Постанова

від 15.02.2023 по справі 136/234/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/234/22

Провадження № 22-ц/801/396/2023

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 рокуСправа № 136/234/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування наказів про надання дозволу та затвердження розробленої документації із землеустрою та скасування запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.12.2022 року, постановлену у складі судді Шелюховського М.В. в приміщенні суду в м. Іллінці, -

в с т а н о в и в :

11.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом (вх. № 1123) до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування наказів про надання дозволу та затвердження розробленої документації із землеустрою та скасування запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.12.2022 року позовну заяву залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7000,00грн.(сімтисяч гривень00коп.)витрат занаданняпрофесійноїправничої допомоги.

Не погоджуючись із ухвалою суду в частині розподілу судових витрат, 10.01.2023 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх. 254), в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду змінити в частині стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що :

-при поданні відзиву відповідач не обґрунтував орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.. Також дана сума не була заявлена на стадії підготовчого судового засідання, з часу вступу представника у справу;

-у справі відсутні докази щодо визначення суми понесених витрат на правничу допомогу 7000 грн;

-при визначення суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц);

-позивачу не було відомо про заявлення відповідачем судових витрат на правничу допомогу до відшкодування, жодних заява на його адресу не надходило, чим суд обмежив право позивача на подання заперечень.

-у справі відсутні докази надсиланням учасникам справи заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу;

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції при вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу виходив з того, що ОСОБА_2 понесено 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 11.07.2022 року, відтакзазначена сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Зазначений висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблено за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позовубез розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду хоча і є диспозитивним правом позивача, передбаченого нормами ЦПК України і звернення з позовом до суду є суб`єктивним правом позивача, доступ до якого йому гарантований, зокрема пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, однак при їх здійсненні слід враховувати і вимоги частини четвертої статті 12 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних прав.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частина друга статті 44 ЦПК України).

Таким чином на осіб які беруть участь у справі покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов`язок. При цьому під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про компенсацію відповідачу понесених витрат на підставі його заяви від 21.11.2022 року з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, законодавець визначив, що заява відповідача має містити обґрунтування обсягу отриманої правової допомоги та розміру понесених витрат, саме у зв`язку з необґрунтованими діями позивача.

Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що у своїй заяві відповідач просив стягнути на свою користь витрати згідно договору про надання правової допомоги у разі відмови у задоволенні позову, а не у зв`язку з необґрунтованими діями позивача.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України) (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

У справі вставнолено, що 21.11.2022 року представником ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , разом із заявою (вх. № 3878/22) подано копію договору про надання правової допомоги б/н від 11.07.2022 року та копію ордера від 21.11.2022 року серії АВ № 1053513 (т. 1 а. с. 203-206).

Відповідно до пункту 4.1, 4.5 копії договору про надання правової допомоги б/н від 11.07.2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Костянтина Щавінського», вартість наданих юридичних послуг становить 7000 грн. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представником кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги та вартість наданих послуг (якщо оплата здійснюється після надання юридичної допомоги).

Водночас, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до заяви не долучено акт про надання юридичної допомоги із зазначенням обсягу та вартості наданих послуг.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19).

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат, на що суд першої інстанції уваги не звернув та помилково стягнув з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.

Також поза увагою суду залишилися та обставина, що належні документи, визначені ст. 62 ЦПК України, що підтверджують повноваження адвоката Щавінського К.С. були надані суду лише 21.11.2022 року, так як наявний у матеріалах справи на аркуші справи 107 ордер не може бути належним документом, оскільки містить інформацію, що адвокат надає правову допомогу ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 11.07.2019 року, тоді як свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокат Щавінський К.С. отримав лише 29.08.2019 року.

Відповідно допункту 1,4частини першоїстатті 376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Щавінський К.С., про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при поданні апеляційної скарги судовий збір не сплачувався, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іллінецького районного суду Вінницької області від 22.12.2022 року в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський