Постанова

від 16.02.2023 по справі 903/383/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 903/383/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В, Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

прокуратури - Шелест М.В. (посвідчення від 24.11.2020 №058075),

позивача - не з`явився,

відповідача - Боричевський В.М. (довіреність від 20.01.2023 №130),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

на рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2022 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти Колківської селищної ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 311 665,41 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі відділу освіти Колківської селищної ради (далі - Відділ освіти, позивач) звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - ТОВ "Волиньелектрозбут", відповідач) про:

- визнання недійсною додаткової угоди від 14.07.2021 №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 27.08.2021 №3 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 20.10.2021 №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 16.11.2021 №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 25.11.2021 №6 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 26.11.2021 №7 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 22.12.2021 №8 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- визнання недійсною додаткової угоди від 24.12.2021 №9 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1, укладеної між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут";

- стягнення з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти грошових коштів у сумі 311 665,41 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення законодавства в сфері публічної закупівлі, зокрема при укладанні та виконанні зобов`язань за оспорюваними додатковими угодами, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни товару і, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі).

1.3. Зокрема, Прокурор зазначає про те, що при укладанні додаткових угод №2 - 9 до договору постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2021 №23-21/153/1 (далі - Договір) сторонами оспорюваних угод було всупереч положенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон №922-VIII) змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення на 96% від первинної ціни при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Наведені обставини є підставою для визнання додаткових угод недійсними в судовому порядку та стягнення з відповідача на користь Відділу освіти 311 665,41 грн безпідставно сплачених коштів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Волинської області від 12.09.2022 зі справи №903/383/22 (суддя Дем`як В.М.) позовні вимоги задоволено; визнано недійсними: додаткову угоду від 14.07.2021 №2 до Договору, додаткову угоду від 27.08.2021 №3 до Договору, додаткову угоду від 20.10.2021 №4 до Договору, додаткову угоду від 16.11.2021 №5 до Договору, додаткову угоду від 25.11.2021 №6 до Договору, додаткову угоду від 26.11.2021 №7 до Договору, додаткову угоду від 22.12.2021 №8 до Договору, додаткову угоду від 24.12.2021 №9 до Договору; стягнуто з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти 311 665,41 грн; стягнуто з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Прокуратури 24 522,98 грн судового збору.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №903/383/22 (колегія суддів: Савченко Г.І., Павлюк І.Ю., Дужич С.П.), рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2022 залишено без змін.

2.3. Рішення та постанову мотивовано тим, що звернення Прокурора в інтересах держави з цим позовом є правомірним і обґрунтованим. У Прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів. Позивач, як юридична особа, яка здійснює процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і, відповідно, має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів не звертався до суду про стягнення вказаної суми коштів. Позовна заява містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу освіти, а тому визначення цього органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є обґрунтованим.

2.4. За висновком судів попередніх інстанцій, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод №2-9 до Договору ціна на продукцію (електроенергію) збільшилась на 96 % від первинної ціни, визначеної у Договорі; укладені між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут" додаткові угоди №2 - 9 суперечать вимогам законодавства, зокрема статті 41 Закону №922-VIII та положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і є недійсними. Грошові кошти у розмірі 311 665,41 грн, які сплачені Відділом освіти за товар, який був поставлений ТОВ "Волиньелектрозбут" за завищеною ціною підлягають до стягнення з відповідача як безпідставно отримані.

2.5. Зокрема, суд зауважив, що відповідач помилково сприймає положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару. Вказана норма застосовується у разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим саме для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми цього закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

2.6. Крім того, суди виходили з того, що відповідачем не доведено факт коливання ціни на електричну енергію. Законодавство про публічні закупівлі та відповідно, умови укладеного між сторонами Договору, встановлюють спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах, а Відділ освіти, як сторона договору розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків. При зверненні до замовника (позивача) з пропозиціями підвищити ціну, відповідач не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним та не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити та закласти в ціну товару на момент подання тендерної пропозиції). За висновком суду, ТОВ "Волиньелектрозбут" під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, занизило ціни на продукцію (електроенергію) саме з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшило ціну на 96% вищу від первинної ціни за договором.

2.7. Суд апеляційної інстанції також зазначив про помилковість застосування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, оскільки вона сформована на підставі правовідносин, які виникли між сторонами у справі №927/491/19 та були врегульовані нормами попередньої редакції Закону №922-VIII. У той же час, застосування судом першої інстанції вказаної правової позиції не спростовує порушення відповідачем вимог законодавства про публічні закупівлі при укладенні оспорюваних додаткових угод.

2.8. За висновком суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правильно застосовано висновки, які були викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зокрема, щодо впливу обставин укладення спірних додаткових угод у подібних правовідносинах на ефективність використання бюджетних коштів та щодо застосування до спірних правовідносин норм частини першої статті 670 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Волиньелектрозбут" (далі - скаржник) 21.12.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 зі справи №903/383/22 скасувати; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга ТОВ "Волиньелектрозбут" подана підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 і врахованого судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

4.1.3. Необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, зробленого у справі №927/1058/21, обґрунтовано тим, що під час розгляду справи зазначена правова позиція Верховного Суду була сформована щодо іншої редакції Закону №922-VIII, і така правова позиція не може бути релевантною до спірних відносин у рамках даного господарського спору.

4.1.4. Скаржник зазначає про те, що Верховний Суд у справі №927/1058/21 тлумачив норми Закону №922-VIII, які були застосовані судами до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 16.03.2020. Тобто, у період спірних правовідносин, які склались між сторонами спору у справі №927/1058/21 діяла інша редакція закону, зокрема положення пункту 2 частини четвертої статті 36 цього закону. Проте, починаючи з 19.04.2020 положення цієї норми Закону №922-VIII було викладено у новій редакції, зокрема у пункті 2 частини п`ятої статті 41.

4.1.5. За твердженням скаржника, у період укладання оспорюваних додаткових угод (липень - грудень 2021року) діяли принципово інші норми законодавства про публічні закупівлі, які дозволяли сторонам оспорюваних додаткових угод здійснювати розрахунок відсотків зміни ціни від початкової ціни укладеного договору, а у наступних додаткових угодах - від останньої зміни ціни. ТОВ "Волиньелектрозбут", наголошує на тому, що такий підхід повністю узгоджується з нормою, передбаченою у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, яка безумовно надає право не застосовувати обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару, якщо таким товаром є електрична енергія.

4.1.6. Крім того, на переконання відповідача, постанови Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19 стосуються правовідносин, які виникли в рамках виконання договорів щодо постачання природного газу. Поряд з тим, ТОВ "Волиньелектрозбут" у спірних правовідносинах є постачальником електричної енергії. Чинним законодавством України, яким врегульовано функціонування ринку електричної енергії передбачено окремий порядок підтвердження коливання цін на електричну енергії, тобто відмінного від порядку який підлягає застосуванню у правовідносинах щодо постачання природного газу. Скаржник зазначає про те, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції. Саме тому довідки Торгово-промислової палати при укладенні оспорюваних додаткових угод не були єдиним доказом, які можуть бути підтвердити коливання ціни електричної енергії у бік збільшення. Всі пропозиції ТОВ "Волиньелектрозбут" щодо збільшення ціни продукції (електроенергії) обґрунтовано даними з сайту ДП "Оператор ринку", як то визначено чинним законодавством, зокрема положеннями статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Судами встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі 04.01.2021 між Відділом освіти (споживач) та ТОВ "Волиньелектрозбут" (постачальник) укладено Договір (№23-21/153/1 на постачання електричної енергії), зокрема, постачання 758300 кВт на годину на суму 1 744 090,00 грн.

5.2. Відповідно до пункту 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

5.3. Як визначено в Додатку № 1 до Договору, обсяг електричної енергії становить 758300 кВт та ціна становить 2,3 грн за1 кВт.

5.4. Згідно з пунктом 5.1 Розділу V Договору, загальна ціна Договору становить 1 820 000 грн, у т.ч. ПДВ 290 681,00 грн.

5.5. Пунктом 6 Додатку №3 Договору, визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 8 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зокрема, зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні ОЕС України.

Для документального підтвердження даних, визнаються такі документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП Оператор ринку.

5.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладання Договору, сторонами було погоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону.

5.7. Як встановили суди, після укладання Договору Відділ освіти отримав листи від 07.07.2021 №01/8-2333, від 11.08.2021 №01/8-2728, від 05.10.2021 №01/8-3083, від 09.11.2021 №0-8/3347, від 17.11.2021 №01-8/3479, від 16.12.2021 №01-8/3802 у яких відповідач звертався з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, у зв`язку з тим, що зросли закупівельні ціни на ринку електричної енергії, що в свою чергу відповідно до положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону є підставою для ТОВ "Волиньелектрозбут" щодо зміни ціни на постачання електричної енергії споживачу за Договором.

5.8. В подальшому, між Відділом освіти та ТОВ "Волиньелектрозбут" було укладено додаткові угоди (із додатками Специфікації цін) до Договору про збільшення ціни за одиницю продукції та кількості продукції (обсягів постачання електричної енергії), зокрема:

- додатковою угодою від 05.02.2021 №1 було зменшено ціну електричної енергії до 2,277408 грн за 1 кВ/год та загальну суму договору до 1 726 958,49 грн;

- додатковою угодою від 14.07.2021 №2 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 2,469685 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 27.08.2021 №3 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 2,2681171 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 20.10.2021 №4 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 2,913784 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 16.11.2021 №5 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 3,169634 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 25.11.2021 №6 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 3,451044 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 26.11.2021 №7 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 3,760567 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 22.12.2021 №8 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 4,101012 грн за 1 кВ/год;

- додатковою угодою від 24.12.2021 №9 до Договору було збільшено ціну електричної енергії до 4,475467 грн за 1 кВ/год.

5.9. Суди встановили, що підставою для укладання додаткових угод №2 - 9 ТОВ "Волиньелектрозбут" визначено наявність обставин збільшення ціни за одиницю електричної енергії. Зокрема, в обґрунтування наявності факту коливання ціни на електричну енергію в період між 05.02.2021, 14.07.2021, 27.08.2021, 20.10.2021, 16.11.2021, 25.11.2021, 26.11.2021, 22.12.2021, 24.12.2021 та, відповідно, підстав для укладання оспорюваних додаткових угод відповідачем надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та роздруківки з сайту ДП Оператор ринку.

5.10. Проаналізувавши вказані цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та роздруківки з сайту ДП Оператор ринку, судами встановилено, що вказаними документами не підтверджується наявність факту коливання ціни на електричну енергію в період між 05.02.2021, 14.07.2021, 27.08.2021, 20.10.2021, 16.11.2021, 25.11.2021, 26.11.2021, 22.12.2021, 24.12.2021. Зокрема, за висновком суду, вказані довідки та роздруківки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію. У вказаних документах відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору та оспорюваних додаткових угод та будь які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку.

5.11. Як встановили суди попередніх інстанцій, за наслідками виконання умов Договору споживання електричної енергії Відділом освіти фактично спожито 621 449,07 кВ/год та сплачено вартість спожитої електричної енергії на загальну суму 1 774 223,68 грн.

5.12. Звертаючись до суду з позовом у даній справі Прокурор вказував на те, що необхідність звернення з даним позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави. Підставою реалізації Прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів. Позивач, як юридична особа, яка здійснює процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів не звертався до суду про стягнення вказаної суми коштів.

5.13. З посиланням на те, що укладання додаткових угод №2 - 9 до Договору призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару), що не відповідає положенням Закону №922-VIII та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі, Прокурор звернувся з позовом до суду про визнання таких додаткових угод до договору недійсними та стягнення з відповідача вартості електричної енергії, недопоставленої на виконання договору в розмірі 311 665,41 грн, як безпідставно отриманих грошових коштів.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій в частині висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про визнання недійсними додаткових угод №2 -9 до Договору та стягнення 311 665,41 грн безпідставно отриманих грошових коштів. Згідно з доводами касаційної скарги ТОВ "Волиньелектрозбут" у частині висновків суду щодо підстав представництва інтересів держави Прокурором у спірних правовідносинах судові рішення попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржуються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними: додаткової угоди від 14.07.2021 №2, додаткової угоди від 27.08.2021 №3, додаткової угоди від 20.10.2021 №4, додаткової угоди від 16.11.2021 №5, додаткової угоди від 25.11.2021 №6, додаткової угоди від 26.11.2021 №7, додаткової угоди від 22.12.2021 №8, додаткової угоди від 24.12.2021 №9 у частині зміни ціни за 1 кВ/год електричної енергії та, відповідно, зміни запланованих обсягів постачання і стягнення з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 311 665,41 грн.

7.2. У касаційній скарзі ТОВ "Волиньелектрозбут" зазначає про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та безпідставно залишили поза увагою положення статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". Скаржник наголошує на тому, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції. Саме тому довідки Торгово-промислової палати при укладенні оспорюваних додаткових угод не були єдиним доказом, які можуть бути підтвердити коливання ціни електричної енергії у бік збільшення. Всі пропозиції ТОВ "Волиньелектрозбут" щодо збільшення ціни продукції (електроенергії) обґрунтовано даними з сайту ДП "Оператор ринку", як то визначено чинним законодавством.

7.3. Також, на переконання відповідача, існує необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 і врахованого судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, оскільки чинним законодавством України, яким врегульовано функціонування ринку електричної енергії передбачено окремий порядок підтвердження коливання цін на електричну енергії, тобто відмінного від порядку який підлягає застосуванню у правовідносинах щодо постачання природного газу.

7.4. Верховний Суд виходить з такого.

7.5. Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

7.6. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

7.7. Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

7.8. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

7.9. Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

7.10. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

7.11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

7.12. Метою Закону №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

7.13. Положеннями статті 3 Закону №922-VIII визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

7.14. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 22 Закону №922-VIII тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

7.15. У частині четвертій статті 41 Закону №922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

7.16. Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

7.17. Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

7.18. Суд зазначає, що за загальним правилом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII). Однак вказана норма передбачає випадки, при яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю.

7.19. Зокрема, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII зміна істотних умов договору можлива у разі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії

7.20. Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

7.21. Суд також зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

7.22. Так Прокурор, звертаючись з позовом у справі, що розглядається, підставою для визнання недійсними додаткових угод №2 - 9 до Договору визначив саме положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

7.23. Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

7.24. Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

7.25. Як встановили суди попередніх інстанцій, укладаючи Договір сторонами визначено ціну за продукцію (електричну енергію) у розмірі 2,30 грн за 1 кВт за год.

7.26. Також встановили, що умовами Договору сторони погодили можливість зміни ціни за одиницю електричної енергії за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні ОЕС України. Для документального підтвердження даних, визнаються такі документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП Оператор ринку.

7.27. Таким чином з наведеного вбачається, що навіть за умов погодження сторонами Договору можливості зміни ціни електричної енергії шляхом укладання додаткових угод, факт укладання Договору за результатами проведення процедури закупівлі, встановлює обмеження, визначені Законом. Зокрема, ціна на електричну енергію може збільшуватись у разі коливання ціни на ринку - обґрунтоване та документально підтверджене, якщо це робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та не може перевищувати збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10%.

7.28. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що надані ТОВ "Волиньелектрозбут" цінові довідки Харківської торгово-промислової палати та роздруківки з сайту ДП Оператор ринку за своїм змістом є лише документами довідково-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту ДП Оператор ринку та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод. Як встановили суди попередніх інстанцій, жоден з наведених документів не містить будь якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

7.29. Отже, як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, суд дослідив зазначені довідки Харківської торгово-промислової палати з урахуванням інших доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема, відомості з офіційного сайту ДП Оператор ринку про діапазон цін на природний газ станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод №2 -9 до Договору та дійшов висновку, що на момент укладення додаткових угод ціна на електричну енергію була сталою, а тому у ТОВ "Волиньелектрозбут" не було підстав для збільшення ціни електричної енергії. Отже, відповідач не навів доводів на підтвердження того, що невнесення змін до Договору в частині збільшення ціни на електричну енергію з (2,30 грн за 1 кВт за год) за період з липня по грудень 2021 року було б очевидно невигідним та збитковим.

7.30. Також Суд враховує, сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону №922-VIII, а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

7.31. Крім того, судами також встановлено, що при укладанні оспорюваних додаткових угод №2 - 9 не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%. Зокрема, за висновком суду, споживач (Відділ освіти) мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, однак, підписав оскаржувані додаткові угоди, внаслідок чого ціна електричної енергії збільшилася на 96% (з 2,30 грн за 1 кВт за год до 4,475467 грн за 1 кВт/год).

7.32. При укладанні додаткової угоди від 27.08.2021 №3 ціна збільшена на 16%, при укладанні додаткової угоди від 20.10.2021 №4 ціна збільшена на 24%, при укладанні додаткової угоди від 16.11.2021 №5 ціна збільшена на 32%, при укладанні додаткової угоди від 25.11.2021 №6 ціна збільшена на 40 %, при укладанні додаткової угоди від 26.11.2021 №7 ціна збільшена на 48%, при укладанні додаткової угоди від 22.12.2021 №8 ціна збільшена на 57%, при укладанні додаткової угоди від 24.12.2021 №9 ціна збільшена на 66%.

7.33. Отже, з урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення статті 5 Закону №922-VIII, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 96% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів..

7.34. Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

7.35. Верховний Суд зауважує, що скаржник помилково тлумачить положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару. У контексті доводів касаційної скарги, Суд зазначає про необґрунтованість доводів ТОВ "Волиньелектрозбут", що положення цієї статті не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10% збільшення ціни за одиницю товару.

7.36. Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що додаткові угоди №2 - 9 до Договору до договору є недійсними в силу статті 41 Закону №922-VIII, та, відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

7.37. Встановивши недійсність укладених між сторонами Договору додаткових угод суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що правовідносини з постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем у період з 04.01.2021 по 31.12.2021 регулюються Договором, а відтак, і поставка електричної енергії, і оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору в частині вартості поставленої електричної енергії.

7.38. Отже, враховуючи умови договору відповідач повинен був поставити Відділу освіти електричну енергію за ціною 2,30 грн за 1 кВт за год.

7.39. Оскільки спірні додаткові угоди №2 - 9 до Договору підлягають визнанню недійсними, підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною встановленою у додаткових угодах фактично відпала, а тому ТОВ "Волиньелектрозбут" повинне повернути Відділу освіти грошові кошти в розмірі 311 665,41 грн, як безпідставно набуте майно.

7.40. Поряд з тим у касаційній скарзі ТОВ "Волиньелектрозбут" зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 та врахованого судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII.

7.41. Скаржник зазначає про те, що під час розгляду справи №927/1058/21 зазначена правова позиція Верховного Суду була сформована щодо іншої редакції Закону №922-VIII, і така правова позиція не може бути релевантною до спірних відносин у рамках даного господарського спору. Верховний Суд у справі №927/1058/21 тлумачив норми Закону, які були застосовані судами до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 16.03.2020, а тому у період спірних правовідносин, які склались між сторонами спору у зазначеній справі діяла інша редакція закону, зокрема положення пункту 2 частини четвертої статті 36 цього Закону.

7.42. Таким чином, з огляду на те, що з 19.04.2020 положення цієї норми Закону було викладено у новій редакції (пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII), ТОВ "Волиньелектрозбут" вважає, що існують підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.09.2022 зі справи №927/1058/21.

7.43. У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи №823/2042/16 викладений такий висновок: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

7.44. Верховний Суд вважає за доцільне зауважити, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

7.45. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

7.46. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

7.47. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

7.48. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

7.49. Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги у справі №903/383/21 не вбачає вагомих та достатніх аргументів скаржника, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 і на підставі якого вже сформована усталена практика та яка і підлягає врахуванню у справі, що розглядається оскільки вважає застосування норм правам у подібних правовідносинах правильним.

7.50. У розгляді даного спору Суд виходить із того, що законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону №922-VIII до 19.04.2020 (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо зборони збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

7.51. Вагомих аргументів щодо нерелевантності висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, стосовно застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, які і були враховані попередніми судовими інстанціями під час вирішення цього спору, скаржником не наведено.

7.52. Зокрема, зміст постанови від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 свідчить про те, що фактично Верховним Судом надано правову оцінку оспорюваним Прокурором додатковим угодам до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 16.03.2022 №41ЕВ147-1199-20 та саме з урахуванням положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи помилково застосовано положення статті 36 Закону №922-VIII, тобто у редакції, яка вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин та задоволено позовні вимоги Ніжинської окружної прокуратури та визнано такі правочини недійсними. Як зазначив Верховний Суд, правовою підставою для укладення додаткових угод фактично були не норми пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону №922-VIII (в редакції, яка діяла на час укладення основного договору про закупівлю), а положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону (в редакції, чинній на момент внесення змін до істотних умов правочину).

7.53. Колегія суддів зазначає, що фактично доводи скаржника зводяться до відмінності по своїй суті зобов`язань за укладеними правочинами, зокрема виконання ним зобов`язань з поставки електричної енергії, а у справі №927/1058/21 правовідносини виникли за договором постачання природного газу. Однак посилання скаржника на певні особливості щодо функціонування ринку електроенергії не спростовують висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, зокрема щодо того, що Законом №922-VIII максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, обмежений 10% незалежно від того, який саме договір укладено за результатами проведеної державної закупівлі.

7.54. За таких міркувань, Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України для передачі справи у відповідності до ГПК України для вирішення питання стосовно відступу від висновку щодо застосування норм права.

7.55. Також з огляду на те, що фактично суд апеляційної інстанції надав оцінку саме умовам договору про постачання електричної енергії та відповідно, правовідносинам, які виникли у даному спорі щодо внесення змін саме до вказаного договору, Суд зазначає про те, що помилкове зазначення судом апеляційної інстанції у тексті оскаржуваної постанови "відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж 2021 року" є фактично технічною помилкою (описка), яка не призвела до ухвалення неправильного по суті рішення.

7.56. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях у справі №927/383/22.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

8.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Волиньелектрозбут" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Волиньелектрозбут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 12.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі №903/383/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова