Рішення

від 15.02.2023 по справі 910/11101/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/11101/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11101/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» (02160, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 7, корпус 1, кімната 5, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 59 (2 парадне), офіс 196)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 7-А, оф. 3-41)

Про стягнення заборгованості у розмірі 1 118 477, 28 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ІНВЕСТ ОЙЛ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 118 477, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки нафтопродуктів №10, на виконання умов якого, позивачем поставлено товар відповідачеві за видатковими накладними №1149 від 17.12.2021 вартістю 493 859, 52 грн та №1172 від 24.12.2021 вартістю 155 690, 88 грн. Натомість, відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 118 477, 28 грн, що складається з основного боргу у розмірі: 649 550, 40 грн, штрафу у розмірі 129 910, 08 грн, інфляційних втрат у розмірі 141 628, 84 грн, 3 % річних у розмірі 16 086, 90 грн, пені у розмірі 181 301, 06 грн.

Також позивач просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

28.10.2022 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

01.11.2022 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якої він усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 28.10.2022.

22.11.2022 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/11101/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.01.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання вих.№12 від 13.01.2023 про продовження строків надання відзиву та інших заяв, клопотань.

16.01.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло заперечення вих.№ б/н від 16.01.2023 на клопотання відповідача про продовження строків для надання відзиву.

20.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач одночасно просив поновити строк для його подачі та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

23.01.2023 суд ухвалою поновив відповідачу строку для подання відзиву та прийняв відзив до розгляду, залишив раніше подане клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву без розгляду та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи №910/11101/22 продовжив в порядку спрощеного позовного провадження.

26.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. 03.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

26 березня 2021 року між ТОВ «Укр Інвест Ойл» (постачальник, позивач) та ТОВ «АБЗ-1» (замовник, відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів №10 (надалі -Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що ціна на Товар, що буде постачатися окремими партіями на підставі цього Договору, є договірною та буде визначатися Сторонами в рахунках-фактурах, видаткових накладних.

При цьому, пунктом 5.3. Договору обумовлено, що Постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку Покупець зобов`язується сплатити за поставлений Товар протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару, що зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в товарно-транспортній накладній на Товар, та/або Акті приймання-передачі Товару, в залежності від базису постачання.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору він неодноразово здійснював поставки пального Відповідачу, які він оплачував. Однак, відповідач оплату не провів за видатковими накладними:

- №1149 від 17 грудня 2021 року на суму 493 859,52 грн.,

- №1172 від 24 грудня 2021 року на суму 155 690,88 грн.

Отже, заборгованість складає 649 550,40 грн.

На підтвердження наявності заборгованості, сторони підписали Акти звірки взаєморозрахунків, згідно яких станом на 31 грудня 2021 року та 31 січня 2022 року заборгованість Відповідача складала 649 550,40 грн.

Сторони пунктом 6.2 Договору передбачили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості, до моменту повної оплати поставленої партії Товару, не обмежуючись шестимісячним строком передбаченим п. 6 ст. 232 ГК України.

Також, в пункті 6.3. Договору передбачили, що у разі порушення строків оплати за поставлену партію Товару понад 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від суми простроченого платежу.

Відтак, оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач вважає, що крім суми боргу у розмірі 649 550,40 грн, до стягнення підлягають: штраф в сумі - 129 910,08 грн., інфляційні втрати - 141 628,84 грн., 3% річних в сумі - 16 086,90 грн., пеня - 181 301,06 грн за визначені позивачем періоди прострочення.

2. Предмет позову (предмет спору).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1 118 477, 28 грн, з яких: 649 550,40 грн - сума основного боргу, а також штраф в сумі - 129 910,08 грн., інфляційні втрати - 141 628,84 грн., 3% річних в сумі - 16 086,90 грн., пеня - 181 301,06 грн за періоди прострочення з 21.12.2021 по 20.10.2022 за ВН №№1149 від 17 грудня 2021 року та з 28.12.2021 по 20.10.2022 за ВН №1172 від 24 грудня 2021 року.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) Позивачем здійснено поставку товару (нафтопродуктів) відповідачу за ВН №1149 від 17.12.2021 року на суму 493 859,52 грн. та за ВН №1172 від 24.12.2021 року на суму 155 690,88 грн.

(2) Доказом поставки нафтопродуктів відповідачу є також :

- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000001149 від 17 грудня 2021 року, за якою поставлено товар, що зазначений в видатковій накладній №1149 від 17 грудня 2021 року;

- товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №00000001172 від 24 грудня 2021 року, за якою поставлено товар, що зазначений в видатковій накладній №1172 від 24 грудня 2021 року.

(3) відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар за ВН №1149 від 17.12.2021 та №1172 від 24.12.2021, у зв`язку з чим, сума основного боргу становить 649 550,40 грн, що в тому числі підтверджується підписаними сторонами Актами звірки взаємних розрахунків.

