Постанова

від 09.05.2023 по справі 922/2526/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. Харків справа №922/2526/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Істоміна О.А. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області ухвалене 15.02.2023 у справі №922/2526/22 (суддя Байбак О.І.) у м. Харкові за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордіск», м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», м. Харків про стягнення 214595,91грн.

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордіск», м. Дніпро (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», м. Харків (далі Відповідач) з вимогами про стягнення 214595,91грн., у тому числі:

- 115440,00грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором поставки №2009 від 20.09.2021, нарахованої за період з 13.10.2021 до 13.04.2022 (за виключенням тієї, яка вже була стягнута за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 за період з 13.10.2022 до 07.02.2022);

- 8845,94грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахованих за період з 13.10.2021 до 08.12.2022 (за виключенням тих, які вже були стягнуті за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 за період з 13.10.2022 до 07.02.2022);

- 90309,97грн. інфляційної індексації на заборгованість за невиконане зобов`язання з оплати, нарахованої за період з жовтня 2021 до жовтня 2022 (за виключенням тієї, яка вже була стягнута за рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період жовтень, листопад, грудень 2021).

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2022 було відкрито провадження у справі №922/2526/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/2526/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордіск» були задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» на користь Позивача 111806,87грн., у тому числі: 12650,96грн. пені, 8845,94грн. - 3% річних, 90309,97грн. інфляційної індексації, а також 8336,17грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної повної оплати вартості отриманого товару за договором поставки №2009 від 20.09.2021, заборгованість за яким встановлена преюдиційним для означеної справи рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22.

Місцевий суд зазначив, що наявність означеного судового рішення не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє Відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, та не позбавляє Позивача права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої умовами договору.

Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог в частині стягнення пені зумовлена тим, що Позивачем нарахована до стягнення пеню за період з 13.10.2021 до 13.04.2022 за формулою, передбаченою п.7.4 договору поставки №2009 від 20.09.2021, а саме 0,5% від суми простроченого платежу в день, однак при здійсненні розрахунку не враховано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» - може бути стягнута лише пеня, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таким чином, суд дійшов висновку, що підлягає стягненню з Відповідача пеня за період з 08.02.2022 до 13.04.2022 обмежена подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, тобто 12650,96грн.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», не погодившись з ухваленим рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/2526/22 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 90309,97грн. інфляційної індексації, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить означене рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 90309,97грн. інфляційної індексації та ухвалити нове рішення, яким зменшити суму інфляційної індексації до 88264,49грн.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що:

6.1. не погоджується із розрахунком суду першої інстанції в частині стягнення інфляційної індексації, оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» інфляційних втрат за період з жовтня 2021 до грудня 2021 включно в розмірі 8231,56грн. Отже період жовтень 2021 - грудень 202l включно в розрахунок в розглядуваній справі до уваги не повинен братися. Перевіривши за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «Ліга:закон» розмір інфляційних втрат, які були нараховані за період з січня 2022 до жовтня 2022 включно, останні становлять 88264,49грн., а не 90309,97грн., а саме: 355200,00 х 1.24849237 - 355200,00 = 88264,49грн. Отже, судом першої інстанції безпідставно стягнуто інфляційних втрат в сумі 2045,48грн.;

6.2. у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив про «…стягнення з відповідача на користь позивача…30309,97грн. інфляційних за період прострочення з жовтня 2021р. по жовтень 2022 р. (які згідно з розрахунком за вказаний період становлять 12320,09 грн., та з яких підлягають виключенню 8231,56грн., які вже були стягнуті згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 за період жовтень - грудень 2021 року)», тоді як в резулятивній частині рішення стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» 90309,97грн. інфляційних втрат.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордіск» у межах визначеного апеляційним судом строку надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/2526/22 змінити в частині стягнення інфляційних витрат, пені, а також витрат на правничу допомогу та судового збору, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» інфляційних витрат 93486,16грн.; пені 736821,04грн.; витрат на професійну правничу допомогу - 32000,00грн. Позивач зазначає, що:

7.1. твердження Відповідача про те, що при розрахунку інфляційної індексації не має братися до уваги період з жовтня 2021 до грудня 2021, оскільки заборгованість за цей період вже стягнута рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2022р. у справі №922/573/22, є помилковим, оскільки Позивачем було здійснено розрахунок з урахуванням норм чинного законодавства та відповідно до умов договору. Так, сам по собі факт ухвалення рішення у справі №922/573/22 не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання ними зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. На момент подання позовної заяви та ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі, рішення суду не було виконано взагалі, а тому нарахування штрафних санкцій повинно продовжуватися до моменту належного виконання зобов`язання. Таким чином, розрахунок слід робити за весь час прострочення грошового зобов`язання, а не періодами з моменту прострочення зобов`язання і до ухвалення рішення суду і після ухвалення рішення суду і до виконання зобов`язання, а саме: 98541,53грн. (борг) - 8231,56грн. (стягнуті судом) = 90309,97грн. Зауважує, що на момент розрахунку інфляційних втрат ще не були відомі дані за листопад 2022, які також слід врахувати, і якщо здійснити перерахунок з урахуванням даних за вказані місяці, то в результаті розрахунку отримаємо суму інфляційних витрат в розмірі 93486,16грн.;

7.2. суд першої інстанції некоректно застосував норми права при розрахунку пені та стягнув на користь Позивача лише 12650,96грн. пені за період з січня 2022 до жовтня 2022, оскільки ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Своєю чергою, з матеріалів даної справи вбачається, що пунктом 7.4 договору визначено, що за несвоєчасну оплату Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення платежу. Однак суд першої інстанції у цій справі вищезазначене проігнорував та не врахував, що ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України передбачає свободу договору і говорить, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

7.3. судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів завищення суми витрат на правничу допомогу, а суд першої інстанції не врахував, що сплачена Позивачем сума гонорару адвоката включає в себе повний супровід справи до моменту виконання рішення суду. Вирішуючи дане питання вважаємо, що суд повинен був врахувати, що законодавець передбачив судові витрати з Відповідача в сумі більше 10% від суми яка стягується (1,5% судовий збір та 10% виконавчий збір).

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Істоміна О.А.

9. Ухвалою від 03.04.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/2526/22, а ухвалою від 20.04.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а судова колегія не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

11. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

12. Доводи, зазначені Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, які виходять за межі апеляційного оскарження Відповідача (щодо суми задоволеної судом пені, витрат на професійну правничу допомогу) та становлять окремі вимоги щодо рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не розглядаються, оскільки можуть бути реалізовані учасником справи в порядку звернення з відповідною самостійною апеляційною скаргою на таке судове рішення у відповідності до вимог ст.ст.254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

13. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 19.10.2022 Господарським судом Харківської області ухвалене рішенням у справі №922/573/22, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордіск» задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» 355200,00грн. основного боргу за договором поставки №2009 від 20.09.2021, а також пені в сумі 209568,00грн., 3% річних в сумі 3444,95грн. за період прострочення оплати з 13.10.2022 до 07.02.2022, індексу інфляції в сумі 8231,56грн. за період прострочення жовтень, листопад, грудень 2021, 8646,67грн судового збору та 31000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

14. Означеним рішенням суду встановлено, що 20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордіск» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» (Покупець) укладено договір поставки №2009, відповідно до п.1.1 якого сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти його і оплатити за цінами і в кількості відповідно до умов договору.

Найменування, асортимент, кількість, умови поставки, ціна і строки поставки товару вказуються і погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація підписується на кожну окрему поставку товару (п.1.2 договору).

14.1. Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, ціна за одиницю товару визначається згідно специфікацій, які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

14.2. У п.4.1 договору встановлено, що Покупець здійснює перерахування вартості товару на умовах, зазначених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника. Момент плати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.п.4.2-4.3 договору).

14.3. Згідно з п.7.4 договору, за порушення строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Штрафні санкції за порушення строків перерахування попередньої оплати до Покупця не застосовуються.

14.4. Відповідно до п.10.1 договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань і взаєморозрахунків за цим договором.

14.5. 20.09.2021 сторонами складено та підписано Специфікацію №1 до договору на загальну суму 710400,00грн., у п.п.3, 4 якої вони погодили, що строк поставки товару - протягом 5 днів від дати перерахування попередньої оплати; умови оплати 100% попередня оплата.

14.6. 12.02.2022 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору поставки №2009 від 20.09.2021, у якій внесли зміни щодо реквізитів сторін.

14.7. На виконання умов договору, 21.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Нордіск» виставлено Покупцю рахунок на оплату №38 на загальну суму 710400,00грн., тоді як останнім рахунок було сплачено частково в сумі 355200,00грн. за платіжним дорученням №97 від 08.10.2021 (призначення платежу «сплата за колеса зубчаті згідно рахунку на оплату №38 від 21.09.2021 року»).

Відповідно до видаткової накладної №52 від 12.10.2021 та товарно-транспортної накладної №1210-1 від 12.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордіск» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» товар на загальну суму 710400,00грн., який останнім був отриманий за довіреністю №10 від 12.10.2021, а відтак сума несплаченого товару склала 355200,00грн., що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Нордіск» до суду. Окрім того, Позивачем було нараховано 8231,56грн. інфляційних втрат за період жовтень, листопад, грудень 2021, а також 209568,00грн. пені та 3444,95грн. - 3% річних за період з 13.10.2021 до 07.02.2022.

15. Наразі рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» не було.

16. Вказані в п.п.13-15 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

17. Своєю чергою, оскільки заборгованість за поставлений товар в сумі 355200,00грн. за договором поставки №2009 від 20.09.2021 Відповідачем сплачена не була, у тому числі в примусовому порядку на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордіск» звернулось до суду з вимогами про стягнення з останнього:

- 115440,00грн. пені, нарахованої за період з 13.10.2021 до 13.04.2022 (за виключенням тієї, яка вже була стягнута за рішенням від 19.10.2022 у справі №922/573/22 за період з 13.10.2022 до 07.02.2022);

- 8845,94грн. - 3% річних, нарахованих за період з 13.10.2021 до 08.12.2022 (за виключенням тих, які вже були стягнуті за рішенням від 19.10.2022 у справі №922/573/22 за період з 13.10.2022 до 07.02.2022);

- 90309,97грн. інфляційної індексації, нарахованої за період з жовтня 2021 до жовтня 2022 (за виключенням тієї, яка вже була стягнута за рішенням від 19.10.2022 у справі № 922/573/22 за період жовтень, листопад, грудень 2021).

18. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України, які передбачають відповідальність за порушення грошових зобов`язань за договором поставки, а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Крім того, місцевий суд з посиланням на ст.75 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22 має преюдиціальне значення для розглядуваної справи, а встановлені таким судовими рішеннями факти повторного доведення не потребують.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

19. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

20. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягає у примусовому стягненні з Відповідача нарахованих відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості за отриманий товар за договором поставки №2009 від 20.09.2021 інфляційної індексації, 3% річних та пені, передбаченої п.7.4 договору.

21. Виходячи з правової природи спірних правовідносин, останні регламентуються, насамперед, відповідними нормами Господарського та Цивільного кодексів України, що регулюють загальні положення виконання грошових зобов`язань та відповідальність за прострочення їх виконання.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

22. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

23. Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

24. Відтак, наявне чинне судове рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 у справі №922/573/22, яке за обґрунтованим висновком місцевого суду має преюдиціальне за змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України значення для розгляду означеної справи, належним чином підтверджує факт порушення Відповідачем грошового зобов`язання у вигляді прострочення оплати поставленого Позивачем товару за договором поставки №2009 від 20.09.2021 у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

При цьому, сам факт прийняття означеного судового рішення діючим законодавством не віднесений до обставин, що припиняють чи змінюють правову природу грошового зобов`язання, а отже - жодною мірою не звільняє боржника від відповідальності за порушення грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування яких припиняється лише із припиненням відповідного грошового зобов`язання.

25. Сутність апеляційного перегляду в означеному випадку, зважаючи на визначені доводами апеляційної скарги межі оскарження, полягає у правовій оцінці незгоди Скаржника із зайвим/безпідставним (на його думку) визначенням у якості належної до стягнення суми інфляційної індексації у розмірі 2045,48грн. (задоволення судом цих вимог у розмірі 90309,97грн. замість розрахованих Відповідачем 88264,49грн.).

26. Так, апеляційні вимоги Відповідача ґрунтуються на двох аргументах:

· власний розрахунок інфляційної індексації за розглядуваний період січень-жовтень 2022, виконаний шляхом методом наростаючого (послідовного) перемноження місячних індексів інфляції за цей період та подальшого множення сукупного індексу на суму простроченої заборгованості у розмірі 355200,00грн. (1);

· розбіжності у визначені судом належної до стягнення суми інфляційної індексації за змістом мотивувальної і резолютивної частин оскаржуваного рішення (2).

27. Відхилення першого аргументу Скаржника апеляційним судом зумовлено допущенням останнім у власному розрахунку методологічної помилки, адже першим місяцем прострочення заборгованості, індекс якого був взятий за основу, було визначено перший місяць заявленого періоду, а не перший місяць фактичного прострочення, що врахував суд та Позивач:

· у своєму розрахунку Скаржник наводить індекс інфляції (1.2484924), отриманий виходячи з індексів інфляції за січень жовтень 2022 (січень 2022 - 101.3%, лютий 2022 - 101.6%, березень 2022 - 104.5%, квітень 2022 - 103.1%, травень 2022 - 102.7%, червень 2022 - 103.1%, липень 2022 - 100.7%, серпень 2022 - 101.1%, вересень 2022 - 101.9%, жовтень 2022 - 102.5%). Так, індекс інфляції за січень 2022 становить 101.3%, що показує знецінення купівельної спроможності грошей відносно попереднього місяця грудня 2021 (на 1.3%), у якому також мало місце прострочення Відповідача, яке виникло з 13.10.2021 згідно встановлених у справі №922/573/22 обставин, що мають преюдиційне у розумінні ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи №922/2526/22;

· оскільки за умовами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційна індексація нараховується і стягується за весь час прострочення, а матеріали справи не містять жодних доказів (і Відповідачем такі обставини навіть не наводяться) переривання безперервності часу прострочення сплати 355200,00грн. з 13.10.2021 до заявленого у межах цієї справи періоду через часткові оплати чи інші форми переривання зобов`язань відносно частини вказаної суми, остільки Позивач має легітимні очікування на інфляційну компенсацію прострочення за період з жовтня 2021 до жовтня 2022 (згідно розрахунку, представленого у додаткових поясненнях а.с.а.с.82-84);

· така інфляційна індексація розраховується саме шляхом перемноження місячних індексів інфляції, починаючи з першого місяця прострочення, адже запропоноване у розрахунку Відповідача переривання періоду інфляції шляхом визначення його початком січня 2022 з математичної точки зору замінює дію з множення на додавання подібна операція була б коректною, якщо б Відповідач застосував обрахований ним сукупний індекс інфляції за період січень-жовтень 2022 (1.2484924) не до суми 355200,00грн. (яка була такою станом на 13.10.2021), а до цієї суми, проіндексованої через інфляцію за період до січня 2022.

28. Апеляційний суд відмічає, що обсяг інфляційної компенсації прострочених вимог кредитора згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за певний період (до моменту повного погашення вимог) не залежить від того, чи позовні вимоги відразу охоплюють такий період, або такий період у відповідних частинах є предметом вимог різних (послідовних у часі) позовів загальна сума інфляційної індексації у підсумку за весь період має бути однакова та визначатися саме шляхом послідовного перемноження інфляційних місячних індексів за весь період прострочення, починаючи з першого періоду (як і зроблено за розрахунком Позивача) - інфляційні нарахування з 01.10.2021 до 30.10.2022 складають 98541,53грн., де індекс інфляції за весь період становить 1.2774255 (жовтень 2021 - 100.9%, листопад 2021 - 100.8%, грудень 2021 - 100.6%, січень 2022 - 101.3%, лютий 2022 - 101.6%, березень 2022 - 104.5%, квітень 2022 - 103.1%, травень 2022 - 102.7%, червень 2022 - 103.1%, липень 2022 - 100.7%, серпень 2022 - 101.1%, вересень 2022 - 101.9%, жовтень 2022 - 102.5%).

Така методика розрахунку не призводить до «подвійного» стягнення у межах цієї справи суми інфляційної індексації за жовтень-грудень 2021, яка була предметом розгляду справи №922/573/22, оскільки Позивачем та місцевим судом із суми інфляційної індексації, визначеної за період жовтень 2021 - жовтень 2022, а саме 98541,53грн. (взятий для коректного встановлення сукупного індексу за увесь час прострочення, що був встановлений на момент ухвалення переглядуваного рішення у межах позовних вимог) були відняті суми індексації за період жовтень-грудень 2021, які стягнуті рішенням у попередній справі віднято 8231,56грн.

29. Неспроможність другого аргументу апеляційної скарги замовлена тим, що розбіжності між мотивувальною та резолютивною частинами оскаржуваного судового рішення щодо розміру належної до стягнення суми інфляційної індексації (30309,97грн. та 90309,97грн. відповідно) зумовлено виключно технічною опискою (помилковою вказівкою цифри « 3» замість « 9» у числі суми вимог), яка не впливає на правильність самого рішення по суті заявлених доведених вимог.

Наразі, виправлення описки регламентується ст.243 Господарського процесуального кодексу України та її наявність не є підставою для скасування чи зміни переглядуваного рішення згідно зі ст.277 цього Кодексу.

30. Щодо посилання Позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що на момент розрахунку інфляційних втрат ще не були відомі дані за листопад 2022, які також слід врахувати, і за перерахунком з урахуванням цих даних сума інфляційних витрат повинна складати 93486,16грн., судова колегія зазначає, що суд першої інстанції відповідно до ст.14 та ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України не може виходити за межі заявлених позовних вимог, які в частині інфляційної індексації становили 90309,97грн., тоді як відповідної заяви про збільшення позовних вимог Позивачем до суду першої інстанції подано не було. Своєю чергою, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).

31. Апеляційний суд також зазначає, що виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених в поряду ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суми нарахованих на заборгованість та стягнутих місцевим судом 3% річних та пені, які окремо Скаржником не оскаржується, апеляційним судом не перевіряються, з урахуванням також викладеного у п.12 цієї постанови.

Водночас, апеляційний суд не вбачає порушень норм матеріального права для виходу за межі апеляційної скарги через застосування місцевим судом обмеження у розміру належної до стягнення пені, визначеного Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» - аргументи Позивача з цього приводу, приведені у п.7.2. цієї постанови, є юридично неспроможними, адже опосередковують: а) безпідставне ототожнення неустойки та відсотків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України; б) розповсюдження сфери свободи договору на імперативно визначені чинним законодавством приписи всупереч вимог абз.2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України.

Так само приведена у п.7.3. цієї постанови незгода Позивача із обсягом визначених до стягнення місцевим судом витрат на професійну правничу допомогу не опосередковує вказівку на передбачені ч.3 ст.277 або ч.2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права, які є імперативною підставою для скасування переглядуваного рішення у відповідній частині незалежно від змісту доводів апеляційної скарги, а являє собою спробою відзивом на апеляційну скаргу замінити подання власної апеляційної скарги із використанням хибного аргументу ототожнення витрат на професійну правничу допомогу із іншими судовими та позасудовими витратами.

32. Відтак, оскільки підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду в порядку ст.277 Господарського процесуального кодексу України за змістом апеляційної скарги не вбачається, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

33. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», м.Харків на рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/2526/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/2526/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «РВЗ Україна», м. Харків.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.05.2023

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна