Постанова

від 09.02.2023 по справі 200/13323/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 р.Справа № 200/13323/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Логойда Т.В., м. Слов`янськ, Донецька область, повний текст складено 17.11.21 по справі № 200/13323/21

за позовом ОСОБА_1

до Національної комісії зі стандартів державної мови

про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 року №108 в частині визначення її такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови змінити рішення в цій частині, визначивши володіння нею державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням відповідних змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня (додаток 6 до рішення відповідача від 20.08.2021 року №108), виключенням з нього пункту № 2412 та включення позивача відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови видати їй державний сертифікат про володіння державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, про що внести відповідні зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2021 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем до Першого апеляційного адміністративного суду було подано апеляційну скаргу, в якій вона просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

На виконання пункту 4 частини 1 та частин 2, 7 статті 29, частини 3 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, на виконання розпорядження голови Першого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року № 7 «Про передачу апеляційної скарги на розгляд до іншого адміністративного суду», адресу апеляційну скаргу з матеріалами по справі № 200/13323/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії, було направлено для розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, про порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що відповідно до п.п.8,9 розділу IV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання (в редакції чинній на момент складання позивачем іспиту - 16.08.2021) та враховуючи набрання позивачем 86% балів згідно з додатком 6 до оскаржуваного рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року № 108 (результат за № 2412), позивач володіє державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня та має право на видачу державного сертифікату, який це підтверджує (рівень С2).

При цьому, наголосила, що зміни і доповнення до вказаного Порядку, які внесені рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови № 86 від 13 серпня 2021 року, та яким було доповнено розділ IV Порядку пунктами 11, 12 щодо встановлення результатів складення іспиту з визначенням ступеню відповідного рівня вільного володіння державною мовою та видачі відповідного державного сертифікату, зокрема, першого ступнею або другого степеню, не можуть бути застосовані Національною комісією зі стандартів державної мови під час визначення відповідного ступеня рівня вільного володіння державною мовою, оскільки на момент складання іспиту позивачем вони не були чинними.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Розпорядженням Другого апеляційного адміністративного суду №2.2-08/5 від 24.02.2022 року "Щодо здійснення заходів по евакуації та збереження справ" зобов`язано здійснити вивезення всіх судових справ, насамперед у першу чергу тих, що перебувають у провадженні суддів; вміст серверів скопіювати на переносні носії та вивезти їх за першої можливості (в т.ч. сервери з кадровою, бухгалтерською інформацією та інші переносні носії з відповідною інформацією); вивезти особові справи та трудові книжки суддів і працівників апарату суду; вивезти прилади з електронними цифровими підписами суддів і працівників апарату суду, які знаходяться у приміщенні суду.

Враховуючи те, що розгляд справи було призначено у відкритому судовому засіданні на 28.02.2022 о 11:30, а також те, що Рішенням зборів суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року відновлено з 05.12.2022 проведення відкритих судових засідань, зважаючи на ситуацію в Харківському регіоні та за дотриманням умов відсутності загрози життю та здоров`ю учасникам судового процесу, суддям та працівникам суду з урахуванням вимог воєнного часу, розгляд справи призначено на 09.02.2023 о 13:20.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 16.08.2021 ОСОБА_1 в центрі іспитування - Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (м. Краматорськ, вул. В. Стуса, 47) на підставі поданої нею заяви № 10151 склала іспит на визначення рівня володіння державною мовою 2.0 (для виконання службових обов`язків).

Національною комісією зі стандартів державної мови прийнято рішення від 20.08.2021 № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою» (рішення розміщено на офіційному веб-сайті Комісії: https://mova.gov.ua).

Пунктами 1, 6, 7 вказаного рішення:

- встановлено результати складення іспиту на рівень володіння державною мовою особами, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, згідно з додатком 1;

- визначено, що особи, зазначені у списку згідно з додатком 6, володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня;

- визначено, що особи, зазначені у списку згідно з додатком 7, володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня.

До додатку №1 під №3814 внесено позивача зі встановленим результатом 86 %.

Додатком 6 до цього рішення визначено Список осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. До цього Списку під № 2412 внесено позивача.

20.08.2021 року на підставі рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 року № 108 позивачу видано державний сертифікат про рівень володіння державною мовою серії УМД № 00006241, в якому зазначено, що позивач володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня.

Інформація про видачу цього сертифікату занесена до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою (https://mova.gov.ua/diyalnist-i-proyekti/reyestr-sertifikativ ).

Позивач, не погодившись з рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 року № 108, звернулась до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовані положення нормативно-правового акту, який визначає повноваження Національної комісії зі стандартів державної мови з перевірки рівня володіння державною мовою (Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання, що затверджений рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 року № 20), в редакції, яка була чинною на час прийняття оскарженого рішення від 20.08.2021 року №108.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16.07.2019 набрав чинності Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019р. №2704-VIII (далі - Закон №2704), частиною 2 статті 9 якого встановлено, що володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.

Вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови згідно до ч.1 ст.10 наведеного Закону №2704.

Рівні володіння державною мовою визначені у статті 11 Закону №2704.

Так, у відповідності до ч.2, 3 ст.11 Закону №2704 передбачено, що за результатами проведеного іспиту на визначення рівня володіння державною мовою особа отримує державний сертифікат про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що засвідчує один з рівнів за шкалою, встановленою частиною третьою цієї статті.

Шкала рівнів володіння державною мовою визначає три загальні рівні навичок: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С.

Державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (С1) засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов`язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

Державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (С2) засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Статтею 43 згаданого Закону №2704 визначено правовий статус Національної комісії зі стандартів державної мови, завданням якої є, зокрема, збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законом посад.

У відповідності до вимог ст. 44 Закону №2704 визначені повноваження Комісії, серед переліку яких, зокрема, затвердження вимог до рівнів володіння державної мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 цього Закону, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, затвердження форми сертифіката, організація іспитів для визначення рівня володіння державною мовою та призначення спеціально уповноважених державою установ (організацій), які проводять іспити, видача державних сертифікатів, ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою та є його адміністратором, розроблення та подання у встановленому законом порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку проведення іспитів з метою перевірки рівня володіння державною мовою.

Також, і згідно до положень ч. 2 та ч. 3 ст.48 Закону №2704 передбачено, що іспит на рівень володіння державною мовою організовує та проводить Комісія. Перевірка та оцінювання результатів іспиту здійснюється апаратом Комісії.

Порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою розробляється Комісією та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Так, рішенням Комісії від 13.05.2021р. за №20 був затверджений Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання (надалі - Порядок №20), який набрав чинності з 23.07.2021 та діяв у прийнятій редакції по 19.08.2021 включно.

За приписами п.п.5-10 розділу ІV "Встановлення результатів" наведеного Порядку №20 в редакції до 20.08.2021, було визначено:

- державний сертифікат початкового рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 30% + 1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат початкового рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 40%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 50%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат середнього рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 60%+1 бал від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня отримує особа, яка набрала 70%+1 від загальної кількості балів;

- державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня отримує особа, яка набрала 80%+1 від загальної кількості балів.

У подальшому, Комісією 13.08.2021 було прийнято рішення за №86, яким були внесені зміни та доповнення до вищенаведеного Порядку №20, за змістом якого пункти 5-10 розділу IV вважати відповідно пунктами 7-12 розділу IV Порядку №20.

Пункти 7-12 розділу IV викласти в такій редакції:

" 7. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від загальної кількості балів.

8. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від загальної кількості балів.

9. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від загальної кількості балів.

10. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від загальної кількості балів.

11. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від загальної кількості балів.

12. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від загальної кількості балів."

Вказані наведені зміни до Порядку №20 згідно п.3 рішення №86 набули чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 20.08.2021.

Аналізуючи вказані норми Порядку №20, які діяли до 19.08.2021 включно та зміни, внесені до нього рішенням №86, які набрали чинності з 20.08.2021, можна дійти висновку, що при оцінюванні іспиту після 19.08.2021 відбулося підвищення кількості необхідних балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня, а саме: до 19.08.2021 включно така необхідна кількість балів становила - 80+1 від загальної кількості балів, а з 20.08.2021 така необхідна кількість балів повинна становити уже від 90% до 100% від загальної кількості балів.

Водночас, відповідно до ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також і за приписами ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також Конституційний Суд України висловлював і позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми законодавства, судова колегія дійшла висновку, що норми Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджені рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 №86 підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набуття ними чинності (з дня опублікування), тобто до правовідносин, які виникли починаючи з 20.08.2021.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, а також і підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем у його відзиві, до правовідносин у даній справі, які виникли між учасниками справи 16.08.2021 під час складання позивачем іспиту на визначення рівня володіння державною мовою, відповідачем при проведенні оцінювання та прийнятті спірного рішення від 20.08.2021 №108 в частині, що стосується позивача, був застосований нормативно-правовий акт - Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021р. №86, який набув чинності тільки з 20.08.2021.

Тобто, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, застосовано зворотну дії нормативно-правового акту, який станом на 16.08.2021 (день складання іспиту) не був чинним, що не узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

При вирішені цього спору, колегія суддів, відповідно до ч.ч.1,2 статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).

Виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, позивач складаючи іспит 16.08.2021, мала законні сподівання, на те, що оцінювання іспиту, буде здійснюватися відповідно до Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20, в редакції чинній на момент проведення іспиту.

Однак, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 20.08.2021 №108 та керуючись Порядком перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 в редакції, чинній з 20.08.2021, діяв з порушенням принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права та з порушенням норм ст.58 Конституції України. Відтак, рішення від 20.08.2021 №108 в оскаржуваній частині не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем, при цьому, не було наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття рішення в оспорюваній частині з урахуванням встановлених судом обставин, які не спростовані відповідачем жодними належними та достатніми доказами та аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням результатів іспиту та набраних балів позивачем, які становлять 86% від загальної кількості балів, виходячи з вимог Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20, у редакції, чинній на 16.08.2021 (день виникнення спірних відносин щодо складання іспиту), відповідач мав би прийняти рішення про визначення позивача ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня та з видачею відповідного державного сертифікату.

Судом враховуються норми ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Окрім того, слід зазначити, що обираючи наведені вище способи захисту порушеного права позивача, суд виходить із того, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективного засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає статті 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зобу, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява №40450/04 пункт 64).

Відтак, суд, з урахуванням положень ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, вважає необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та: визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 року №108 в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня; зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови прийняти рішення, визначивши володіння ОСОБА_1 державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням відповідних змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня; зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови видати ОСОБА_1 державний сертифікат про володіння державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, про що внести відповідні зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2021 по справі № 200/13323/21 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 року №108 в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня.

Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови прийняти рішення, визначивши володіння ОСОБА_1 державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням відповідних змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня.

Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови видати ОСОБА_1 державний сертифікат про володіння державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, про що внести відповідні зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 16.02.2023 року