Ухвала від 13.02.2023 по справі 202/3580/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/173/23 Справа № 202/3580/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Донецької обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні №12017050390002991

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України повернуто прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Рішення судуобґрунтовано тим,що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (аркуш 5-7 обвинувального акту) та формулювання обвинувачення (аркуш 13,14 обвинувального акту) за ч. 1 ст. 366 КПК України - не відповідають об`єктивній стороні вказаного кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , яка не передбачає настання тяжких наслідків (які у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян), на відміну від ч. 2 ст. 366 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України є правопорушенням з формальним складом, не потребує для його кваліфікації настання суспільно небезпечних наслідків, а саме матеріальної шкоди, тобто є завершеним з моменту внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, натомість зі змісту обвинувального акту встановлено що «Кримінальними правопорушеннями спричинено шкоду державі в особі Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації».

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинувальний акт містить положення, які суперечать одне одному.

Крім того, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.190 КК України, органом досудового розслідування встановлено, що «Кримінальним правопорушенням спричинено шкоду державі в особі Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації» (аркуш 14 обвинувального акту). Разом з цим, в обвинувальному акті відсутні анкетні потерпілого представника Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про не відповідність обвинувального акту вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України у контексті матеріального складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, оскільки твердження про відсутність потерпілого є нелогічним та не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, в обвинувальному акті не визначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а сума матеріальної шкоди фігурує лише у формулюванні обвинувачення (сторінка 7-14 обвинувального акту) та при викладі фактичних обставин (сторінки 2- 7 обвинувального акту), що на думку суду, є порушенням вимог п. 7 ч.2 ст.291 КПК України.

Крім того, у обвинувальному акті відсутні відомості про те, чи відшкодовано шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, або ні. На сторінці 14 обвинувального акту зазначено, що цивільний позов не заявлений. При цьому у обвинувальному акті викладено, що обставини, які пом`якшують відповідальність особи не встановлені.

Дані суперечностіє нелогічнимита позбавляютьсуд можливостівпевнитись унаявності чивідсутності обставини,що пом`якшуютьвідповідальність особив порушеннявимог п.6ч.2ст.291КПК України.

Прокурор не погодилась з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт містить викладе фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлений під час досудового розслідування. Вказівки суду прокурору на необхідність формулювання обвинувачення в тому чи іншому вигляді є неприпустимими.

Вважає, що суд удався до оцінки змісту фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, його правової кваліфікації, чим вийшов за межі своїх повноважень.

Апелянт зазначає, що не небуття особами статусу потерпілих у кримінальному провадженні є елементом реалізації їх суб`єктивних прав та не може свідчити про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину чи відсутність охоронюваним правам та інтересам, зокрема інтересам держави, окремих фізичних, юридичних осіб.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Обвинувачений та його захисник просили апеляційні вимоги сторони обвинувачення залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали свої вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише в тому разі, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Недотримання вищезазначених вимог ч. 2 ст. 291 КПК України згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Будь-які інші зауваження до обвинувального акту мають отримати відповідну реакцію суду під час судового розгляду справи та не є підставами для повернення обвинувального акту прокурору.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які об`єктивно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Перевіривши зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні на предмет його відповідності вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано повернув прокурору обвинувальний акт.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190 КК України.

При цьому в обвинувальному акті викладено фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію діянь з посиланням на закон і статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, зазначено всі елементи складу злочину, у тому числі дату, час, місце, обставини та спосіб вчинення злочину, розмір спричиненої шкоди.

Підставами повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції зазначив невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині того, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за ч.1 ст. 366 КК України не відповідає об`єктивній стороні даного кримінального правопорушення, яка не передбачає настання тяжких наслідків, на відміну від ч.2 ст. 366 КК України. Крім того, на думку суду першої інстанції, органом досудового розслідування допущено порушення вимог п.7 ч.2 ст. 291 КПК України, та не визначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Проте, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, оскільки виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, повністю зазначений в даному обвинувальному акті.

Тобто, надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд першої інстанції вийшов за межі вирішення питань, які мають розглядатись на стадії підготовчого судового засідання, та почав, з`ясовувати обставини, які підлягають з`ясуванню в процесі судового провадження відносно обвинуваченої особи, що свідчить про суттєві порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам п.3 ч.2 ст. 291 КПК України у контексті матеріального складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, оскільки в обвинувальному акті відсутні анкетні дані потерпілого представника департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1,2,7 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюється на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у форму приватного обвинувачення).

Отже, суд погоджується з доводами прокурора в тій частині, що процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні відповідно до вимог КПК України та статус потерпілого відповідно до КК України, є різними процесуальними статусами, які не залежать один від одного.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі вирішення питань, які мають розглядатись на стадії підготовчого судового засідання, та почав, з`ясовувати обставини, які підлягають з`ясуванню в процесі судового провадження відносно обвинуваченої особи, що свідчить про суттєві порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з викладеного, та з урахуванням того, що вирішення питань, передбачених ст. ст. 314, 315 КПК України є виключною компетенцією суду першої інстанції, до повноважень якого належить прийняття рішень по отриманим судом обвинувальним актам, колегія суддів, керуючись загальними засадами КПК України, а саме вимогами ч. 6 ст. 9, п. п. 15, 16 ч. 1 ст. 7 КПК України вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої екологічної прокуратури Донецької обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4