Постанова

від 14.02.2023 по справі 910/13050/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 910/13050/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Євро Інвестментс Груп": Блажко Р.П. за ордером;

від ТОВ "ФК "Фінєвровектор": Тимофіюк Г.О. за ордером;

від ТОВ "Ексон Оіл": не з`явився;

від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД": не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 (повний текст складено 04.10.2022)

у справі №910/13050/21 (суддя Стасюк С.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича Упроваджувальна Комерційна Фірма "Еско" ЛТД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна б/н від 12.07.2016,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) (далі - позивач, відповідач 1 зустрічним позовом, ТОВ "Євро Інвестментс Груп") звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - відповідач 1, третя особа за зустрічним позовом, ТОВ "ФК "Фінєвровектор") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Оіл ЛТД", яке в подальшому замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" (далі - відповідач 2, позивач за зустрічним позовом, ТОВ "Ексон Оіл"), в якому просило суд витребувати у відповідачів майно (автомобільний газозаправний пункт (далі - АГЗП, Газозаправний пункт) об`ємом 10 м. куб (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10" з сервісним обладнанням), яке розташоване за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський,77, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:488:0010, з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі незаконними діями та без будь - яких правовстановлюючих документів використовують належний на праві власності позивачу газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м. куб (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" посилалось на те, що спірний автомобільний газозаправний пункт за своїм функціональним призначенням та територіальним розташуванням є невід`ємною частиною автозаправної станції (АЗС), з огляду на те, що він розташований на території АЗС і основною функцією цього об`єкта є заправка автомобілів газовим пальним; АГЗП не підлягає державній реєстрації речових прав і функціонує разом з АЗС; АГЗП розташований на території АЗС і як складова її частина на нього так само поширилась іпотека за договором іпотеки АЗС від 30.01.2014 р., права за яким були набуті відповідачем 1 шляхом укладення договору відступлення (купівлі-продажу) прав № 20/06-2019/1 від 20.06.2019; єдиним законним власником всіх складових частин об`єкту нерухомого майна АЗС, у тому числі і Газозаправного пункту з сервісним комплексом, є ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Ексон Оіл" посилалось на те, що АГЗП за своїм функціональним призначенням та територіальним розташуванням є невід`ємною частиною АЗС, не підлягає державній реєстрації речових прав і функціонує разом з АЗС; єдиним законним власником всіх складових частин об`єкту нерухомого майна АЗС, у тому числі і Газозаправного пункту з сервісним комплексом, є ТОВ "ФК "Фінєвровектор".

В процесі розгляду справи ТОВ "Ексон Оіл" подало зустрічну позовну заяву до ТОВ "Євро Інвестментс Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича Упроваджувальна Комерційна Фірма "Еско" ЛТД" (далі - відповідач 2 за зустрічним позовом, ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД"), в якому просило визнати недійсним договір купівлі - продажу рухомого майна б/н від 12.07.2016, який був укладений між ТОВ "Євро Інвестментс Груп" та ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД".

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин є фіктивним та укладався лише для того, щоб зробити фіктивні підстави для втручання у власність ТОВ "ФК "Фінєвровектор", оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів, які б підтверджували право власності продавця на АГЗП на момент укладення договору; АГЗП є складовою частиною АЗС, право власності на яку набуло ТОВ "ФК "Фінєвровектор" і яка в подальшому була передана в суборенду ТОВ "Ексон Оіл".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2022 року первісний позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" та передано належний Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) на праві власності автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м. куб (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 77, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:488:0010.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) по 2270,00 грн судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки спірна АГЗП є інженерною спорудою і приналежністю головної речі - АЗС, право власності на яку набуло ТОВ "ФК "Фінєвровектор" шляхом звернення на предмет іпотеки, і як на приналежність речові права щодо АГЗП не підлягають реєстрації; матеріалами справи підтверджується, що АГЗП є об`єктом нерухомого майна, а не рухомою річчю, оскільки має будівельний паспорт і він саме будувався; режим іпотеки поширювався на АГЗП, як на приналежність до головної речі (АЗС); укладений відповідачами договір купівлі-продажу АГЗП є нікчемним, оскільки не дотримано приписів законодавства щодо його нотаріального посвідчення; у договорі купівлі-продажу відсутній опис ідентифікуючих ознак АГЗП, відсутні докази оплати, відсутні посилання на документи, що підтверджують право власності продавця на спірний АГЗП тощо, що свідчить, що позивач фактично придбав нерухоме майно (приналежність головної речі), яка не є окремим об`єктом права власності, а є приналежністю АЗС.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що спірний АГЗП є самостійним об`єктом рухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,5650 га, на якій окрім АЗС (площею 0,0355 га) і АГЗП також розташовані й інші об`єкти, тому є хибними посилання апелянта на те, що АГЗП розташований на території АЗС і тому є її складовою частиною; АГЗП не підлягає державній реєстрації не тому, що він є приналежністю головної речі, а через те, що він є самостійним об`єктом рухомого майна (головною річчю) і позивач набув право власності на нього окремо від АЗС за окремим договором купівлі-продажу; у Державний реєстр речових прав внесені відомості щодо приналежності до АЗС (навіс, паливні колонки, резервуари, трубопроводи, флагштоки, шлагбауми, стела тощо) і серед цих приналежностей відсутній АГЗП, тобто, він не є приналежністю предмета іпотеки; в оренду та суборенду АЗС передавалась також без газозаправного пункту; АГЗП не є річчю, призначеною для обслуговування АЗС, яка автономно працює й без АГЗП, який, у свою чергу, також функціонує самостійно без АЗС; оскільки АГЗП є рухомим майном нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не є обов`язковим, що спростовує доводи апелянта про його нікчемність і недійсність; також у апелянта відсутнє порушене право, оскільки він не може законно користуватись майном, право користування якого набуто в особи, яка не є власником майна.

Сторони належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвали суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи на повідомлені офіційні адреси електронної пошти, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" подало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників ТОВ "Ексон Оіл" та ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД".

Представник відповідача 1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.07.2016 року між ТОВ "Євро Інвестментс Груп", як покупцем, та ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД", як продацем, було укладено:

- Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77, реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі № 88163280000, номер запису про право власності: 1385002);

- Договір купівлі-продажу рухомого майна, предметом якого є автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м.куб. (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77.

Згідно з п. 1.1 Договору купівлі-продажу рухомого майна ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" зобов`язується передати у власність ТОВ "Євро Інвестментс Груп" рухоме майно з сервісним комплексом, а саме: автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м.куб. (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр.Повітрофлотський, 77.

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу рухоме майно належить продавцю на праві приватної власності. Рухоме майно знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:72:488:0010, площа: 0,565 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, доповнення до цільового призначення: для будівництва сервісного комплексу та подальшої реконструкції автозаправочної станції.

Згідно з п.2.2. Договору купівлі-продажу продаж рухомого майна проводиться за ціною 325 620,00 грн, в тому числі ПДВ.

Договір укладено за згодою загальних зборів учасників продавця відповідно до протоколу № 07/07-16/1 від 07.07.2016. На дату укладення цього договору у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація про перебування рухомого майна під податковою заставою відсутня, що підтверджується витягом з реєстру № 49920428 від 12.07.2016 (п. 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати покупцю рухоме майно у день підписання даного договору, що підтверджується Актом приймання-передачі.

Згідно з актом приймання-передачі від 12.07.2016 продавець у день підписання договору передав, а покупець прийняв рухоме майно з сервісним комплексом, а саме: Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10м.куб. (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ "Євро Інвестментс Груп" зазначало, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" незаконними діями та без будь - яких правовстановлюючих документів використовують належний на праві власності ТОВ "Євро Інвестментс Груп" газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м. куб (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням.

Заперечуючи проти вимог первісного позову, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" стверджувало, що саме воно є законним власником всіх складових частин об`єкта нерухомого майна АЗС (у тому числі і АГЗП), а ТОВ "Ексон Оіл", також заперечуючи проти первісного позову, звернулося із зустрічним позовом, в якому просило визнати недійсним Договір купівлі-продажу рухомого майна б/н від 12.07.2016, посилаючись на те, що оспорюваний правочин є фіктивним.

За результатами даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги первісного позову підлягають задоволенню, оскільки спірний газозаправний пункт незаконно вибув із володіння позивача, а зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки не доведено підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Позивач вказує, що на підставі Договору купівлі-продажу рухомого майна від 12.07.2016 він набув право власності на автомобільний газозаправний пункт (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77, а відповідачі, заперечуючи набуття позивачем права власності, вважають, що вказаний договір є фіктивним і з цих підстав має бути визнаний недійним.

За приписами частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово приходила до висновку, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як вбачається з первісної позовної заяви, ТОВ "Євро Інвестментс Груп" звернулося з позовом про витребування з незаконного володіння відповідачів об`єкту рухомого майна, зазначивши в якості позовних вимог норми статті 387 ЦК України.

Так, згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

При цьому, пред`явлення віндикаційного позову з підстав, передбачених статтею 387 ЦК України щодо майна, яке було відчужене до останнього його набувача, забезпечує можливість захисту порушених прав особи, яка вважає себе власником такого майна.

У такий спосіб, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги (зокрема, про визнання недійсним правочину), спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/18.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

У цій справі задоволення позову про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України з урахуванням предмету та підстав позову, як вірно зазначив суд першої інстанції, передбачає необхідність встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються судом з урахуванням їх достовірності та вірогідності обставин, обставин, пов`язаних з наявністю у позивача права власності на спірне майно, повноважень щодо його передачі іншим особам та дотримання порядку встановленого законодавством, наявністю відповідних правовстановлюючих документів тощо.

Позивач за первісним позовом стверджує, що АЗГП хоч і знаходиться на тій самій земельній ділянці, що й АЗС, однак є окремим об`єктом рухомого майна, який не входить до її складу, а права на цей об`єкт рухомого майна були набуті за окремим Договором купівлі-продажу рухомого майна від 12.07.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 між ТОВ "Євро Інвестментс Груп", як власником нерухомого майна - нежитлового приміщення - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 77, та власником рухомого майна - Автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) об`ємом 10 м.куб. (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням було укладено Договір суборенди автозаправної станції з ТОВ "Н. К. Груп" та ТОВ "Інтергеоком". Строк договору суборенди було встановлено до 01.10.2021.

Відповідно до Договору суборенди від 21.01.2019 в користування передавалося АЗС з сервісним комплексом з метою реалізації на ньому нафтопродуктів та скрапленого газу. При цьому передані ТОВ "Євро Інвестментс Груп" в користування об`єкти - нерухоме та рухоме майно набувалися ТОВ "Євро Інвестментс Груп" за різними договорами купівлі-продажу з колишнім власником відповідних об`єктів (ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД"), а саме, на підставі Договору-купівлі продажу нерухомого майна від 12.07.2016 та Договору-купівлі продажу рухомого майна від 12.07.2016.

До завершення строку орендного користування ТОВ "Інтергеоком" передало АЗС (нежитлове приміщення) ТОВ "Фінансова компанія "Фінєвровектор" як новому її власнику на підставі перереєстрації прав власності в реєстрі.

Відповідно до акту повернення автозаправної станції власнику від 23.11.2020, ТОВ "Інтергеоком" не повернуло позивачу Газозаправний пункт, а передало його разом з АЗС до ТОВ "Фінансова компанія "Фінєвровектор".

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, у такий спосіб належне на праві власності рухоме майно вибуло з володіння ТОВ "Євро Інвестментс Груп".

Факт користування спірним рухомим майном підтверджується копіями фіскальних чеків, які підтверджують реалізацію газу за адресою знаходження Газозаправного пункту спочатку ТОВ "Сіті Оіл", а після заміни належним відповідачем - ТОВ "Ексон Оіл".

Обставини щодо передачі Газозаправного пункту у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" та його використання у господарській діяльності не заперечувалися відповідачами.

Зі змісту Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.07.2016 вбачається, що Газозаправний пункт не є його предметом, а тому визнання недійсним даного договору в судовому порядку не має значення для розгляду цієї справи.

Позивач обґрунтовує свої права на спірний АГЗП Договором купівлі-продажу рухомого майна, який в судовому порядку недійсним не визнавався і щодо визнання недійсним якого заявлена вимога у зустрічній позовній заяві.

Матеріали справи містять будівельний паспорт № 1, проект № 129 на заправник газу стаціонарний (ЗГС) типу "LPG-10", робочий проект "Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС)", паспорт посудини, що працює під тиском понад 0,07 МПа; робочий проект АГЗП за адресою: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 77, з яких вбачається, що попереднім власником АГЗП було ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД", що не заперечується відповідачами, які також стверджують, що право власності на Газозаправний пункт перейшло до ТОВ "ФК "Фінєвровектор" від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД", але на іншій правовій підставі, а саме відповідно до Договору іпотеки № 547 від 30.01.2014 (у складі АЗС, як її складова частина).

Відповідно до частини 1 статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний Газозаправний пункт є самостійним об`єктом рухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,5650 га, на якій, окрім АЗС (площею 0,0355 га) і АГЗП, також розташовані й інші об`єкти.

Також відповідачами за первісним позовом не доведено, що Газозаправний пункт є річчю, призначеною для обслуговування АЗС, навпаки, позивачем доведено, що АЗС автономно працює й без АГЗП, який, у свою чергу, також функціонує самостійно без АЗС.

Так, за змістом частини 3 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про, зокрема, нерухоме майно.

Так, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2019 № 190714578, зазначено наступний опис нерухомого майна АЗС, що передавалося в іпотеку на забезпечення кредитного договору: 1) навіс з легких металевих конструкцій; 2) вісім паливно-роздавальних колонок на чотири пістолети кожна; 3) чотири заглиблених металевих резервуара місткістю 25,0 куб.м.; 4) шістнадцять заглиблених металевих трубопроводів; 5) один пункт зливу палива; 6) система очищення води; 7) громовідвід; 8) три флагштока; 9) два шлагбаума; 10) придорожня інформаційна стела.

Відповідно до пп. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (у редакції чинній станом на дату внесення відомостей про право власності ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на АЗС) до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці: опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю).

Відомості щодо приналежності Газозаправного пункту (АЗГП) до АЗС у Державному реєстрі відсутні, і в матеріалах справи також відсутні докази того, що спірний Газозаправний пункт є складовою частиною АЗС.

Згідно договору іпотеки, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ НВУК фірма "Еско" ЛТД 30.01.2014 та посвідченого 30.01.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., реєстровий номер 547, на забезпечення кредитного договору № 22/1/14-KL між ПАТ "Златобанк" та ТОВ НВУК фірма "Еско" ЛТД від 30.01.2014, в іпотеку банку передане нерухоме майно - нежилий будинок АЗС з сервісним комплексом (літ.А), який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77, загальною площею 355 кв. метрів, з невід`ємними приналежностями, а саме: 1) навісом з легких металевих конструкцій; 2) вісьмома паливно-роздавальними колонками на чотири пістолети кожна; 3) чотирма заглибленими металевими резервуарами місткістю 25,0 куб.м.; 4) шістнадцятьма заглибленими металевими трубопроводами; 5) одним пунктом зливу палива; 6) системою очищення води; 7) громовідводом; 8) трьома флагштоками; 9) двома шлагбаумами; 10) придорожньою інформаційною стелою.

І своє право вимоги на АЗС з сервісним комплексом і невід`ємними приналежностями від ТОВ "Файненс компані" апелянт придбав на підставі договору відступлення (купівлі-продажу) від 20.06.2019 саме за цими договорами - кредитним договором № 22/1/14-KL від 30.01.2014 та іпотечним договором від 30.01.2014 № 547.

Що стосується проектної та дозвільної документації на предмет спору, то, як встановлено матеріалами справи, вони є окремо складеними від проекту АЗС, датовані 2003 - 2011 роками; предмет спору - АГЗП з прив`язкою розміщення до ділянки, на якій розташована АЗС, існував з 2006 року, тобто, до формування предмета іпотеки, але в описі предмета іпотеки як і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості приналежності до об`єкту нерухомості, переданого в іпотеку, на відміну від інших приналежностей головної речі, не вказаний.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до юридично правильного висновку про те, що Газозаправний пункт є окремим об`єктом рухомого майна, який перебуває в цивільному обороті самостійно від АЗС - об`єкта нерухомого майна, однак який знаходяться на одній і тій самій земельній ділянці за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 77.

Таким чином, доводи відповідачів за первісним позовом щодо набуття права власності ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на Газозаправний пункт одночасно із набуттям прав власності на АЗС не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що спірна АГЗП не є окремим об`єктом права власності, а є приналежністю АЗС і саме тому відомості щодо неї не зазначені в Державному реєстрі речових прав, визнаються необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, в Реєстрі, як і в договорі іпотеки, наявна інформація щодо приналежностей до АЗС - колонок, резервуарів, шлагбаумів, стели тощо.

Будь-яких інших доказів ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на підтвердження виникнення у нього права власності на Газозаправний пункт не надало.

Позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога щодо недійсності правочину, на який ТОВ "Євро Інвестментс Груп" посилається як на підставу виникнення у нього права власності.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вимога про визнання недійсним правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

У якості підстав для недійсності договору позивачем за зустрічним позову визначено відсутність будь-яких документів, які б підтверджували право приватної власності ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на Газозаправний пункт на момент укладення договору 12.07.2016, а тому зазначено, що оспорюваний договір є фіктивним.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що у ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" ніколи не виникало право власності на Газозаправний пункт (у зв`язку із відсутністю документів) не узгоджується із доводами обох відповідачів за первісним позовом про набуття прав на це рухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" разом з іпотекою АЗС, яка виникла за Договором іпотеки №547 від 30.01.2014, а іпотекодавцем за яким було саме ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД".

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що 05.11.2020 між ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Перспектива А" було укладено Договір оренди нежилого приміщення № б/н, предметом якого є передання ТОВ "Перспектива А" у строкове платне користування нежилого приміщення - АЗС.

01.03.2021 між ТОВ "Перспектива А" та ТОВ "Ексон Оіл" було укладено Договір суборенди № ЕО-01-03, предметом якого є передання ТОВ "Ексон Оіл" нерухомого майна за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 77.

Підставою для недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу рухомого майна ТОВ "Ексон Оіл" зазначає те, що він є фіктивним, оскільки ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на момент укладення такого договору не мало документів, які підтверджують його право власності на Газозаправний пункт.

Відповідно до частини 1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є: 1) введення в оману іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; 2) свідомий намір невиконання зобов`язань договору; 3) приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №903/439/18 та від 31.03.2021 у справі №201/2832/19.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність документів, які підтверджують право власності ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на Газозаправний пункт, не може бути доказом фіктивності оскаржуваного договору, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Крім цього, оскільки АГЗП є рухомим майном нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не є обов`язковим.

У даному випадку поданий первісний позов направлено на захист права власності на об`єкт рухомого майна, а зустрічний позов - на захист права користування Газозаправним пунктом.

Проте, захист порушеного права власності не породжує, а підтверджує наявне у особи право, яке виникло на законних підставах.

Тобто, вирішуючи спір, направлений на захист права власності в першу чергу слід досліджувати обставини виникнення (наявності) у позивача такого права, на захист якого останній і звернувся до суду. Так само дослідженню підлягають обставини виникнення та наявності в особи іншого права, на захист якого заявлені позовні вимоги.

У той же час, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом першої інстанції встановлено, а апеляційним господарським перевірено, законність набуття ТОВ "Євро Інвестментс Груп" права власності на Газозаправний пункт від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на підставі дійсного Договору купівлі-продажу рухомого майна та Акта прийому-передачі рухомого майна від 12.07.2016, що не спростовано відповідачами в рамках даного спору.

Також, не підтвердженими виявилися підстави виникнення прав на Газозаправний пункт у ТОВ "ФК "Фінєвровектор" за відсутності будь-яких доказів, окрім як посилань на положення Договору іпотеки №547 від 30.01.2014, який не містить умов щодо передачі в іпотеку разом з АЗС також і Газозаправного пункту.

У свою чергу, позивачем за зустрічним позовом - ТОВ "Ексон Оіл" не доведено наявності у нього законних прав користування Газозаправним пунктом, які не могли бути набутими від ТОВ "ФК"Фінєвровектор", яке не є власником цього рухомого майна.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справах №№902/1414/13, 916/2828/18, 127/24183/16-ц, 916/1613/20, 127/8975-13-ц, 347/1371/17, 753/15442/15-ц, 907/442/18, 369/5240/16-ц, 910/4650/17, 910/12787/17, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначені постанови прийняті за інших обставин справи, іншим суб`єктним складом, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.02.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук