Рішення

від 07.02.2023 по справі 906/677/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2023 р. м. Житомир Справа № 906/677/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Рисухін Д.Б.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Аграрія ЛТД": Нікітін С. В. - ордер серії ВЕ №1073453 від 12.10.2022 (в режимі відеоконференції);

від ТОВ "Агріс Полісся": не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрія ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся"

про стягнення 251 070,25грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрія ЛТД"

про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрія ЛТД" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" 251 070,25грн, з яких: 208 000,00грн основного боргу та 43 070,25грн пені.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Аграрія ЛТД" посилається на невиконання ТОВ "Агріс Полісся" своїх зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 в частині оплати наданих послуг.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст.526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 13.09.2022 суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

11.10.2022 суд отримав поштою від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" зустрічну позовну заяву від 05.10.2022 про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, укладеного між ТОВ "Аграрія ЛТД" та ТОВ "Агріс Полісся".

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агріс Полісся" мотивовані відсутністю у керівника товариства повноважень на укладення договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, відповідно до статуту, з посиланням на ч.3 ст.92, ст.234, 241 ЦК України.

Ухвалою від 17.10.2022 суд прийняв зустрічний позов ТОВ "Агріс Полісся" від 05.10.2022 до розгляду шляхом об`єднання в одне провадження з первісним позовом у межах справи №906/677/22 та призначив підготовче засідання для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом.

Ухвалою суду від 10.01.2023 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/677/22 до судового розгляду по суті на 07.02.2023 о 15:00.

Представник ТОВ "Аграрія ЛТД" в засіданні суду 07.02.2023 (у режимі відеоконференції) первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; проти зустрічного позову заперечив. Зазначив, що вважає за можливе розглядати справу по суті за відсутності представника ТОВ "Агріс Полісся".

Представник ТОВ "Агріс Полісся" в судове засідання 07.02.2023 не з`явився, у телефонному режимі пояснив, що у зв`язку з перебоями в електропостачанні, у нього відсутні технічні можливості взяти участь у засіданні суду в режимі відеоконференції. Водночас, письмове пояснення причин своєї неявки в судове засідання та зміст письмових дебатів представником надіслано до суду засобами електронного зв`язку 07.02.2023 лише о 19год. 07хв., про що свідчить відповідна роздруківка з електронної пошти суду.

При цьому, варто зауважити, що ухвалою суду від 10.01.2023 представників сторін попереджено, що згідно ч.5 ст.197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка представника ТОВ "Агріс Полісся" в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника ТОВ "Аграрія ЛТД", всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрія ЛТД" (орендодавець, позивач (за первісним позовом)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" (орендар, відповідач (за первісним позовом)) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди сільськогосподарську техніку з екіпажем, а саме: комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - об`єкт оренди) (а.с. 4-6).

За змістом п.2.1 Договору вступ орендаря у володіння та користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами акту про його прийом-передачі.

Згідно п.4.1 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату залежно від наслідків своєї господарської діяльності. Сума орендної плати встановлюється в "Технічному завданні", яке містить інформацію про вид, об`єм робіт та інше.

Відповідно до п.4.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування належних сум на поточний рахунок орендодавця протягом 3 (трьох) банківських днів після виконання "Технічного завдання" та підписання між орендарем та суборендарем Акту виконання частини Технічного завдання.

Орендна плата за договором становить 1400,00грн з ПДВ за 1га (п.4.3 Договору).

За змістом п.5.1.1 Договору орендодавець зобов`язаний передати орендарю в користування об`єкт оренди, за Актом прийому-передачі, як невід`ємну частину договору, та згідно п.5.2.3 Договору має право вчасно і в повному обсязі отримувати орендну плату, визначену договором.

Відповідно до п.5.3.2 Договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату на умовах, визначених у розділі 4 договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що у випадку невиконання зобов`язань, передбачених п.4.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця за весь період прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.3.1, 3.2 Договору термін оренди встановлюється за згодою сторін і рахується із моменту прийняття орендарем об`єкту оренди за Актом прийому-передачі. Термін оренди може бути скорочений або збільшений за взаємною згодою сторін.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 позивачем (за первісним позовом) у матеріали справи надано Акт прийому-передачі від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, який його обслуговує, а саме: комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7).

Також, у матеріалах справи містяться подані ТОВ "Аграрія ЛТД" Технічне завдання №1 від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 та Акти надання послуг №636 від 03.11.2021 (на суму 110 000,80грн) і №638 від 10.11.2021 (на суму 98 000,00грн) (а.с. 9-10), а також податкові накладні №299 від 03.11.2021 і №297 від 10.11.2021 (а.с. 11-14).

ТОВ "Агріс Полісся" зобов`язання щодо оплати зазначених вище актів надання послуг №636 від 03.11.2021 та №638 від 10.11.2021 не виконав, у зв`язку з чим, ТОВ "Аграрія ЛТД" звернулося до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, посилаючись на відсутність у керівника товариства повноважень на укладення договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, відповідно до статуту, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, укладеного між ТОВ "Аграрія ЛТД" та ТОВ "Агріс Полісся".

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Предметом зустрічного позову орендаря до орендодавця є вимога визнати недійсним договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, як такий, що укладений від імені орендаря посадовою особою юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (стаття 92 Цивільного кодексу України).

Таким чином, ч.3 ст.92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Зі змісту наведеної норми матеріального права можна виокремити наступні види порушень з боку посадових осіб юридичної особи:

1) порушення порядку вчинення правочину;

2) вихід за межі повноважень;

3) недобросовісні, нерозумні, недбалі дії, які шкодять товариству (можуть бути вчинені без порушення порядку, в межах повноважень).

Судом встановлено, що п.16.5 Статуту ТОВ "Агріс Полісся" (у редакції 2017 року) (а.с. 60-83) визначено, що директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів учасників (п.16.2 Статуту).

Так, у п.10.4 розділу 10 Статуту відповідача (за первісним позовом) визначені питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, однак у їх числі відсутні питання щодо порядку укладення керівником товариства правочинів від імені юридичної особи на суму 50000,00грн і більше, або на умовах попереднього погодження учасниками товариства до його укладення, або на умовах наступного схвалення (затвердження) учасниками товариства після його укладення та/або виконання.

Також, з доданого самим ТОВ "Агріс Полісся" до зустрічної позовної заяви Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, актуального станом на день укладення оспорюваного договору, вбачається, що умова стосовно обмеження керівнику ТОВ "Агріс Полісся" на вчинення правочинів на суму 50 000,00грн і більше, відсутня (а.с. 52-57).

Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агріс Полісся" від 23.02.2022, оформлене протоколом №23/02/22, про визнання умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 недопустимими, а сам договір таким, що укладений з порушенням вимог п.10.4 розділу 10 Статуту ТОВ "Агріс Полісся" та про відмову в його погодженні (а.с. 92), суд оцінює критично, оскільки, як вже мотивовано судом, чинна редакція Статуту ТОВ "Агріс Полісся" не передбачає порядку як прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, так і про його наступне схвалення.

Варто зауважити, що встановлену в ст.204 ЦК України презумпцію правомірності правочину вправі спростувати лише суд шляхом ухвалення рішення суду про визнання його недійсним. Тому, рішення загальних зборів учасників від 23.02.2022, оформлене протоколом №23/02/22, не має для суду юридичного значення при вирішенні цього спору (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц).

Крім того, у ч. 2 ст. 241 ЦК України передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Зі змісту ч. 1 ст. 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (правова позиція Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 16.04.2019 у справі №24/678/18).

Якщо посадова особа Товариства порушила свої обов`язки, у ст.46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним (аналогічні правові висновки Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду вказані у постанові від 02.04.2019 у справі №908/6214/14).

Доказами схвалення правочину можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше) (правова позиція Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, зазначена в постанові від 11.04.2019 у справі №904/2164/18).

З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання (подібні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц).

Так, про реальність намірів сторін щодо укладення та виконання оспорюваного договору та схвалення останнього ними свідчать, у тому числі, підписані та скріплені печатками сторін Акт прийому-передачі від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, який його обслуговує, а саме: комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7), Технічне завдання №1 від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 та Акти надання послуг №636 від 03.11.2021 (на суму 110 000,80грн) і №638 від 10.11.2021 (на суму 98 000,00грн) (а.с. 9-10), а також податкові накладні №299 від 03.11.2021 і №297 від 10.11.2021 (а.с. 11-14) і податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агріс Полісся" за спірний період (а.с. 168-178).

Варто зазначити, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).

Зважаючи на вищевикладене, суд не вбачає підстав щодо визнання недійсним договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 та відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Щодо первісних позовних вимог суд зазначає наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд дійшов висновку, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1, 2 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує, визначені ст. 805 Цивільного кодексу України.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.1,5 ст.762 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зважаючи на те, що договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 не визнано недійсним, його умови є обов`язковими для виконання сторонами, а наслідком їх недотримання є відповідальність сторони.

Як судом зазначалося вище, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021 позивачем (за первісним позовом) у матеріали справи надано Акт прийому-передачі від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №29/10-1 від 29.10.2021, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, який його обслуговує, а саме: комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; комбайн з/зб-й CLAAS LEXION 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 7). Також, у матеріалах справи містяться подані ТОВ "Аграрія ЛТД" Технічне завдання № 1 від 29.10.2021 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 29/10-1 від 29.10.2021 та Акти надання послуг № 636 від 03.11.2021 (на суму 110 000,80грн) і № 638 від 10.11.2021 (на суму 98 000,00грн) (а.с. 9-10).

При цьому, варто зауважити, що за змістом п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до п.187.1 ст.185 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Так, позивачем (за первісним позовом) подано до суду податкові накладні №299 від 03.11.2021 і №297 від 10.11.2021 (а.с. 11, 13), а також квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9349493777 від 17.11.2021 та №9349484703 від 17.11.2021 (а.с. 12, 14).

Крім того, у матеріалах справи містяться податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Агріс Полісся" за спірний період (а.с. 168-178), в яких зазначена, зокрема, і загальна вартість обсягу постачання позивачем (за первісним позовом) та відповідна сума податку на додану вартість.

Водночас, відповідач (за первісним позовом) обов`язку щодо оплати зазначених вище актів надання послуг №636 від 03.11.2021 та №638 від 10.11.2021 згідно Договору не виконав, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, у ТОВ "Агріс Полісся" станом на день розгляду справи існує заборгованість перед ТОВ "Аграрія ЛТД" в розмірі 208 000,00грн (110 000,грн + 98 000,000грн).

Також, позивачем (за первісним позовом) заявлено вимогу про стягнення 43 070,25грн пені.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як судом зазначалося вище, згідно п.6.1 Договору визначено, що у випадку невиконання зобов`язань, передбачених п.4.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця за весь період прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При цьому варто зауважити, що відповідно до п.4.2 Договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування належних сум на поточний рахунок орендодавця протягом 3 (трьох) б а н к і в с ь к и х д н і в після виконання "Технічного завдання" та підписання між орендарем та суборендарем Акту виконання частини Технічного завдання.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено день закінчення строку виконання відповідачем зобов`язання з внесення орендної плати та, відповідно, - початок періоду нарахування пені. Таким чином, початок періоду прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів, з огляду на п.4.2 Договору, згідно Акту надання послуг №636 від 03.11.2021 (на суму 110 000,00грн) (та враховуючи зазначення позивачем початку періоду прострочення на дану суму боргу), починається 14.11.2021, а відповідно Акту надання послуг №638 від 10.11.2021 (на суму 98 000,00грн) - 16.11.2021.

Також, позивачем неправильно зазначено кінцеву дату періоду нарахування пені, якою, з огляду на ч.6 ст.232 ГК України, є 09.05.2022 (на суму за Актом надання послуг №636 від 03.11.2021) та 16.05.2022 ( на суму за Актом надання послуг №638 від 10.11.2021) - відповідно.

Таким чином, суд вважає правильним наступні періоди для нарахування пені згідно Акту надання послуг №636 від 03.11.2021: 14.11.2021-09.05.2022 та відповідно Акту надання послуг №638 від 10.11.2021: 16.11.2021-16.05.2022.

Враховуючи наведене, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", господарським судом здійснено перерахунок пені за періоди 14.11.2021-09.05.2022 і 16.11.2021-16.05.2022, відповідно до чого сума пені, яка підлягає до задоволення, складає 10 180,27грн та 9 354,30грн - відповідно, та разом становить 19 534,57грн (10 180,27грн + 9 354,30грн).

У частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 23 535,68грн (43 070,25грн - 19 534,57грн) суд відмовляє в позові.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 208 000,00грн основного боргу та 19 534,57грн пені. У частині вимог щодо стягнення 23 535,68грн пені суд відмовляє в первісному позові.

У задоволенні зустрічного позову суд також відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення первісних позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" (12122, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Рижани, вул. Заводська, буд. 24; ідентифікаційний код 38580846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрія ЛТД" (08132, Київська обл., м. Вишневе (з), вул. Вітянська, буд. 2; ідентифікаційний код 37385944):

- 208 000,00грн основного боргу;

- 19 534,57грн пені;

- 3 413,02грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні первісного позову в частині вимог щодо стягнення 23 535,68грн пені.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.02.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - ТОВ "Аграрія ЛТД" на електронну пошту: agrariyaplys@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2;

3 - ТОВ "Агріс Полісся" (рек.) та на електронну пошту: agris2018@i.ua; ІНФОРМАЦІЯ_3.