(4) За поставлений товар за ВН №1149 від 17.12.2021 року відповідач мав сплатити до 20.12.2021, а за ВН №1172 від 24.12.2021 року до 27.12.2021, втім вартість товару так і не була сплачена.

(5) Керуючись п. 6.2. та 6.3. Договору, а також статтею 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити на користь позивача 649 550,40 грн - сума основного боргу, а також штраф в сумі - 129 910,08 грн, інфляційні втрати - 141 628, 84 грн, 3% річних в сумі - 16 086, 90 грн, пеню - 181 301,06 грн за періоди прострочення з 21.12.2021 по 20.10.2022 за ВН №№1149 від 17 грудня 2021 року та з 28.12.2021 по 20.10.2022 за ВН №1172 від 24 грудня 2021 року.

У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що у спірних правовідносинах відсутні обставини форс-мажору, про настання такої обставини позивача не повідомлено в передбаченому Договором порядку, а строк виконання зобов`язань настав до введення в Україні воєнного стану, до того ж відповідач у відзиві не заперечує факт отримання товару та не заперечує щодо правильності проведеного позивачем розрахунку штрафних санкцій.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі:

(1) позивач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договором.

(2) господарська діяльність відповідача (виробництво асфальту) має сезонний характер - з березня по листопад поточного року та товариство фактично припинило свою діяльність з 24.02.2022, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями;

(3) у спірних правовідносинах наявні форс-мажорні обставини, у зв`язку із повномасштабним вторгненням росії на територію України та запровадженням в Україні воєнного стану.

(4) На момент виникнення форс-мажору у товариства існували зобов`язання по договору поставки, а внаслідок початку бойових дій в м. Києві та Київській області діяльність товариства припинилась, що мало свій вираз у зупиненні виробництва, мобілізацією керівництва та частини співробітників та призупинення трудових договорів.

5. Оцінка доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджений факт поставки відповідачу товару?

- чи настав строк оплати вартості поставленого товару?

- чи існують у спірних правовідносинах форс-мажорні обставини та чим вони підтверджені?

- чи вірно проведений позивачем розрахунок штрафних санкцій (штрафу та пені), інфляції та 3 % річних, а відтак чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якому розмірі?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з п. 5.3. Договору поставки - постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку Покупець зобов`язується сплатити за поставлений Товар протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару, що зазначена у видатковій накладній на Товар та/або в товарно-транспортній накладній на Товар, та/або Акті приймання-передачі Товару, в залежності від базису постачання.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачеві товар:

- згідно ВН №1149 від 17.12.2021 у розмірі 493859, 52 грн, що підписана уповноваженими представниками сторін власноручно та скріплена печатками товариств;

- згідно ВН №1172 від 24.12.2021 у розмірі 155690, 88 грн, що підписана уповноваженими представниками сторін шляхом проставлення електронного цифрового підпису в порядку Закону України «Про електронні довірчі послуги».

В підтвердження здійсненої поставки позивачем також надано відповідні товарно-супровідні документи, а саме ТТН №00000001149 від 17.12.2021 та ТТН №00000001172 від 24.12.2021.

Отже, факт поставки є підтвердженим, доказів наявності передплати за поставлений товар матеріали справи не містять, а отже керуючись пунктом 5.3. Договору поставки, строк оплати поставленого товару настав за ВН №1149 від 17.12.2021 - 20.12.2021, а за ВН №1172 від 24.12.2021 - 27.12.2021.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача в частині того, що несвоєчасна оплата товару виникла з вини позивача, який несумлінно виконував договірні зобов`язання, оскільки, доказів на підтвердження вказаного до суду не подано. Так само суд не враховує доводи відповідача щодо не настання строку оплати, який мав бути зазначений у видаткових накладних, оскільки, такий строк оплати передбачений безпосередньо в п. 5.3. Договору поставки .

Відповідач не надав суду доказів оплати поставленого товару, крім того, жодним чином не заперечував у відзиві факт поставки товару згідно ВН на загальну суму 649 550, 40 грн.

Також, сторонами проведено звірку взаємних розрахунків за Договором поставки нафтопродуктів №10 від 26.03.2021 станом на 31.12.2021 та станом на 31.01.2022, за результатами якої підтверджено наявність боргу за Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» на суму 649 550, 40 грн.

З огляду на встановлені обставини справи господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 649 550, 40 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Щодо форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8.1. Договору поставки - сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за Договором, якщо це невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Згідно приписів п. 8.2. Договору поставки вбачається, що термін виконання обов`язків сторонами відсувається відповідно часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини.

Згідно п. 8.3. Договору поставки - про настання таких обставин сторона, для якої вони виникли, повинна повідомити іншу сторону в письмовому вигляді протягом 3-х діб. У разі невиконання вимоги щодо повідомлення Сторона, що не виконує свої зобов`язання, позбавляється права посилатись на такі обставини.

Пункт 8.4. Договору поставки - наявність форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена висновком компетентного органу.

Відповідач зазначає, що введення в Україні воєнного стану є форс-мажорною обставиною у спірних правовідносинах, отже відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій, а будь-які вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар повинні бути відтерміновані на строк дії воєнного стану.

Суд зазначає, що факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 є загальновідомим. Разом з тим, як зазначено судом вище, умовами договору сторони передбачили обов`язок повідомлення сторони про настання форс-мажору, у разі невиконання якого Сторона, що порушує свої зобов`язання, позбавляється права посилатись на такі обставини.

Належним доказом дії форс-мажорних обставин є довідка, видана Торгово-промисловою палатою України чи іншим уповноваженим органом.

Суд звертає увагу, на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, де вказано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Як з`ясовано судом, місцезнаходженням відповідача є м. Київ, який не було окуповано, при цьому зобов`язання відповідача є грошовим та не вимагає безпосереднє перебування директора на підприємстві, оскільки, умовами Договору поставки сторони передбачили безготівковий розрахунок за поставлений товар.

Відповідач стверджує, що з 24.03.2022 ним призупинено дію трудових договорів з більшістю працівників. Однак, з наказу від 24.03.2022 №240322-ОД вбачається, що трудовий договір з головним бухгалтером товариства не призупинено, відтак, бухгалтер міг розрахуватись з кредиторами товариства за зобов`язаннями строк виконання яких настав до 24.02.2022 (у спірних правовідносинах суд констатував, що строк оплати вартості поставленого товару настав ще 20.12.2021 та 27.12.2021).

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати поставленого товару настав до початку дії форс-мажорних обставин, отже розділ 8 «Форс-мажорні обставини» Договору поставки не може бути застосований в даному випадку. До того ж матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин в порядку п. 8.3. Договору.

Щодо сезонної діяльності відповідача (відповідач спеціалізується на виробництві асфальту, сезон виробництва якого з березня по листопад), то суд констатує, що така особливість діяльності останнього є повсякчасною, відома відповідачу, а отже приймаючи товар в грудні 2021 року відповідач мав оцінити фінансові ризики та необхідність оплати прийнятого товару на значну суму, що становить 649 550, 40 грн.

У відповідності до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, суд вважає, що термін виконання зобов`язань відповідача не підлягає відтермінуванню, а у спірних правовідносинах відсутні форс-мажорні обставини, що звільняють відповідача як від обов`язку виконання зобов`язання, так і від відповідальності за невиконання зобов`язання, отже позивач правомірно застосовує до відповідача штрафні санкції.

Стосовно вимог по стягненню штрафних санкцій, 3% річних та інфляційного збільшення суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору поставки передбачено, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення за кожен день затримки від суми заборгованості до моменту повної оплати поставленої партії товару не обмежуючись шестимісячним строком передбаченим п. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 6.3. Договору поставки передбачено, що у разі порушення строків оплати за поставлену партію товару понад 10 (десять) календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцять) % від суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у строк визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 181 301, 06 грн. - пені за прострочення в оплаті за ВН №1149 від 17.12.2021 - за борговий період з 21.12.2021 по 20.10.2022, а за ВН №1172 від 24.12.2021 - за борговий період з 28.12.2021 по 20.10.2022, 20 % штрафу від вартості товару в сукупному розмірі 129 910, 08 грн, а також 3 % річних у розмірі 16 086, 90 грн та інфляційні втрати у розмірі 141 628, 84 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, а також за допомогою системи "Прецедент" розрахунки суми пені, 3% річних, інфляційного збільшення, надані позивачем, господарський суд встановив, що такі розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, боргові періоди визначені вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Позивач в позові зазначив, що ним понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 16 777, 16 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному розмірі, судовий збір за подання позову покладається на відповідача.

Крім того, позивач заявив про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 923, 86 грн та про намір подання доказів на їх понесення в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення. Відтак, питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть вирішені судом, у випадку подання позивачем відповідних доказів в порядку статті 244 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» про стягнення заборгованості у розмірі 1 118 477, 28 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 7-А, оф. 3-41; ідентифікаційний код: 41190464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» (02160, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 7, корпус 1, кімната 5, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 59 (2 парадне), офіс 196; ідентифікаційний код: 43655813) 649550 (шістсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 40 коп. - основного боргу, 129 910 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот десять) грн 08 коп. - штрафу, 181301 (сто вісімдесят одну тисячу триста одну) грн 06 коп. - пені, 141 628 (сто сорок одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн 84 коп. - інфляційних втрат, 16086 (шістнадцять тисяч вісімдесят шість) грн 90 коп. - 3 % річних, а також 16 777 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 16 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких