Постанова

від 27.06.2023 по справі 910/10671/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 910/10671/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників: позивача - Кривошея Д.А.

відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк"

на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 р. (повний текст складено 16.02.2023 р.)

у справі № 910/10671/22 (суддя - Пукшин Л.Г.)

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк"

про стягнення 2983741,31 грн

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022 року Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" про стягнення пені у загальному розмірі 2983741,31 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного договору № 286/1/21/20 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 03.09.2011 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки бензину, у зв`язку з чим йому нараховано пеню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 р. у справі № 910/10671/22 позов Міністерства оборони України задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що порушення ним строків поставки товару позивачу відбулось у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язання його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» своїх зобов`язань за договором на переробку давальницької сировини № 1803-ПР, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Фідея», отже вина відповідача за неналежне виконання зобов`язань відсутня, тому відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за прострочку постачання продукції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/10671/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10671/22.

До суду 20.03.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/10671/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" та призначено справу № 910/10671/22 до розгляду на 25.04.2023 р.

У судовому засіданні 25.04.2023 р. було оголошено перерву до 29.05.2023 р.

У судовому засіданні 29.05.2023 р. було оголошено перерву до 27.06.2023 р.

У судовому засіданні 27.06.2023 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги.

27.06.2023 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що останній приймає участь в адміністративній справі № 320/20460/23, яка призначена на 27.06.2023 р. о 12.05.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з п 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, оскільки представник відповідача був присутній у минулому судовому засіданні 29.05.2023 р., колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та розглядає скаргу на підставі наявних в справі документів, яких достатньо для її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

03.09.2021 р. між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» (далі - постачальник), відповідно до рішення Тендерного комітету замовника (протокол № 75/195/7 від 27.08.2021 р.) було укладено договір № 286/1/21/20 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у 2021 році нафту і дистиляти (09130000-9) (бензин) (лот 09132000-3) бензин (бензин автомобільний А-80-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно із специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із специфікацією: бензин автомобільний А-80-ДЗ у кількості 1600,00 тон до 01.10.2021 р. та 5060,00 тон до 15.11.2021 р. (включно), загальна вартість продукції за цим договором встановлена у розмірі 247918500,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального, Центри забезпечення пальним згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 4.2 договору, постачальник зобов`язаний надати замовнику після постачання продукції комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), акт приймання - передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 440 від 17.08.2017 р.), видаткову накладну постачальника, яка містить обов`язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження продукції, повідомлення-підтвердження (додаток 12.4 договору), яке оформлюється одержувачем замовника, відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що регламентується керівними документами Міністерства оборони України, акт прийому-передачі продукції (додаток 12.3 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів „Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.

03.09.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою було зменшено суму договору до 247918233,60 грн, при цьому, загальна кількість та строки постачання товару не було змінено.

11.10.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої було змінено специфікацію та встановлено строки постачання продукції у кількості 1600,0 тон до 21.10.2021 р., продукцію у кількості 5060,00 тон строк постачання встановлено до 05.12.2021 р. загальна сума договору та інші умови договору залишились без змін.

Відповідно до п. 7.3.2 договору за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Позивачем вказує, що відповідач, в порушення умов договору, не було здійснено поставку продукції у кількості 3340,753 тон загальною вартістю 124359396,79 грн у строк до 05.12.2021 р.

22.12.2021 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 286/6968 щодо зменшення ціни договору до 123586867,20 грн та попередив останнього про те, що застосування оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання договору.

17.01.2021 р. Міністерство оборони України направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон ЮК» претензію № 286/9/201 щодо добровільної сплати суми пені, що складається з 869631,56 грн пені за порушення строків постачання продукції та 2114109,75 грн пені за непостачання продукції.

Однак, відповідь на вказану претензію відповідач не надав, нараховану позивачем пеню не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної поставки бензину, у зв`язку з чим йому нараховано пеню за порушення строків поставки продукції та пеню за недопостачання продукції.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 7.3.2 договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що договірні зобов`язання щодо поставки бензину відповідачем було виконано із порушенням строків постачання продукції у кількості 1942,64 тон вартістю 72314956,88 грн, що підтверджується актами приймання-передачі, а саме:

- акт приймання-передачі № 21 від 11.11.2021 р. у кількості 281,070 тон на суму 10462819,51 грн;

- акт приймання-передачі № 22 від 11.11.2021 р. у кількості 166,691 тон на суму 6205065,80 грн;

- акт приймання-передачі № 23 від 19.11.2021 р. у кількості 246,920 грн на суму 9191587,13 грн;

- акт приймання-передачі № 45 у кількості 42,831 тон на суму 1594382,26 грн;

- акт приймання-передачі № 46 у кількості 137,923 тон на суму 5134178,16 грн;

- акт приймання-передачі № 39 у кількості 113,547 тон на суму 4226782,54 грн;

- акт приймання-передачі № 49 у кількості 97,330 тон на суму 3623105,35 грн;

- акт приймання-передачі № 17 у кількості 181,233 тон на суму 6746391,18 грн;

- акт приймання-передачі № 15 у кількості 180,523 тон на суму 6719961,46 грн;

- акт приймання-передачі № 16 у кількості 187,943 тон на суму 996170,65 грн;

- акт приймання-передачі № 19 у кількості 90,112 тон на суму 3354415,60 грн;

- акт приймання-передачі № 17/17 у кількості 216,524 тон на суму 8060097,24 грн.

Також позивачем не виконані в повному обсязі договірні зобов`язання в частині постачання продукції у кількості 3340,753 тон загальною вартістю 124359396,79 грн у строк до 05.12.2021 р., докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована ним відповідними періодами, при цьому, тривалість цих періодів не перевищує шестимісячного строку, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір пені за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2983741,31 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що прострочення ним виконання зобов`язання відбулось не з його вини, а у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

На підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відповідач надав суду висновки Київської Торгово-промислової палати № 1703-4/424 від 29.10.2021 р. та № 49/3-23 від 25.05.2022 р.

Однак, зазначені висновки торгово-промислової палати не підтверджують істотної зміни обставин, а лише свідчать про настання форс-мажорних обставин.

Крім цього, надані відповідачем висновки Київської Торгово-промислової палати № 1703-4/424 від 29.10.2021 р. та № 49/3-23 від 25.05.2022 р. були надані вже після закінчення строків постачання продукції та після закінчення терміну дії договору.

Також відповідач вважає, що порушення ним строків поставки відбулось у зв`язку з тим, що його контрагентами ТОВ «Ферст Груп» та ТОВ «Фірма Фідея» були порушені строки поставки йому складових (сировини), необхідних для виготовлення та поставки продукції за спірними договорами.

Однак, відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір на постачання продукції для державних потреб оборони, усвідомлювало, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаткової угоди), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки та те, що договір укладався вже під час запровадження карантинних обмежень.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 р. у справі № 910/10671/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.2023 р. у справі № 910/10671/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексон Юк".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.07.2023 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко