Постанова

від 14.02.2023 по справі 640/10115/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10115/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тактичні системи») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.07.2018 року №0035751406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційних скарг ГУ ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України та на підставі наказу від 27.04.2018 №7737, у період з 15.05.2018 по 29.05.2018 року, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна невиїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Тактичні системи» законодавства України, з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №312512005/2015/320635, за результатом якої складений акт від 12.06.2018 №768/26-15-14-06-06/34430475

Згідно даних проведеної перевірки, посадовими особами відповідача встановлено ТОВ «Тактичні системи» наступні порушення, а саме:

- вимог ч.1 ст.257, п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 811 144,38 грн.;

- вимог Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VIII, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті додаткового імпортного збору на суму 359 062,95 грн.;

- вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у результаті чого товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1 944 647,05 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.07.2018 року №0035751406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - додатковий імпортний збір на загальну суму 448 828,69 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 359 062,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89 765,74 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Позивач, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, подав до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 0035751406.

Рішенням Державної податкової служби України від 13.09.2018 № 29719/6/99-99-11-03-25 скаргу ТОВ «Тактичні системи» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 №0035751406 - без змін.

Вважаючи протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ГУ ДФС у м. Києві були відсутні правові підстави для перерахунку бази оподаткування (розмірів митної вартості), що вказана у митних декларацій ТОВ «Тактичні системи» від 20.09.2015 року №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 № 125120105/2016/302323, від 02.10.2015 №125120105/2015/320635, а тому висновки податкового органу, зазначені в акті документальної невиїзної перевірки, є необґрунтованими, відповідно, і оскаржуване ППР, винесене на його підставі, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VIII (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, строком на 12 місяців, запровадити додатковий імпортний збір відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Домовленості про положення ГАТТ-1994 щодо платіжного балансу.

Додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що об`єктами оподаткування додатковим імпортним збором є товари, визначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 277 Митного кодексу України, крім життєво необхідних товарів згідно зі статтею 5 цього Закону.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» базою оподаткування додатковим імпортним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначена відповідно до положень Митного кодексу України.

У свою чергу, в силу положень частин 1, 2, 8, 9 статі 52 розділу ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення позивачем митного оформлення товарів) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої ним у митних деклараціях митної вартості разом із такими митними деклараціями, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, в т.ч. належить зокрема рахунок-фактура (інвойс).

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Отже, митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування відповідного митного платежу. При цьому, на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, митний орган приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів.

Як вбачається з акту перевірки, рішення щодо недостовірності поданих ТОВ «Тактичні системи» даних під час митного оформлення приймалося виключно на співставленні податковим органом інвойсів.

Так, за результатами порівняння отриманих інвойсів, відповідачем встановлено, що відомості про відправника, одержувача, номенклатури та артикулів товарів співпадають, проте виявлено розбіжності щодо вартості товарів та включення сум ліцензійних платежів та фрахту.

Позивач зазначив, що відповідачем не було встановлено автентичності інвойсів, наданих для порівняння. Крім того, відповідачем взагалі не було досліджено первинних документів, на підставі яких здійснювалося замовлення та оплата товару позивачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у 2015 і 2016 роках ТОВ «Тактичні системи» задекларувало відповідно до митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №312512005/2015/320635 ввезення на митну територію партій товарів від контрагента-постачальника - компанії «Desert Tech LLC» (резидент Сполучених Штатів Америки).

Між ТОВ «Тактичні системи» (Покупець) та компанією «Desert Tech LLC» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №6/15 від 17.03.2015, за умовами п.1 якого, продавець поставляє покупцю товар за погодженими інвойсами, що є невід`ємною частиною чинного контракту, на умовах СІР-Київ, згідно із правилами Incoterms 2010. Зокрема, п. 2 цього Контракту передбачалося, що ціна товару проводиться у інвойсах до чинного Контракту при кожній поставці.

На виконання умов контракту від 17.03.2015 №6/15, ТОВ «Тактичні системи» отримало від продавця наступні інвойси на сплату вартості партій товарів:

- від 12.08.2015 №10777 на суму 119 153,34 дол. США;

- від 12.08.2015 №10779 на суму 24 123 дол. США;

- від 12.08.2015 №10780 на суму 145 181,31 дол. США.

Інвойси за №10777 та №10779 оплачені ТОВ «Тактичні системи» у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.08.2015 №8 на загальну суму 143 276,34 дол. США з відміткою ПАТ «Банк Січ».

У свою чергу, інвойс №10780 на суму 145 181,31 дол. США позивачем оплачено 09.09.2015 повністю, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 09.09.2015 №10 з відповідною відміткою банку.

Крім того, між ТОВ «Тактичні системи» (Покупець) та компанією «Desert Tech LLC» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №12 від 03.12.2015, на виконання умов якого, за умовами п. 1 якого, продавець поставляє покупцю товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною чинного контракту, та на умовах вказаних в таких інвойсах. Зокрема, п.2 цього Контракту передбачалося, що ціна товару проводиться у інвойсах до чинного Контракту при кожній поставці.

Згідно умов контракту від 03.12.2015 року №12 ТОВ «Тактичні системи» отримало від Продавця інвойс від 08.12.2015 №10864 на суму 145 788,63 дол.США., з умовами поставки - EXW US Western Valley City (згідно із правилами Incoterms 2010). Оплату за даним інвойсом проведено двома платежами на загальну суму інвойсу, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 06.09.2015 №5 на суму 51 000 дол.США та від 30.12.2015 №16 на суму 94 788,63 дол.США.

На виконання умов зазначених контрактів постачальник - компанія «Desert Tech LLC» (США) поставив замовнику - TOB «Тактичні Системи» партії товарів. Загальна контрактна вартість таких товарів за даними інвойсів від 12.08.2015 №10777, №10779, №10780 та від 08.12.2015 №10864, що знаходяться у позивача та вказані ним у митних деклараціях, становила 434 246,28 дол.США.

Ввезення на митну територію України партій товарів задекларовано TOB «Тактичні Системи», відповідно до митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 № 125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635. Вказані митні декларації містили серед іншого відомості про розмір визначеної самостійно Товариством митної вартості товарів за першим (основним) методом, тобто за ціною контракту.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем разом з митними деклараціями були подані документи з переліку, визначеного ст.53 Митного кодексу України, зокрема: інвойси постачальника (Desert Tech LLC) від 12.08.2015 №10777, №10779, №10780 та від 08.12.2015 №10864.

Зокрема, з копій інвойсів від 12.08.2015 року №10777, №10779, №10780, залучених позивачем до матеріалів справи, вбачається, що вартість партій товарів включала в себе у кожному випадку вартості експортної ліцензії та фрахту.

За результатами проведеного 20.09.2015, 02.10.2015 та 04.02.2016 Київською митницею ДФС митного контролю поданих товариством для митного оформлення імпортних товарів митних декларацій та підтверджуючих документів, заявлена позивачем у митних деклараціях митна вартість за ціною контракту була визнана такою, що визначена правильно.

Рішення про коригування заявленої ТОВ «Тактичні системи» у митних деклараціях від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 № 125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №125120105/2015/320635 митної вартості не приймалися.

За змістом гр.47 «Нарахування платежів (В Подробиці розрахунків)» митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635 та згідно довідки Головного управління ДФС у м. Києві від 19.07.2017 №509/26-15-14-04-01/34430475 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тактичні системи», з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за квітень 2017 року, судом встановлено, що за результатами здійснення митного оформлення ввезення партій імпортних товарів ТОВ «Тактичні системи» сплатило до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірах 706599,76 грн., 832348,13 грн. і 706344,91 грн. відповідно.

В подальшому, у травні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві з посиланням на обставину отримання інформації, що ставить під сумнів правильність визначення ТОВ «Тактичні системи», зокрема, бази оподаткування додатковим імпортним збором та інших митних платежів під час митного оформлення товарів згідно митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323, від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635 здійснило документальну невиїзну перевірку, результати якої оформлено вказаним вище актом від 12.06.2018 № 768/26-15-14-06-06/34430475.

За наслідком проведення такої документальної невиїзної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві перераховано позивачу базу оподаткування митними платежами (розміри митної вартості товарів) та нарахувано товариству до сплати грошові зобов`язання, зокрема, додаткового імпортного збору.

Згідно з частиною 7 статті 336 Митного кодексу України митний контроль також здійснюється у формі проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 345 Митного кодексу України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України).

При цьому, статтею 352 Митного кодексу України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані:

1) документи, визначені цим Кодексом;

2) податкова інформація;

3) експертні висновки;

4) судові рішення;

5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення;

6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що органи ДФС з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів.

При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та грошові зобов`язання платника податків.

У даному випадку, підставою для прийняття ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваного ППР про донарахування ТОВ «Тактичні системи» грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору на загальну суму 448 828,69 грн. та проведення документальної невиїзної перевірки позивача стали документи отримані Головним слідчим управлінням Служби безпеки України від Міграційної та митної правоохоронної служби (U.S. Immigration and Customs Enforcement), копії інвойсів від 12.08.2015 за №№ 10777, 10779, 10780 та від 08.12.2015 №10864, що містили відомості про інший розмір та/або склад контрактної вартості партій товарів.

Так, на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист Київської митниці ДФС від 19.03.2018 вих. №1982/2/10-70-19-40 про вжиття заходів щодо проведення перевірки ТОВ «Тактичні системи», з питання дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи після випуску товарів у вільний обіг. До цього листа Київської митниці ДФС додана копія листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 12.03.2018 №6/1970 з додатками - копіями інвойсів компанії «Desert Tech LLC» за №№ 10777, 10779, 10780 і №10864.

Згодом Головне слідче управління Служби безпеки України надіслало на адресу ГУ ДФС у м. Києві копію супровідного листа Міграційної та митної правоохоронної служби від 10.10.2017 до копій інвойсів разом з неофіційним перекладом такого листа.

Так, за змістом частини 1 статті 567 Митного кодексу України взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.

З 13 грудня 2016 року в Україні набрала чинності угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про взаємну допомогу між їх митними адміністраціями (дата підписання 23.05.2016), яка визначає порядок надання договірними державами через свої митні адміністрації міжнародної допомоги з метою попередження, виявлення і розслідування будь-яких митних порушень.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Угоди митна адміністрація (яка в розумінні ч. 1 ст. 1 Угоди означає для України - Державну фіскальну службу України, для Сполучених Штатів Америки - Митну та прикордонну охорону США та Міграційну та митну правоохоронну службу США, які обидві є складовими Департаменту внутрішньої безпеки США) надає на запит допомогу у формі інформації для забезпечення застосування митного законодавства та правильного нарахування митними адміністраціями мита та інших податків.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 5 Угоди сторони можуть здійснювати запити та обмінюватися інформацією засобами електронного зв`язку. На запит митні адміністрації надають інформацію щодо перевезення та відвантаження товарів із зазначенням вартості, пункту призначення, розташування таких товарів, та, у разі можливості, здійснення оплати за товар.

Таким чином, починаючи з кінця 2016 року та по день складання акта перевірки чинним міжнародним договором про співробітництво митних органів України та США був визначений певний порядок отримання інформації та документів (в т.ч. безпосередньо документів митних справ) з метою виявлення порушень митних правил.

Проте, як свідчать наявні у справі матеріали справи, що не спростовано відповідачем, орган ДФС самостійно в порядку, встановленому цим міжнародним договором, до відповідних митних органів США із запитами про надання матеріалів митних справ або окремих документів з них, заведених під митного оформлення Desert Tech LLC експорту товарів до України на адресу покупця ТОВ «Тактичні системи», не звертався.

Натомість, під час документальної перевірки в травні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві без попереднього з`ясування достовірності та відповідності оригіналам копій документів (інвойсів), отриманих Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за неофіційним запитом від Міграційної та митної правоохоронної служби США використала такі дані для обчислення бази оподаткування митними платежами та нарахування ТОВ «Тактичні системи» додатково сум податкових зобов`язань, зокрема, додаткового імпортного збору.

Отже, вказані дії контролюючого органу є незаконними, оскільки відповідно до встановленого порядку міжнародного співробітництва в розділі IX Кримінального процесуального кодексу України та Договором між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22.07.1988 (що ратифіковано в Україні 10.02.2000, а набув чинності з 27.02.2001) органами (Центральним органом), уповноваженим в договірних державах на надання та виконання запитів на правову допомогу, є: в Україні - Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура, а у Сполучених Штатах Америки - Міністр юстиції.

Також статтею 9 цього Міжнародного договору визначено, що запитувана Держава забезпечує Запитуючу Державу копіями загальнодоступних документів, включаючи документи або інформацію у будь-якій формі, що знаходяться у розпорядженні державних відомств та органів у Запитуваній Державі.

Запитувана Держава може надавати копії будь-яких записів, включаючи документи або інформацію в будь-якій формі, які знаходяться у розпорядженні державних відомств або органів у цій Державі, але які не є загальнодоступними, в тому ж обсязі і на таких же умовах, на яких ці копії могли б надаватись її власним правоохоронним чи судовим органам. Запитувана Держава може на власний розсуд повністю або частково відмовитися від виконання запиту щодо документів, які не є загальнодоступними.

Якщо це зазначено в запиті, доказ, одержаний у Запитуваній Державі згідно з цією статтею, посвідчується у відповідній Формі, що додається до запиту. Офіційна документація, достовірність якої посвідчена у відповідній Формі, або Формі, яка засвідчує відсутність чи неіснування такої документації, є допустимою в Запитуючій Державі як доказ її змісту.

Крім того, частиною 1 статті 548, частиною 1 статті 550 КПК України передбачено, що запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з цим Кодексом.

Документи, які направляються у зв`язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Разом з тим, під час розгляду справи контролюючий орган не надав суду оригінал або засвідчену у встановленому законом порядку копію письмового запиту №14/МК-140 від 17.07.2017, адресованого Міграційній та митній правоохоронній службі Міністерства внутрішньої безпеки США з питання імпорту Desert Tech LLC на територію України на адресу ТОВ «Тактичні системи» зброї.

Водночас, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що при оформленні такого запиту дотримано встановлений порядок отримання інформації (документів) за запитом на міжнародне співробітництво.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що до отримання від уповноважених митних органів США саме оригіналів або належним чином посвідчених копій документів з відповідних митних справ, у ГУ ДФС у м. Києві були відсутні правові підстави для перерахунку бази оподаткування (розмірів митної вартості), що вказана у митних декларацій ТОВ «Тактичні системи» від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 № 125120105/2016/302323, від 02.10.2015 №125120105/2015/320635.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку про необґрунтованість висновків акта документальної невиїзної перевірки та, відповідно, про протиправність винесеного на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 06.07.2018 року №0035751406.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

А.Г. Степанюк

Повний текст виготовлено 14.02.2023 року