Постанова

від 15.02.2023 по справі 580/5538/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 580/5538/20

адміністративне провадження № К/9901/40822/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (головуючий суддя: Білоноженко М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (колегія суддів: Собків Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі №580/5538/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВШЛЯХБУД» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛАВШЛЯХБУД" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.09.2020 №0005170405, №0005220405.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.09.2020 №0005170405, №0005220405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ - 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛАВШЛЯХБУД" (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 44/1, оф. 411, код ЄДРПОУ - 39699671) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 23 122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зупинення ДФС України реєстрації накладних контрагентів позивача, потягло за собою порушення права позивача на податковий кредит шляхом позбавлення можливості останнього відобразити такий податковий кредит, на підставі складених в межах 1095 днів податкових накладних, у податковій декларації. Суди урахували, що право на включення сум податкового кредиту за звітний період до податкової декларації виникає у позивача виключно за наслідками реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Більше того, згідно з абз.2 п.198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Таким чином, судами вказано, що підстави для включення позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними за червень-липень 2017 року виникли у позивача після реєстрації податкових накладних, виданих контрагентами позивача, у ЄРПН.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД" зареєстроване як юридична особа 18.03.2015 (код ЄДРПОУ 39699671), є платником податку на додану вартість.

Головним державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб управління у м. Черкасах ГУ ДПС у Черкаській області Мариною Лісовою проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість №9301368025 від 21.07.2020 за липень 2017 року ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД".

За наслідками перевірки складено Акт камеральної перевірки №4261/23-00-50-04-007/39699671 від 20 серпня 2020 року, яким встановлено, що при перевірці показників розділу II "Податковий кредит" податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року встановлено, що ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД", включено до складу податкового кредиту за липень 2017 року суму податку на додану вартість на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних що виписані в червні - липні 2017 року, у яких з дати складення податкової накладної минуло понад 1095 календарних днів на суму 1 781 399 грн. Оскільки, декларацію з ПДВ №9301368025 від 21.07.2020 за липень 2017 року подано 21.07.2020 - з порушенням строків подання, граничний строк включення податкових накладних до податкового кредиту починається з 22.07.2017 (21.07.2020 рік - 1095 календарних днів = 22.07.2017).

За висновками Акту перевірки, ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД порушено пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ, у результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.21) на 43 948,0 грн та занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18) на 1 737 451 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005170405 від 30.09.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму 1 737 451 грн та 868 726 грн штрафних санкцій;

- №0005220405 від 30.09.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 43948 грн.

Судом установлено, що у період з 14.02.2018 до 22.02.2018 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2017 до 31.12.2017, за наслідками проведення якої складено Акт від 01.03.2018 року №101/23-00-14-0107/39699671, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: вимог п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п. 185.1 ст. 185, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3595468 грн, у т.ч. липень 2017 на суму 1731610 грн, серпень 2017 на суму 311002 грн, вересень 2017 на суму 873771 грн, жовтень 2017 на суму 160334 грн, грудень 2017 на суму 518752 грн. На підставі зазначеного Акту перевірки прийнято, зокрема податкове повідомлення-рішення: №0002841408 від 29.03.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму 4494335 грн, в т.ч. 3595468 грн основного платежу та 898867 грн штрафних санкцій.

Зазначене ППР №0002841408 від 29.03.2018 стало предметом судового оскарження у справі №823/2531/18.

Черкаським окружним адміністративним судом в рішенні від 15.09.2020 у справі №823/2531/18 встановлено, що протягом липня - грудня 2017 року контрагенти-постачальники позивача: ТОВ "ЦЕНТРДОРРЕСУPC" (код ЄДРПОУ 38749259), ТОВ "ГЕНБУД XXI" (код ЄДРПОУ 39659141), ТОВ "БАЛАСТ 2012" (код ЄДРПОУ 38368830), ТОВ "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРОБОК"(код ЄДРПОУ 37930697), ПП "ВІВАНТ" (код ЄДРПОУ 32741936), ПП "ТАУРУС ЛТД" (код ЄДРПОУ 33903302), ТОВ "ТІТАН БУД" (код ЄДРПОУ 39689092) не змогли зареєструвати видані ними на користь ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД" податкові накладні на суму ПДВ 6193241,42 грн.

Податкові накладні не зареєстровані контрагентами у зв`язку із зупиненням реєстрації (відмовою в реєстрації) податкових накладних ДФС України на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

При розгляді справи №823/2531/18 судом також встановлено, що згідно письмових пояснень представника податкового органу від 10.07.2020, станом на 25.06.2020 податкові накладні від вищевказаних контрагентів-постачальників позивача зареєстровані в ЄРПН податковим органом, на підтвердження чого слугує таблична форма витягу з електронних баз даних ЄРПН ДПС України щодо реєстрації податкових накладних.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні рішення неправильно застосував п. 198.6 ст. 198 ПК України, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2020 у справі №813/7081/14, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17. Натомість, як указує скаржник, вказані правові позиції Верховного Суду стосувались правовідносин щодо визнання контролюючим органом в актах документальних перевірок нікчемними правочинів в межах здійснення реалізації товарів, не підтвердження фактів здійснення господарської діяльності, тоді як в цій справі обставини справи стосуються правомірності формування податкового кредиту під час подання декларації з ПДВ за липень 2017 року на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, виписаних в червні-липні 2017 року, по яким з дати їх складання минув 1095-денний строк. Скаржник указує, що оскільки позивач взагалі не декларував показники господарської діяльності ні по зареєстрованим, ні по зупиненим податковим накладним, це є безумовною та обов`язковою підставою для визначення таких показників контролюючим органом, що і було зроблено.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду Судом.

Верховний Суд ухвалою від 25.11.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2023 у порядку правонаступництва замінено Головне управління ДПС у Черкаській області - на Головне управління ДПС у Черкаській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно з абз. 1 п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (абз. 2 п. 76.1 ст. 76 ПК України).

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 ПК України.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п.п. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. 1,2 п.201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З аналізу вказаних положень вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. При цьому, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на те, що суд апеляційної інстанції при винесенні рішення неправильно застосував п. 198.6 ст. 198 ПК України, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2020 у справі №813/7081/14, від 03.10.2019 у справі №813/4079/15, від 10.09.2019 у справі №814/2412/17.

Верховний Суд звертає увагу на те, що причинами для відступу від певної правової позиції можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Суд звертає увагу на те, що скаржник в поданій ним касаційній скарзі не ставить питання необхідності відступу від певної правової позиції Верховного Суду, а посилається не неправильне урахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, що ставить під сумнів наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Суд зауважує, що вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що Черкаським окружним адміністративним судом в рішенні від 15.09.2020 у справі №823/2531/18 установлено, що протягом липня - грудня 2017 року контрагенти-постачальники позивача: ТОВ "ЦЕНТРДОРРЕСУPC" (код ЄДРПОУ 38749259), ТОВ "ГЕНБУД XXI" (код ЄДРПОУ 39659141), ТОВ "БАЛАСТ 2012" (код ЄДРПОУ 38368830), ТОВ "ЦЕНТР ЕЛЕКТРОННИХ РОЗРОБОК"(код ЄДРПОУ 37930697), ПП "ВІВАНТ" (код ЄДРПОУ 32741936), ПП "ТАУРУС ЛТД" (код ЄДРПОУ 33903302), ТОВ "ТІТАН БУД" (код ЄДРПОУ 39689092) не змогли зареєструвати видані ними на користь ТОВ "ГЛАВШЛЯХБУД" податкові накладні на суму ПДВ 6193241,42 грн. Податкові накладні не зареєстровані контрагентами у зв`язку із зупиненням реєстрації (відмовою в реєстрації) податкових накладних ДФС України на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. При розгляді справи №823/2531/18 судом також встановлено, що згідно письмових пояснень представника податкового органу від 10.07.2020, станом на 25.06.2020 податкові накладні від вищевказаних контрагентів-постачальників позивача зареєстровані в ЄРПН податковим органом, на підтвердження чого слугує таблична форма витягу з електронних баз даних ЄРПН ДПС України щодо реєстрації податкових накладних. Таким чином, оскільки податкові накладні згаданих контрагентів позивача зареєстровані в ЄРПН, на підставі наведених норм Податкового кодексу України, суди дійшли правильних висновків, що вони є підставою для формування податкового кредиту позивачем. При цьому, зупинення ДФС України реєстрації накладних контрагентів позивача, потягло за собою порушення права позивача на податковий кредит шляхом позбавлення можливості останнього відобразити такий податковий кредит, на підставі складених в межах 1095 днів податкових накладних, у податковій декларації.

Судами обґрунтовано ураховано, що право на включення сум податкового кредиту за звітний період до податкової декларації виникає у позивача виключно за наслідками реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Більше того, згідно з абз.2 п.198.6 ст. 198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Таким чином, підстави для включення позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними за червень-липень 2017 року виникли у позивача після реєстрації податкових накладних, виданих контрагентами позивача, у ЄРПН. Згідно обставин встановлених в ході розгляду справи №823/2531/18, податкові накладні, видані контрагентами позивача станом на 25.06.2020, зареєстровані в ЄРПН.

З урахуванням викладеного, суди дійшли правильних висновків, що обставини, якими зумовлено включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних контрагентів позивача, з дати складення яких минуло понад 1095 календарних днів, зумовлені обставинами, що не залежали від волі позивача, натомість залежали від дій контрагентів позивача щодо своєчасності реєстрації ними податкових накладних. І саме в цьому аспекті судом апеляційної інстанції здійснено посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17), та вказано, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Отже, контролюючий орган помилково ототожнив посилання суду апеляційної інстанції на наведену вище практику Верховного Суду в частині того, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, з підставами задоволення позовних вимог у цій справі.

За таких підстав, Суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а відтак, Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо наявності підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послались суди першої та апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко