Рішення

від 15.02.2023 по справі 922/2526/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа № 922/2526/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіск" (адреса: 49050, м. Дніпро, пр.-т Гагаріна, буд. 115, оф. 4; код ЄДРПОУ 30011179) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" (адреса: 61082, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 40602601) про стягнення 214595,91 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордіск" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" (далі відповідач) 214595,91 грн, з яких:

90309,97 грн - інфляційних втрат;

8845,94 грн - 3% річних;

115440,00 грн - пені.

Крім того, позивач також просить суд покласти на відповідача 3218,94 грн судового збору та 32000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару відповідно до умов договору поставки № 2009 від 20.09.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 відкрито провадження у справі № 922/2526/22; визнати дану справу незначної складності малозначною; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 19.12.2022.

Копію зазначеної ухвали сторони отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення, згідно з якими направлялась поштова кореспонденція (а. с. 54-55).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а тому останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд судом справи.

Відповідач надіслав відзив на позов (вх. № 750 від 12.01.2023), в якому просить суд прийняти до розгляду клопотання про зменшення розміру пені, відмовити у задоволенні позову про стягнення 214595,14 грн та зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу до 6000,00 грн.

Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що позивач здійснює нарахування пені на суму 355200,00 грн, яка за умовами специфікації є сумою попередньої оплати, а відповідно до п. 7.4 договору штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до покупця не застосовуються, тоді як строк здійснення попередньої оплати ані договором, ані специфікацією не визначений. Також відповідач вказує на ненадання позивачем детального розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача.

Окрім того, відповідач вважає що пеню позивачем нараховано з порушенням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн не відповідають критерію розумності та не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг і часом, витраченим на виконання відповідних робіт. Відповідач вважає, що позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг; що позивач надає копії документів, які він готував та засвідчував ще при подачі позову у справі № 922/573/22, про що свідчить дата завіряння копій документів, а саме: 07.02.2022; що справа № 922/2526/22 відповідає ознакам малозначної, наведеним у ст. 12 ГПК України у зв`язку з чим, заявлені 32000,00 грн витрат на правничу допомогу є завищеними та не відповідають критерію розумності розміру таких витрат.

Позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 2662 від 06.02.2023) в яких спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 встановлено факт прострочення відповідачем та право позивача на нарахування санкцій за таке прострочення. Позивач зазначає, що пеня нарахована ним у відповідності до умов договору та без порушень вимог чинного законодавства України.

Зокрема позивач зазначає, що він та відповідач визначили в договорі, що пеня нараховується за кожен день прострочення, тобто до настання такої скасувальної обставини, як погашення простроченої заборгованості. Відповідач до теперішнього часу погашення заборгованості за договором не здійснив, а тому пеня нараховується до настання скасувальної обставини погашення заборгованості. Проте, позивачем прийнято рішення заявити до стягнення заборгованість з пені нараховану в межах 6 місяців.

Також позивач зазначає, що розмір нарахованим ним до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є спів розмірними щодо складеності розгляду даної справи та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 20.09.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 2009 (далі за текстом договір; а. с. 14-16), на підставі якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти його і оплатити за цінами і в кількості відповідно до умов договору.

Найменування, асортимент, кількість, умови поставки, ціна і строки поставки товару вказуються і погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація підписується на кожну окрему поставку товару (п. п. 1.1-1.2 договору).

Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору, ціна за одиницю товару визначається згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору.

Загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору, сторони визначили, що покупець здійснює перерахування вартості товару на умовах, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

На підставі п. п. 4.2-4.3 договору оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника. Момент плати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 7.4 договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до покупця не застосовуються.

На виконання умов договору, 20.09.2021 року між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 на загальну суму 710 400,00 грн, у п. 3-4 якої сторони погодили, що строк поставки товару - протягом 5 днів від дати перерахування попередньої оплати; умови оплати 100% попередня оплата.

12.02.2022 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2009 від 20.09.2021 року, у якій сторони внесли змііни щодо реквізитів сторін.

Як зазначає позивач, 21.09.2021 ним було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 38 на загальну суму 710 400,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідачем 08.10.2021 року було сплачено частково суму попередньої оплати у розмірі 355 200,00 грн.

