим Законом, покладаєт ься на податковий орган у пор ядку, встановленому законом. При проведенні перевірки пл атника податку податковий ор ган має право надати запит, а п латник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договір них цін або послатися на норм и абзацу першого підпункту 1.20 .1 цього пункту. Донарахування податкових зобов'язань плат ника податку податковим орга ном внаслідок визначення зви чайних цін здійснюється за п роцедурою, встановленою зако ном для нарахування податков их зобов'язань за непрямими м етодами, а для платників пода тку, визнаних природними мон ополістами згідно із законом , - також відповідно до принцип ів регулювання цін, встановл ених таким законом. Якщо звич айна ціна не може бути визнач ена з використанням норм поп ередніх підпунктів цього пун кту, то для доказів обґрунтув ання її рівня можуть бути при йняті до уваги правила, визна чені відповідним національн им положенням (стандартом) бу хгалтерського обліку.

Також пунктом 13 Указу Прези дента України «Про деякі зах оди з дерегулювання підприєм ницької діяльності»від 23.07.98 ро ку, який було видано з метою зм еншення втручання державних органів у підприємницьку ді яльність, є визначено, що інди кативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для з астосування їх у податкових або митних цілях установлюют ься на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку Україн и, яка проводиться уповноваж еним державним органом у виз наченому ним порядку. Там же в изначено, що індикативні або звичайні ціни не можуть вста новлюватися органами викона вчої влади, які використовую ть їх для нарахування та стяг нення податків і зборів (обов 'язкових платежів) та неподат кових платежів, крім випадкі в відсутності статистичних д аних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Крім того, за Законом Україн и «Про ціни та ціноутворення »від 03.12.90 року (зокрема, статтям и 6 і 7) в народному господ арстві застосовуються вільн і ціни і тарифи, державні фікс овані та регульовані ціни і т арифи. Вільні ціни і тарифи вс тановлюються на всі види про дукції, товарів і послуг, за ви нятком тих, по яких здійснюєт ься державне регулювання цін і тарифів. На сьогодні держав не регулювання цін запровадж ено Кабінетом Міністрів Укра їни за постановою від 25.12.96 року № 1548 «Про встановлення повнов ажень органів виконавчої вла ди та виконавчих органів міс ьких рад щодо регулювання ці н (тарифів)», у якій відсутні б удь-яке регулювання цін на ми тну вартість.

Аналізуючи зазначені норм и суд приходить до висновку, щ о будь-яке застосування пода тковим органом «звичайних ці н»є можливим виключно у випа дках продажу товарів (робіт, п ослуг) навіть пов' язаним ос обам або придбання товарів у таких же осіб лише за наявнос ті незвичайних умов ведення господарської діяльності, що повинно бути доведено саме податковим органом нал ежним чином та за умови відсу тності належного обґрунтува ння фактичної ціни продажу а бо придбання, яка при цьому по винна не відповідати статист ичній оцінці рівня цін реалі зації таких товарів (робіт, по слуг) на внутрішньому ринку У країни.

При цьому податковий орган несе обов'язок належного дов едення самого факту того, що ф актична ціна договору не від повідає рівню звичайної ціни . Також при цьому податковий о рган має довести, що в нього є належна інформація про уклад ені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з і дентичними (однорідними) тов арами (роботами, послугами) у с півставних умовах, що дозвол ило б йому висунути обґрунто вані претензії до фактичної ціни договору.

В акті відповідача відсутн і будь-які докази здійснення перевірки рівня звичайних ц ін на продукцію, що реалізува лась позивачем на внутрішньо му ринку, порівнюючи її з спра ведливою ринковою ціною іден тичних ( аналогічних ) товарів у співставних умовах, що свід чить про відсутність будь-як их підстав для застосування звичайних цін.

Здійснюючи перевірку від повідач дійшов до хибного ви сновку щодо визначення звича йної ціни товару шляхом вико ристання митної вартості, ос кільки імпорт товарів і їх ре алізація на внутрішньому рин ку в Україні не можуть вважат ися співставними умовами для визначення звичайних цін.

Так, ч.1 ст. 263 МК України перед бачено можливість використа ння інформації, що стосуєтьс я митної вартості товарів, як і переміщуються через митний кордон, виключно митними орг анами для митних цілей. В тому числі для визначення бази оп одаткування ПДВ при імпорті товарів.

Аналогічно визначено і п .1.7. Інструкції про заповнення вантажної митної декларації , затвердженої наказом Держа вної митної служби України № 307 від 09.07.1997р., згідно якого митна вартість використовується в иключно в цілях митного опод аткування товарів і ведення митної статистики.

Таким чином, звичайна ціна в становлюється за правилами п .1.20 Закону України «Про оподат кування прибутку підприємст в», залежить від умов продажу товару і відповідає справед ливій ринковій ціні в Україн і.

Наведене положення відпо відає вимогам ст.11 Закону Укра їни “Про ціни та ціноутворен ня ”, де встановлено, що при зд ійсненні експортних та імпор тних операцій застосовуютьс я контрактні ціни, що формуют ься відповідно до цін та умов світового ринку, та не супере чить п.1.20.5, п.7.4.1, п.7.4.3. Закону Україн и “Про оподаткування прибутк у підприємств ”. Таким чином, я кщо товари продані за ціною в ищою від фактурної, але нижчо ю від митної вартості, база об кладення ПДВ визначається ви ходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною.

Жодним законодавчим акто м України не передбачено ото тожнення поняття «звичайна ц іна», яке застосовується при визначенні бази операцій по ставки товарів на митній тер иторії України, і поняття «ми тна вартість», яке застосовується при визначенні бази оподаткуван ня операцій з імпорту товарі в на митну територію України .

А тому посилання відпові дача на п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок на додану варті сть», згідно якого для товарі в, які імпортуються на митну т ериторію України платником п одатку, базою оподаткування є договірна (контрактна) варт ість таких товарів, але не мен ша митної вартості, зазначен ої у ввізній митній декларац ії (з урахуванням витрат згід но цього ж підпункту), не прийм ається судом до уваги, оскіль ки вказана норма стосується оподаткування податком на до дану вартість при розмитненн і імпортованих товарів.

Відповідачем не спросто вано доводів позивача про те , що він сплатив всі необхідні при розмитненні платежі та п одатки від митної вартості т овару, а ціну, за якою реалізув ав товари покупцям, формував на підставі п.4.1. ст.4 Закону Укр аїни “Про податок на додану в артість ”, при здійсненні гос подарської діяльності ціна р еалізації товару коливалася відповідно до попиту, економ ічного стану ринку, маркетин гових досліджень. Реалізація товару проводилась оптом, ал е в жодному випадку ціна това ру не була нижчою від ринково ї ціни, а отже, й від звичайної .

Крім того, донарахування податкових зобов'язань плат ника податку податковим орга ном внаслідок визначення зви чайних цін здійснюється за п роцедурою, встановленою зако ном для нарахування податков их зобов'язань за непрямими м етодами.

Проте, відповідно до п ункту 4.3.1 статті 4 Закону Україн и «Про порядок погашення зоб ов' язань платників податкі в перед бюджетами та державн ими цільовими фондами», заст осування непрямих методів ви значення податкових зобов'яз ань платника податків є можл ивим виключно у випадках, якщ о контролюючий орган не може самостійно визначити суму п одаткового зобов'язання плат ника податків згідно з підпу нктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (тобто лише у ра зі, якщо платник податків не п одає у встановлені строки по даткову декларацію) у зв'язку з не встановленням фактично го місцезнаходження підприє мства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходжен ня фізичної особи або ухилен ням платника податків чи йог о посадових осіб від надання відомостей, передбачених за конодавством, а також якщо не можливо визначити суму подат кових зобов'язань у зв'язку з н е веденням платником податкі в податкового обліку або від сутністю визначених законод авством первинних документі в. Там же визначено, що цей мет од може застосовуватися тако ж у випадках, коли декларацію було подано, але під час докум ентальної перевірки, що пров одиться контролюючим органо м, платник податків не підтве рджує розрахунки, наведені у декларації, наявними докуме нтами обліку у порядку, перед баченому законодавством.

Також пунктом 4.3.2 статті 4 цьо го ж Закону є визначено, що якщ о підставою для застосування непрямих методів є відсутні сть окремих документів облік у, такий метод може застосову ватися виключно для визначен ня об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Там же ви значено, що якщо платник пода тків подає інші документи об ліку або інші підтвердження, достатні для визначення пок азників відсутніх документі в обліку, непрямі методи не за стосовуються.

Крім того, пунктом 4.3.3 статті 4 того ж Закону України є, зокр ема, встановлено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими мет одами затверджується законо м і є загальною для всіх платн иків податків, а пунктом 4.3.4 тіє ї ж статті 4 є визначено застос ування непрямого методу для визначення податкових зобов 'язань платників податків у в ипадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється. На т еперішній час жодним законом України не затверджено мето дику визначення суми податко вих зобов'язань за непрямими методами.

Пунктом 4.3.5 статті 4 того ж Зак ону є визначено, що рішення пр о застосування непрямих мето дів приймається податковим о рганом за місцезнаходженням платника податків за наявно сті підстав, визначених у під пункті 4.3.1 цього пункту. Нараху вання податкових зобов'язань з використанням непрямого м етоду здійснюється виключно податковими органами. Рішен ня про сплату податкових зоб ов'язань приймається у судов ому порядку за поданням кері вника (його заступника) відпо відного податкового органу.

Як вбачається із змісту акт у відповідача, при перевірці позивача йому були надані вс і необхідні документи веденн я обліку, а тому жодних законн их підстав щодо самого факту застосування непрямих метод ів не було.

За таких обставин суд прих одить до переконання, що нара хування податкових зобов' я зань на імпортовані товари, щ о реалізуються по договірній ціні на території України, ви ходячи з митної вартості, є бе зпідставним, оскільки не ґру нтується на вимогах чинного законодавства..

Суд констатує, що відповід но до ст.19 Конституції України органи державної влади та ор гани місцевого самоврядуван ня, їх посадові особи зобов' язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спос іб, що передбачений Конститу цією та законами України.

З огляду на викладені обста вини та враховуючи приписи ч .2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах пр о протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб' єкта владних повноважень обов' я зок щодо доказування правомі рності свого рішення, дії чи б ездіяльності покладається н а відповідача, якщо він запер ечує проти адміністративног о позову, суд вважає позовні в имоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2010 року №0001741640/0/ 1499/15-2/34 0022540/3119 , щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодуван ня по ПДВ за березень 2010 року на суму 11 231,00 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задов оленню.

Слід присудити понесен і позивачем документально пі дтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція № 28 від 15.04.10 р.) судові витрати у роз мірі 3 (три ) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюдже ту України.

Керуючись статтями 160-163 Код ексу адміністративного судо чинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємст ва «Аксет - 2005» - задо вольнити повністю.

2. Визнати протипра вним та скасувати податкове повідомлення - рішення прий няте Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Зака рпатської області від 17.05 .2010 року № 0001741640/0/ 1499/15-2/340022540/3119, щодо з меншення Приватному підпр иємству «Аксет - 2005» суми б юджетного відшкодування по П ДВ за березень 2010 року на суму 11 231,00 грн.

3. Присудити до стягнен ня з Державного бюджету України на користь Приват ного підприємства «Аксет -2005» (88000, м. Ужгород, вул. Гарайди, 8/ 1, Закарпатська область, код ЄД РПОУ 34022540) понесені судові витр ати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сор ок) коп.

Постанова суду пер шої інстанції набирає законн ої сили після закінчення стр оку подання апеляційної скар ги, якщо таку скаргу не було по дано.

Постанова може бути оскарж ена до Львівського апеляційн ого адміністративного суду ч ерез суд першої інстанції, як ий ухвалив постанову.

Апеляційна скарга н а постанову суду першої інст анції подається протягом дес яти днів з дня її проголошенн я. У разі застосування судом ч астини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття по станови у письмовому провадж енні апеляційна скарга подає ться протягом десяти днів з д ня отримання копії постанови .

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та по рядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Код ексу, було повідомлено про мо жливість отримання копії пос танови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк н а апеляційне оскарження пост анови суду обчислюється з на ступного дня після закінченн я п'ятиденного строку з момен ту отримання суб'єктом владн их повноважень повідомлення про можливість отримання ко пії постанови суду.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постано ви складено та підписано 21.08.2010 року

Суддя Андрійцьо В.Д.