Рішення

від 02.03.2023 по справі 910/11101/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/11101/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ»

про ухвалення додаткового рішення в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін

у справі №910/11101/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» (02160, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 7, корпус 1, кімната 5, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 59 (2 парадне), офіс 196)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 7-А, оф. 3-41)

Про стягнення заборгованості у розмірі 1 118 477, 28 грн.

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ІНВЕСТ ОЙЛ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-1" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 118 477, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки нафтопродуктів №10, на виконання умов якого, позивачем поставлено товар відповідачеві за видатковими накладними №1149 від 17.12.2021 вартістю 493 859, 52 грн та №1172 від 24.12.2021 вартістю 155 690, 88 грн. Натомість, відповідач не здійснив оплату поставленого товару, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 118 477, 28 грн, що складається з основного боргу у розмірі: 649 550, 40 грн, штрафу у розмірі 129 910, 08 грн, інфляційних втрат у розмірі 141 628, 84 грн, 3 % річних у розмірі 16 086, 90 грн, пені у розмірі 181 301, 06 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі №910/11101/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» 649 550 (шістсот сорок дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 40 коп. - основного боргу, 129 910 (сто двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот десять) грн 08 коп. - штрафу, 181301 (сто вісімдесят одну тисячу триста одну) грн 06 коп. - пені, 141 628 (сто сорок одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн 84 коп. - інфляційних втрат, 16086 (шістнадцять тисяч вісімдесят шість) грн 90 коп. - 3 % річних, а також 16 777 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн 16 коп. - судового збору.

На виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України при зверненні з позовом до суду, позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається, в тому числі, з витрат на правничу допомогу в сумі 60 923, 86 грн.

Крім того, відповідно до змісту позовної заяви, позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, зроблено заяву про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

17.02.2023 через підсистему «Електронний суд» до суду від позивача на виконання ч. 8 ст. 129 ГПК України подано заяву про ухвалення додаткового рішення з долученням до неї доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення, подана з дотриманням вимог абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Від відповідача у справі заперечень щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу позивача не надходило, як і заперечень щодо доказів понесення таких витрат позивачем.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в тому ж порядку, в якому було ухвалено рішення (в спрощеному провадженні без виклику сторін), вказує наступне.

Частиною першою статті 244 передбачено, що суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу), дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

До позовної заяви було додано:

- Ордер серії СА №1039885 від 20.10.2022, що виданий адвокатом Бердником Віталієм Вікторович на підставі Договору №6/10/22 від 20.10.2022;

- Договір №6/10/22 про надання правової допомоги від 20.10.2022.

Згідно п. 3.1. Договору №6/10/22 про надання правової допомоги від 20.10.2022, що укладений між позивачем та адвокатом Бердником Віталієм Вікторовичем - сторони погодили наступний розмір гонорару за надання правової допомоги клієнту та порядок його сплати:

- 5 000 (п`ять тисяч) грн - фіксована сума гонорару,

- 5 % від розміру задоволеної судовим рішенням суду першої інстанції суми позовних вимог - розмір додаткового гонорару, які клієнт сплачує протягом 10 (десяти) робочих днів з часу прийняття відповідним судом першої інстанції рішення за результатом розгляду справи.

Пунктом 3.3. Договору №6/10/22 про надання правової допомоги від 20.10.2022 передбачено, що винесення судом першої інстанції рішення щодо предмета договору є підставою для сплати клієнтом гонорару в порядку, визначеному п. 3.1. Договору. Підтвердженням прийняття наданих послуг є складений сторонами акт приймання-передачі наданих послуг.

При цьому, в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу становлять орієнтовно 60 923, 86 грн.

До заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу додані наступні докази:

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.02.2023, що є додатком до Договору №6/10/22 про надання правової допомоги від 20.10.2022.

В Акті приймання-передач сторони зазначили, що сума гонорару, яка визначена договором становить 5 000, 00 грн фіксована сума та 55 923, 86 грн - 5 % від суми, задоволеної судом. Однак, сторони враховуючи обсяг фактично наданої правової допомоги (консультування, складання позовної заяви з розрахунком штрафних санкцій, підготовка та подача позову з додатками до суду через підсистему «Електронний суд», ознайомлення з відзивом та додатками до нього, підготовка та подача заперечення на клопотання Відповідача про продовження строків надання відзиву, підготовка та подача відповіді на відзив, інші процесуальні дії у справі, складання та подача заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу) та те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, погодили зменшити розмір гонорару в частині відсотку від розміру задоволеної судом суми до стягнення до 3 (трьох) %, який становить 33 554,32 грн..

Враховуючи домовленості сторін щодо суми гонорару, прийняття судом рішення на користь клієнта, сторони погодили, що розмір гонорару, що підлягає сплаті, становить 38 554 (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 32 коп., в зв`язку з прийняттям кінцевого рішення Господарським судом міста Києва у справі №910/11101/22.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Також у вище зазначеній постанові ВП ВС зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд констатує, що умовами Договору №6/10/22 про надання правової допомоги від 20.10.2022 сторони передбачили фіксований розмір гонорару адвоката (в тому числі додаткового).

Позивач не надає на виконання ч. 3 ст. 126 ГПК України детального опису робіт (наданих послуг) з конкретизацією часу, що витрачений адвокатом.

Поряд з цим, суд зазначає, що оцінюючи зміст приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зробила, в тому числі, висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Таким чином, Господарський суд міста Києва констатує, що сторона на користь якої прийнято рішення, доводячи розмір витрат на професійну правничу допомогу, у випадку їх встановлення у фіксованому розмірі, не звільняється від виконання обов`язку передбаченого ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо подання детального опису робіт (наданих послуг), ВП ВС вказує на те, що при оцінці наданого суду опису виконаних робіт, суди не мають допускати надмірний формалізм, а опис має бути деталізований тією мірою, якою пояснюватиметься реальний обсяг заявлених до стягнення витрат.

В даному випадку, позивачем не подано взагалі опису виконаних робіт адвокатом згідно умов договору про надання правової допомоги. При цьому, сторони договору не були позбавлені права викласти опис виконаних робіт на суму 33 554, 32 грн безпосередньо в Акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.02.2023.

Відтак, суд оцінюючи надані докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, строк оплати яких станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення ще не настав, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою статті 129 ГПК України, дійшов до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, є співмірним, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та його ціни.

В матеріалах справи наявні дві заяви по суті справи, що були складені адвокатом: позовна заява та відповідь на відзив. Також в матеріалах справи від позивача наявні процесуальні документи з процесуальних питань: заперечення на клопотання відповідача про продовження строків надання відзиву та клопотання про прискорення розгляду справи від 03.02.2023, що подане через тиждень після подання відповіді на відзив, попри те, що згідно трекінгу відстеження поштового відправлення, відповідачем було отримано відповідь на відзив лише 30.01.2023, відтак, в силу встановлених в ухвалі про відкриття провадження процесуальних строків, строк на подачу заперечень відповідача не закінчився та розгляд справи №910/11101/22, не міг бути завершений у ті строки, в які вимогав представник позивача.

Відтак, суд враховуючи дії позивача, обсяг матеріалів у справі, в тому числі, кількість підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та нескладний характер спору, що виник між сторонами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі відповідають критеріям, визначеним в ч. 5 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що на відповідача підлягають покладенню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38554, 32 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 124, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ-1» (03124, м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд. 7-А, оф. 3-41; ідентифікаційний код: 41190464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ІНВЕСТ ОЙЛ» (02160, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд. 7, корпус 1, кімната 5, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 59 (2 парадне), офіс 196; ідентифікаційний код: 43655813) 38554 (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 32 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішення законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких