Ухвала

від 10.04.2023 по справі 200/13323/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 200/13323/21

адміністративне провадження № К/990/9784/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії зі стандартів державної мови на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року у справі №200/13323/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Національної комісії зі стандартів державної мови, в якому просила суд:

- визнати протиправним рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року №108 в частині визначення її такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови змінити рішення в цій частині, визначивши володіння нею державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням відповідних змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня (додаток 6 до рішення відповідача від 20 серпня 2021 року №108), виключенням з нього пункту № 2412 та включення позивача відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня;

- зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови видати їй державний сертифікат про володіння державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, про що внести відповідні зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 200/13323/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 20 серпня 2021 року №108 в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня;

- зобов`язано Національну комісію зі стандартів державної мови прийняти рішення, визначивши володіння ОСОБА_1 державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням відповідних змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня;

- зобов`язано Національну комісію зі стандартів державної мови видати ОСОБА_1 державний сертифікат про володіння державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня, про що внести відповідні зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням апеляційної інстанції, Національна комісія зі стандартів державної мови звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 18 березня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

Скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року та залишити без змін рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування у спірному питанні у цій справі Комісією норм Порядку проведення іспитів на рівень володіння державною мовою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року №409, що визначають її повноваження щодо видачі державних сертифікатів про рівень володіння державної мови у п`ятнадцятиденний термін (пункти 40 та 42 цього порядку), та норм Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання, затверджених рішенням Комісії від 13 травня 2021 року №20, що визначає особливості встановлення результатів іспитів (розділ ІV цього Порядку).

Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Отже, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен не лише чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, але також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас скаржником зазначених вимог не дотримано, зокрема, не наведено обґрунтування у чому полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права, а також як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватись.

Таким чином, формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права та позиції скаржника щодо того як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Національної комісії зі стандартів державної мови належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року у справі №200/13323/21.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії зі стандартів державної мови на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2023 року у справі №200/13323/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду