Постанова

від 15.02.2023 по справі 821/865/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 821/865/18

адміністративне провадження № К/9901/12827/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №821/865/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖНАЯ ТОПЛИВНАЯ КОМПАНИЯ" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року (суддя Варняк С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (головуючий суддя Шевчук О.А., судді: Бойко А.В., Осіпов Ю.В.),

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЖНАЯ ТОПЛИВНАЯ КОМПАНИЯ" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0004151205, № 0004161205, № 0004171205.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що підстави для подання податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за період 2015- 2017 роки щодо земельної ділянки площею 1,82 га, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км, відсутні у зв`язку з припиненням права постійного користування земельною ділянкою ще у 2011 році (відчужено належний позивачеві на праві приватної власності об`єкт незавершеного будівництва, розташований на вказаній земельній ділянці, іншій особі).

Також вважає необґрунтованим висновок контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань зі сплати орендної плати, оскільки додаткова угода до договору оренди щодо зміни сторони орендаря у зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖНАЯ ТОПЛИВНАЯ КОМПАНИЯ" шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Петроліум» та розміру орендної плати не затверджена, а тому при визначені зобов`язань позивач застосовував розмір орендної плати, передбачений договором оренди від 06.04.2000.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 №0004161205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 239120, 46 грн та №0004151205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510, 00 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, судами встановлено, що Товариство зареєстровано в Суворовському районному управлінні юстиції у м. Херсоні 23.03.1995, взято на облік в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 05.04.1995 як платника податків.

На підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 25.04.2000 № 153 позивач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 65101369002:14:006:0012, що розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, для будівництва комплексу пришляхового обслуговування з АЗС європейського типу.

На вказаній земельній ділянці позивачем зведено об`єкт незавершеного будівництва - комплекс пришляхового обслуговування з АЗС європейського типу, та здійснено державну реєстрацію права власності на цей об`єкт, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.12.2006 № 13072883.

12.10.2011 Товариство на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маршаловою Л.В. 12.10.2011 року за № 2570, здійснило відчуження належного йому на праві приватної власності об`єкта незавершеного будівництва (недобудований комплекс пришляхового обслуговування з АЗС європейського типу, що розташований за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 5 км) громадянину ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано за ОСОБА_1 17.10.2011.

Крім того, 06.04.2000 на підставі рішення Комишанської селищної ради від 07.03.2000 № 28 між позивачем та Комишанською селищною радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,4000 га, яка знаходиться на території Комишанської селищної ради.

27.12.2017 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариcтва з питань повноти обчислення податкових зобов`язань та своєчасності внесення до бюджету земельного податку за земельні ділянки на території Херсонської міської ради та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, розташовані на території Комишанської селищної ради, за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.

За результатами перевірки складено акт від 28.12.2017 № 28/21-2-12-05/ 22746763 .

Перевіркою встановлено, що в порушення вимоги п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем не подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за 2015 - 2017 роки за земельну ділянку площею 1,82 га, розташовану на території Херсонської міської ради.

Встановлено порушення граничних термінів подання додаткових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2015 - 2017 роки.

Також, в порушення п. 287.1 ст. 287 ПК України позивачем не нараховано та не сплачено податкові зобов`язання по земельному податку за земельну ділянку площею 1,82 га, розташовану на території Херсонської міської ради, за період з 01.01.2015 по 30.11.2017 на суму 191296,37 грн, у тому числі по періодам:

за 2015 рік - 68202,68 грн;

за 2016 рік - 91410,50 грн;

за 2017 рік (з 01.01.2017 по 30.11.2017) - 31683,19 грн.

В ході даної перевірки проведено донарахування земельного податку за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.

Окрім того, в порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України Товариством задекларовано податкові зобов`язання по орендній платі за землю за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 55236,07 грн, у тому числі по періодам:

за 2016 рік - 28014,92 грн;

за 2017 рік (за період з 01.01.2017 по 30.11.2017) - 27221,15 грн,

тим самим занижено розмір податкових зобов`язань по орендній платі за землю у періоді з 01.01.2016 по 30.11.2017 на суму 66350,79 грн, у тому числі по періодам:

за 2016 рік - 33652,13 грн,

за 2017 рік (з 01.01.2017 по 30.11.2017) - 32698,66 грн.

Відповідачем проведено донарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2016 по 30.11.2017.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0004161205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 239120, 46 грн;

- №0004151205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510, 00 грн за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- №0004171205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 66350, 79 грн.

Не погоджуючись з такими рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачем у 2011 році відчужено об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 65101369002:14:006:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 , то відповідачем протиправно нараховано Товариству податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за вказану земельну ділянку та застосовано штрафні санкції.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0004171205, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, суди прийшли до висновку про її обґрунтованість, адже з набранням чинності ПК України (1 січня 2011 року) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в оскарженій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що Товариством не дотримано визначений статтею 142 Земельного кодексу України порядок добровільної відмови від права землекористування, оскільки останнє не зверталося до Херсонської міської ради із заявою про припинення права користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 у цій справі.

У відзиві на касаційну позивач проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судові рішення фактично оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині судові рішення відповідачем не оскаржуються, то колегія суддів перевіряє їх законність та обґрунтованість лише у цій частині.

Відтак, предметом перевірки в касаційному порядку є питання наявності у Товариства обов`язку сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 1,82 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужену останнім іншій особі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК України).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.6 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18), від 27 січня 2020 року (справа №804/886/18 та від 04 серпня 2022 року (справа №804/15299/15).

Відтак, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок плати за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Як вже було зазначено в цій постанові, позивачем на підставі договору купівлі-продажу було відчужено належний йому на праві приватної власності об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці площею 1,82 га, кадастровий номер 65101369002:14:006:0012, за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за особою, яка його придбала, 17.10.2011.

За таких обставин, з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні позивача, таке користування землі припинилось, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою.

Така позиція відповідає висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 7 липня 2015 року у справі 826/12388/13-а, у якій зазначено, що «Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно».

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.01.2018 №0004161205 та №0004151205, оскільки відповідачем протиправно нараховано позивачеві податкові зобов`язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку площею 1,82 га на загальну суму 239120, 46 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510, 00 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва