Рішення

від 13.01.2023 по справі 902/857/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2023 р. Cправа № 902/857/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

за участі представників сторін:

позивача Чернілевська Р.В., ордер серії АВ №1044322 від 07.09.2022,

відповідач Олійник А.М., ордер серії АВ №1011086 від 15.12.22,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОМХОЛОД" (вул. Чехова, 56, м. Вінниця, 21034)

до: Приватного підприємства "МНАГОР" (вул. Хмельницьке шосе, 122, м. Вінниця, 21029)

про стягнення заборгованості 116 379,82 грн. за договором оренди

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНПРОМХОЛОД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "МНАГОР" про стягнення заборгованості 116 379,82 грн., з яких 103 353,30 грн - основного боргу та 13 020,52 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №20-10/021 від 20.10.2021 року, в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 15.09.2022 відкрито провадження у справі № 902/857/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень щодо відповіді на відзив та клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

03.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує твердження позивача викладені в позовній заяві та просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази та відзив відповідача, здійснивши аналіз предмета та підстав позову, суд дійшов висновку про суперечність доводів сторін. Відтак, з метою повного та усестороннього з`ясування обставин справи, зібрання та оцінки відповідних доказів, суд ухвалою від 11.10.2022 перейшов до розгляду справи №902/857/22 за правилами загального позовного провадження підготовче засідання у справі призначив на 14.11.2022.

На визначену судом дату в судове засідання 14.11.2022 з`явився представник позивача, яка подала до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 14.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.12.2022 та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

09.12.2022 до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшли витребувані ухвалою суду від 14.11.2022 докази.

15.12.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій поміж іншого позивач просить провести наступне судове засідання без його участі та перейти до розгляду справи по суті.

На визначену судом дату в судове засідання 15.12.2022 з`явився представник відповідача. За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.01.2023. В зв`язку з неявкою представника позивача в судове засідання останнього про дату, час та місце розгляду справи повідомлено шляхом телефонограми.

09.01.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення у відповідь на відзив.

На визначену судом дату в судове засідання 11.01.2023 з`явились представники сторін. В судовому засіданні судом була оголошена перерва до 13.01.2023, що відображено в протоколі судового засідання.

В судове засідання 13.01.2023 з`явились представники сторін.

До судових дебатів представником позивача заявлено клопотання про подання до суду докази понесених позивачем витрат на послуги адвоката протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.01.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач зазначає, що 20 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінпромхолод» (позивач) та Приватним підприємством «Многар» (відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 20-10/021.

На виконання договору № 20-10/021, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. договору майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі об`єкта оренди по Договору № 20-10/2021 від 20.10.2021.

За твердженням позивача станом на день звернення до суду із даним позовом в орендованому приміщенні, яке належить позивачу знаходиться зерно кукурудзи, належне відповідачу.

Відповідно до п. 5.3 розмір орендної плати за цим договором складає: - холодильна камера згідно пункту 1.1.2.1. - 390,00 грн. з ПДВ за 1 м.кв. на місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць становить 11 310,00 грн. з ПДВ.

01 грудня 2021 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 20-10/2021 від 20.10.2021, відповідно до якої було змінено розмір орендної плати та викладено п. 5.3 Договору у новій редакції: «Розмір орендної плати за цим Договором за Об`єктом оренди користування становить 430,02 грн. з ПДВ за 1 кв. м. на місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць становить 12 470, 58 грн з ПДВ.

01 квітня 2022 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди № 20-10/2021 від 20.10.2021, відповідно до якої сторони за взаємною згодою вирішили з 01 квітня 2022 по 30 квітня 2022 викласти п. 5.3 Договору у наступній редакції: «Розмір орендної плати за цим Договором за Об`єктом оренди користування становить 430, 02 грн. без ПДВ за 1 кв. м. на місяць. Загальний розмір орендної плати за місяць становить 12 470, 58 гри без ПДВ.

З серпня 2022 року вартість оренди за договором з Відповідачем становить 17372,99 грн. Відповідно до п.5.5. Договору оренди, у випадку зміни встановленого Національним банком України курсу гривні до долара США на дату складання рахунку про сплату орендної плати до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення даного Договору більше ніж на 5%, розмір щомісячної орендної плати розраховується за формулою: Орендна плата = (Індекс К1 * індекс К2 * Розмір орендованої площі * Орендна ставка), ді індекс К! - індекс зміни орендної плати. Індекс К1 на момент підписання цього договору дорівнює одиниці. Індекс К2 - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривня до долара США на дату складання розрахунку про сплату Орендної плати до встановленого.

Розрахунок підняття орендної плати згідно курсу договору пункт 5.4 курс першочерговий. 26,272 станом на виставлення рахунку на лютий 1.02 був 28,784 тобто підняття на 9,56% і відповідно ставка 430.02*9.56%=471.13 з ПДВ. Курс гривні до долара США станом на серпень 2022 року становить 36,6 грн/долар США, тобто підвищення на 39,312% порівняно з попереднім розміром оренди одного квадратного метра 430,02 грн./м2. Відтак, вартість квадратного метра площі, що орендується становить 430.02*39.312%=599.07 грн/м2 (з серпня 2022 року).

Відповідачем було належним чином сплачено суму орендної плати відповідно до рахунків на оплату № 2282 від 20.10.2021 (за жовтень-листопад 2021 року) та № 327 від 26.11.2021 (за грудень 2021 року), сформованих Позивачем, що підтверджується Виписками по банківському рахунку Позивача в АТ «Укрексімбанк» за 20.10.2021 та 26.11.2021.

Проте, з січня 2022 Відповідач припинив сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди.

У зв`язку із цим Позивачем було направлено на адресу Відповідача лист із претензією та вимогою сплатити борг за користування орендованим майном за період з 01.01.202 по 30.04.2022 року у розмірі 51074,57 грн., в тому числі ПДВ.

У відповідь на дане звернення Відповідачем на банківський рахунок Позивача 26.04.2022 було перераховано 2 500 грн з призначенням платежу «оплата послуг по рахунку № 19 від 31.01.2022».

Після цього Відповідачем оплата послуг за оренду частини холодильника не сплачувалась, на дзвінки посадових осіб Позивача ніхто не відповідав, на будь-які намагання Позивача з`ясувати причини несплати та врегулювати спірне питання жодної реакції з боку відповідача не було.

04.08.2022 Позивач рекомендованим листом надіслав Відповідачу лист до якого додано усі Рахунки на оплату послуг та Акти надання послуг, що підтверджується Описом вкладення з печаткою АТ «Укрпошта».

Крім того, оскільки у серпня 2022 року Позивачем було виявлено втрату його примірника Договору Оренди № 20-10/2021 від 20.10.2021 з Актом прийому-передачі майна та двома додатковими угодами, дані документи Позивач також направив Відповідачу разом із листом для повторного підписання. Відповідь на лист з підписаними документами відповідач позивачу не направив.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов`язків щодо оплати орендної плати, Позивач був змушений звернутись до суду із позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за оренду частини холодильника, яка існує станом на день звернення із позовом в сумі 116379,82 грн. за період з січня 2022 по серпень 2022, з яких 103353,30 грн заборгованість по оренді та 13020,52 грн- пеня.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги по даній справі не визнає та заперечує проти задоволення позову оскільки між сторонами був Договір оренди №01/21/1 від 20 січня 2021 року та Угода про дострокове розірвання даного Договору Оренди від 16.06.2021 року.

Разом з тим, позивач вимагає стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 116 379,82 грн, однак заявлена сума не підтверджена належними та достатніми доказами з боку позивача. За нашими даними в нас немає заборгованості.

Крім того відповідач зазначає що будь якої продукції на складі позивача він не має.

Щодо проведених оплат за період жовтень 2021 року - квітень 2022 року відповідач стверджує що провів оплату авансу 30 658,77 грн на майбутнє зберігання, але погодні умови та військові дії внесли свої корективи, тому сподівається повернутися до цього питання після закінчення війни, а дані кошти просить врахувати як аванс майбутніх періодів.

З огляду на викладене відповідач вважає, що заборгованість не підтверджена жодним вірним документом та розрахунком, що унеможливлює задоволення позову, а тому сума заявлена до стягнення в позові по даній справі є необґрунтована, недоведена, та не підлягає до задоволення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що твердження відповідача з приводу не укладення договору оренди в жовтні 2021 року, а перераховані кошти є авансовим платежем за майбутнім договором не відповідають дійсності.

В свою чергу позивач надає суду додатково докази на підтвердження позовних вимог, а саме: - копію Угоди про дострокове розірвання договору оренди № 01/21/1 від 20.01.2021 від 16.06.2021 - копію Акту приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди по Договору № 01/21/1 від 20.01.2021 від 16.06.2021 - копію Товарно-транспортної накладної № Р49 від 16.06.2021 за якою було відвантажено належне майно.

Також Позивач в податкову декларацію за березень 2022 включив податкові зобов`язання, в тому числі орендну плату по договору з відповідачем в сумі 10 392, 15 грн. (без ПДВ). Даними документами додатково підтверджується реальність договору та його виконання сторонами впродовж певного періоду часу. Також, до суду надійшли докази, витребувані у ТУ ДПС України у Вінницькій області, відповідно до яких підтверджується, що вартість послуг, наданих позивачем відповідачу також відображена у податковій звітності відповідача.

Так, суму платежу за січень 2022 Відповідачами було включено в податковий кредит. При чому у Відзиві Відповідач зазначає, що послуги вони не отримували та оплату не проводили.

Але на думку позивача відображення суми в податковій декларації означає, що мала місце перша подія (отримання послуги або її оплата).

В поясненнях відповідача у відповідь на відзив зазначено, що позивач у своїй Відповіді на відзив наводить безпідставні документи та докази стосовно обліку, який сам же позивач і веде. Відповідач не несе відповідальності за ведення господарської діяльності, бухгалтерського чи податкового обліку Позивача.

Приватне підприємство "МНАГОР" у декларації за березень 2022 взагалі не скористалось податковим кредитом, що відображено у декларації за березень 2022р де чітко вказано на відсутність додатка 1. Якою подією керувалось підприємство ТОВ "ВІНПРОМХОЛОД" у березні 2022р. відповідачу невідомо, так як жодних послуг ними не було надано та узгоджено. Жодного підтвердження оплати чи надання послуги немає.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов`язком довести факт порушення свого суб`єктивного права відповідачем, також покладено обов`язок довести підставу позову, а саме обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов`язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивачем надано до суду копії наступних документів: Договору оренди № 20-10/021 від 20.10.2021, Акту приймання-передачі Об`єкта оренди по Договору № 20-10/021 від 20.10.2021, Додаткової угоди № 1 від 01.12.2021 до Договору № 20-10/021 від 20.10.2021 та Додаткової угоди № 2 від 01.04.2022 до Договору № 20-10/021 від 20.10.2021

Судом встановлено що вище зазначені Договір, Акт приймання-передачі Об`єкта оренди та Додаткові угоди підписаний лише зі сторони позивача, при цьому останнім зазначено в позовній заяві про втрату оригіналів даних документів, разом з тим на підтвердження їх втрати жодних доказів суду не надано.

Також позивачем надано суду копії Виписки по рахунку за 20.10.2021 в АТ «Укрексімбанк», Виписки по рахунку за 23.12.2021 в АТ «Укрексімбанк», Виписки по рахунку за 26.04.2022 в АТ «Укрексімбанк» з яких вбачається проведення відповідачем оплат по рахункам на оплату № 2282 від 20.10.2021 (за жовтень-листопад 2021 року) та № 327 від 26.11.2021 (за грудень 2021 року).

Разом з тим, відповідач стверджує що здійснені ним оплати це аванс для подальшої співпраці з позивачем.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що позовними вимогами у даній справі є стягнення орендної плати за період січень 2022 по серпень 2022, і навіть якщо припустити укладення між сторонами договору оренди №20-10/021 від 20.10.2021 умовами якого зокрема Розділом 4 визначено наступне:

Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому передачі та діє до « 30» листопада 2021 року. Продовження оренди об`єкта можливо шляхом підписання сторонами нового договору оренди на умовах, визначених в новому договорі. Всі зміни та доповнення до даного Договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами та печатками повноважних представників обох Сторін. Всі Додаткові угоди до цього Договору є його невід`ємною частиною. Строк дії Даного Договору припиняється внаслідок: - закінчення терміну дії; - загибелі об`єкта, що орендується; - достроково за погодженням сторін; - Орендар без дозволу Орендодавця передав майно у користування іншій особі; - у випадку систематичного порушення Орендарем умов Договору, в т.ч. затримці по сплаті орендної плати більше 10 днів; - в інших випадках, передбачених законодавством України та даним Договором. У випадку, якщо після сплину строку дії даного Договору, або у випадку його розірвання, Орендар відмовляється від повернення об`єкту, що орендується та/або підписання акту приймання-передачі, Орендодавець вправі застосувати до Орендаря наступну оперативно-господарську санкцію: звільнити об`єкт, що орендується від майна (речей), що зберігаються/знаходяться на території об`єкта, що орендується і передати об`єкт оренди у користування третім особам. У такому випадку Орендодавцем складається Акт, в якому зазначається перелік майна, яке зберігалось/знаходилось на території об`єкта, що орендується, один екземпляр якого направляється Орендарю не пізніше наступного робочого дня після його складання. Вказане майно зберігається орендодавцем протягом 10 (десяти) днів з дня складання зазначеного Акту. Після сплину вказаного терміну зберігання, якщо Орендарем не вжито заходів щодо вивезення такого майна, вважається, що такі дії свідчать про відмову власника від права власності на майно. Після чого Орендодавець набуває право власності на таке майно в порядку передбаченому ст. 336 Цивільного кодексу України, та вправі реалізувати таке майно, і з отриманої суми компенсувати всі свої витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його реалізацією і оплатою робіт (дій) по звільненню об`єкта, що орендується від зазначеного майна. У випадку надходження в установлений вище термін письмового повідомлення Орендаря про вжиття заходів щодо вивезення майна, які він зобов`язується вчинити не пізніш як протягом 7 (семи) днів з дня отримання копії Акту, Орендодавець повертає останньому майно, що знаходилось на його зберіганні, після здійснення Орендарем відшкодування Орендодавцеві його витрат, пов`язаних зі зберіганням такого майна, і оплатою робіт (дій) по звільненню об`єкта оренди від зазначеного майна.

Аналізуючи вище зазначений розділ договору, суд звертає увагу позивача на той факт що даними умовами не передбачено автоматичної пролонгації даного договору, а тому навіть якщо між сторонами за даним договором і були господарські відносини вони припинились 30.11.2021 року, а іншого укладеного між сторонами договору оренди матеріали справи не містять.

Крім того, решта доказів що додані позивачем до позовної заяви теж підписані лише зі сторони позивача.

Щодо тверджень позивача про відображення суми в податковій декларації, суд зазначає наступне.

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт здійснення сторонами господарських операцій. Данні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем не надано доказів, що підтверджують заборгованість відповідача в заявленій сумі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Вирішуючи питання судових витрат, суд, виходячи з положень ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладає на останнього.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - vinpromkholod@gmail.com, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 23 січня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи