Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/13050/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/13050/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 (Стасюк С.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 (Козир Т.П., Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.) у справі №910/13050/21

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича Упроваджувальна Комерційна Фірма "Еско" ЛТД", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна б/н від 12.07.2016

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group) (далі - ТОВ "Євро Інвестментс Груп") звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - ТОВ "ФК "Фінєвровектор"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Оіл" (далі - ТОВ "Ексон Оіл") про витребування майна (автомобільний газозаправний пункт об`ємом 10 м3 (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10" з сервісним обладнанням), яке розташоване за адресою: м. Київ, пр.Повітрофлотський, 77, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:488:0010) з чужого незаконного володіння.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" незаконними діями та без будь-яких правовстановлюючих документів використовують належний на праві власності ТОВ "Євро Інвестментс Груп" за договором від 12.07.2016 купівлі-продажу рухомого майна газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м3 (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням.

3. ТОВ "Ексон Оіл" звернулося в Господарський суд міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "Євро Інвестментс Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - Виробнича Упроваджувальна Комерційна Фірма "Еско" ЛТД" (далі - ТОВ "НВУКФ "Еско"), третя особа ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 12.07.2016.

4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Ексон Оіл" користується АЗС та його складовою, якою є спірна АГЗП, на підставі договору суборенди від 01.03.2021, а оспорюваний договір прямо впливає на можливість користування вказаним майном, право власності на яке належить ТОВ "ФК "Фінєвровектор". Спірний договір є фіктивним та укладався лише для того, щоб створити фіктивні підстави для втручання у власність ТОВ "ФК "Фінєвровектор", оскільки ТОВ "Євро Інвестментс Груп" не надано доказів, які б підтверджували право власності продавця на АГЗП на момент укладення договору.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023, первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

6. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів встановлено законність набуття ТОВ "Євро Інвестментс Груп" права власності на АГЗП від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на підставі дійсних договору купівлі-продажу рухомого майна та акта прийому-передачі рухомого майна від 12.07.2016, що не спростовано ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл". Також, не підтвердженими виявилися підстави виникнення прав на АГЗП у ТОВ "ФК "Фінєвровектор" за відсутності будь-яких доказів, окрім як посилань на положення договору іпотеки №547 від 30.01.2014, який не містить умов щодо передачі в іпотеку разом із АЗС також і АГЗП. ТОВ "Ексон Оіл" не доведено наявності у Товариства законних прав користування АГЗП, які не могли бути набутими від ТОВ "ФК "Фінєвровектор", яке не є власником цього рухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінєвровектор"

7. ТОВ "ФК "Фінєвровектор" подало касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи ТОВ "ФК "Фінєвровектор", яке подало касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 11, 186, 203, 215, 220, частину першу статті 321, статті 328, 387, 388, частину першу статті 657 ЦК України, частину першу статті 1, статті 3, 5 Закону України "Про іпотеку", частину четверту статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункт 2 пункту 29 "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №902/1414/13, від 06.02.2020 у справі №916/2828/18, від 31.07.2019 у справі №127/24183/16-ц, від 09.02.2022 у справі №916/1613/20.

9. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 2, 3, 7, 13, 77, 79, 86, 237, 269, 282 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 21.11.2018 у справі №924/1249/16.

10. Судом апеляційної інстанції порушено статті 38, 42 ГПК України, оскільки не забезпечено ТОВ "Ексон Оіл" необхідні умови для реалізації процесуальних прав, в тому числі, право на звернення із заявою про відвід, у зв`язку зі зміною складу колегії суддів та розглянуто справу за відсутності представника Товариства. Зазначене, відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. ТОВ "Євро Інвестментс Груп" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційне провадження, відкрите з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, а касаційну скаргу в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

12. ТОВ "Ексон Оіл" та ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" відзиви на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

Інші документи

13. Від ТОВ "ФК "Фінєвровектор" 30.05.2023 надійшли письмові пояснення, в яких Товариством наведено додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги.

13.1. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (частини перша та друга статті 118 ГПК України).

13.2. ТОВ "ФК "Фінєвровектор" не просило дозволу подати письмові пояснення, в яких Товариством наведено додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, а суд за межами строку, визначеного статтею 298 ГПК України для подання доповнень до касаційної скарги (у вигляді письмових пояснень), не визнавав їх подання необхідним, а тому ці пояснення Верховний Суд залишає без розгляду. Дані письмові пояснення приєднуються до матеріалів справи, але до уваги Судом не беруться.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (Покупець) та ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" (Продавець) 12.07.2016 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежилий будинок - АЗС з сервісним комплексом (літ. "А"), загальною площею 355 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр.Повітрофлотський, 77, реєстраційний номер об`єкта в Державному реєстрі 88163280000, номер запису про право власності 1385002), а також договір купівлі-продажу рухомого майна (Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м3 (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77).

ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" зобов`язалося передати у власність ТОВ "Євро Інвестментс Груп" рухоме майно з сервісним комплексом (пункт 1.1 договору купівлі-продажу рухомого майна) у день підписання даного договору, що підтверджується актом приймання-передачі (пункт 4.1 договору купівлі-продажу рухомого майна).

Згідно з актом приймання-передачі від 12.07.2016 ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" у день підписання договору передало, а ТОВ "Євро Інвестментс Груп" прийняло рухоме майно з сервісним комплексом, а саме: Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) об`ємом 10 м3 (заправник газу стаціонарний типу "LPG-10") з сервісним обладнанням, який розташований за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77.

В пункті 1.2 договору купівлі-продажу рухомого майна визначено, що рухоме майно належить ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на праві приватної власності. Рухоме майно знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:72:488:0010, площа: 0,565 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, доповнення до цільового призначення: для будівництва сервісного комплексу та подальшої реконструкції автозаправочної станції.

Між ТОВ "Євро Інвестментс Груп" (Орендодавець) та ТОВ "Н. К. Груп" (Орендар), ТОВ "Інтергеоком" (Суборендар) 21.01.2019 укладено договір суборенди автозаправної станції, за умовами якого в користування передавалося АЗС з сервісним комплексом з метою реалізації на ньому нафтопродуктів та скрапленого газу. Строк дії договору встановлено до 01.10.2021.

15. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до завершення строку дії договору суборенди, ТОВ "Інтергеоком" передало АЗС (нежитлове приміщення) ТОВ "ФК "Фінєвровектор" як новому її власнику на підставі перереєстрації прав власності в реєстрі, а відповідно до акту повернення автозаправної станції власнику від 23.11.2020, ТОВ "Інтергеоком" не повернуло ТОВ "Євро Інвестментс Груп" АГЗП, а передало його разом з АЗС до ТОВ "ФК "Фінєвровектор", як власнику.

Отже, як встановили суди попередніх інстанцій, у такий спосіб належне на праві власності рухоме майно вибуло з володіння ТОВ "Євро Інвестментс Груп". Також, суди встановили, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" не заперечується передання ТОВ "ФК "Фінєвровектор" до ТОВ "Ексон Оіл" в користування АГЗП.

16. Як зазначають попередні судові інстанції, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" стверджує, що право власності на АГЗП у складі АЗС, як її складова частина, перейшло до ТОВ "ФК "Фінєвровектор" від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД", але на іншій правовій підставі, а саме відповідно до договору іпотеки №547 від 30.01.2014 (з урахуванням договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 20.06.2019).

17. Приймаючи рішення у справі про задоволення первісного позову щодо витребування майна (АГЗП) з чужого незаконного володіння, суди попередніх інстанцій, керуючись статтями 15, 16, 186, 321, 328, 387, 388 ЦК України, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується, що АГЗП є самостійним об`єктом рухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,5650 га, на якій, окрім АЗС (площею 0,0355 га) і АГЗП, також розташовані й інші об`єкти. Також, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" не доведено, що АГЗП є річчю, призначеною для обслуговування АЗС, навпаки, ТОВ "Євро Інвестментс Груп" доведено, що АЗС автономно працює й без АГЗП, який, у свою чергу, також функціонує самостійно без АЗС.

17.1. Згідно договору іпотеки, укладеного 30.01.2014 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУК "Фірма "Еско" ЛТД, в іпотеку Банку передане нерухоме майно - нежилий будинок АЗС з сервісним комплексом (літ."А"), який знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 77, загальною площею 355,0 м2, з невід`ємними приналежностями, а саме: 1) навісом з легких металевих конструкцій; 2) вісьмома паливно-роздавальними колонками на чотири пістолети кожна; 3) чотирма заглибленими металевими резервуарами місткістю 25,0 м3; 4) шістнадцятьма заглибленими металевими трубопроводами; 5) одним пунктом зливу палива; 6) системою очищення води; 7) громовідводом; 8) трьома флагштоками; 9) двома шлагбаумами; 10) придорожньою інформаційною стелою.

Зважаючи на частину 3 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункт 2 пункта 29 "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141від 26.10.2011 (у редакції, чинній станом на дату внесення відомостей про право власності ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на АЗС), суди встановили, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №190714578 від 28.11.2019, зазначено наступний опис нерухомого майна АЗС, що передавалося в іпотеку на забезпечення кредитного договору: 1) навіс з легких металевих конструкцій; 2) вісім паливно-роздавальних колонок на чотири пістолети кожна; 3) чотири заглиблених металевих резервуара місткістю 25,0 м3; 4) шістнадцять заглиблених металевих трубопроводів; 5) один пункт зливу палива; 6) система очищення води; 7) громовідвід; 8) три флагштока; 9) два шлагбаума; 10) придорожня інформаційна стела.

17.2. Отже, як в описі предмета іпотеки, так і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в якості приналежності до об`єкту нерухомості, переданого в іпотеку, на відміну від інших приналежностей головної речі, АГЗП не вказаний.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що спірний АГЗП є складовою частиною АЗС.

17.3. Суди дійшли висновку, що оскільки АГЗП є окремим об`єктом рухомого майна, який перебуває у цивільному обороті самостійно від АЗС, хоча вказані об`єкти і знаходяться на одній земельній ділянці за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 77, проте, доводи ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" щодо набуття права власності ТОВ "ФК "Фінєвровектор" на АГЗП одночасно із набуттям прав власності на АЗС, не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

18. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 12.07.2016, суди попередніх інстанцій, керуючись статтями 203, 215, 234 ЦК України, виходили з того, що основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

18.1. У якості підстав для недійсності договору ТОВ "Ексон Оіл" визначено відсутність будь-яких документів, які б підтверджували право приватної власності ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на АГЗП на момент укладення спірного договору 12.07.2016, а тому зазначено, що оспорюваний договір є фіктивним.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, посилання ТОВ "Ексон Оіл" на те, що у ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" відсутнє право власності на АГЗП (у зв`язку із відсутністю документів) не узгоджується із доводами ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл" про набуття прав на це рухоме майно ТОВ "ФК "Фінєвровектор" разом з іпотекою АЗС, яка виникла за договором іпотеки №547 від 30.01.2014, а іпотекодавцем за яким було саме ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД".

Зважаючи на наведене, попередні судові інстанції дійшли висновку, що відсутність документів, які підтверджують право власності ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на АГЗП, не може бути доказом фіктивності оскаржуваного договору, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Крім того, як зазначили суди обох інстанцій, оскільки АГЗП є рухомим майном, тому нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не є обов`язковим.

При цьому, як вказали суди попередніх інстанцій, під час розгляду справи встановлено законність набуття ТОВ "Євро Інвестментс Груп" права власності на АГЗП від ТОВ "НВУКФ "Еско" ЛТД" на підставі дійсного договору купівлі-продажу рухомого майна та акта прийому-передачі рухомого майна від 12.07.2016, що не спростовано ТОВ "ФК "Фінєвровектор" та ТОВ "Ексон Оіл"; не підтвердженими є підстави виникнення прав на АГЗП у ТОВ "ФК "Фінєвровектор" за відсутності будь-яких доказів, окрім як посилань на положення договору іпотеки №547 від 30.01.2014, який не містить умов щодо передачі в іпотеку разом з АЗС також і АГЗП; ТОВ "Ексон Оіл" не доведено наявності у Товариства законних прав користування АГЗП, які не могли бути набутими від ТОВ "ФК"Фінєвровектор", яке не є власником цього рухомого майна.

19. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "ФК "Фінєвровектор" оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

21. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

22. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 11, 186, 203, 215, 220, частину першу статті 321, статті 328, 387, 388, частину першу статті 657 ЦК України, частину першу статті 1, статті 3, 5 Закону України "Про іпотеку", частину четверту статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підпункт 2 пункту 29 "Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №902/1414/13, від 06.02.2020 у справі №916/2828/18, від 31.07.2019 у справі №127/24183/16-ц, від 09.02.2022 у справі №916/1613/20 (пункт 8 постанови).

22.1. Так, у справі №902/1414/13 Верховний Суд дійшов висновку, що за умовами іпотечного договору у справі, іпотека розповсюджується на всі складові частини та приналежності предмета іпотеки: поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладання договору іпотеки та виникатимуть у майбутньому, тобто всі зроблені Іпотекодавцем в період дії договору іпотеки поліпшення, реконструкція, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом іпотеки, відтак, незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудовою, добудовою предмета іпотеки чи ні - іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

У справі №916/2828/18 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що, виходячи з принципу правової визначеності, який крім іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, враховуючи те, що правомірність укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна була підтверджена в судовому порядку (правочин був визнаний дійсним), зазначений договір створив правові наслідки для його сторін, є підставою набуття відповідачем права власності на спірне іпотечне майно та підставою внесення до Державного реєстру запису про право власності на спірне майно.

Верховний Суд у справі №127/24183/16-ц, зважаючи на положення частини першої статті 381 ЦК України зазначив, що до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол тощо) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження, а тому дійшов висновку, що у садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю, а отже, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і становлять з будинком одне ціле.

У справі №916/1613/20 Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації; при дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій, що, з огляду на фактичні обставини справи та зважаючи на положення статей 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відсутній факт набуття права власності на майно, з огляду на те, що технічний паспорт, а також довідка, не могли бути підставою для реєстрації права власності на майно за відсутності правовстановлюючих документів.

22.2. Враховуючи те, що у вказаних скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду (пункти 8, 22.1 постанови) не встановлювалися обставини та не було предметом розгляду питання приналежності до складу нерухомого майна, яке передано в іпотеку, рухомого майна, яке за своїми характеристиками є окремим майном, яке не увійшло до складу іпотечного та було продано за договором купівлі-продажу, який не є фіктивним в розумінні статті 234 ЦК України, що є предметом розгляду та дослідження у цій справі №910/13050/21, тому суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на вказані постанови Верховного Суду, оскільки висновки, зазначені у наведених скаржником справах зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у вказаних справах та у цій справі №910/13050/21 подібними.

23. Також, обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статті 2, 3, 7, 13, 77, 79, 86, 237, 269, 282 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 (пункт 9 постанови).

23.1. Так, Верховний Суд у справах №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17 наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Верховний Суд зазначив, що одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

23.2. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки застосування судами статей 2, 3, 7, 13, 77, 79, 86, 237, 269, 282 ГПК України у кожній справі під час дослідження доказів та встановлення обставин є обов`язковим для судів і, здійснюючи розгляд справи, судами попередніх інстанцій у цій справі також було застосовано категорію стандарту доказування, тому відсутні підстави вважати, що судами застосовано вказані норми права без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду у справах №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17.

При цьому, за результатами оцінки доказів у кожній конкретній справі (пункт 9 постанови) судами були зроблені відповідні висновки, в тому числі з урахуванням конкретних фактичних обставин справи. Саме тільки непогодження скаржника з висновками, які зроблені судами попередніх інстанцій у цій справі №910/13050/21 за результатами оцінки доказів не можна вважати тим, що судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано статті 2, 3, 7, 13, 77, 79, 86, 237, 269, 282 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у вказаних скаржником постановах Верховного Суду, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням конкретних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

24. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на наведене, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фінєвровектор" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

25. Також, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено статті 38, 42 ГПК України, оскільки не забезпечено ТОВ "Ексон Оіл" необхідні умови для реалізації процесуальних прав, в тому числі, право на звернення із заявою про відвід, у зв`язку зі зміною складу колегії суддів та розглянуто справу за відсутності представника Товариства. Зазначене, відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду (пункт 10 постанови).

26. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Отже, безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання, проте в разі, якщо саме такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

26.1. Водночас, з касаційною скаргою звернулося ТОВ "ФК "Фінєвровектор", яке не посилається на те, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи за його відсутності. В той же час, ТОВ "Ексон Оіл" з касаційною скаргою не зверталося, а тому відсутні підстави для застосування пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

26.2. Таким чином заявлена ТОВ "ФК "Фінєвровектор" у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України) не знайшла свого підтвердження при касаційному перегляді цієї справи. Порушень судом апеляційної інстанції норм процесуально права скаржник не довів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах, зазначених у пунктах 8, 9 постанови, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 10 постанови), підлягає залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

29. Оскільки суд залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі №910/13050/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №910/13050/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв