Ухвала

від 13.02.2023 по справі 200/342/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 лютого 2023 року Справа №200/342/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Торецька виправна колонія (№ 2)», в якому просить:

- визнати бездіяльність щодо виплати вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів у розмірі не менше середнього місячного заробітку, визначеного відповідно до пункту 2 Порядку № 100;

- визнати бездіяльність щодо виплати належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України;

- зобов`язати здійснити виплату 18601,24 грн. вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів у розмірі не менше середнього місячного заробітку, визначеного відповідно до пункту 2 Порядку № 100;

- зобов`язати здійснити виплату 4800,32 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір.

Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, вона подана до суду з порушенням вищезазначених приписів КАС України.

Так, частиною 3статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, в порушення зазначених вимог, позивачем до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивач, як на підставу звільнення його від сплати судового збору, посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Втім, суд зауважує, що позивачем в поданому адміністративному позові не заявлено жодної з позовних вимог, щодо яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо його сплати.

Так, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання бездіяльності щодо виплати вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів у розмірі не менше середнього місячного заробітку, визначеного відповідно до пункту 2 Порядку № 100, і бездіяльності щодо виплати належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, з двома похідними від них відповідно позовними вимогами майнового характеру про зобов`язання здійснити виплату 18601,24 грн. вихідної допомоги при звільненні у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів у розмірі не менше середнього місячного заробітку, визначеного відповідно до пункту 2 Порядку № 100, і здійснити виплату 4800,32 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір.

Отже, хоча вихідна допомога при звільненні по своїй суті і є складовою заробітної плати, проте позивачем не заявлені позовні вимоги щодо її стягнення.

При цьому суд також враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі N 910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не пов`язані з поновленням на роботі і стягненням заробітної плати, тому пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»в даних правовідносинах не застосовується.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 131 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також зазначає, що обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другоїстатті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно ізЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Такий висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 307/3251/16, ухвалах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 766/16312/16-ц (провадження № 61-12725ск19) та від 16 грудня 2019 року у справі № 480/1552/19 (адміністративне провадження № К/9901/33977/19) про залишення касаційної скарги без руху з підстав несплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2023 - 2684,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається, зокрема, ціна позову.

Як вбачається із пред`явленого позову, ціна позову за позовну вимогу про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 4800,32 грн., а за позовну вимогу про виплату вихідної допомоги при звільненні складає 18601,24 грн.

Отже, позивачу необхідно надати належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 2147,20 грн. за наступними реквізитами: рахунок: UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, позивачем, в порушення вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначено зміст позовних вимог про визнання бездіяльності, який не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 5 цього Кодексу, відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, заявляючи вказані позовні вимоги, позивач не зазначив про протиправність оспорюваної бездіяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення даного позову без руху та надання позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. та 169 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- належного доказу сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 2147,20 грн. за наступними реквізитами: рахунок: UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- належним чином оформленої позовної заяви (у кількості учасників справи) із викладенням позовних вимог у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.В. Ушенко