Рішення

від 15.02.2023 по справі 910/10671/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/10671/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСОН ЮК" (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 52, офіс 34)

про стягнення 2 983 741,31 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: Кривошея Д.А.

від відповідача: Коханій Т.В.

У судовому засіданні 15.02.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСОН ЮК" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 983 741,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору № 286/1/21/20 від 03.09.2021 не вчасно та не у повному обсязі виконано зобов`язання щодо поставки продукції, у зв`язку з чим, у позивача виникло право на застосування штрафних санкцій, визначений п. 7.3.2. договору, а саме пені у розмірі 2 983 741,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/10671/22, вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.11.22 о 10:10 год.

У судовому засіданні 09.11.2022 відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі із додатковими документами до нього, яке було залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.11.2022 судом було відкладено розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а також відкладено підготовче засідання суду на 23.11.2022.

23.11.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі із додатками до нього.

У судовому засіданні 23.11.2022 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, наданий представником відповідача, та вирішено задовольнити усне клопотання позивача про відкладення, з метою надання відповіді на відзив на позов відповідача. Підготовче судове засідання було відкладено на 07.12.2022.

29.11.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

30.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача із доказами його направлення відповідачу.

07.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням останнього на лікарняному та неможливістю прибуття в судове засідання.

У судове засідання 07.12.2022 з`явився представник позивача, який заперечив проти відкладення розгляду справи та просив суд закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті.

Враховуючи першу неявку у судове засідання представника відповідача та подане ним клопотання про відкладення, суд протокольно задовольнив його відклав підготовче засідання на 21.12.2022.

21.12.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

У судовому засіданні 21.12.2022 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.01.2023.

25.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття представника відповідача в судове засідання.

25.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення апеляційного перегляду апеляційної скарги у справі № 910/1891/21, яка розглядається Північним апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 25.01.2023 представник позивача надав пояснення щодо поданих клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та зупинення її розгляду, просив суд відмовити в їх задоволенні.

За наслідками судового засідання 25.01.2023, суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд клопотання про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання, яке призначив на 15.02.2023.

У судовому засіданні 15.02.2023 представник відповідача оголосив клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд його задовольнити. Присутній представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання посилаючись на його безпідставність. Суд заслухавши доводи сторін у справі протокольно відхилив вказане клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

У судому засіданні позивачем та відповідачем було проголошено заключне слово, відповідно до якого позивач просив задовольнити заявлені до відповідача вимоги, а відповідач просив відмовити у їх задоволенні відповідно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Міністерством оборони України (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» (далі - Постачальник, Відповідач) відповідно до рішення Тендерного комітету Замовника (протокол від 27.08.2021 № 75/195/7) 03.09.2021 року було укладено Договір №286/1/21/20 про поставку для державних потреб нафти і дистилятів, а саме, бензину автомобільного А-80-ДЗ.

Відповідно до специфікації п. 1.1. Договору Постачальник (Відповідач) зобов`язався поставити Замовнику (Позивачу) бензин автомобільний А-80-ДЗ у кількості 1 600,00 тон до 01.10.2021 та 5 060,00 тон до 15.11.2021 (включно), загальна вартість продукції за цим договором встановлена у розмірі 247 918 500,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Розділом IV договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний надати Замовнику після постачання продукції комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), акт приймання - передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), видаткову накладну Постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана Сторонами із зазначенням Одержувачем Замовника фактичної дати надходження продукції, повідомлення-підтвердження (додаток 12.4. Договору), яке оформлюється одержувачем Замовника, відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що регламентується керівними документами Міністерства оборони України, акт прийому-передачі продукції (додаток 12.3. Договору)

Відповідно до п. 5.1 Договору, постачальником Продукція постачається на умовах DDP до складу Замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами.

03.09.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою було зменшено суму Договору до 247 918 233,60 грн, при цьому, загальна кількість та строки постачання товару не було змінено.

11.10.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої було змінено специфікацію та встановлено строки постачання продукції у кількості 1 600,0 тон до 21.10.2021, продукцію у кількості 5 060,00 тон. строк постачання встановлено до 05.12.2021 загальна сума договору та інші умови договору залишились без змін.

За твердженням Позивача, всупереч умовам договору від 03.09.2021 №286/1/21/20 в редакції додаткової угоди № 2 від 11.10.2021 Відповідачем було порушено умови договору щодо його повноти та своєчасності виконання фактично, договірні зобов`язання Відповідачем було виконано з порушеннями строків постачання. Так зокрема, продукцію у кількості 1 942,64 тон вартістю 72 314 956,88 грн. було поставлено із простроченням від 4-х до 20 днів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, які були надані Позивачем до матеріалів позовної заяви.

При цьому, відповідно до пункту 7.3.2. Договору, за порушення строків постачання продукції Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Так, Позивачем було зазначено, що Відповідачем не було здійснено поставку продукції у кількості 3 340,753 тон загальною вартістю 124 359 396,79 грн. у строк до 05.12.2021.

З огляду на порушення Відповідачем умов Договору, Позивачем на адресу Постачальника був направлений лист від 22.12.2021 № 286/6968 щодо зменшення ціни договору до 123 586 867,20 грн. та попереджено про те, що застосування оперативно-господарських санкцій не позбавляє Замовника права вимагати від Постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання Договору.

З огляду на недопостачання Відповідачем 3 340,753 тон Продукції загальною вартістю 124 359 396,79 грн, Позивачем було нараховано пеню у розмірі 2 114 109,75 грн.

Таким чином, за розрахунком Позивача, сума пені за порушення умов Договору від 03.09.2021 № 286/1/21/20 становить 2 983 741,31 грн., що складається з 869 631,56 грн пені за порушення строків постачання продукції та 2 114 109,75 грн пені за непостачання продукції.

17.01.2021 Міноборони на адресу Відповідача було направлено претензію № 286/9/201 щодо добровільної сплати суми штрафу, однак, станом на день пред`явлення позову вимоги претензії залишено Відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим, Відповідач звернувся до суду із відповідним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач у своєму відзиві вказує на те, що вимушене порушення строків виконання ТОВ «Ферст Груп» своїх зобов`язань за договором на переробку давальницької сировини № 1803-ПР, який був укладений між ТОВ «Ферст Груп» та ТОВ «Фірма «ФІДЕЯ», призвело до затримки постачання продукції за Договором укладеним між Відповідачем та ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ», що, в свою чергу, разом з захворюванням на коронавірус SARS-CoV-2 співробітників відповідача, спричинило затримку постачання продукції за Договором укладеним між Позивачем та Відповідачем, і така затримка не залежить від волі Відповідача, а отже у контексті приписів ст. 218 ГПКУ, вина ТОВ «Ексон Юк» за неналежне виконання зобов`язань відсутня, а отже відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за прострочку постачання продукції у розмірі 869 631,56 грн. Крім того, Відповідачем стверджувалось, що Позивачем було самостійно зменшено обсяги продукції за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором, Позивачем безпідставно нараховано штрафні санкції на непоставлену продукцію у розмірі 2 114 109,75 грн, а отже обов`язок з її постачання у Відповідача був відсутній.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, відповідно до пункту 7.3.2. Договору, за порушення строків постачання продукції Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що договірні зобов`язання Відповідачем було виконано із порушенням строків постачання продукції у кількості 1 942,64 тон вартістю 72 314 956,88 грн., що підтверджується наданими Позивачем актами приймання-передачі, а також не виконані в повному обсязі договірні зобов`язання в частині постачання продукції у кількості 3 340,753 тон загальною вартістю 124 359 396,79 грн у строк до 05.12.2021, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором настав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, та не заперечувалось самим відповідачем, що останній допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойка (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені та штрафу, а саме за порушення строків постачання продукції Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

При цьому, з огляду на те, що Відповідачем не було допущено прострочення поставки товару понад 30 днів, Позивачем не було нараховано Відповідачу штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленого товару.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та зазначає, що останній є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 2 983 741,31 грн за невиконання зобов`язання з поставки товару підлягають задоволенню.

При цьому, щодо тверджень Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, судом зазначається наступне.

У відзиві на позов, Відповідач зокрема посилається на істотну зміну обставин як неможливість виконання зобов`язань за договором, якими сторони керувалися при його укладенні, та вважає що порушення його контрагентом ТОВ «Ферст Груп», ТОВ «Фірма Фідея» строків поставки йому складових (сировини), необхідних для виготовлення та поставки продукції за спірними договорами, блокування роботи суб`єкта господарювання, у зв`язку з розповсюдженням захворювання на Covid-19, тому ці обставини унеможливили для Відповідача виконання зобов`язань у визначений договорами строк.

При цьому, надані Відповідачем висновки Київської торгово-промислової палати від 29.10.2021 № 1703-04/424 та від 25.05.2022 № 49/3-23 ґрунтуються виключно на тому, що у Відповідача, а також його контрагентів стався спалах на захворювання Covid-19 у зв`язку з чим частина працівників знаходилась на карантині.

Суд критично ставиться до наданих Відповідачем зазначених вище доказів та зауважує, що встановлені у висновку Київської Торгово-промислової палати обставини не мають безумовний та невідворотний характер тому у даному випадку не є підставою для звільнення Відповідача за порушення умов договору.

Також, відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами зокрема введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Поряд із цим, Відповідачем не було надано до суду вказаного сертифікату про форс-мажорні обставини, що в свою чергу унеможливлює вказаних Відповідачем обставин підтвердженими належними та допустимими доказами.

Крім того, надані Відповідачем висновки Київської Торгово-промислової палати № 1703-4/424 від 29.10.2021 та № 49/3-23 від 25.05.2022 були надано вже після закінчення строків постачання продукції та після закінчення терміну дії договору.

Також, зазначені вище Висновки Київської Торгово-промислової палати, якими Відповідач обґрунтовує суттєве ускладнення виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки укладеним з Позивачем, вочевидь стосуються безпосередньо правовідносин між Відповідачем та його контрагентами, а не з Позивачем по справі.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, Відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з Позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у Специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час запровадження карантинних обмежень.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження відповідача про необхідність зменшення штрафних санкцій з огляду на його необґрунтованість, безпідставність та невідповідність дійсним обставинам справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, судом також зазначається, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСОН ЮК» (01054, м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 52, офіс 34, ідентифікацій код 42616474) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т.Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 2 983 741 грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 44 756 грн 12 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2023.

Суддя Л.Г. Пукшин