Позивачем на виконання умов договору поставки, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 710 400,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 52 від 12.10.2021 року, та товарно - транспортної накладної № 1210-1 від 12.10.2021 року.

Проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, та в порушення умов договору оплату за отриманий товар здійснив частково на суму 355 200,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 97 від 08.210.2021 року (призначення платежу сплата за колеса зубчаті згідно рахунку на оплату № 38 від 21.09.2021 року).

В зв`язку з несплатою відповідачем існуючого боргу, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 позов задоволено повністю, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіск" 355200,00 грн основного боргу, а також пені в сумі 209568,00 грн., 3% річних в сумі 3444,95 грн. за період прострочення оплати з 13.10.2022 по 07.02.2022, індексу інфляції в сумі 8231,56 грн. за період прострочення жовтень, листопад, грудень 2021 року, 8646,67 грн судового збору та 31000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене рішення в передбаченому законом порядку набрало законної сили.

Однак, відповідач своїх зобов`язань щодо сплати 355200,00 грн. основного боргу не виконав.

З урахуванням викладеного позивачем додатково нараховано відповідачу 8845,94 грн. - 3% річних за період прострочення з 13.10.2021 по 08.12.2022 (за виключенням тих, які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період з 13.10.2022 по 07.02.2022), 115440,00 грн. пені за період прострочення з 13.10.2021 по 13.04.2022 (за виключенням тих, які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період з 13.10.2022 по 07.02.2022), а також 30309,97 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2021 р. по жовтень 2022 р. (за виключенням тих, які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період жовтень, листопад, грудень 2021 року).

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі п. 4 ст. 75 ГПК України факти, які встановлені рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/573/22 щодо наявності у відповідача боргових зобов`язань перед позивачем є преюдиційними, а тому не потребують додаткового доказування при розгляді судом даного спору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В даному випадку, у відповідача з 12.10.2021 року у відповідності до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України виник обов`язок щодо оплатити товару у повному обсязі.

Оскільки такий обов`язок не був виконаний, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки не виконав його в строк, передбачений умовами договору поставки № 2009 від 20.09.2021.

Відповідно, у позивача з 13.10.2021 виникає право на нарахування інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України, а також пені на підставі ст.. 549 ЦК України, ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 з відповідача на користь позивача крім основного боргу в сумі 355200,00 грн. також стягнуто пеню в сумі 209568,00 грн. за період прострочення оплати з 13.10.2021 по 07.02.2022, 3% річних в сумі 3444,95 грн. за період прострочення оплати з 13.10.2022 по 07.02.2022, індексу інфляції в сумі 8231,56 грн. за період прострочення жовтень, листопад, грудень 2021 року.

Суд враховує, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення вчасно не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, а також передбачених умовами договору штрафних санкцій. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, процентів річних та штрафних санкцій аж до повного виконання грошового зобов`язання.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних є обґрунтованими та правомірними.

Згідно з позовною заявою позивач нарахував до стягнення з відповідача 8845,94 грн 3% річних за період прострочення з 13.10.2021 по 08.12.2022 (за виключенням 3444,95 грн. які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період з 13.10.2022 по 07.02.2022), а також 30309,97 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2021 р. по жовтень 2022 р. (за виключенням 8231,56 грн., які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період жовтень - грудень 2021 року).

З цього приводу суд констатує та враховує той факт, що згідно з вимогами ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Перевіривши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон здійснений позивачем розрахунок наведених нарахувань суд констатує його відповідність вимогам чинного законодавства та арифметичну вірність.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 8845,94 грн. 3% річних за період прострочення з 13.10.2021 по 08.12.2022 (які згідно з розрахунком за вказаний період становлять 12320 грн., та з яких підлягають виключенню 3444,95 грн. які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період з 13.10.2022 по 07.02.2022), а також 30309,97 грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2021 р. по жовтень 2022 р. (які згідно з розрахунком за вказаний період становлять 12320,09 грн., та з яких підлягають виключенню 8231,56 грн., які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період жовтень - грудень 2021 року).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось, п. 7.4 договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до покупця не застосовуються.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару, що, в тому числі, підтверджується висновками, викладеними у судовому рішенні від 19.10.2022 у справі № 922/573/22, суд визнає дії позивача щодо нарахування відповідачу пені за період прострочення з 08.02.2022 по 13.04.2022 правомірними.

Згідно з розрахунком, який містить додаткові пояснення (вх. № 2662 від 06.02.2022) позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 13.10.2021 по 13.04.2022 за формулою, передбаченою п. 7.4 договору, а саме, 0,5% від суми простроченого платежу в день.

Однак, при здійсненні розрахунку позивачем не враховано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Зокрема, ст. 1 згаданого закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас ст.. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі № 907/65/18, від 20.01.2022 по справі № 910/20734/20, та ін.

Зазначене в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що оскільки сторони користуючись принципом свободи договору (ст.. 6, 627 ЦК України) встановили в цьому договорі певний розмір пені, то саме цей розмір пені підлягає застосуванню.

Як було зазначено, у п. 7.4 договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

Згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 з відповідача на користь позивача вже стягнуто пеню в сумі 209568,00 грн. за період прострочення оплати з 13.10.2021 по 07.02.2022. Тобто питанню стягнення пені за вказаний період судом вже була надана відповідна правова оцінка.

Таким чином, згідно з даним рішенням підлягає стягненню пеня за період з 08.02.2022 по 13.04.2022 обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12650,96 грн. пені за вказаний вище період прострочення.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав і мотивів.

Посилання відповідача про те, що п. 7.4. договору не передбачено можливості нарахування штрафних санкцій на передоплату суд вважає безпідставними.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу вищевикладеного та умов договору слідує, що сторони у пункті 4 специфікації № 1 погодили умови оплати, а саме - 100% попередня оплата.

Проте в силу положень частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідач мав оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів.

При цьому, порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині проведення повної оплати за поставлений позивачем товар, надає останньому право на нарахування відповідачеві штрафних санкцій, передбачених умовами договорів з урахуванням відповідних законодавчих обмежень.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатським об`єднанням відповідний договір на представництво його інтересів.

02.02.2022 між позивачем, як клієнтом, та адвокатським об`єднанням «Еквіта» укладено договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 06/22 (а. с. 11-12), за змістом якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).

За змістом п. 4.2 договору № 06/22 розмір винагороди адвокатського об`єднання при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору та актах.

Як свідчать матеріали справи, у додатку № 3 від 05.12.2022 сторони погодили: на виконання умов договору за даним додатком до договору адвокатське об`єднання зобов`язується за дорученням клієнта надати наступну правову допомогу (послуги):

- додатково провести претензійно-позовну роботу відносно ТОВ «РВЗ Україна» щодо стягнення на користь клієнта заборгованості, штрафних санкцій та пені за договором поставки № 2009 від 20.09.2021 за період після ухвалення рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22;

- сторони домовились що вартість наданої правової допомоги (гонорару) за договором складає 32000,00 грн.

Згідно з актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) № РА-11 від 14.12.2022 сторони договору узгодили, що адвокатське об`єднання «Еквіта» виконало свої зобов`язання за договором та провело претензійно-позовну роботу відносно ТОВ «РВЗ Україна» щодо стягнення на користь клієнта заборгованості, штрафних санкцій та пені за договором поставки. Вартість наданих послуг с становить 32000 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору платіжним дорученням № 942 від 08.12.2022 сплатив на користь адвокатського об`єднання 32000,00 грн.

З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 32000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс внаслідок розгляду даної справи.

Відповідачем, у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 750 від 12.01.2023), заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

На думку відповідача, витрати на правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн не відповідають критерію розумності та не є співмірними з обсягомнаданих адвокатом послуг і часом, витраченим на виконання відповідних робіт.

Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві зазначає попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у тому числі робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та зазначає, що витрати на правничу допомогу складають 8,5 годин загальною вартістю 32000,00 грн та складається з: складання заяви про забезпечення позову 1,5 годин, написання (складання) позовної заяви (розрахунок заборгованості, тощо) 5 годин, формування та подання позовної заяви з додатками позивачу та до суду 2 години. Проте на підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу позивач надав акт № РА-11 від 14.12.2022 про прийняття виконаних робіт (наданих послуг), який не містить детального опису послуг, які були фактично надані адвокатом, вартість погодинної оплати тощо на суму 32000,00 грн, не містить жодної із послуг, які позивачем визначено у попередньому розрахунку витрат на правничу допомогу. Тому, за твердженнями відповідача, позивачем не надано до суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг, також зазначає, що позивачем не надано детального опису наданих послуг.

За твердженнями відповідача, із наданого позивачем попереднього розрахунку вбачається що адвокатом всього витрачено 8,5 годин, на загальну суму 32000,00 грн. Отже, на думку останнього, вартість 1 години становить суму 3764,71 грн (32 000 грн/8,5 год.). Послуги адвоката позивача із складання позову у малозначній справі, в аналогічній справі (додаткове нарахування санкцій без необхідності доводити додаткові обставини), становить, більш ніж 5 мінімальних заробітних плат в Україні. У зв`язку із чим, виходячи із конкретних обставин справи, її незначної складності (відповідно до ухвали суду справа визначена малозначною), змісту позовної заяви, яка у своїй більшості містить викладення фактичних обставин справи та посилання на нормативно - правові акти, без посиланьна судову практику, враховуючи вартість послуг на аналогічні послуги, яка є значно нижчою, відповідач вважає що сума витрат на складання лише позовної заяви у розмірі 18823,53 грн є значно великою та неспівмірною зі складністю справи та витраченим адвокатом часом, у зв`язку із чим, заявлені позивачем до стягнення із відповідача суму витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 32000,00 грн є завищеною та не відповідає критерію розумності таких витрат, у зв`язку із чим, просить суд, зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн.

Позивач, у додаткових поясненнях (вх. № 2662 від 06.02.2022) зазначає, що сторонами у договорі з адвокатським об`єднанням визначено фіксований розмір гонорару.

За твердженнями позивача, як свідчать матеріали справи, відповідачем доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката не надано.

У зв`язку із чим, за твердженнями позивача, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, вчинення відповідних дій з метою представництва та захисту інтересів сторони у справі, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, вважаємо, що наявні всі підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача.

Розглядаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Позивач у позовній заяві зазначає попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, у тому числі робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та зазначає, що витрати на правничу допомогу складають 8,5 годин загальною вартістю 32000,00 грн та складається з: складання заяви про забезпечення позову 1,5 годин, написання (складання) позовної заяви (розрахунок заборгованості, тощо) 5 годин, формування та подання позовної заяви з додатками позивачу та до суду 2 години.

Таким чином, згідно з даним розрахунком вартість 1 години роботи адвоката становить суму 3764,71 грн. (32 000 грн/8,5 год.).

Суд зазначає та враховує той факт, що ухвалою господарського суду від 19.12.2022 відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа за своїм правовим характером не є складною, сума позову становить 214595,91 грн, обсяг матеріалів справи є незначним, її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. За таких обставин, суд погоджується з думкою відповідача про те, що підготовка позовної заяви не потребувала від адвоката вчинення значного обсягу дій, враховуючи ще й той факт, що звернення до Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/2526/22 відбулось у зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду Харківської області в межах справи № 922/573/22.

За таких обставин, покладення на відповідача за наслідками розгляду справи всієї заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32000,00 грн, не може вважатися обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки, є завищеною щодо всіх вищевказаних критеріїв.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача (вх. № 750 від 12.01.2023 року) викладеної у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи на 50% від заявлених до стягнення, тобто виходячи з суми 16000 грн.

Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі було задоволено частково, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 8336,17 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 1667,10 грн. судового збору, що є також пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РВЗ Україна" (адреса: 61082, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 144-А; код ЄДРПОУ 40602601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордіск" (адреса: 49050, м. Дніпро, пр.-т Гагаріна, буд. 115, оф. 4; код ЄДРПОУ 30011179):

90309,97 грн. - інфляційних втрат;

8845,94 грн. - 3% річних;

12650,96 грн. - пені

1667,10 грн. - судового збору;

8336,17 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак